Рішення № 11244581, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/41506.09.10 За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві

до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України»

про стягнення 3164,20 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Москаленко Т.М.предст. за довір.№24/14-3609Ан від 14.07.2010р.;

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 06.09.2010, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві до Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 1484-Доб/2008/Печ. на надання послуг охорони майна від 07.10.2008р. у розмірі 3164,20 грн., з яких: 2873,28 грн. сума основного боргу, 290,96 грн. пені та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору, не оплатив в повному обсязі вартість наданих йому позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010р. було порушено провадження у справі №35/415, розгляд справи призначений на 06.09.2010р.

В судовому засіданні 06.09.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/415 від 02.08.2010р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 06.09.2010р. не зявився, своїх представників не направив, про поважність причин незявлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/415 від 02.08.2010р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань не подавав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2008 року між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (далі позивач) Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація платників податків України»(далі відповідач) було укладено Договір №1484-Доб/2008/Печ. на надання послуг охорони майна (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.2.1.) замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) зобовязується здійснювати охорону майна замовника на обєкті та обслуговування сигналізації на цьому обєкті.

Згідно п. 3.1. Договору розрахунок вартості послуг Виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (додаток № 4 до договору). Вартість послуг визначається у Розрахунку (додаток № 2 до договору).

Згідно Розрахунку (додаток № 2 до договору №1484-Доб/2008/Печ. від 07.10.2008р.) вартість спостереження за охоронною сигналізацією в приміщенні на рік становить 11352,66 грн., в т.ч. ПДВ 1892,11 грн. і визначається на конкретний місяць відповідно до кількості годин охорони (спостереження) за добу у робочі, передвихідні, вихідні, передсвяткові, святкові дні.

Умовами Договору було встановлено, що оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної у Розрахунку, на рахунок виконавця.(п. 3.2)

Згідно п.5.2.2. Договору замовник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за цим договором.

За кожен день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (п. 6.2.1).

Даний договір набуває чинності з 13.10.2008р. та є чинним протягом 3 місяців (п. 9.1).

На виконання умов Договору №1484-Доб/2008/Печ. від 07.10.2008р. позивач надав відповідачу послуги спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, що підтверджується підписаними сторонами Актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг (копії в матеріалах справи) з грудня 2009 року по березень 2010 року на загальну суму 2873,28 грн.

Зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг по охороні відповідач не виконав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обовязків відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, що виникли в результаті передачі та прийняття послуг по охороні згідно актів прийому-передачі виконаних робіт/послуг та ґрунтуються на №1484-Доб/2008/Печ. від 07.10.2008р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі,у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав послуги, але зобовязання по оплаті наданих послуг по охороні не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2873,28грн.

З матеріалів справи вбачається, що на день предявлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобовязання за Договором №1484Доб/2008/Печ. від 07.10.2008р. щодо сплати за надані послуги не виконав в повному обсязі, суму заборгованості у розмірі 2873,28грн. не сплатив.

Позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати наданих послуг заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 290,96 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи відповідає вимогам чинного законодавства).

У відповідності із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Проте, п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по охороні в розмірі 2873,28грн. та пені в розмірі 290,96 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України»(01001 м. Київ, вул.Михайлівська, 24/11-В, 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 18, кв. 3, код ЄДРПОУ 21704946, р/р 2600500001248 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 8596920, п/р 26006735011640 у АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 2873,28 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят три гривні 28 коп.) заборгованості за Договором №1484-Доб/2008/Печ. від 07.10.2008р., 290,96 грн. (двісті девяносто шість гривень 96 коп.) пені, 102,00 (сто дві гривні 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 13.09.2010.