Рішення № 11244733, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/25213.09.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ» доВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

третя особаОСОБА_1

простягнення в порядку регресу шкоди у розмірі 4 270, 60 грн. Суддя Дідиченко М.А. Секретар Приходько Є.П. Представники сторін:

від позивача:Петренко Д.М. представник за довіреністю від 12.07.2010 року;

від відповідача:не зявились;

від третьої особи:не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство Страховий дім «Європейський світ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про відшкодування в порядку регресу шкоди у розмірі 4 270, 60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.02.2009 року у м. Києві на вул.. Чорновола, 25 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Opel Astra, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 0804/001/11/009. Винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_1 Позивачем було виплачено власнику автомобіля марки Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, страхове відшкодування у розмірі 3 887, 60 грн. та поніс додаткові витрати за отримання довідки з ДАЇ у сумі 83, 00 грн. та витрати, повязані із проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 300, 00 грн. За твердженням позивача, відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в НАСК «Оранта». У звязку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача в порядку регресу шкоди у розмірі 3 887, 60 грн. та понесених додаткових витрат за отримання довідки з ДАЇ у сумі 83, 00 грн. та витрат, повязаних із проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 300, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.07.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 12.07.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 22.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2010 року частково подав витребувані судом докази, письмовий відзив на позов та просив суд частково відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, відповідач зазначив про те, що вимога позивача щодо стягнення з ВАТ НАСК «Оранта»витрат, повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 300, 00 грн. та повязаних з отриманням розгорнутої довідки ДАІ у розмірі 83, 00 грн. є неправомірними, оскільки позивачем було складено на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 3887, 60 грн., а вартість проведення авто товарознавчого дослідження та вартість отримання розгорнутої довідки ВДАІ на користь останнього сплачено не було.

Представник третьої особи у судове засідання 12.07.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 22.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року відкладено розгляд справи до 13.09.2010 року.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки відділу ДАІ Шевченківського району м. Києва та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 10.04.2009 року у справі № 3-3167/09, вбачається, що 25.02.2009 року о 13 год. 45 хв., ОСОБА_1, керуючи автомобілем Opel Astra, державний номер НОМЕР_1, в м. Києві на вул. Чорновола, під час руху заднім ходом не переконався в безпечності своїх дій для інших учасників дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2009 року у справі № 3-3167/09 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування ризиків наземного транспорту № 0804/001/11/009 від 21.05.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта»(надалі позивач) та ОСОБА_3

Згідно з проведеним товарознавчим дослідженням, відповідно до звіту № 296 від 06.05.2009 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП склала 3 475, 67 грн.

Відповідно до рахунку № 367 від 01.04.2009 року, оформленого СТО «Автодиспансер», вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 3 887, 60 грн.

Як вбачається зі страхового акту № 390/09 ТР від 17.09.2009 року позивачем було прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 3 887, 60 грн.

30.09.2009 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3 887, 60 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 30.09.2009 року.

11.03.2010 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 196/10, в якій просить виплатити страхове відшкодування в розмірі 3 887, 60 грн. + 383, 00 грн. витрат, повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження та отримання розгорнутої довідки ДАЇ.

Відповідач відповіді на претензію не направив, оплату страхового відшкодування в порядку регресу не здійснив.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом, транспортний засіб автомобіль Opel Astra, державний номер НОМЕР_1, яким спричинено шкоду автомобілю Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_1 (надалі третя особа).

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВС/4077554 між ОСОБА_1 та Національною акціонерною страховою компанією «Оранта»(надалі відповідач) було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 3), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль Opel Astra, державний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 35000,00 грн., франшизу встановлено в сумі 0 грн.

Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором ІІІ типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відшкодувавши збитки завдані третьою особою позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ОСОБА_3

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобовязання не створює обовязку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (у тому числі деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обовязку боржника третьою особою. Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Закритого акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»виникло право вимоги до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування» та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у сумі 3887, 60 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відполвідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 300, 00 грн. та витрати повязані, з отриманням розгорнутої довідки з ДАЇ у розмірі 83, 00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається із вищевикладеного, законом не передбачено обовязку страхової компанії відшкодовувати витрати повязані з отриманням довідки з ДАІ та витрати за проведення авто товарознавчого дослідження.

Крім того, згідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зявився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоду. У такому випадку страховик зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність обовязку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.

Беручи до уваги зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у сумі 3 887, 60 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1187, 1191 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»(04080, м. Київ, вул.. Фрунзе, 47; код ЄДРПОУ 25285050) страхове відшкодування у розмірі 3 887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 60 коп., 92 (девяносто дві) грн. 85 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А.