Постанова № 11252610, 02.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2010 р.Справа №2а-7350/10/8/0170 (14:47год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайський комбікормовий завод"

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

за участю представників:

від позивача: Васькін Ігор Анатолійович, довіреність б/н від 01.06.2010р.

від відповідача - не зявився

Суть спору: позивач Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайський комбікормовий завод» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000530023/0 від 31.05.2010р. про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р., а також про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000520023/0 від 31.05.2010р. про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/99-ВР та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про завищення позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат по господарським операціям з Приватним підприємством «Агрохім-2008» (ЗКПО 35763727, юридична адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Заводська, 3) з огляду на те, що до перевірки не були надані договір, відповідні товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, що за висновком відповідача свідчить про ненадходження на територію АР Крим товарів у відповідних періодах та неможливість їх використання позивачем у власній господарській діяльності; взаємовідносини між позивачем та ПП «Агрохім-2008» відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не створили реального настання наслідків; ПП «Агрохім-2008» відповідні зобовязання не задекларував та не надав до ДПІ декларації з ПДВ, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи.

Позивач вважає, що висновки відповідача про відсутність реального настання наслідків по угоді є припущенням, яке спростовується самим же відповідачем, який вказує на те, що ці операції проведені відповідними бухгалтерськими проводками, які в розумінні ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» свідчать про фіксування фактів здійснення господарської операції з купівлі-продажу позивачем жмиху соняшника в кількості 29760кг на загальну суму 53568,00 грн.

Крім того, на думку позивача, відсутність актів приймання-передачі товару, складених відповідно до Інструкцій П-6, П-7, не може вважатися доказом відсутності фактичної поставки товару.

При цьому пояснив, що у нього є в наявності договір купівлі-продажу № 32 від 16.04.2008р., укладений з ПП «Агрохім-2008» шляхом підписання його по факсу, що відповідає змісту ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України, відповідно до якої угода вважається укладеною у письмовій формі, якщо воля сторін виражена, зокрема, за допомогою технічного засобу звязку.

Даним договором передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі витратних накладних і як слідує з акту перевірки, товар на суму 53568,00 грн. був отриманий позивачем по накладній № 35 від 16.04.2008р., а отже факт передачі товару підтверджується належним чином.

Позивач також вважає, що наведені відповідачем в акті перевірки банківські виписки про сплату позивачем товару 16, 17, 18 квітня 2008р. всього на суму 53568,00 грн. підтверджують не тільки намір позивача на реальне настання правових наслідків, але і їх фактичне настання - перехід права власності на товар після його оплати позивачем, адже п.4.2 договору було передбачено, що перехід права власності на товар, що отримується позивачем, відбувається після оплати товару.

Що стосується недекларування ПП «Агрохім-2008» своїх податкових зобовязань, то позивач вважає, що відповідно до ст.11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України, а оскільки ПП «Агрохім-2008» не підконтрольне та не підзвітне позивачу, то і нести відповідальність за дії чи бездіяльність іншого підприємства позивач не повинний.

Позивач вважає, що отримавши у встановленому порядку податкову накладну № 35 від 16.04.2008р., яка містить всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виписана зареєстрованим платником ПДВ та не має жодних порушень порядку її заповнення, він відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем в акті перевірки не наведені докази настання будь-яких обставин, які відповідно до законодавства позбавили б податкову накладну № 35 від 16.04.2008р. її правового значення, з чого слідує, що сама несплата податку на додану вартість, в тому числі і у випадку ухилення від його сплати продавцем, у випадку фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем позивачем.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7350/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 92-96).

Зокрема, вказує, що в ході проведення перевірки позивача ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим було встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, яке виразилося у завищенні позивачем валових витрат на 44640 грн. в частині відображення операції з ПП «Агрохім-2008», яка є нікчемною, а також порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами і доповненнями, яке виразилося у завищенні податкового кредиту на суму 8928 грн. в частині відображення цієї ж операції.

При цьому пояснив, що ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» відповідно до накладної № 35 від 16.04.2008р. придбав у ПП «Агрохім-2008» жмих соняшника в кількості 29760кг за ціною по 1,50 грн., на суму без ПДВ 44640,00 грн., ПДВ 8928,00 грн., загальна сума 53568,00 грн., до зазначеної видаткової накладної є відповідна податкова накладна №35 від 16.04.2008р. Зазначена операція відбулася без укладання відповідного договору і є разовою. Розрахунки відбулись у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 53568,00 грн.

Однак, як було встановлено відповідачем, за даними бази «Контрагенти» АС «Аудит» Приватне підприємство «Агрохім-2008» (юридична адреса м. Дніпропетровськ, вул.Заводська, 3, фактична адреса не встановлена) має стан платника 8 «До Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження», що робить неможливим проведення відповідної зустрічної перевірки. Більше того, в результаті автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів виявлено розбіжності у квітні 2008р., а саме: ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» задекларовано суму податкового кредиту по ПДВ з ПП «Агрохім-2008» у сумі 8928,00 грн., при цьому ПП «Агрохім-2008» відповідні зобовязання не задекларовані. Також встановлено, що за період, коли відбулися взаємовідносини з ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод», декларація з ПДВ ПП «Агрохім-2008» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі не надана, ПП «Агрохім-2008» не звітує з листопада 2008р.

Відповідачем також було встановлено, що згідно з даними декларації з податку на прибуток вказане підприємство не має власних основних фондів, а також залишків ТМЦ.

На думку відповідача для підтвердження факту придбання товару необхідно мати належним чином оформлений договір та відповідні транспортні та супроводжувальні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, талони замовника на здійснення перевезення та документи, що свідчать про отримання товару (акти приймання-передачі продукції).

В обґрунтування своїх висновків відповідач послався на Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. № П-7, а також на п. 1 Постанови КМУ № 207 від 25.02.2009р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001р., Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363.

Відсутність таких документів, за висновком відповідача, свідчить про відсутність фактичного отримання зазначених товарів і неможливість їх використання Покупцем у своїй господарській діяльності, тобто взаємовідносини між позивачем і ПП «Агрохім-2008» не спричинили реального настання наслідків всупереч п.5 ст.203 ЦК України, тобто жмих соняшника не був переданий у порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України і не міг використовуватися у господарській діяльності.

Щодо податкової накладної № 35 від 16.04.2008р., то відповідач вважає, що оскільки ПП «Агрохім-2008» за квітень 2008р. перед податковим органом по ПДВ не звітував і податкові зобовязання з ПДВ платником не були сформовані та сплачені до бюджету, то вказана податкова накладна оформлена з порушенням вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями, і не може бути використана покупцем при проведенні розрахунків по ПДВ.

У додаткових запереченнях за вих.№ 1350/9/10 від 05.08.2010р. ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим також зауважила, що факсокопія договору, яка не була представлена під час проведення перевірки та надана тільки в процесі судового розгляду справи, не є належним доказом, що підтверджує дійсність даного договору, до того ж в жодному документі немає доказів того, що вказаний розрахунковий рахунок у платіжних дорученнях належить саме ПП «Агрохім-2008» (а.с. 111-112).

Відповідач вважає також, що наявність у позивача лише податкової накладної продавця не є безумовною підставою для права на податковий кредит. На його думку, оскільки ПП «Агрохім-2008» за весь час існування не звітувало до ДПІ за місцем реєстрації, не декларувало податкові зобовязання перед бюджетом, то і ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» не мало права на податковий кредит.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

02.09.2010р. до суду від ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки відповідача.

Враховуючи, що зібрані по справі докази в повній мірі характеризують правовідносини сторін та є достатніми для розгляду справи по суті, а також враховуючи, що відповідачем не надано доказів поважності причин неявки жодного зі своїх представників в судове засідання, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайський комбікормовий завод» має статус юридичної особи з 23.03.1998р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №794030, виданим Бахчисарайською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим (а.с. 69) та Статутом Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбікормовий завод» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 11.08.2004р., номер запису № 11231200000000008 (а.с.70-85).

28.04-19.05.2010р. Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №176/23/00688717 від 25.05.2010р. (а.с. 10-53).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/99-ВР, з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 11160 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. у сумі 11160 грн., а також п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 8928 грн., в тому числі за квітень 2008р. в сумі 8928 грн.

Вказані висновки акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000530023/0 від 31.05.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 13392,00грн., в тому числі 8928,00 грн. основного платежу та 4464,00 грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим №0000520023/0 від 31.05.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 16740,00 грн., в тому числі 11160,00 грн. основного платежу та 5580,00грн. штрафних санкцій (а.с. 8-9).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбікормовий завод» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено у п. 3.1.2 акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» задекларовано валові витрати у сумі 9857193,00 грн., в той час як перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. встановлено їх завищення всього у сумі 44640,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. у сумі 44640,00 грн.

При цьому зазначено, що проведеною перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. у загальній сумі 7058421,00 грн. встановлено, що ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» здійснював операції з придбання пшениці, жмиху соняшника та сої, цукру, молока, амінокислот, вітамінів та інших добавок, електроенергії, води, послуг оренди млина, тощо.

Перевірка відображеного показника за 01.07.2007р. по 31.12.2009р. в сумі 7058421,00грн., як зазначено в акті перевірки, здійснювалась на підставі таких документів: видаткові накладні, рахунки, зворотно-сальдові відомості по рахунках 631, 685, 311, 312, 313, 314, 315 з первинними бухгалтерськими документами, журнали-ордери по рахунках 631, 685, 311, 312, 313, 314, 315, головні книги за 2007, 2008, 2009 роки, складські матеріальні звіти тощо, за результатами чого встановлено, що на порушення п. 5.1, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати на 44640,00 грн. в частині відображення операції з ПП «Агрохім-2008», яка є нікчемною.

ДПІ встановлено, що ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» відповідно до накладної № 35 від 16.04.2008р. придбав у ПП «Агрохім-2008» жмих соняшника в кількості 29760кг за ціною по 1,50 грн., на суму без ПДВ 44640,00 грн., ПДВ 8928,00 грн., загальна сума 53568,00 грн., до зазначеної видаткової накладної є відповідна податкова накладна №35 від 16.04.2008р. Зазначена операція відбулася без укладання відповідного договору і є разовою. Розрахунки відбулись у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 53568,00 грн. (а.с. 21).

Однак, за даними бази «Контрагенти» АС «Аудит», Приватне підприємство «Агрохім-2008» (юридична адреса м. Дніпропетровськ, вул.Заводська, 3, фактична адреса не встановлена) має стан платника 8 «До Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження», що робить неможливим проведення відповідної зустрічної перевірки.

Відповідачем також було встановлено, що згідно з даними декларації з податку на прибуток вказане підприємство не має власних основних фондів, а також залишків ТМЦ.

На його думку, для підтвердження факту придбання товару необхідно мати належним чином оформлений договір та відповідні транспортні та супроводжувальні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, талони замовника на здійснення перевезення,та документи, що свідчать про отримання товару (акти приймання-передачі продукції).

В обґрунтування своїх висновків відповідач послався на Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. № П-7, а також на п. 1 Постанови КМУ № 207 від 25.02.2009р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001р., Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363.

Відсутність таких документів, за висновком відповідача, свідчить про відсутність фактичного отримання зазначених товарів і неможливість їх використання Покупцем у своїй господарській діяльності, тобто взаємовідносини між позивачем і ПП «Агрохім-2008» не спричинили реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто жмих соняшника не був переданий у порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України і не міг використовуватися у господарській діяльності позивача (а.с. 22-23).

За таких обставин, як зазначено у п. 3.1.4 акту перевірки, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. в розмірі 11160,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. в сумі 11160,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.2 розділу 3 акту перевірки (а.с. 33).

Щодо податкових зобовязань з податку на додану вартість, то як зазначено у п. 3.2.2 акту перевірки, за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1413268,00 грн., в той час як перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р. встановлено його завищення всього у сумі 8928,00 грн., в тому числі за квітень 2008р. у сумі 8928,00 грн. (а.с. 35)

Відповідачем зазначено, що у порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями, позивачем завищено податковий кредит на 8928,00 грн. у частині відображення операції з ПП «Агрохім-2008», яка є нікчемною.

Як встановлено перевіркою, в результаті автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів виявлено розбіжності у квітні 2008р., а саме: ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» задекларовано суму податкового кредиту по ПДВ з ПП «Агрохім-2008» у сумі 8928,00 грн., при цьому ПП «Агрохім-2008» відповідні зобовязання не задекларовані. Також встановлено, що за період, коли відбулися взаємовідносини з ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод», декларація з ПДВ ПП «Агрохім-2008» до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі не надана, ПП «Агрохім-2008» не звітує з листопада 2008р. (а.с. 38).

Таким чином, за висновком ДПІ, оскільки до перевірки не надано ані договору, ані відповідних товарно-транспортних накладних та талонів замовника на здійснення перевезення та документи, які свідчать про отримання товару (акти приймання-передачі продукції), то можна стверджувати, що на територію АР Крим товари у відповідних періодах не надходили і це свідчить про відсутність фактичного отримання зазначених товарів і неможливість їх використання Покупцем у своїй господарській діяльності, тобто взаємовідносини між позивачем і ПП «Агрохім-2008» не спричинили реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто жмих соняшника не був переданий у порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України і не міг використовуватися у господарській діяльності (а.с. 39)

Допитана у судовому засіданні 05.08.2010р. в якості свідка ОСОБА_2, яка проводила перевірку позивача, пояснила, що рахунок та договір в ході перевірки не були надані, а тільки видаткова та податкова накладні, про що йде мова на стор.12, 30 акту перевірки. Також зазначила, що у платника в усній формі були витребувані для долучення до матеріалів перевірки копії видаткової та податкової накладних (по одній, всього дві) та копії платіжних доручень, але вони надані не були, а була надана довідка від 13.05.2010р. про те, що всі документи до перевірки були надані. По суті спору свідок пояснила, що відповідно до наказу ДПА України № 166 внесені зміни до податкової звітності з ПДВ з березня 2008р. (додаток № 5 до декларації з ПДВ), у звязку з чим в ході перевірки була використана база «Контрагенти» АС «Аудит», яка показала, що за цей період у ПП «Агрохім-2008» не було ані податкових зобовязань, ані податкового кредиту, що також підтверджується листами з податкової інспекції, на обліку в якій перебуває ПП «Агрохім-2008».

Суд вказані висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 16.04.2008р. між ПП «Агрохім-2008» (Продавець) та ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 32, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязався передати Покупцю товар відповідно до поданих заявок, а Покупець прийняти і оплатити його (а.с. 54).

Судом встановлено, що вказаний договір укладений шляхом підписання його по факсу, що не суперечить передбаченому чинним законодавством порядку укладання господарських договорів.

Так, ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи, що спеціальні вимоги до форми та порядку укладання договору купівлі-продажу товарів не передбачені, суд вважає, що договір між позивачем та ПП «Агрохім-2008» укладений належним чином.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, в силу ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В силу ст. 622 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Як свідчать матеріали справи, у п. 2.1 договору сторони обумовили, що Покупець оплачує поставлений постачальником товар за договірною ціною, вказаною у відповідних витратних накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару.

Згідно з п. 2.3 договору у всіх випадках факт отримання товару покупцем від постачальника та підписання відповідних накладних, підтверджують досягнення згоди сторін по найменуванню товару, асортименту, загальній кількості товару, вартості за одиницю товару, а також загальній кількості товару.

Датою поставки товару вважається дата виписки відповідних витратних накладних (п. 2.4 договору).

Оплата за товар за даним договором здійснюється не пізніше дня відвантаження товару зі складу продавця (п. 3.1 договору).

Крім того, п.4.2 договору передбачено, що на поставлену Покупцю продукцію надаються наступні документи: рахунок, витратна накладна, податкова накладна. Право власності на товар переходить до Покупця після кінцевого розрахунку.

Як свідчать матеріали справи, ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» відповідно до накладної № 35 від 16.04.2008р. придбав у ПП «Агрохім-2008» жмих соняшника в кількості 29760кг за ціною по 1,50 грн., на суму без ПДВ 44640,00 грн., ПДВ 8928,00 грн., загальна сума 53568,00 грн. (а.с. 55).

Згідно з даною накладною, товар отримано через ОСОБА_3

Як слідує з Книги обліку виданих довіреностей ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод», довіреність на вказану особу дійсно була виписана позивачем 16.04.2008р. та ОСОБА_3 уповноважено на отримання жмиху від ПП «Агрохім-2008» (а.с. 87-88).

На оплату вказаного товару Продавцем виписаний рахунок № 16/01 від 16.04.2008р. (а.с. 107).

Як свідчать банківські виписки, позивачем у квітні 2008р. було перераховано ПП «Агрохім-2008» 53568,00 грн., призначення платежу «За товар за жмих соняшника по рахунку № 16/01 від 16.04.2008р.» (а.с. 57-61).

Листом за вих.№ 09.1-11-6934/18538 від 19.08.2010р. на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.08.2010р. про витребування доказів по даній справі, Тимчасовим адміністратором АТ «Родовід Банк» була надана відповідь про те, що 11.04.2008р. ПП «Агрохім-2008» було відкрито в АТ «Родовід банк» поточний рахунок № 26006574000008 і щодо зарахування коштів від ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» на цей рахунок банком надана виписка за період з 16.04.2008р. по 18.04.2008р., з якої слідує, що позивачем було перераховано ПП «Агрохім-2008» 53568,00 грн. (а.с. 126-127).

На вказану поставку Продавцем ПП «Агрохім-2008» виписана відповідна податкова накладна № 35 від 16.04.2008р. на суму 53568,00 грн., в т.ч. ПДВ 8928,00 грн. (а.с. 56).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договору купівлі-продажу товару, відповідачем не наведено, як і не надано доказів визнання вказаної угоди недійсною у судовому порядку.

Підстав вважати, що вищенаведена угода укладена сторонами у порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України, суд не вбачає.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідивши документальне оформлення спірної угоди, суд також не вбачає підстав вважати, що угода між позивачем та ПП «Агрохім-2008» з придбання жмиху соняшника не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що нею обумовлені.

Несплата ж однією із сторін спірної угоди - ПП «Агрохім-2008» до бюджету ПДВ та податку на прибуток є підставою для збільшення відповідних податкових зобовязань цьому підприємству та стягнення їх у встановленому законом порядку, а не визнання угоди нікчемною.

До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст.13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

В свою чергу, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

П. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон визначає основні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року №88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За таких обставин, суд вважає, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем при проведенні перевірки було підтверджено відображення спірної господарської операції відповідними бухгалтерськими проводками, що також спростовує висновок відповідача про ненастання правових наслідків по спірній операції.

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з Журналу ваговика, який ведеться позивачем, запис в якому за 16.04.2008р. підтверджує, що відповідно до накладної № 35 автомобілем держномер 12-74 був доставлений товар жмих соняшника в загальній кількості 29760 тон (а.с. 108-110).

Суд також зауважує, що відповідно до абз.1-3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Суд вважає, що відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це не входить до його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

Дослідивши наявну в матеріалах справи накладну від ПП «Агрохім-2008», суд вважає, що в розумінні бухгалтерського обліку вона є первинним документом, а тому вказана накладна безпідставно не була прийнята до уваги відповідачем по справі в якості доказу фактичного отримання та відвантаження жмиху соняшника ПП «Агрохім-2008».

Посилання відповідача в обґрунтування безтоварності спірних операцій на ненадання йому транспортних та супроводжувальних документів, як-то: актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, талонів замовника на здійснені перевезення, відсутність власних транспортних засобів тощо, суд до уваги не приймає, оскільки жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

До того ж, відповідач не навів жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність транспортних та супроводжувальних документів на товар є безумовним доказом нікчемності правочину.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат за 2 квартал 2008р. 44640,00 грн., що спричинило донарахування податку на прибуток від суми таких витрат в розмірі 11160,00 грн. та застування штрафної санкції в розмірі 5580,00грн., як 50% донарахованого податку, є протиправними.

Вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0000520023/0 від 31.05.2010р.

Крім того, не погоджується суд і з доводами відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у заниженні податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 8928 грн. за квітень 2008р. по операціям з виконання спірного договору купівлі-продажу жмиху соняшника.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірній операції у квітні 2008р. підтверджується відповідною податковою накладною № 35 від 16.04.2008р., виписаною ПП «Агрохім-2008», яка містить всі необхідні реквізити та виписана платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

При цьому, як слідує з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2008р., вказана податкова накладна відображена позивачем у даному Реєстрі під № 4 (а.с. 89).

Крім того, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірною операцією суми до валових витрат встановлена судом.

Щодо посилань відповідача на відомості автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, під час якого виявлено розбіжності у квітні 2008р., а саме ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод» задекларовано суму податкового кредиту по ПДВ з ПП «Агрохім-2008» у сумі 8928,00 грн., при цьому ПП «Агрохім-2008» відповідні зобовязання не задекларовані, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд також вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 8928 грн. за квітень 2008р. по операціям з придбання жмиху соняшника, що спричинило донарахування податку на додану вартість в розмірі 8928,00 грн. та застування штрафної санкції в розмірі 4464,00грн., як 50% донарахованого податку, є протиправними.

Вказане є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000530023/0 від 31.05.2010р.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів того, що донарахування позивачу ПДВ та податку на прибуток та, як слідство, застосування штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено правомірно та обгрунтовано, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач у позовних вимогах просить суд визнати недійсними вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати частково протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, а не визнати їх недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд частково задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи, судом 02.09.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 07.09.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000530023/0 від 31.05.2010р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000520023/0 від 31.05.2010р.

4.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбікормовий завод» (98400, АРК, м. Бахчисарай, вул. Степова, 2) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.