Рішення № 11244853, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/12007.09.10 За позовом Закритого акціонерного товариства “Екостандарт” м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 5847386,12 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Поліщук А.М.,

від відповідача Костюк Н.І., Копаниця С.І.,

СУТЬ СПОРУ :

у березні 2010 року Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” звернулося в суд з указаним позовом.

На підставі ст. 25 ГПК України судом проведено заміну позивача його правонаступником Закритим акціонерним товариством “Екостандарт”.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 420091 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 1 серпня 2004 р., згідно з яким він зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу теплову енергію, а останній –щомісячно не пізніше 28 числа поточного місяця оплачувати спожиту теплову енергію.

Всупереч умов договору відповідач не оплатив спожиту протягом грудня 2009-лютого 2010 років теплову енергію, заборгувавши йому 5847386,12 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на невідповідність проведених позивачем нарахувань встановленим тарифам на теплову енергію, оплату спожитої теплової енергії.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 серпня 2004 р. між позивачем як правонаступником Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” та відповідачем укладено договір № 420091 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

За умовами договору позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору в обсязі 120375,3 Гкал/рік, а останній –оплачувати спожиту теплову енергію не пізніше 28 числа поточного місяця.

Строк дії договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з 1 серпня 2004 до 1 серпня 2005 років та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями сторін, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі особової картки (табуляграми) споживання теплової енергії, актами приймання-передачі товарної продукції за грудень 2009 лютий 2010 років стверджується факт споживання відповідачем протягом грудня 2009 лютого 2010 років 45279,43400 Гкал теплової енергії вартістю 5847386,12 грн.

Як пояснив позивач одержана відповідачем теплова енергія останнім оплачена не була.

Проте, як слідує з наявних у справі листа КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр” № 344-185 від 16 квітня 2010 р., актів звірки розрахунків між відповідачем та органами, що здійснюють в установленому порядку відшкодування вартості наданих населенню пільг і субсидій, дані яких узгоджуються зі складеними позивачем актами звіряння розрахунків за спірним договором станом на 1 березня 2010 р., за одержану в грудні 2009- лютому 2010 років теплову енергію відповідач сплатив 2420325,66 грн. (735355,23+791224,33+893746,10).

Не заперечуючи факту одержання оплат в указаному розмірі позивач посилався на те, що зазначені кошти ним були зараховані в рахунок оплати теплової енергії, одержаної у попередній період.

Доводи з цього приводу суд оцінює критично, оскільки кошти, які одержані позивачем внаслідок розщеплення оплат мешканців належних відповідачу будинків за житлово-комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, а також суми відшкодування наданих пільг і субсидій є поточними оплатами за надані послуги.

Доказів належної оплати за договором, у т.ч. в розмірі більшому, ніж вказано в акті звіряння розрахунків, суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 3427060,46 грн. боргу (5847386,12 -2420325,66).

Відповідач не заперечив щодо обсягу переданої йому позивачем теплової енергії. Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких проведено нарахування за поставлену на підставі спірного договору теплову енергію є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Закритого акціонерного товариства “Екостандарт” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (02094, м. Київ, просп. Гагаріна, 14-А, код 32772152) на користь Закритого акціонерного товариства “Екостандарт” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код 21661022) 3427060,46 грн. боргу, 14945,14 грн. витрат по оплаті державного мита, 138,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар