Рішення № 112471828, 27.07.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7581/22

Провадження № 2/202/465/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кухтіна Г.О.

за участю секретаря Калантаєнко Д.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою за результатом розгляду якої просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому (частка 100%) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявлена вимога обґрунтована тим, що позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_1 , за законом після смерті матері, ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою відмови стало те, що спірна квартира була віднесена нотаріусом до спільно сумісної власності подружжя батьків позивача. В той же час, спірна квартира була придбана ОСОБА_6 , яка приходилась бабцею позивачці, на ім`я матері позивачки. В свою чергу мати позивачки, ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 1975 року. Від шлюбу подружжя народили позивачку та ОСОБА_8 . Вироком суду від 15 жовтня 1998 року батька позивача було визнано винним у скоєнні злочину та засуджено до 12 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. 10 лютого 2004 року ОСОБА_7 було звільнено умовно-достроково, однак при очікуванні перевезення, останній помер. Фактично з 18 січня 1997 року моменту ув`язнення батька позивачки, та матір позивачки, зв`язків будь-яких не підтримували. Крім того, з 1995 року мати позивачки, ОСОБА_5 не працювала оскільки була інвалідом ІІ групи, будь-яких доходів не отримувала. Фактично сім`ю утримувала ОСОБА_6 . У 2003 році бабка позивачки та рідна сестра позивачки продали належну їм квартиру та в той же день, у зв`язку із тим, що малолітня на той час позивачка та її матір, не мали власних коштів, придбали спірну квартиру. У зв`язку із психічним розладом стану матері позивачки, ОСОБА_8 було призначено її опікуном. У 2014 році опікуном стала позивачка. Матеріалами спадкової справи підтверджено, що позивачка подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері, а інші спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заяви про прийняття спадщини не подавали, спадщину не приймали, а тому позивач вважала, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері.

Свої заперечення відповідач мотивував тим, що територіальна громада, у даній справі не може виступати відповідачем по справі, оскільки після смерті спадкодавця ОСОБА_5 залишились інші спадкоємці, окрім позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_6

ОСОБА_4 суду пояснила, що спадщину після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приймала. Підтримує позовні вимоги повністю.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21 серпня 1975 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб. Прізвище « ОСОБА_10 » змінено на « ОСОБА_11 », згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_12 , батьками дитини зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_5 свідоцтво про народження серії № НОМЕР_2 .

25 серпня 1995 року ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 » у зв`язку із реєстрацією шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась позивач, ОСОБА_1 , батьками дитини зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_5 свідоцтво про народження серії№ НОМЕР_3 .

Вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 1998 року ОСОБА_7 було засуджено за ч.3 ст.101, ч.3 ст.142 КК України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму. ОСОБА_7 відбував покарання з 9 листопада 1998 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент смерті була зареєстрована за адресою: Боровківська сільська рада Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область Комунальний заклад «Верхівцевський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради».

На день її смерті залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 .

Вказана вище квартира була набута померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Несеном В.А., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1319.

На момент придбання вказаної квартири ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується витягом №00031539753 від 7 липня 2021 року.

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00031540257 від 7 липня 2021 року.

Згідно копії спадкової справи, відкритої до спадкового майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що 10 серпня 2004 року було видано свідоцтва про право на спадщину за законом матері, ОСОБА_14 , після смерті сина ОСОБА_7 , що складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 та грошових внесків.

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради №305 від 21 травня 2004 року ОСОБА_4 було призначено опікуном над малолітньою сестрою ОСОБА_1 , 1992 року народження. Мати малолітньої ОСОБА_1 знаходиться під наглядом психіатра, є інвалідом 2 групи. Батько дитини помер.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2014 року (у справі №202/22744/13-ц) ОСОБА_5 було визнано недієздатною. ОСОБА_1 було призначено опікуном над ОСОБА_5 . Рішення набрало чинності 7 лютого 2014 року.

Згідно виписки із трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_5 останній запис було зроблено у червні 1995 року (звільнена за власним бажанням).

Згідно довідки Пенсійного фонду України (форма ОК-5) ОСОБА_6 , 1930 року народження, була працевлаштована до лютого 2003 року.

У відповідності до довідки КП «ДМБТІ» ДОР 1/2 частини нежитлового приміщення, квартири АДРЕСА_3 належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 травня 2003 року. На підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2003 року вказана квартира перейшла у цілому до іншої особи.

Так, 20 червня 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_15 набув у власність квартиру АДРЕСА_3 .

20 червня 2003 року ОСОБА_16 продала, а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

27 січня 2022 року до державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру у цілому.

27 січня 2022 року державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори в.о. державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощиним Н.Г. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Постанова мотивована тим, що квартира, яка є спадковою масою є набутою під час зареєстрованого шлюбу, а тому видати свідоцтво на квартиру у цілому не можливо.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

ІІІ.І. Щодо суб`єктного складу учасників справи.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст.1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 4 ст. 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями є позивачка, ОСОБА_4 (сестра) та ОСОБА_6 (бабка). Також судом було встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 була зареєстрована у Боровківській сільській раді Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області Комунального закладу «Верхівцевський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради», з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця звернулась лише позивачка. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не було прийнято спадщину, а відтак позивачем вірно було визначено Територіальну громаду м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради, в якості відповідача по справі.

ІІІ.ІІ. Щодо спільно сумісної власності подружжя.

Так, спірна квартира була придбана у власність 20 червня 2003 року, тобто під час дії Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі КпШС України).

У відповідності до ст. 22 вказаного вище кодексу - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,

користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства,

доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного

заробітку.

Абзацом 2 ст. 28 КпШС України передбачено, що суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Так, судом було встановлено, що спадкова квартира була придбана у власність матері позивачки 20 червня 2003 року. У відповідний момент, ОСОБА_7 , чоловік матері позивачки відбував покарання ще з 9 листопада 1998 року. У зв`язку із чим суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування, у даному конкретному випадку, абз.2 ст.28 КпШС України.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, беручи до уваги встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Територіальної громади м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради (м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Верхньодніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому (частка 100%) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 липня 2023 року о 16 год.30 хв..

Суддя Г.О. Кухтін