Рішення № 11245444, 21.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2010 р.Справа № 16/56-10-1495 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Станєв М.І. за довіреністю вих. № 1904 від 08.10.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ультрасеть” до відкритого акціонерного товариства „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” про стягнення 21424,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ультрасеть” (далі по тексту ТОВ „Ультрасеть”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” (далі по тексту ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат”) загальної заборгованості за договором поставки № 42 від 09.06.2009р. у розмірі 21424,64 грн., у тому числі основного боргу в сумі 19599,04 грн. та неустойки у розмірі 1825,60 грн.

Ухвалою від 12.03.2010р. господарським судом Донецької області матеріали вказаної позовної заяви були передані за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області.

В свою чергу, ухвалою від 26.03.2010р. господарським судом Одеської області дану позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 16 / 56 –10 –1495 за позовом ТОВ „Ультрасеть” до ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” про стягнення загальної заборгованості за договором поставки № 42 від 09.06.2009р. у розмірі 21424,64 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ „Ультрасеть” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки № 42 від 09.06.2009р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю „Фотоціни” (далі по тексту ТОВ „Фотоціни”) та ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” щодо оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач згідно з відзивом на позов, який надійшов до господарського суду Одеської області 16.04.2010р., проти задоволення позовних вимог ТОВ „Ультрасеть” заперечувало з підстав відсутності між ТОВ „Ультрасеть” та ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” договірних відносин. В подальшому, відповідачем позиція по даній справі була змінена та 17.05.2010р. ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” звернулося до суду із заявою про припинення провадження по даній справі з огляду на погашення відповідачем суми основного боргу. Повторно вказана заява була надана суду представником відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 21.06.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Фотоціни” (Продавець) та ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” (Покупець) було укладено договір поставки №42 від 09.06.2009р., відповідно до умов п.п. 1.1 якого Продавець зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити піддони плоскі дерев’яні розміром 1200 мм х 800мм відповідно до умов даного договору. Згідно з п. 12.1 вказаної угоди сторонами було обумовлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє в частині поставки товару до 09.06.2010р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар –до їх повного здійснення.

Як вбачається з протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ „Фотоціни” від 19.01.2010р., учасниками даного товариства було прийнято рішення про зміну його найменування та викладено у новій редакції статут товариства, зареєстрованій 21.01.2010р..

Положеннями нової редакції статуту товариства передбачено зміну найменування ТОВ „Фотоціни” на ТОВ „Ультрасеть”. Крім того, відповідні зміни були внесені і до свідоцтва про державну реєстрацію даної юридичної особи. При цьому, слід зауважити, що зміна найменування юридичної особи не свідчить про припинення діяльності суб’єкта господарювання, у тому числі шляхом її реорганізації. Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ „Ультрасеть” і є Продавцем за вказаною угодою.

Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору сторонами було передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP, місце поставки –склад Покупця (м. Ізмаїл, вул.. Нахімова, 300) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів „ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 р. Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмового замовлення Покупця. При цьому, згідно з п. 4.5 договору в момент поставки товару Постачальник надає Покупцю товарну накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, якісне посвідчення, інші документи, обов’язковість надання яких передбачена законодавством, діючим на дату поставки товару.

На виконання умов договору поставки №42 від 09.06.2009р. позивачем за видатковими накладними № 95 від 10.06.2009р., № 128 від 06.07.2009р., № 171 від 09.07.2009р., № 199 від 28.07.2009р., № 212 від 14.08.2009р., № 226 від 27.08.2009р., № 229 від 07.09.2009р. було поставлено, а уповноваженими представниками Покупця на підставі довіреностей № 288 від 10.06.2009р., № 318 від 07.07.2009р., № б/н від 10.07.2009р., № 337 від 23.07.2009р. одержано товарів загальною вартістю 98790,68 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з положеннями п. 6.1 договору Покупцем було прийнято на себе зобов’язання оплатити поставлену партію товару на підставі рахунку –фактури, виставленого Постачальником, у безготівковій формі протягом 25 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідачем в порушення умов п.п. 1.1, 6.1 договору поставки №42 від 09.06.2009р. вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України на час звернення ТОВ „Ультрасеть” до суду з даним позовом зобов’язання із своєчасного та повного здійснення розрахунків за придбані товари належним чином виконані не були. Так, як вбачається з банківських виписок на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було перераховано 79191,72 грн. в якості оплати за товари отримані за видатковими накладними № 95 від 10.06.2009р., № 128 від 06.07.2009р., № 171 від 09.07.2009р., № 199 від 28.07.2009р., № 212 від 14.08.2009р., у зв’язку з чим за ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” утворилась заборгованість у розмірі 19599,04 грн. за піддони, отримані за видатковими накладними № 226 від 27.08.2009р., № 229 від 07.09.2009р., яка була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду з позовними вимогами про її стягнення у примусовому порядку.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов’язань із своєчасного та повного розрахунку за придбані товари, обумовлені договором поставки №42 від 09.06.2009р., ТОВ „Ультрасеть” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” загальної заборгованості за вказаною угодою у розмірі 21424,64 грн., у тому числі основного боргу в сумі 19599,04 грн. та неустойки у розмірі 1825,60 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Під час розгляду даної справи ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” звернулося до суду із заявою про припинення провадження по даній справі на підставі приписів п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на погашення відповідачем основного боргу у розмірі 19599,04 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом, що підтверджується банківською випискою за 28.04.2010р., суд доходить висновку про відсутність предмету спору між сторонами по справі в цій частині позову.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність предмету спору між сторонами по даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 19599,04 грн., суд вважає за правомірне вказане клопотання відповідача задовольнити частково та провадження у даній справі в частині вимог про стягнення основного боргу припинити відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. При цьому, суду не вбачається підстав для припинення провадження по справі в частині вимог про стягнення неустойки у розмірі 1825,60 грн., яка ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” сплачена не була.

Щодо вимог ТОВ „Ультрасеть” про стягнення з ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” неустойки у розмірі 1825,60 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 9.2 договору поставки №42 від 09.06.2009р. у випадку прострочення оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, згідно з розрахунком, викладеним позивачем у позовній заяві, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань по вказаному вище договору ТОВ „Ультрасеть” додатково було нараховано до сплати ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” 1825,60 грн. неустойки. Проаналізувавши розрахунок неустойки, суд доходить висновку про його правомірність та обґрунтованість.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань з своєчасної оплати поставлених товарів, враховуючи обґрунтованість та правомірність здійсненого позивачем розрахунку неустойки, суд, керуючись вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 232, 343 ГК України вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 1825,60 грн. задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявленого ТОВ „Ультрасеть” позову в частині вимог про стягнення з ВАТ „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” неустойки в розмірі 1825,60 грн. та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625 ЦК України, ст.ст. 232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, у зв’язку з чим з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Ультрасеть” вищезазначену грошову суму. При цьому, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №42 від 09.06.2009р. у розмірі 19599,04 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань з своєчасного та повного розрахунку за придбані товари та сума основного боргу була погашена після звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок відповідача у повному обсязі згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625 ЦК України, ст. 193, 232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” /68603, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Нахімова, 300, п/р 26003050001918 в ЗАТ КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00278818 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ультрасеть” /83017, м. Донецьк, вул.. Овнатаняна, 16а, код ЄДРПОУ 35098867 / неустойку в сумі 1825 грн. 60 коп. / одна тисяча вісімсот двадцять п’ять грн.. 60 коп./, 214 грн. 25 коп. / двісті чотирнадцять грн. 25 коп./ - держмита; 236 грн. 00 коп. / двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          Провадження у справі № 16 / 56 –10 –1495 в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Ультрасеть” до відкритого акціонерного товариства „Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” про стягнення суми основного боргу у розмірі 19599,04 грн. - припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 25.06.2010р.

Суддя