Рішення № 11245598, 19.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2010 р.Справа № 16/47-883 Господарський суд Тернопільської області

у складі

За позовом Приватного підприємства "Хімтон" вул. Богатирська, 3-Г, м. Київ.

до відповідача Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область

За участю представників сторін:

Позивача: не з’явився.

Відповідача: Колодовський О.В. - представник, довіреність № 331 від 02.10.2009 р.

Суть справи: Ухвалою суду від 05 липня 2010 року розгляд справи було відкладено на 19 липня 2010 року на 10 год. 45 хв., у відповідності до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.

Приватне підприємство "Хімтон", вул. Богатирська, 3-Г, м. Київ звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область про cтягнення 134 055 грн. - основного боргу, 2412 грн. 99 коп. індексу інфляції, нарахованої за період з 03.03.2010 р. по 31.05.2010 р., 1234 грн. 04 коп. - 3% річних, за період з 03.03.2010 р. по 22.06.2010 р., судових витрат.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов’язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки № 28/09-09-1 від 15.09.2009 року.

У судове засідання представник позивача не з’явився. 15 липня 2010 року від позивача надійшло письмове клопотання № 836 від 10.07.2010 р. про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, подав письмове клопотання № 19-07-10/01 від 19.07.2010 р., в якому просить суд зменшити до 5% розмір стягуваних інфляційних збитків та 3% річних, а також відстрочити виконання рішення на 3 місяці.

В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності клопотання представника відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

15 вересня 2009 року між Приватним підприємством “Хімптон”, як “Продавцем”, в особі генерального директора Веремеєнко А,В., який діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та Державним підприємством “Ковалівський спиртовий завод”, як “Покупцем”, в особі директора Черемшинської Л.Р., який діяв на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено договір поставки хімпродукції № 28/09-09-1, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого “Продавець” зобов’язувався передати у власність "Покупця", а “Покупець” зобов’язувався прийняти і оплатити хімічну продукцію, надалі Товар, в асортименті та кількості згідно Специфікації (рахунку-фактури), яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договору товар, що поставляється оплачується “Покупцем” по цінах та на умовах згідно Специфікації (рахунку-фактури).

Згідно пункту 4.1 розділу 4 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок “Продавця” згідно виставлених рахунків.

У відповідності до пункту 4.2 розділу 4 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок “Продавця” при умові 100% предоплати. Інші умови оплати обумовлюються в додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 13.1 розділу 13 договору визначається, що строк дії данного договору встановлюється з 15 вересня 2009 року до 31.12.2010 року, але в будь-якому випадку до його повного виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство “Хімтон” виконало свої зобов'язання, передбачені умовами договору, належним чином: здійснило поставку товару відповідачу, що підтверджується : видатковою накладною № 43189 від 09.02.2010 р. на суму 134055 грн.

Факт отримання Державним підприємством “Ковалівський спиртовий завод” товару підтверджується підписом його повноважного представника на вказаній видатковій накладній та довіреністю № 37 від 08.02.2010 р. на Кулика І.П.

В рахунку-фактурі № 43189 від 05.02.2010 р. вказується строк оплати за поставлений відповідачу товар –23.02.2010 р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство “Ковалівський спиртовий завод” порушило господарське зобов’язання та оплату вартості поставленого йому товару за вказаною видатковою накладною не здійснило.

Відтак, борг відповідача за поставлений йому товар становить 134055 грн.

Приватним підприємством “Хімтон” –позивачем по справі, вручено 05.03.2010 року Державному підприємству “Ковалівський спиртовий завод” –відповідачу по справі, претензію № 797 від 26.02.2010 р. з вимогою виконати взяті на себе зобов’язання напротязі 3-денного терміну з дня отримання претензії (копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 03836943 від 26.02.2010 р., знаходиться в матеріалах справи).

Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

До матеріалів справи позивачем додано копію акту звірки розрахунків за період з 01.01.2010 р. по 31.05.2010 р., згідно якого борг відповідача за вказаний період складав 134055 грн. Даний акт звірки розрахунків підписаний повноважними представниками позивача та відповідача, а також скріплений вдбитками печаток Сторін.

Крім того, позивач подав копію гарантійного листа № 179 від 20.04.2010 р., виданого Державним підприємством “Ковалівський спиртзавод”, згідно якого відповідач зобов’язався оплатити заборгованість за одержаний товар в сумі 134055 грн. згідно графіку:

          - до 11 травня 2010 р. в сумі 50000 грн.

          - до 11 червня 2010 р. в сумі 50000 грн.

          - до 01 липня 2010 р. в сумі 34055 грн.

Однак, взятих на себе зобов’язань за даним гарантійним листом відповідач не виконав.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.          

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 134055 грн. боргу за поставлений йому позивачем товар.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу: 2412 грн. 99 коп. –сума індексу інфляції за період з 03.03.2010 р. по 31.05.2010 р. та 1234 грн. 04 коп. - 3% річних за період з 03.03.2010 р. по 22.06.2010 р.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок сум індексу інфляції та 3% річних . За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 804 грн. 33 коп. –3% річних за період з 13.03.2010 р. по 25.05.2010 р.

В частині позовних вимог щодо стягнення 2412 грн. 99 коп. суми індексу інфляції та 429 грн. 71 коп. –3% річних слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

За таких обставин справи, позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 134055 грн. основного боргу та 804 грн. 33 коп.- 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству .

Судові витрати, понесені позивачем, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повернути з державного бюджету України Приватному підприємству "Хімтон" - 12 грн. 98 коп. державного мита, як зайво сплачені. Видати довідку.

Платіжне доручення № 1183 від 21.04.2010 року на суму 1390 грн. залишити в справі.

Представник відповідача подав письмове клопотання № 19-07-10/01 від 19.07.2010 р., в якому просить суд зменшити до 5% розмір стягуваних інфляційних збитків та 3% річних, а також відстрочити виконання рішення на 3 місяці, при цьому посилаючись на ч. 2 ст. 233 ГК України та п.п. 3,6 ч. 1 ст. 83 ГПК України. В даному клопотанні відповідач зазначає про те, що завод на даний час опинився у важкому фінансово-економічному становищі , І квартал 2010 року закінчено зі збитками, уже понад рік підприємство перебуває у процедурі банкрутства.

Суд відхиляє вказане клопотання відповідача з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. В клопотанні відповідача йдеться про зменшення до 5% розміру стягуваних інфляційних збитків та 3% річних, які не являються неустойкою (штрафом, пенею).

Стосовно клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 3 місяці, у зв’язку із перебуванням підприємства у процесі банкрутства, відсутністю вільних обігових кошів та платоспроможного попиту на продукцію підприємства, то суд не знаходить вагомих підстав для задоволення такого клопотання, з огляду на наступне.

В господарському суді Тернопільської області розглядається справа № 15/Б-1176 про банкрутство Державного підприємства “Ковалівський спиртовий завод”, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Згідно ч. 2 ст. 23 даного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

За інформацією Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” в справі № 15/Б-1176 ухвалою від 18.01.2010 р. затверджено реєстр вимог кредиторів та станом на день розгляду справи № 16/47-883 не винесено постанови про визнання Державного підприємства “Ковалівський спиртовий завод” банкрутом. А, відтак, Державне підприємство “Ковалівський спиртовий завод” здійснює господарську діяльність та зобов’язане належним чином виконувати свої господарські зобов’язання.

Крім того, відповідач просить відстрочити виконання рішення на 3 місяці. Однак, відстрочка –це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським сулом. Відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна, тощо.

В даному випадку, предметом спору по справі № 16/47-883 є стягнення грошових коштів і судове рішення приймається про стягнення коштів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00375059, на користь Приватного підприємства “Хімтон”, вул. Богатирська, 3-Г, м. Київ, ідентифікаційний код 30223111 – 134055 грн. основного боргу, 804 грн. 33 коп.- 3% річних , 1348 грн. 59 коп. державного мита та 231 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3.В частині позовних вимог щодо стягнення 2412 грн. 99 коп. суми індексу інфляції та 429 грн.

71 коп. –3% річних слід відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України Приватному підприємству "Хімтон", вул. Богатирська, 3-Г, м. Київ, ідентифікаційний код 30223111, - 12 грн. 98 коп. державного мита, як зайво сплачене. Видати довідку. Платіжне доручення № 1183 від 21.04.2010 року на суму 1390 грн. залишити в справі.

5.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 26 липня 2010 року.

Суддя