Рішення № 11245477, 14.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2010 р. Справа № 14/130

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехтрейд"

до відповідача Підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 42 657 грн. 37 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності Гвозденко П. В.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехтрейд" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємця ОСОБА_2. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений по договору № 0866-ПТ від 02.07.2008 року товар в сумі 42 657, 37 грн., в тому числі 30 206, 32 грн. - сума основного боргу, 3 664, 37 грн. - штрафні санкції (пеня), 6 919, 94 грн. - інфляційні та 1 866, 74 грн. - три проценти річних.

Представник у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надав. Ухвали суду від 12 та 26 серпня 2010 року про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду даної справи були направлені відповідачу на адресу, яка зазначена у позовній заяві та копії Договору поставки № 0866-ПТ від 02.07.2010 року, доданому позивачем до позовної заяви (АДРЕСА_1). Така ж адреса відповідача зазначена і у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія НОМЕР_1 (а. с. 37). За зазначеною адресою конверти, направлені відповідачу повернулися до господарського суду Рівненської області за закінченням терміну зберігання.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" зазначено, що законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У пункті 4 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не довів до відома суду та позивача про зміну свого місцезнаходження, та керуючись статтями 64 та 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем та зібрані судом, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються його вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехтрейд" та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки № 0866-ПТ.

Згідно з умовами даного договору позивач зобов'язувався передати у власність в погоджені строки Покупцеві товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити загальну вартість цього товару.

Зокрема, відповідно до пункту 4.1. договору товар поставляється партіями в обсягах, строки та умовах, вказаних у цьому договорі та/або специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною. Партією товару за цим договором є кількість товару, зазначена у відповідній специфікації.

Відповідно до пункту 7.1. договору поставки від 02.07.2008 року оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в розмірі 100 % загальної вартості товару, вказаної у відповідній специфікації, за якою здійснюється поставка товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації, якщо інше не передбачено відповідною специфікацією.

Поставка відповідачу товару була здійснена позивачем за наступними специфікаціями:

- Специфікація № 1 від 04.07.2008 року, на підставі якої здійснена поставка товару на суму 29 757, 89 грн.;

- Специфікація № 2 від 11.07.2008 року, на підставі якої здійснена поставка товару на суму 448, 43 грн.

Одержання товару відповідачем підтверджується видатковими накладеними № 10080704001 від 04.07.2008 року на суму 29 757, 89 грн. та № 10080711001 від 11.07.2008 року на суму 448, 43 грн., а також довіреностями № 1 від 04.07.2008 року до видаткової накладної № 10080704001 та № 2 від 11.07.2008 року до видаткової накладної № 10080711001, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, позивач виконав перед відповідачем свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач свого зобов'язання за договором не виконав, - у строки вказані в договорі, оплати за поставлений йому товар не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 30 206, 32 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином суд вважає правомірними, та такими що підлягають до задоволення, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за поставлений останньому товар в сумі 30 206, 32 грн.

Невиконання зобов'язань або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Боржник згідно статті 612 Цивільного кодексу України вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача, окрім основної заборгованості по договору поставки від 02.07.2008 року, також 6 919, 94 грн. інфляційних та 1 866, 74 грн. трьох процентів річних.

При цьому, згідно розрахунку, доданого до позовної заяви при нарахуванні інфляційних позивач застосовує середній індекс інфляції за період з 10.07.2008 року по 31.07.2010 року на суму заборгованості 29 757, 89 грн. - 1, 229, в той час як правильним є 1, 226. Відтак розмір інфляційних за вказаний період становить 6 725, 28 грн., а не 6 814, 56 як вказує позивач у розрахунку. Також позивачем неправильно застосовано середній індекс інфляції за період з 17.07.2008 року по 31.07.2010 року на суму заборгованості 448, 43 грн. Позивачем застосовано 1, 235 в той час як правильним є 1, 233. Сума інфляційних, що підлягає до стягнення за вказаний період дорівнює 104, 48 грн., а не 105, 38 грн. як зазначено позивачем у розрахунку.

Таким чином до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 6 829, 76 грн. В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних в сумі 90, 18 грн. слід відмовити в задоволенні.

Розмір трьох процентів річних становить:

- за період з 10.07.2008 року по 31.07.2010 року (752 дні) на суму заборгованості 29 757, 89 грн. - 1 839, 28 грн.;

- за період з 17.07.2008 року по 31.07.2010 року (745 днів) на суму заборгованості 448, 43 грн. - 27, 46 грн.

Всього сума трьох процентів річних, що підлягають до стягнення з відповідача дорівнює 1 866, 74 грн. Відтак в цій частині позовні вимоги є правомірними та такими що підлягають до задоволення.

Крім того, пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадку порушення будь-яких строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від загальної вартості товару, за кожен день прострочення оплати. Вказана пеня підлягає стягненню з урахуванням положень статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, а також пункту шостого статті 232 Господарського кодексу України.

Розмір пені становить:

- за період з 10.07.2008 року по 10.01.2009 року (185 днів) на суму заборгованості 29 757, 89 грн. - 3 609, 97 грн.;

- за період з 17.07.2008 року по 17.01.2009 року (185 днів) на суму заборгованості 448, 43 грн. - 54, 40 грн.

Всього сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача дорівнює 3 664, 37 грн. Відтак, оскільки прострочення з боку відповідача має місце, суд вважає правомірними та такими що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з останнього пені.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_2 в РФ АТ "Укрінбанк" МФО 333216, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Укртехтрейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 22, оф. 39-11, п/р 26000301097082 в ХД ПАТ "БАНК ФОРУМ" МФО 322948, код ЄДРПОУ 32563372) основну заборгованість за поставлений по договору № 0866-ПТ від 02.07.2008 року товар в сумі 30 206 грн. 32 коп., інфляційні в сумі 6 829 грн. 76 коп., три проценти річних в розмірі 1 866 грн. 74 коп., пеню в сумі 3 664 грн. 37 коп., державне мито в сумі 425 грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235 грн. 50 коп.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних в сумі 90 грн. 18 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "16" вересня 2010 р.