Рішення № 11245489, 14.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

14 вересня 2010 року справа № 5020-9/134-4/122 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99028, АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_2)

до Приватного підприємства “Севбудкомплект”

(99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, буд. 31, кв. 117)

про стягнення 51293,31 грн.,

суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

позивач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 01.07.2010;

відповідач (ПП “Севбудкомплект”) не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства “Севбудкомплект”про стягнення 51293,31 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору оренди будівельної техніки, яка не автотранспортом (із наданням послуг по експлуатації) в частині внесення оплати своєчасно та в повному обсязі, а також порушенням відповідачем умов експлуатації орендованого майна, що спричинило збитків позивачу.

Ухвалою суду від 07.07.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 22.07.2010

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №73 від 09.08.2010 у звязку з відпусткою судді господарського суду міста Севастополя Рибної С.А. та в цілях дотримання процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та відповідно до вимог Інструкції з діловодства у господарських судах України, справа №5020-9/134 передана до провадження судді Погребняка О.С.

Ухвалою суду від 10.08.2010 справу прийнято до провадження суддею Погребняком О.С. із привласненням справі №5020-9/134-4/122, судове засідання призначено на 17.08.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався через незявлення представника відповідача.

У судові засідання відповідач явку уповноважених представників не забезпечував, вимоги суду не виконував, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправління, 31.08.2010 надав телефонограму з проханням відкласти розгляд справи у звязку з неможливістю забезпечити явку представника за сімейними обставинами.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечував, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

27.10.2009 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним підприємством “Севбудкомплект” (орендар) був укладений договір оренди №89/10 будівельної техніки, яка не є автотранспортом (із наданням послуг по експлуатації) (арк.с. 7-8), предметом якого є передача орендодавцем орендарю в тимчасове користування мобільної установки для підготовки та розливу пінобетону (надалі Техніка), яка використається згідно з призначенням, згідно із пунктом 1.2 Договору.

Згідно з розділом 2, Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за договором. Техніка надається в оренду 25.12.2009, передача техніки Орендарю та її повернення Орендодавцю підтверджується складенням актів прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, обовязки орендаря включають, зокрема, своєчасне внесення орендної плати; повернення обєкту оренди після закінчення його строку в стані, необхідному для використання техніки за її призначенням, вказаному у пункті 1.2 Договору, з урахуванням нормального зносу.

Орендна плата за договором складає 5950,00 грн. у місяць, та сплачується Орендарем не пізніше 27 числа кожний місяць шляхом передачі грошових коштів орендарю (розділ 4 Договору).

Розділом 5 передбачена відповідальність сторін та зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договором стороні несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України. У випадку невнесення Орендарем орендної плати у встановлений договором строк, орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобовязання.

У випадку загибелі або пошкодження орендованого майна Орендар зобовязаний відшкодувати Орендодавцю суму спричинених збитків, якщо останній доведе, що загибель або пошкодження техніки виникла за обставинами, за які Орендар відповідає згідно із законом або умовами цього Договору.

На виконання умов вказаного договору, позивач передав техніку за Договором відповідачу, про що сторонами був складений акт прийому-передачі №1 (арк.с. 12). Вказана техніка була перевірена у присутності представника відповідача, сторонами зазначено про відсутність претензій за кількістю та якістю техніки.

Однак в ході виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 3500 грн. по сплаті орендної плати (арк.с. 14).

27.12.2009 після закінчення терміну договору оренди було здійснено обслідування обєкту оренди, за результатами якого комісією був складений акт дефектування обладнання (арк.с. 9), та зроблений висновок, про те, що техніка експлуатувалася з порушенням «Правил технічної експлуатації обслуговування електроустановок», інструкції заводу-виробника, технічне обслуговування не здійснювалося, робота велась з важкими фракціями розчину бетону з вязкістю більш 15 Па, що зявилося основною причиною пошкодження основного насосу (арк.с. 9).

Враховуючи наявність несплаченої суми боргу, а також пошкодження позивачем орендованої техніки, що спричинило збитки позивачу у розмірі 42909,99 грн., який відповідає розміру відновлювального ремонту, позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення 51293,31 грн., з яких: сума збитків 42909,99 грн., вартість шлангів 4500,00 грн., орендна плата 3500,00 грн., пеня за прострочення орендної плати 383,32 грн.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди майна.

Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 759, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк; розмір цієї плати встановлюється договором найму.

Згідно з частиною пятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором виконав передав майно в належному стані за актом прийому-передачі №1 (арк.с. 12).

Проте, відповідач взяті на себе за Договором зобовязання в повному обсязі не виконав.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем станом на дату закінчення договору оренди (25.12.2009) відповідачем було сплачено 8400,00 грн., сума орендної плати за весь час оренди техніки (з 27.10.2009 по 25.12.2009) склала 11900,00 грн. (враховуючі орендну плату за місяць 5950,00 грн.), таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 3500,00 грн. (11900,00 грн. 8400,00 грн.).

Наявна заборгованість в сумі 3500,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за орендною платою у розмірі 3500,00 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у сумі 383,32 грн., посилаючись на пункт договору 5.2, який передбачає відповідальність за прострочення внесення орендної плати у вигляді подвійної облікової ставки НБУ.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру заборгованості і періоду прострочення - та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме вимогам статті 232 Господарського кодексу України, враховуючі те, що кількість днів прострочення, зазначена відповідачем, перевищує шість місяців строк, який обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, згідно з вимогами закону, а тому, судом зроблений власний розрахунок суми пені, за яким пеня, яка підлягає до сплати відповідачем складає: 3500 грн. (сума заборгованості)* 183 днів прострочення (6 місяців) *20,5 : 365 : 100 = 359,73 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 42909,00 грн., причинених порушенням відповідачем умов експлуатації обєкту оренди.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобовязання із заподіяння шкоди це цивільне правовідношення, в силу якого одна сторона вправі вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди у повному обсязі, а інша сторона зобовязана відшкодувати шкоду, заподіяну його діями.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Порядок такого відшкодування має здійснюватись згідно з правилами, встановленими для зобовязань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

В якості доказів спричинення збитків відповідачем, позивач надав акт дефектування обладнання (арк.с. 9) від 27.12.2009, у висновку якого підтверджується порушення відповідачем правил експлуатації спірного майна, що спричинило пошкодження майна.

Таким чином, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з кошторисом від 20.03.2010, складеним підрядником ЗАТ «Механізація будівництва»(арк.с. 10), вартість відновлюваного ремонту обладнання, яке було передано в оренду відповідачу складає 42909,99 грн.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у вказаної частині позову, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 42909,99 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем у розмір позовних вимог включено вартість шлангів у сумі 4500,00 грн.

Судом не вбачається достатніх підстав стягнення з відповідача означеної суми, враховуючи відсутність будь-яких обґрунтувань з боку позивача стосовно цієї вимоги, а також належних доказів, підтверджуючих право позивача на стягнення вказаної суми.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За результатами оцінки наявних у справі доказів суд дійшов висновку про те, що вартість шлангів у розмірі саме 4500.00 грн. матеріалами справи не підтверджується. Відповідно, немає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 46769,72 грн., з яких: сума боргу за орендною платою - 3500,00 грн., пеня - 359,73 грн., сума збитків - 42909,99 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Севбудкомплект” (99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, буд. 31, кв. 117, ідентифікаційний код 33924721) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 46769,72 грн. (сорок шість тисяч сімсот шістдесят девять грн., 72 коп.), з яких: сума боргу за орендною платою - 3500,00 грн., пеня - 359,73 грн., сума збитків - 42909,99 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Севбудкомплект” (99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, буд. 31, кв. 117, ідентифікаційний код 33924721) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати на оплату державного мита у розмірі 465,29 грн. (чотириста шістдесят пять грн. 29 коп.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 215,18 грн. (двісті п'ятнадцять грн. 18 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 17.09.2010