Ухвала суду № 1124951, 21.08.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-99/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 23 інстанції Н.Б. Кеся

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Проценко О.А. (доповідач)

суддів Поплавського В.Ю., Туркіної Л.П.,

при секретарі Серьогіній О.В.

за участі представників:

позивача Товстий К.А.

відповідача Жаворонков С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 12.02.07 р. по адміністративній справі №А37/17-07

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім», м.Дніпропетровськ

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

про:скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.04 р. №0002072304/0,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродім»звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.04 р. №0002072304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 269229,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилався на те, що податковий кредит, предявлений ТОВ «Агродім», не знаходить підтвердження податковими зобовязаннями продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї функції і оригінал податкової накладної не підтверджується копією.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.07 р. позов задоволено, податкове повідомлення-рішення від 03.08.04р. №0002072304/0 скасовано з підстав включення у спірному періоді до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, господарські операції були відображені у книгах обліку з придбання товарів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічної перевірки ЗАТ «Лакма»; віднесенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість не підтвердженого податковими зобовязаннями продавця та копіями податкових накладних поставника. На думку апелянта, право на відшкодування ПДВ виникає лише при надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ у ціні товару, який платником не оплачений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що актом «Про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім» з питання правильності суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по деклараціям за червень, липень, серпень, вересень 2001 року, лютий, березень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року та лютий 2003 року» від 03.07.04 р. №108/23-4-30095243 встановлено, що податковий кредит, предявлений ТОВ «Агродім», не знаходить підтвердження податковими зобовязаннями продавця цих товарів, так як податкова накладна не виконує своєї функції і оригінал податкової накладної не підтверджується копією (а.с.8-14). Висновки, зазначені в акті перевірки щодо порушенням з боку позивача пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, стали підставою прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.08.04 р. №0002072304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 269229,00 грн.

Разом з тим, за приписами п.7.5.1. п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що спірні суми податку включені позивачем до складу податкового кредиту в спірні податкові періоди на підставі податкових накладних, господарські операції відображені в книгах з обліку придбання товарів (робіт, послуг), копії яких містяться у матеріалах справи. За поясненнями позивача інші первинні документи відсутні в звязку із спливомстроку давнини їх зберігання.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно із.п.1.8. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Системний аналіз ст.ст.1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» показує, що Закон не повязує право платника податків на податковий кредити та бюджетне відшкодування податку на додану вартість із сплатою такого податку до державного бюджету України контрагентами такого платника податків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те що платник податків не може нести відповідальність за інших платників податку, тим більше матеріалами справи не підтверджується несплата податку на додану вартість продавцями товарів (робіт, послуг), які мали договірні правовідносини із позивачем. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.07 р. в адміністративній справі №А37/17-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.07 р. в адміністративній справі №А37/17-07 залишити беззмін.

Ухваланабирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.А.Проценко

Судді: В.Ю. Поплавський

Л.П. Туркіна

Копія з оригіналом згідна

суддя: Л.П.Туркіна