Постанова № 11252417, 09.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2010 р.Справа №2а-5038/10/6/0170 (17:49)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Нечаєвої Н. О,,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002611701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68512,5 грн. за порушення п.9.1 ст.9, п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», № 0002631701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 320,4 грн. за порушення пп.6.3.3 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», № 0002621701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72226,8 грн., в тому числі 48151,2 грн. за основним платежем та 24076,6 грн. за фінансовими санкціями. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи, а оспорюванні повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України і суттєво порушують законні права та інтереси позивача.

У судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву. Посилаючись на норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про систему оподаткування", Декрету КМ України "Про прибутковий податок із громадян",

Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в м. Сімферополі була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за період з 01.01.2007р. по 19.02.2010р.

За результатами перевірки був складений акт № 3924/17-1/1304117289 від 24.03.2010р., в якому викладені висновки про те, що перевіркою встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на 68512,5 грн., донараховано податку з фізичних осіб 320,4 грн., встановлено заниження податку на додану вартість на 61800,0 грн.

На підставі акту перевірки № 3924/17-1/1304117289 від 24.03.2010р. ДПІ в м. Сімферополі були прийняті:

-податкове повідомлення рішення № 0002611701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68512,5 грн. за порушення п.9.1 ст.9, п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

-податкове повідомлення рішення № 0002631701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 320,4 грн. за порушення пп.6.3.3 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

-податкове повідомлення рішення № 0002621701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 72226,8 грн., в тому числі 48151,2 грн. за основним платежем та 24076,6 грн. за фінансовими санкціями.

Не погодившись з зазначеними висновками, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом та просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002611701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68512,5 грн., № 0002631701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 320,4 грн., № 0002621701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72226,8 грн.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п.1.5 - 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Мінюсті України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок № 327) акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень, всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп. 2.3.4. п.2.3 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні підприємницької діяльності позивач використовувала спрощену систему оподаткування, сплачувала єдиний податок за максимальною ставкою, ДПІ в м. Сімферополі ф/о-підприємцю ОСОБА_4 видавалося свідоцтво про сплату єдиного податку із зазначенням виду діяльності «здавання в найм нерухомого майна», що зафіксовано в п.1.6, п.1.16, п. 2.1 акту перевірки.

Підприємницьку діяльність позивачка здійснювала від здавання в найм не власного майна, а орендованого, тобто, отримувала доходи від суборенди.

Підставою для нарахування податку з доходів фізичних осіб за спірним податковим повідомленням-рішення № № 0002611701/0 від 02.04.2010р. стала викладена в акті перевірки думка перевіряючого про те, що суборенда це вид діяльності, який згідно КВЄД відноситься не до підкласу 70.2 «Здавання в оренду власного нерухомого майна» , а до підкласу 70.3 «Операції з нерухомістю для третіх осіб», через що здійснювався вид діяльності не зазначений у Свідоцтві і отримані позивачкою доходи підлягають оподаткуванню по нормам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ф/о-підприємцем ОСОБА_4 спрощена система оподаткування була змінена на загальну.

Однак, податковим повідомленням рішенням № 0002611701/0 від 02.04.2010р. відповідач визначив суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68512,5 грн. за порушення п.9.1 ст.9, п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З свідоцтва про сплату єдиного податку ф/о-підприємця ОСОБА_4 вбачається, що вид діяльності останньої - «здавання в найм нерухомого майна», при цьому не конкретизовано власне чи орендоване майно здається в найм.

Департамент планування та організації статистичних спостережень в рамках своїх повноважень листом № 14\3-53\44 від 26.04.2007р. розяснював, що результатом діяльності з суборенди є отримання доданої вартості від оренди, а діяльність по наданню в суборенду майна по КВЕД відноситься саме до підкласу 70.20.0.

Відповідно до КВЕД в редакції наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02.02.2009 р. № 56:

70.20.0 - Здавання в оренду власного нерухомого майна

Цей підклас включає: - здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості - здавання в оренду земельних ділянок - діяльність ринків - здавання в суборенду житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок. Враховуючи викладене, твердження що суборенда це вид діяльності, відноситься до підкласу 70.3 «Операції з нерухомістю для третіх осіб», не відповідає КВЄД. Ст. 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» (пп. 9.12.1) встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить, зокрема і спрощена система оподаткування. Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

В порушення названих норм законодавства в акті перевірки доходи, з яких був сплачений єдиний податок, включені до складу сукупного оподатковуваного доходу і вдруге обкладені податком.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що прийняте ДПІ в м.Сімферополі податкове повідомлення рішення № 0002611701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68512,5 грн. не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Що стосується висновків відповідача, викладених в акті перевірки стосовно того, що при нарахуванні ОСОБА_4 доходу за основним місцем роботи (СМТ "Коло Друзів Сімферополь- Хайдельберг") не вірно була застосована податкова соціальна пільга, тому податковим повідомленням-рішенням № 0002631701/0 від 02.04.2010р. позивачці донараховано ПДФО з заробітної плати у розмірі 320,4 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно по п. 1.8 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Згідно з п.1.17 ст.1 названого Закону, працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Отже, відповідальність за повноту утримання та перерахування податку з доходу за основним місцем роботи несе роботодавець, а не працівник.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що ДПІ в м. Сімферополь відповідальність за повноту утримання та перерахування податку з доходу найманих працівників покладена не на СМТ «Коло Друзів Сімферополь-Хайдельберг», яке нараховувало і утримувало податок з зарплати, а на ОСОБА_4

Указом спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при дотриманні ними, зокрема, умови щодо неперевищення встановленого пунктом 1 Указу обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік у 500 тис. грн.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які сплачують єдиний податок, не є платниками податків і зборів, перелічених у пункті 6 статті 1 Указу, в тому числі податку на додану вартість.

Фізична особа - підприємець, який є платником єдиного податку і обсяг виручки у якого не перевищує 500000 грн. на календарний рік, не має обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість у цьому податковому періоді.

Такої думки дотримується ДПА України в листі від 11.03.2008 р. N 3004/Д/17-0714.

Однак, в порушення названих норм законодавства, в акті перевірки вказано, що ф/о-підприємець ОСОБА_4 повинна була зареєструватися платником ПДВ, через що податковим повідомленням-рішенням № 0002621701/0 від 02.04.2010р. визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість 72226,8 грн., в тому числі 48151,2 грн. за основним платежем та 24076,6 грн. за фінансовими санкціями.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0002611701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68512,5 грн. за порушення п.9.1 ст.9, п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», № 0002631701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 320,4 грн. за порушення пп.6.3.3 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», № 0002621701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72226,8 грн., в тому числі 48151,2 грн. за основним платежем та 24076,6 грн. за фінансовими санкціями не може бути визнане такими, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.09.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 13.09.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0002611701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 68512,5 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0002631701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 320,4 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0002621701/0 від 02.04.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 72226,8 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.