Рішення № 11244889, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/22714.09.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»

третя особаОСОБА_1

простягнення 7404,54 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники:

від позивача:Карпов С.Б. представник за довіреністю б/№ від 14.01.2010 року;

від відповідача:Іноземцев М.С. представник за довіреністю № 07/12 від 23.12.2009 року;

від третьої особи:не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»про стягнення 7404,54 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 04.05.2007 року в м. Києві на просп. Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля марки «Nissan», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. Автомобіль марки «Mitsubishi»належав на праві власності ОСОБА_3 та був застрахований на підставі укладеного з позивачем договору добровільного страхування транспортних засобів № 104655 серії АТК. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mitsubishi»зазнав механічних пошкоджень, у звязку з чим, позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування. Водночас, винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, що належав на праві власності відповідачу. Посилаючись на вказану обставину, позивач просив стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування у розмірі 7404,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, витребувано від учасників процесу матеріали, необхідні для вирішення спору, та призначено розгляд справи на 06.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2010 року подав витребувані судом матеріали та підтримав позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні, витребувані судом відзив на позовну заяву та документи не подав, про поважні причини неявки не повідомив.

Третя особа у судове засідання не зявилася, витребувані судом матеріали не подала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року витребувано від Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України додаткові матеріали, необхідні для вирішення спору, та відкладено розгляд справи на 20.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2010 року підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2010 року частково подав витребувані судом документи та надав відзив на позовну заяву.

Крім того, у судовому засіданні 20.07.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Третя особа у судове засідання не зявилася, витребувані судом матеріали не подала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 року продовжено строк вирішення спору, витребувано від позивача додаткові матеріали та відкладено розгляд справи на 14.09.2010 року.

06.08.2010 року через загальний відділ діловодства суду від Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України надійшли витребувані судом матеріали.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2010 року подав витребувані судом матеріали.

Третя особа у судове засідання не зявилася, витребувані судом матеріали не подала.

Розглянувши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району м. Києва від 15.05.2007 року № 21776 та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12.06.2007 року в адміністративній справі № 3-18118/2007, 04.05.2007 року о 08 год. 40 хв. в м. Києві на просп. Перемоги скоєна дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), а саме, зіткнення автомобіля марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля марки «Nissan», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується названими довідкою та постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.06.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено, зокрема, і автомобіль марки «Mitsubishi».

Відповідно до акту № 1053/3495 товарознавчого дослідження, складеного 18.05.2007 року субєктом оціночної діяльності ТОВ «Респект»(сертифікат субєкта оціночної діяльності № 5284/06 від 20.11.2006), вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mitsubishi»склала 7734,44 грн.

Даний транспортний засіб було застраховано власником в Приватному акціонерному товаристві «ПРОСТО-страхування»(надалі позивач) відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів № 104655 серії АТК.

На підставі розрахунку страхового відшкодування № 3495 від 06.06.2007 року, страхового акта № 3814/-АТ від 07.06.2007 року та розпорядження № 3956 від 07.06.2007 року, виконуючи свої зобовязання за названим договором страхування, 14.06.2007 року позивач сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 7404,54 грн. (розмір збитку безумовна франшиза), що підтверджується платіжним дорученням № 7369 від 12.06.2007 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7404,54 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з інформацією, наданою суду Центром безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем Міністерства внутрішніх справ України, на момент настання ДТП транспортним засобом автомобілем марки «Nissan», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Mitsubishi», володіло Товариство з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»(надалі відповідач).

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Nissan», що належав відповідачу та перебував у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки «Mitsubishi», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Регресну вимогу позивача, надіслану на адресу відповідача 22.04.2009 року, відповідач залишив без задоволення.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що договір, на підставі якого позивач здійснив виплату страхового відшкодування, був укладений після настання страхового випадку (ДТП). До такого висновку відповідач дійшов з огляду на зазначену в договорі дату його підписання 16.08.2008 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача є хибним. Строк дії названого договору визначений сторонами з 17.08.2006 року по 16.08.2007 року. Згідно з товарним чеком № 748 та фіскальним чеком № 2655009118 страхова премія на виконання умов договору внесена 16.08.2006 року.

Вказане свідчить про те, що договір добровільного страхування транспортних засобів № 104655 серії АТК містить посилання на 2008 рік виключно внаслідок допущеної в ньому описки.

Також, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказав, що не був повідомлений про час та місце проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля, внаслідок чого був позбавлений можливості контролювати його хід.

Зазначене не заслуговує на увагу суду з огляду на наступне.

В матеріалах акту № 1053/3495 товарознавчого дослідження від 18.05.2007 року наявна телеграма, з якої вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся про час і місце проведення огляду автомобіля марки «Mitsubishi»телеграмою, надісланою за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Незалежності, 3. У звязку з відсутністю в населеному пункті вказаної вулиці, зазначена телеграма не була доставлена адресату. Водночас, дана адреса проживання учасника ДТП вказана в довідці Відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району м. Києва від 15.05.2007 року № 21776 про ДТП, а отже, повідомлялася особисто ОСОБА_1 при встановлення обставин ДТП. При цьому, як вбачається з постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12.06.2007 року, ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, обіймаючи посаду генерального директора.

Крім того, посилаючись на статті 257 та 267 ЦК України, у відзиві на позовну заяву відповідач просив застосувати до вимоги позивача позовну давність.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 6 статті 261 ЦК України встановлено, що за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

Зобовязання з виплати страхового відшкодування між позивачем та власником пошкодженого автомобіля виконано 14.06.2007 року, а тому, виходячи з пункту 6 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності почався саме з цього дня, а сплив 14.06.2010 року.

Позовна заява одержана судом 08.06.2010 року.

Відповідно, позивач звернувся до суду з регресної вимогою до відповідача у межах строку позовної давності.

Таким чином, заява відповідача про застосування до позовної вмиоги позовної давності є безпідставною.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань (частина 7).

Наведені положення кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача виплаченого страхове відшкодування у розмірі 7404,54 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з статтею 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, корп. 5; ідентифікаційний код 30861821) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) майнову шкоду в порядку регресу у розмірі 7404 (сім тисяч чотириста чотири) грн. 54 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання: 17.09.2010 року.