Рішення № 112471735, 17.07.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2692/23

2/212/1353/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2023 року позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі Позивач, АТ «Сенс Банк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 66430,37 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08 липня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» (найменування якого змінено на АТ «Сенс Банк», на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 12.08.2022) угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631707345 (далі- Кредитний договір), відповідно до умов якого АТ «Альфа Банк» зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші, передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором. Вказав, що умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання позичальнику кредиту. Зазначив, що відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 22.01.2023 утворилась заборгованість у розмірі 66430,37 гривень, яку Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь. Також, просить стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 2684 гривень.

27 квітня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи, розгляд справи призначено на 24 травня 2023 року.

15 травня 2023 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому він просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що єдиним доказом отримання коштів у кредит, навіть за наявності підписаного сторонами договору, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зазначає, що позивачем до суду не надано жодного первинного облікового документу, а поданий розрахунок заборгованості за кредитом не є первинним обліковим бухгалтерським документом, і не може бути доказом отримання ним (Відповідачем) коштів на виконання договору №631707345 від 08.07.2021. Також зазначив, що у наданому розрахунку Позивач стверджує про отримання Відповідачем кредитних коштів у розмірі 6400 гривень, в той же час розрахунок заборгованості починається із суми 14803,74 гривень, і така зазначається станом на 08.07.2021, тобто на момент нібито укладення кредитного договору, при цьому не зазначає за рахунок чого нібито збільшився кредитний ліміт з 6400 гривень до 14803,74 гривні. Також вказав, що надана до суду позивачем виписка по особовому рахунку по руху коштів не є первинним бухгалтерським документом, та не є належним та допустимим, на думку відповідача, доказом отримання ним коштів від позивача. Крім того вказав, що у наданій виписці по рахунку відсутня будь-яка інформація про встановлення 08.07.2021 будь якого кредитного ліміту для відповідача. Також зазначив, що інформація вказана у розрахунку заборгованості відрізняється від інформації, що зазначена у виписці по рахунку, зокрема у розрахунку заборгованості зазначається про сплату 08.12.2023 1779,96 гривень відсотків, в той же час така інформація відсутня у виписці по рахунку, при цьому у виписці по рахунку зазначається, що 22.11.2022 відбулось погашення заборгованості у сумі 7608,56 гривень, а в розрахунку заборгованості таке погашення відсутнє. Вважає, що за відсутності доказів отримання ним (Відповідачем) коштів позов задоволенню не підлягає. Також вказав, що згідно розрахунку заборгованості Відповідач за період з 07.08.2021 по 06.01.2023 сплатив на користь Банку 9785,30 гривень неустойки, однак, на думку Відповідача, такі кошти повинні були зараховуватись в рахунок погашення тіла кредиту, відповідно до ч.6 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того зазначив, що згідно наданої позивачем виписки по рахунку останнім була нарахована комісія у розмірі 7383,36 гривень, що не відповідає вимогам чинного законодавства, і разі нарахування такої сплачена комісія повинна бути зарахована в рахунок погашення тіла кредиту.

Ухвалою суду від 24 травня 2023 року судовий розгляд відкладений через неявку сторін і забезпечення права позивача на подачу відповіді на відзив, строк на подачу якого не сплив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач до суду не з`явився, заяв про відкладення або розгляд справи за його відсутності суду не надав, скористався своїм право на подачу відзиву на позовну заяву.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З оглядуна вищевикладене,суд розглядаєсправу завідсутності сторінза наявнимив нійдоказами.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.07.2021 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631707345, в якій ОСОБА_1 пропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та банком. В зазначеному договору ОСОБА_1 пропонував Банку відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні із максимальним лімітом кредитної лінії у розмірі 200 000 грн., сума доступного кредиту на момент складення оферти 6400 грн., процентну ставку за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонував встановити у розмірі 35,99 % річних, тип процентної ставки фіксована. Також пропонував щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , згідно з умовами договору.

У свою чергу АТ «Альфа-Банк» акцептувало оферту Чумаченка О.О.

Між 08 липня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» була укладена Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно інформації викладеної у вказаній заяві, підписанням цього Акцепту, відповідач підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та Акціонерним товариством «Альфа - Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщенні на веб - сторінці Банку.

Також відповідач прийняв пропозицію банку на використання його Електронного підпису, зразок аналогу якого наведений в Договорі, чи будь-якого іншого аналогу власноручного підпису, що передбачений Договором, для вчинення будь-яких правочинів та/або підписання будь-яких документів, підписання яких, згідно з умовами Договору можливе з використанням ЕП та/або будь-якого іншого аналогу власноручного підпису.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом станом на 22 січня 2023 року загальна сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №631707345 становить 66430,37 грн.

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 08.07.2021 по 22.01.2023 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з 27 липня 2021 року по 06 січня 2023 року користувався кредитною карткою, здійснював покупки, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом. Всього витрат 187260,31 грн., всього надходжень 101835,75 грн. Поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки становить 66430,37 грн.

30 березня 2023 року позивач направив на адресу відповідача досудову письмову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій банк вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 66430,37 грн., проте дана вимога залишена відповідачем без відповідного реагування.

Відповідно до 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно положень ст. 1069 Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Статтею 1054 ЦК України у частині встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України, вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 ЦК України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47629,35 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 17410,34 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 208,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує.

В частині вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1182,60 грн. у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, суд зазначає наступне.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як убачається із наданого розрахунку заборгованості, позивачем неустойка нараховувалася починаючи з лютого 2022 року по січень 2023 року.

Виходячи з того, що нарахування неустойки здійснювалось позивачем починаючи з лютого 2022 року, та вважаючи ту обставину, що з 24.02.2022 по день ухвалення рішення суду в країні запроваджено та продовжується воєнний стан, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 1182,60 грн., оскільки така неустойка має бути списана кредитодавцем АТ «Сенс Банк».

Разом з тим, з поданого АТ «Сенс Банк» до позову розрахунку-заборгованості за договором встановлено, що відповідачем за період часу з лютого 2022 року по січень 2023 року, тобто за період часу за який АТ «Сенс Банк» має бути списано нараховану неустойку, здійснювалися зарахування в погашення неустойки на загальну суму 6 623,01 грн., у зв`язку з чим вказана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Тому суд вважає за необхідне зменшити суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47629,35 грн. на суму сплачених відповідачем платежів з погашення неустойки у розмірі 6623,01 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача який підлягає стягненню на користь позивача за кредитним договором становить 41006,34 грн.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитним договором від 08.07.2021 у розмірі 58624,76 грн., що складає заборгованість за тілом кредиту у сумі 41 006,34 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 17410,34 грн., заборгованість за відсотками у сумі 208,08 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2368,63 грн. (а.с.1) зурахуванням того, що позовні вимоги задоволені частково.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58624 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 76 коп., витрати на оплату судового збору у розмірі 2368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) гривень 63 коп., а усього у загальній сумі 60 993 (шістдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 39 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 17 липня 2023 року.

Суддя: О. В. Колочко