Постанова № 11253154, 09.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2010 р. справа № 2а-18945/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Буряк І. В.

при секретаріЯровій Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача:Бєломєстнової Л.В. (дов. від 11.05.2010р. №23/285)

відповідача:Ращупкіної І.Т. (дов. від 13.01.2010р. №07-48)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заявуСхідної митниці

до Донецького обласного центру зайнятості

про визнання недійсними рішення та припису до акту перевірки № 149 від 22.06.2010р. щодо застосування штрафу у сумі 39297,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Східна митниця (надалі позивач) звернулась до суду із позовом до Донецького обласного центру зайнятості (надалі відповідач, ДОЦЗ) про визнання недійсними рішення та припису Донецького обласного центру зайнятості (Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість) до акту перевірки № 149 від 22.06.2010р. щодо застосування штрафу у сумі 39297,41 грн.

Позов мотивовано незгодою позивача із висновками Акту від 22.06.2010р. №149 перевірки додержання законодавства про зайнятість щодо порушення десятиденного строку з дати фактичного звільнення подання до центру зайнятості звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_3, та прийнятими до вказаного Акту приписом та рішенням щодо сплати штрафу у розмірі 39297,41 грн.

Позивач вказує на святкові дні з 07.05.2010р. по 10.05.2010р. включно та зазначає, що реєстрацію вихідної кореспонденції проведено 07.05.2010р., тому, відповідно до пп. 4.9.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,місцевих органах виконавчої влади» порушення строку не було

У судовому засіданні від 19.08.2010р. оголошувалось про відкладення розгляду справи до 09.09.2010р. за клопотанням відповідача.

Позивач у судовому засіданні від 09.09.2010р. позовні вимоги підтримав, надав суду відповідні пояснення та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких вважає необґрунтованим посилання позивача на пп. 4.9.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,місцевих органах виконавчої влади» та на світкові дні, як на підставу вважати строк подання звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_3 не порушеним.

Представник відповідача у судовому засіданні від 09.09.2010р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням додаткових вимог, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Згідно Наказу Східної Митниці від 29.04.2010р. №166-к прийнято рішення про звільнення з 30.04.2010р. ОСОБА_3 водія сектору автотранспорту господарсько-експлуатаційного відділу, відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України, у звязку із скороченням штатної чисельності.

Східна митниця направила до відповідача звіт про заплановане вивільнення працівників станом на 01.03.2010р. (форма №4-ПН (план)).

29.04.2010р. ОСОБА_3 подав заяву про звільнення із займаної посади з 30.04.2010р. згідно ч.1 ст.40 КЗпП України.

Як вбачається із матеріалів справи 30.04.2010р. ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади.

12 травня 2010 року супровідним листом від 07.05.2010р. №11-10/3814 позивачем був направлений звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 07.05.2010р. (форма №4-ПН (факт)).

Вказані обставини справи сторонами не спростовуються.

22 червня 2010 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість проведена перевірка з питань додержання позивачем законодавства про зайнятість, за наслідками якої складений відповідний Акт № 149, згідно якого встановлено подання до центру зайнятості звіту про фактичне звільнення ОСОБА_3 з порушенням десятиденного строку з дати фактичного звільнення, відповідно до п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» розмір штрафу складає 39297,41 грн. Позивачу рекомендовано сплатити зазначений штраф на вказаний в акті перевірки рахунок.

Також Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість прийнято:

- припис від 22.06.2010р. до Акту перевірки № 149 від 22.06.2010р., згідно якого, на підставі пп. 6 п.8 Положення про інспекцію по контролю зі додержанням законодавства про зайнятість населення, Східній митниці приписано (в оскаржуваній частині) в місячний строк з дня отримання акту сплатити штраф у сумі 39297,41 грн. за недодержання вимог п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» у порушення десятиденного строку надання до служби зайнятості звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_3;

- Рішення від 22.06.2010р. до Акту перевірки № 149 від 22.06.2010р. про накладення штрафних санкцій за порушення п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», згідно якого, за порушення п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме за порушення десятиденного строку надання до служби зайнятості звіту про фактичне вивільнення ОСОБА_3 до позивача застосовано штраф у розмірі 39297,41 грн.

Таким чином, до позивача застосований штраф за неподання у встановлені строки повідомлення (звіту) про фактичне вивільнення працівників.

Пунктом 1 Положення «Про державну службу зайнятості» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. № 47, встановлено, що Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно п.1 Положення «Про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N 47, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами і працює у взаємодії з державною податковою адміністрацією, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Статтею 492 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Частиною 5 ст. 20 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» встановлено, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Таким чином, абзацом першим 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено надання працедавцями (підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності) звіту (повідомлення) про наступне вивільнення працівників та про фактичне вивільнення працівників.

При цьому відомості щодо фактичного вивільнення працівників подаються до державної служби зайнятості в десятиденний строк після вивільнення.

Суд не приймає посилання відповідача на пп. 4.9.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,місцевих органах виконавчої влади» як на підставу вважати про відсутність порушення встановленого строку подання відомостей щодо фактичного вивільнення працівників, оскільки відповідно до п.1.1 зазначеної Інструкції, Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади встановлює загальні правила документування управлінської діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів установи. При цьому, як вбачається із п. 1.2 вказаної Інструкції, ї положення поширюються тільки на службову документацію.

Але при цьому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.8 Положення «Про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення» Інспекції надається право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Ознайомлюватися з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

б) давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення.

Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи;

в) ставити перед керівниками підприємств, установ, організацій або вищестоящих господарських органів питання про накладення стягнення на службових осіб, винних у порушенні законодавства про зайнятість населення;

г) застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону;

д) припиняти діяльність суб'єктів підприємництва, що надають платні послуги, пов'язані з посередництвом у працевлаштуванні громадян за кордоном без ліцензії, виданої Державним центром зайнятості Мінпраці;

є) скасовувати незаконні рішення нижчестоящих інспекцій щодо забезпечення прав і гарантій громадян у галузі зайнятості, застосування санкцій за порушення законодавства про зайнятість;

ж) припиняти дію наказів, інструкцій та інших рішень підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що суперечать законодавству про зайнятість населення. В необхідних випадках вносити до вищестоящих органів пропозиції про їх скасування.

При цьому пп. «л» п. 8 Положення «Про державну службу зайнятості» встановлено, що Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі:

- відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у межах установленої броні;

- використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості;

- посередництво у працевлаштуванні за кордоном без ліцензії, виданої Державним центром зайнятості Мінпраці;

- неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Таким чином інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення надано право стягувати штрафи за неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення, саме про наступне вивільнення працівників, а не про фактичне вивільнення.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Східної митниці до Донецького обласного центру зайнятості задовольнити повністю.

Визнати недійсними рішення та припис Донецького обласного центру зайнятості (Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість) до акту перевірки № 149 від 22 червня 2010 року щодо застосування штрафу до Східної митниці у сумі 39297 (тридцять девять тисяч двісті девяносто сім) гривень 41 (сорок одна) копійка.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Східної митниці (83048, м.Донецьк, пр.Ніколенко, 9) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 09 вересня 2010 року, повний текст виготовлено 13 вересня 2010 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.