Рішення № 112471016, 26.07.2023, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3047/22

провадження №2/216/767/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бутенко М. В.

за участю секретаря Кравець А.С.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо КР" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою , -

В С Т А Н О В И В :

До Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо КР" (Позивач) до ОСОБА_1 (Відповідач) про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Просять суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо КР" у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 6164,36 грн. (шість тисяч сто шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок), а також стягнути понесені судові витрати по справі судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх, провести розгляд справи за його відсутності, не проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, судові повістки направлені йому за адресою зазначеною в позовній заяві не отримує, інформації щодо іншої адреси для листування в порушення вимог ст. 131 ЦПК України суду не надано. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, не надав суду жодної заяви або клопотання. На думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування правами сторони у цивільному процесі, у зв`язку з чим суд визнає неповажною неявку відповідача та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди представника позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на підставі договору №СГ-15/21 оренди АЗС від 15.02.2021р. укладеного між ТОВ «СІРІУС ГОЛД» та ТОВ «ПАЛИВО КР», позивач володіє (користується) Автозаправною станцією АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 7.2 позивач зокрема має право на отримання відшкодування за збитки, заподіяні пошкодженням (знищенням) орендованого майна третіми особами, іншими правопорушенням третіх осіб щодо орендованого майна, а також на отримання страхового відшкодування у випадках і в порядку, встановлених чинним законодавством України.

13 січня 2020 року близько 22:50 годин на АЗС розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, буд. 132, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN TGA 18/390 державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом DRO 12-27 державний номерний знак НОМЕР_2 не будучи уважним не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну та під час зміни напрямку руху не переконався в безпечності маневру та не дотримався бокового інтервалу та скоїв наїзд на перешкоду, а саме АЗС, внаслідок чого будівля АЗС (операторська) отримали пошкодження. Неправомірними діями відповідача позивачу було завдано матеріальної (майнової) шкоди на суму 6164,36 грн. (шість тисяч сто шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок).

Жодних взаєморозрахунків, зокрема і в частині відшкодування збитків шкоди завданої ДТП, між сторонами станом на дату подачі позовної заяви здійснено не було. Відомості про поліс страхування цивільно-правової відповідальності позивачу не надав. Жодних дій щодо добровільного відшкодування завданих збитків позивачу відповідач не здійснює, уникає відповідальності.

Згідно Договору підряду №08/05/2022 від 20.05.2022р., договірної ціни та калькуляції до нього, рахунку №17 від 20.05.2022р., ремонтні (відновлювальні) роботи - ремонт фризу над операторською на АЗС №15 за адресою: АДРЕСА_2 загалом становить 6164,36 грн. (шість тисяч сто шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок).

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.06.2022 року по справі №216/1648/222, яка набрала законної сили 27.06.2022р., визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496,20 грн.

Також у постанові від 27.06.2022 зазначено наступне: «Вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення доказана та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №125275, складеним 13.05.2022 уповноваженою особою, згідно даних якого ОСОБА_1 керував транспортом та внаслідок порушення правил дорожнього руху допустив пошкодження транспортного засобу та іншого майна; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.05.2022 та фототаблицею. ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини викладені у протоколі підтвердив, у скоєному щиро розкаявся. Вину у скоєному правопорушенні визнав.», та підтверджується матеріалами справи №216/1648/22 та досліджувались під час розгляду зазначеної справи та винесені рішення по суті.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Постанова суду від 27.06.2022 року підтверджує вину відповідача у ДТП, яке мало місце 13 травня 2022 року, та має у даній справі преюдиційне значення, тобто вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді повторному доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1,2 ст.1187 Цивільного кодексу України Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку..

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що у разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

В Постанові від 20.01.2016 року по справі №6'-2808цс4б Верховний суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована. У випадку відшкодування шкоди особою, якою таку шкоду завдано і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена:

в постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цє16. Де зокрема визначено, що Потерпілий у ДТП має право стягнути шкоду безпосередньо з особи, яка її завдала, навіть, якщо цивільно - правова відповідальність цієї особи застрахована, так як потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно - правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно - правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика, як сторони договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності.

в постанові Верховного суду від 14.02.2018 по справі № 344/10730/15-ц, де зокрема визначено «право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована.»

в постанові Верховного суду від 27.04.2018 по справі Ns 910/9029/17, де зокрема визначено «право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована.»

Зважаючи на вище викладене та враховуючи, що ТОВ «ПАЛИВО КР» понесло витрати у зв`язку з усуненням негативних наслідків спричинених пошкодження майна АЗС, внаслідок неправомірних дій заподіювана шкоди (відповідача), небажання відповідача виконати свій обов`язок по відшкодуванню шкоди в добровільному порядку, відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати ТОВ «ПАЛИВО КР» завдану майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 6164,36 грн. (шість тисяч сто шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок) у повному обсязі, позов підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо КР" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПАЛИВО КР» (Ідентифікаційний код юридичної особи 44109444, Місцезнаходження юридичної особи: 50005, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, будинок 51, рахунок IBAN р/р НОМЕР_4 , в AT «Ощадбанк», МФО 305482) у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 6164,36 грн. (шість тисяч сто шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПАЛИВО КР» (Ідентифікаційний код юридичної особи 44109444, Місцезнаходження юридичної особи: 50005, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, будинок 51, рахунок IBAN р/р НОМЕР_4 , в AT «Ощадбанк», МФО 305482) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя: М.В. БУТЕНКО