Рішення № 112483415, 27.07.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/421/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 51 189,77 грн

секретар судового засідання Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 36 483,36 грн заборгованості за наданим кредитом, 6818,92 грн - заборгованості за відсотками, 7887,49 грн заборгованості за винагородою посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитного договору від 17.08.2020 № 20.20.0000000109.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/421/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2023 судом в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України з огляду на те, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати інформацію про місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи ОСОБА_2 .

29 травня 2023 року на електронну адресу суду від Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області надійшов лист відповідь №2101.03.7-5296/2101.03-23 від 29.05.2023, у якому повідомлено, що громадянка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою, яка збігається з тією, що зазначена позивачем у позові.

З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 02.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.06.2023, яка надіслана судом на встановлену судом адресу місцезнаходження відповідача ( АДРЕСА_1 ) вручена ОСОБА_1 16.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 8850101815466 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 8850101815466.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Кредитним договором №20.20.0000000109 від 17.08.2020 року зобов`язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати відсотків за користування кредитом та винагороди, внаслідок чого в нього утворилася заборгованості в розмірі 36 483,36 грн за кредитом, 6818,92 грн по сплаті відсотків за користування кредитом та 7887,49 грн за винагородою.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

17 серпня 2020 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк», як Банком та Фізичною особою підприємцем Богдан Сніжанною Василівною, як Позичальником укладено кредитний договір № 20.20.0000000109 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього Договору (строковий кредит), з лімітом та на цілі, зазначені в п. А2 Договору не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені в Договору терміни.

Термін повернення кредиту зазначений у п. А3 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього Договору «Істотні умови кредитування» (п.п. 1.2., 1.3. Договору).

Істотними умовами кредитування за Договором сторонами встановлено ліміт кредитування на загальну суму 100 000,00 грн та ціль кредитування фінансування поточної діяльності (п. А2 Істотних умов кредитування за Договором), термін повернення кредиту - 16.08.2022 та узгоджено графік погашення кредиту щомісячно ануїтетними платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів який є Додатком № 1 до договору, яким узгоджено також графік погашення сум процентів та винагороди за кредитне обслуговування (п. А3 Істотних умов кредитування за Договором).

Згідно з п. А6 Істотних умов кредитування за Договором, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 33,90 % річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.

Крім того, Позичальник щомісячно сплачує винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів (п. А10 Істотних умов кредитування за Договором).

Відповідно до п. А8 Істотних умов кредитування за Договором нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.

Згідно з п.п. 2.2.2., 2.2.3., 2.2.5. Договору Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2., 2.2.14., 2.3.2. цього договору та сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.13. цього Договору.

Додатком 1 до Договору «Графік погашення» сторонами встановлено, що повернення отриманого кредиту, сплата відсотків за користування кредитом та винагороди відбувається Позичальником щомісячно, 17 числа кожного місяця, шляхом сплати ануїтетного платежу в розмірі 6609,40 грн (в останній місяць строку дії Договору 6609,51 грн), який згідно з Графіком погашення спрямовується Банком на погашення тіла кредиту, відсотків у визначеному Графіком погашення розмірі та сплаті щомісячної суми комісійної винагороди в розмірі 790,00 грн.

На виконання умов кредитного договору Банком надано Позичальнику строковий кредит та відповідно до меморіального ордеру № TR.15033284.27120.70198 від 17.08.2020 перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника грошові кошти в загальній сумі 100 000,00 грн.

Матеріали справи, а саме виписки по розрахунковому рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 17.08.2020 року по 28.03.2023 року, розрахунок заборгованості станом на 28.03.2023 свідчать, що відповідачем як Позичальником неналежним чином виконувалися зобов`язання по повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та винагороди в строк, що зазначений в Додатку №1 до Договору, у зв`язку з чим станом на 28.02.2023 допущено заборгованість по Договору, яка за позицією позивача становить 51 189,77 грн., з яких:

- 36 483,36 грн прострочена заборгованість за кредитом;

- 6818,92 грн прострочена заборгованість за процентами, які нараховані за період дії кредитного договору і по 28.02.2023;

- 7887,49 грн заборгованість по винагороді (комісії) за період з 01.12.2022 по 20.12.2022.

Несплата відповідачем означеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду.

Судом встановлено також, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця Богдан Сніжанни Василівна припинена 27.07.2021 за власним рішенням підприємця, про що в реєстрі вчинено запис за №2003230060003010091.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 в справі №338/180/17 фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства (п. 73 постанови).

Відповідно до ст.ст. 51, 52, ст.ст. 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання укладеного між позивачем та відповідачем як суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем договору, пов`язаного зі здійснення останнім господарської (підприємницької) діяльності, незважаючи на припинення 27.07.2021 підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Богдан Сніжанною Василівною, вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Так, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи, а саме: меморіальний ордер № TR.15033284.27120.70198 від 17.08.2020, виписки по розрахунковому рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 17.08.2020 року по 28.03.2023 року, розрахунок заборгованості станом на 28.03.2023 свідчать, що Позивачем, як Банком належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором щодо відкриття надання Позичальнику строкового кредиту в розмірі 100 000,00 грн, в той же час Відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасного (в строк, що зазначений в Додатку №1 до Договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 28.03.2023 року заборгованість Позичальника перед Банком по тілу кредиту становить 36 483,36 грн.

За таких обставин, прострочена заборгованість Позичальника перед Банком за кредитом становить 36 483,36 грн, що не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо вимог про стягнення процентів та комісії.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 2.3.1., 2.3.2. Кредитного договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 6818,92 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 28.03.2023, відсотки за користування кредитом та винагорода відповідачу нараховані станом на 28.03.2023 та нарахування таких відсотків і винагороди Банком здійснювалося по 17.11.2022 року.

В той же час, як встановлено судом вище, п. А3 Істотних умов кредитування за Договором та Додатком №1 до Договору «Графік погашення» строк кредитування сторонами визначено до 16.08.2022 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що умовами укладеного між сторонами Договору не визначено обов`язок Позичальника сплачувати проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування в розмірі, передбаченому п. А6 Істотних умов кредитування за Договором (33,9% річних), а Додатком 1 «Графік погашення» до Договору сторони визначили чіткий розмір відсотків, який підлягає сплаті за Договором, не може вважатися правомірним нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування (16.08.2022), як і необґрунтовано здійснено позивачем нарахування винагороди після 16.08.2022, позаяк така винагорода відповідно до п. А10 Істотних умов кредитування за Договором сплачується Позичальником за кредитне обслуговування, тоді як після закінчення строку дії Кредитного договору кредитне обслуговування Банком здійснюватися не може, що також відображено в Додатку №1 «Графік погашення» до Договору.

Таким чином, враховуючи графік погашення заборгованості, Договору, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нарахувано відповідачу проценти та винагороду за період з 16.08.2022 по 28.02.2023, у зв`язку з чим здійснивши розрахунок заборгованість по процентах за користування кредитом та винагороді за період дії Договору (з урахуванням поданого позивачем розрахунку), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачу проценті в сумі 5818,15 грн та 5517,49 грн винагороди, які згідно з поданим АТ «Акцент-Банк» розрахунком нараховані на час закінчення строку кредитування.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 1000,77 грн процентів за користування кредитом та 2370,00 грн винагороди слід відмовити, позаяк дані нарахування позивачем здійснено поза межами строку кредитування.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 36 483,36 грн (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят три гривні 36 копійок) заборгованості по кредиту, 5818,15 грн (п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 15 копійок) відсотків за користування кредитом, 5517,49 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень 49 копійок) винагороди та 2507,26 грн (дві тисячі п`ятсот сім гривень 26 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 27 липня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.