Постанова № 11252475, 07.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.09.10Справа №2а-11813/09/8/0170 (13:52) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом військової частини А 1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський»)

до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Зонтов Анатолій Іванович, довіреність № 475 від 12.01.10, Цвєткова Віталія Анатоліївна, довіреність № 494 від 17.05.10 р.,

від відповідача:Грушевська Надія Валентинівна, довіреність № 1129/09 від 17.08.10 р.;

від третьої особи:Демчук Олексій Вікторович, довіреність № 22014191д від 14.06.10 р.,

Суть спору: військова частина А 1370 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим № 1002 від 18 серпня 2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.10.2009 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 08.10.2009 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача військову частину А 1411.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2010 року виключено з числа третіх осіб у справі № 2а-11813/09/8/0170 військову частину А 1411.

У судовому засіданні встановлено, що вірною назвою позивача є військова частина А 1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський»).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 14 серпня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим на підставі акту перевірки № 119 прийнято рішення № 1002 від 18 серпня 2009 року про застосування фінансових санкцій до військової частини А 1370 за несвоєчасне подання відомостей у систему персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством, яке позивач вважає необґрунтованим.

Позивач зазначає, що рішення УПФУ в м.Феодосія АРК № 1002 від 18 серпня 2009 року прийнято у звязку з тим, що військова частина А 1411 в результаті реорганізації відповідно до наказу Міністерства оборони України № 95 від 28.05.2009 року і розпорядження начальника військово-медичного управління Міністерства оборони України № 277/6/520 від 02.06.2006 року приєднана до військової частини А1370, отже, з 01.01.2008 року звіт у систему персоніфікованого обліку за 2007 рік зобовязана була представити військова частина А 1370.

Позивач вважає, що рішення УПФУ в м.Феодосія АРК № 1002 від 18 серпня 2009 року є протиправним та підлягає скасуванню у звязку з наступним.

Відповідно до директиви Міністра оборони України від 16.10.2007 року № Д-322/1/010 військова частина А1411 разом із Центральним Феодосійським військовим клінічним санаторієм у строк до 30.12.2007 року мали бути переформовані в Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський».

Позивач зазначає, що ліквідаційна комісія не виконала заходів з ліквідації військової частини А 1411, командування військової частини А1411 не прийняло заходів для ліквідації господарства та передачі правонаступникові майна та зобовязань.

Позивач пояснює, що командуванням військової частини А 1411 передавальний акт і ліквідаційний баланс не затверджені й у Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій не передані, тому немає підстав вважати діяльність військової частини А1411 припиненою.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує за мотивами, викладеними у письмових запереченнях, які подані до суду 18.01.2010 року. Відповідач зазначає, що рішення УПФУ в м.Феодосія АРК № 1002 від 18 серпня 2009 року є законним та обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що 24.08.1998 року військова частина А 1411 зареєстрована як платник страхових внесків в ПФУ.

Відповідач пояснює, що згідно директиви Міністерства оборони України від 01.12.2006 року № Д-322/1/010 розформовано 25 військовий госпіталь (військову частину А1411), правонаступником 25 військового госпіталю визначено Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський».

Відповідач зазначає, що 13.05.2010 року на адресу відповідача надійшло повідомлення, що Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій був перейменований у в/ч А 1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський»).

У судовому засіданні 11.02.2010 року представник третьої особи військової частини А 1411 надав письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що провини командування в/ч А 1411 щодо несвоєчасного надання звітів до УПФУ в м.Феодосія АРК немає.

Представник військової частини А 1411 зазначає, що відповідно до наказу директора Департаменту охорони здоровя Міністерства оборони України від 26.10.2007 року № 112 «Про переформування Феодосійського центрального військового клінічного санаторію та 25 військового госпіталю у Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський» військова частина А 1411 ліквідується у звязку з переформуванням.

Представник третьої особи пояснює, що у відповідності до наказу № 112 від 26.10.2007 року ліквідаційною комісією були проведені розрахунки з дебіторами та кредиторами, проведені звірки з відповідними службами Міністерства оборони України, передані до в/ч А1370 основні засоби, необоротні матеріальні активи та запаси, в/ч А 1411 знято з обліку в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Феодосійській МВД ВФСС з ТВП, Феодосійському центрі зайнятості, ДПІ в м.Феодосії, Управлінні Пенсійного фонду України в м.Феодосія.

Представник третьої особи також зазначає, що весь особовий склад в/ч А 1411 було направлено до в/ч А 1370 для подальшого проходження військової служби.

У судовому засіданні 07.09.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2010 року проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні 07.09.2010 року представник третьої особи підтримав пояснення представників позивачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2009 року головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку та інформаційних систем управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим Маляровою Н.М. виявлено факт порушення страхувальником вимог п.п.4 п.2 ст.17, п.6 ст.21 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 IV від 09.07.2003 року, п.п.1,2 (або 5-11) Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 р. N 7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за N 1000/9599, а саме: позивачем в строк, встановлений п.1 п.п.1.3 Порядку, до Управління ПФУ України в м.Феодосія АРК несвоєчасно надані відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 рік, а саме: Звіт за 2007 рік (строк надання звіту за 2007 рік до 01.04.2008 року), що викладено в акті про виявлене порушення № 319 від 14.08.2009 року (надалі акт, а.с. 9 10, т.I).

В акті зазначено, що відповідачем виявлено факт допущення порушення страхувальником в процесі реорганізації військової частини А 1411 (ЄДРПОУ 24965073, реєстраційний № 07-15-0035, юридична адреса: вул.Володарського, буд.1, м.Феодосія, АРК, 98100, р/р 35215000440, УДК в АРК м.Сімферополя, МФО 824026), що здійснена відповідно наказу Міністерства оборони України № 95 від 28.05.2009 року та розпорядження начальника військово-медичного управління Міністерства оборони України № 277/6/520 від 02.06.2009 року, шляхом приєднання до військової частини А 1370 (ЄДРПОУ 08275305, реєстраційний № 07-01-0159, юридична адреса: вул.Генерала Горбачова, буд.5(8), м.Феодосія, АРК,98100, р/р 35228001000496, УДК в АРК м.Сімферополя, МФО 824026). У звязку з тим, що з 01.01.2008 року правонаступником військової частини А1411 є військова частина А 1370, то звіт до системи персоніфікованого обліку за 2007 рік до 01.04.2008 року зобовязана була надати військова частина А1370 (директива Міністерства оборони України від 01.12.2006 року № Д-322/1/014, директива Міністерства оборони України від 15.05.2007 року № 322/1/04, директива Міністерства оборони України від 16.10.2007 року № Д-322/1/010).

З акту вбачається, що фактично позивачем відомості до системи персоніфікованого обліку за 2007 рік надані 14.08.2009 року.

В акті зазначено, що встановлене правопорушення тягне за собою відповідальність, передбачену ст.106 Закону № 1058, відповідно до п.7 ст.106 Закону № 1058 відповідальним за погашення податкового боргу, недоїмки є правонаступник страхувальника, який ліквідується.

Судом встановлено, що акт про виявлене порушення № 319 від 14.08.2009 року був направлений 14.08.2009 року позивачеві та ним отриманий 17.08.2009 року, про що свідчить штамп на акті.

Рішенням УПФУ в м.Феодосія АРК № 1002 від 18.08.2009 року (а.с.7, т.I) на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасне надання відомостей в систему персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством, до військової частини А 1370 застосовані фінансові санкції в розмірі 374447,61 гривень у звязку з тим, що з 01.01.2008 року військова частина А 1370 є правонаступником військової частини А 1411та звіт до системи персоніфікованого обліку за 2007 рік до 01.04.2008 року за військову частину А 1411 зобовязана була надати військова частина А1370.

Судом встановлено, що рішення УПФУ в м.Феодосія АРК № 1002 від 18.08.2009 року було отримано позивачем 19.08.2009 року, про що свідчить штамп на рішенні.

З рішенням УПФУ в м.Феодосія АРК № 1002 від 18.08.2009 року позивач не погодився та звернувся до Окружного адміністративного суду АРКрим із адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду в м.Феодосія АРК у відносинах з фізичними чи юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, судом встановлено наступне.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV із змінами та доповненнями (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальники зобовязані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до ч.6 ст.21 Закону №1058 відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Згідно із п. 11.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), платники страхових внесків повинні надавати до органів Пенсійного фонду України розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, судом встановлено, що ч.7 ст.106 Закону №1058 передбачено, що у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника. У цьому разі особами, відповідальними за погашення недоїмки, є:

ліквідаційна комісія - стосовно підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій - платників страхових внесків, що ліквідуються;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

солідарно члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів - платників страхових внесків, що ліквідуються.

У разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов'язання та відповідальність за сплату недоїмки, є:

засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків, інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

правонаступники страхувальника, що ліквідується.

У разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки.

Перевіряючи наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК № 1002 від 18.08.2009 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством, судом встановлено наступне.

Феодосійський військовий клінічний санаторій (в/ч А 1370) 10.09.2001 року зареєстровано у якості субєкта господарської діяльності Міністерством оборони України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію військової частини як субєкта господарської діяльності у Збройних Силах (а.с.170, т.I).

Відповідно до п.п.1.2, 2.1 Положення про військову частину А 1370 (а.с.199 207, т.I), затвердженого 11.06.2009 року начальником Головного Військово-медичного управління Міністерства оборони України, військова частина А 1370 є санаторно-культурним закладом Збройних Сил України, організаційно-військова частина А 1370 складається з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування Збройних Сил України «Феодосійський» та лікувально - профілактичного відділу, які ведуть спільну фінансово-господарську діяльність під єдиноначальним керуванням командира військової частини А 1370.

Судом встановлено, що згідно директиви Міністерства оборони України № 115/1/0326 від 26.09.2007 року та наказу командувача ОдВО № 075 від 16.10.1997 року в м.Феодосія сформовано військову частину А -1411/військовий госпіталь Збройних Сил України, що підтверджується листом військової частини А 1411 № 144 від 27.04.1998 року (а.с.18, т.I).

Начальником медичної служби командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України полковником м/с Дідух І.М. 31.05.2006 року затверджено Статут Феодосійського гарнізонного військового госпіталю (військової частини А 1411).

З витягу з директиви Міністра оборони України від 01.12.2006 року № Д-322/1/0140 (а.с.5-6, т.I) вбачається, що Міністром оборони України наказано:

- розформувати до 31.08.2007 року 25 військовий госпіталь (м.Феодосія АРК), що утримується за штатом № 27-191-51 (01) чисельністю 70 військовослужбовців та 55 працівників;

-умовне найменування військова частина А 1411, ідентифікаційний код 24965073 анулювати;

-правонаступником 25 військового госпіталю визначити Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський» (на 650 ліжок) (м.Феодосія, АРК);

-переформувати до 30.04.2007 року Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій (на 650 ліжок) (м.Феодосія, АРК), що утримується за штатом № 27-096-52 (01) чисельністю 43 працівники у Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський»(на 650 ліжок);

-утримувати за штатом № 27/097-51 (01) чисельністю 3 військовослужбовці та 27 працівників, дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати директору Департаменту охорони здоровя Міністерства оборони України;

-умовне найменування військова частина А1370, ідентифікаційний код 08275305, код за схемою обліку У0580 ТУ0.

Судом встановлено, що до директиви Міністра оборони України від 1 грудня 2006 року Д-322/1/014 «Про оптимізацію структури та чисельності медичної служби в Збройних Силах України у 2006-2007 роках» директивою Міністра оборони України від 16.10.2007 року Д-322/1/010 (а.с.21,т.I) внесені зміни, п.п.1-3 підрозділу «Переформувати» розділу «Військові частини, які безпосередньо підпорядковані Департаменту охорони здоровя Міністерства оборони України у 2007 році» додатку 3 до директиви Міністра оборони України від 15.05.2007 року № Д-322/1/04 викладено в такій редакції: «Переформувати до 30.12.2007 року Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій (м.Феодосія, АРК), що утримується за штатом № 27-096-52 (01) чисельністю 43 працівники та 25 військовий госпіталь (м.Феодосія, АРК), що утримується за штатом № 27-191-51 (01) чисельністю 70 військовослужбовців та 55 працівників у Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський»(на 650 ліжок), утримувати за штатом № 27/229 -51 (01) чисельністю 36 військовослужбовців та 49 працівників, дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати директору Департаменту охорони здоровя Міністерства оборони України. Умовне найменування військова частина А1370, ідентифікаційний код 08275305, код за схемою обліку У0580 ТУ0.

Відповідно до наказу директора Департаменту охорони здоровя Міністерства оборони України № 112 від 26.10.2007 року (а.с.40 - 44, т.I) наказано в термін до 30.12.2007 року переформувати Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій (на 650 ліжок) (м.Феодосія, АРК) та 25 військовий госпіталь (м.Феодосія, АРК) у Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський» (на 650 ліжок) (м.Феодосія АРК).

Судом встановлено, що військова частина А 1411 виключена з ЄДРПОУ 30.12.2007 року, що підтверджується довідкою № 2/10 про виключення з ЄДРПОУ від 01.02.2010 року (а.с.178, т.I).

Судом встановлено, що Голова ліквідаційної комісії листом від 01.09.2009 року (а.с.70, т.I) звернувся до начальника Управління пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим стосовно зняття з обліку військову частину А 1411.

Відповідно до повідомлення про зняття з обліку юридичної особи (а.с.59,т.I) військова частина А 1411 на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 10.10.2006 року № 14-5, знято з обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Феодосія від 03.09.2009 року як платника страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

З додатку № 1 до акту переформування військової частини А 1411 (Іменний список офіцерів, військовослужбовців за контрактом, працівників Збройних Сил України військової частини А 1411 (а.с. 29-30, т.II) вбачається, що частина працівників Збройних Сил України військової частини А 1411 були переведені до військової частини А 1370 згідно наказу командира військової частини А 1411 від 21.01.2008 року № 8 на підставі Директиви Міністра оборони України від 16.10.2007 року № д -322/1/010; командир військової частини А 1411 був переведений до військової частини А 1370 згідно наказу командира військової частини А 1411 від 29.04.2008 року № 13 на підставі Директиви Міністра оборони України від 16.10.2007 року № Д - 322/1/010, наказу заступника Міністра оборони України від 08.04.2008 року № 54.

Судом встановлено, що особові справи на військовослужбовців військової частини А 1411 30.01.2008 року передані для подальшого обліку та ведення до військової частини А 1370, що підтверджується листом військової частини А 1411 від 30.01.2008 року № 54-ДСК (а.с.63 64, т.I).

Отже, з вищевказаного вбачається, що позивач - військова частина А 1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський») є правонаступником військової частини А 1411, до якого перейшли її права та обовязки. Отже, позивач має відповідати за зобовязаннями військової частини А 1411.

Наказом Директору Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський» № 95 від 28.05.2009 року (а.с.45-47, т.I) на виконання Директиви Міністра оборони України № Д-322/1/10 від 16.10.2008 року для завершення ліквідації військової частини А 1411 у звязку з розпорядженням ТВО начальника військово-медичного управління Міністерства оборони України № 277/6/513 від 27.05.2009 року призначено ліквідаційну комісію, бухгалтеру старшому матросу ОСОБА_7 та відповідальному виконавцю мл.сержанту ОСОБА_9 наказано надати персоніфікований облік за 2007 рік по працівникам військової частини А 1411 до Пенсійного фонду України в м.Феодосія до 1 липня 2009 року.

Суд зазначає, що позивач, який є правонаступником військової частини А 1411, відомості до системи персоніфікованого обліку за 2007 рік за військову частину А 1411 мав подати до 01.04.2008 року.

Судом встановлено, що фактично відомості до системи персоніфікованого обліку за 2007 рік за військову частину А 1411 надані до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим 14.08.2009 року, тобто, несвоєчасно.

Однак, незважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим № 1002 від 18 серпня 2009 року підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Проводячи системний аналіз чинного законодавства щодо визначення та унормування питання про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим № 1002 від 18 серпня 2009 року, суд приходить до висновку про можливість скасування цього рішення, враховуючи при цьому той факт, що визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень та його скасування повинно ґрунтуватися на сукупності підстав, в той час як суд перевіряє не тільки обґрунтованість та правомірність спірного рішення відповідача, а й звертає увагу на те, що рішення субєкта владних повноважень повинно бути прийнято з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з до триманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на до сягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання прин ципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та ін тереси фізичних та юридичних осіб.

Принцип пропорційності зо крема передбачає, що:

-здійснення повноважень, як правило, не повинно спри чиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б ці лям, які заплановано досягти;

-якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

-несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за від сутності такого рішення чи дії;

-для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно оби рати найменш “шкідливі”засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнен ня балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки позивач військова частина А 1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський») відноситься до неприбуткових та непідприємницьких організацій, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, відмова у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим № 1002 від 18 серпня 2009 року призведе до порушення принципу пропорційності, який суд може застосувати в адміністративному судочинстві. За таких обставин суд вважає, що у разі відмови у задоволенні позову значна сума бюджетних коштів з однієї строки Державного бюджету має бути перерахована до іншої, що призведе до незбалансованості та неефективності бюджетної політики.

При цьому, судом проаналізовано фінансовий стан позивача за 2008, 2009, I півріччя 2010 року (а.с.2-10, т.II).

Баланс в/ч А 1370 на початок 2008 року складає 16701599,10 гривень, на кінець 2008 року 15485465,30 гривень, з них кредиторська заборгованість складає 40552,31 гривень, до якої увійшли розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за виконані роботи й надані послуги.

Баланс в/ч А 1370 на початок 2009 року складає 15485465,30 гривень, на кінець 2009 року 15215070,85 гривень, при цьому суму кредиторської заборгованості зменшено до 6672,82 гривень.

Баланс в/ч А1370 на початок 2010 року складає 15215070,85 гривень.

Згідно кошторису в/ч А1370 на 2010 рік, затвердженого Міністерством оборони 01.06.2010 року, видатки в/ч А1370 складають 11387658,00 гривень.

Відповідно до довідки позивача від 06.09.2010 року № 934 (а.с.12, т.II) станом на 06.09.2010 року кредиторська заборгованість в/ч А 1370 складає 1033830,27 гривень, в т.ч. по оплаті за комунальні послуги 229000,00 гривень, по оплаті продуктів харчування 804830,27 гривень.

Враховуючи, що розмір застосованих відповідачем штрафних санкцій становить 374447,61 гривень, що складає 2,5 % всього балансу позивача на початок 2010 року (374447,61 гривень: 15215070,85 гривень х 100%) та 36,21% кредиторської заборгованості позивача станом на 06.09.2010 року (374447,61:1033830,27 х100%), суд вважає, що штрафні санкції, застосовані відповідачем, можуть призвести до негативних наслідків, що не відповідають цілям, які було заплановано досягти, а отже застосування санкцій у такому розмірі свідчить про відсутність балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване оспорюване рішення субєкта владних повноважень.

Отже, за таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Порушенням правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції, є несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку. Відповідно до п. 1 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за N 1000/9599 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), граничним строком надання таких відомостей є 1 квітня року, наступного за звітним, тобто,у спірних правовідносинах 1 квітня 2008 року.

За таких обставин спірне рішення прийнято відповідачем із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності, що є також підставою для його скасування і задоволення позову.

Правильність застосування положень ст. 250 ГК України до правовідносин за участю органів Пенсійного фонду України і субєктів господарювання, пов'язаних із накладенням санкцій, передбачених ст. 106 Закону №1058 підтверджується, зокрема, практикою вирішення Вищим адміністративним судом України справ зазначеної категорії (ухвала ВАС України від 14.04.2009 року у справі №К-16853/07, ухвала від 14.04.2009 року у справі №К22533/07).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 07.09.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 13.09.2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК № 1002 від 18.08.2009 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку в строки, встановлені законодавством.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь військової частини А 1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Феодосійський») (98100, АР Крим, м.Феодосія, вул. Генерала Горбачова,5, банківські реквізити невідомі) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.