Рішення № 11244013, 16.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.10 р.                     Справа № 15/152                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 34657789)

до відповідача комунального підприємства “Краматорське трамвайно-тролейбусне управління” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 32576420)

про стягнення 44684,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Плахоніна Н.О. за довіреністю № 06/2-10 від 03.04.2010 р. (в останнє судове засідання не з’явилася)

від відповідача: Мелещева В.В. за довіреністю б/н від 14.09.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” м. Краматорськ до комунального підприємства “Краматорське трамвайно-тролейбусне управління” м. Краматорськ про стягнення 44684,87 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/152, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 р. сторони уклали договір № 45–16 купівлі–продажу теплової енергії в гарячій воді, згідно якого теплопостачальна організація (позивач) зобов’язалася продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач (відповідач) зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам та в строки, визначені даним договором.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 209,45 грн. за 1 Гкал (в т.ч. ПДВ); 7,00 грн. за 1 тону мережної води (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п. 6.3 договору оплата виконується на підставі актів–рахунків (рахунків), які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією, в триденний календарний термін з моменту отримання акту–рахунку. Акти–рахунки є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії та мають бути оформлені споживачем протягом 3 календарних днів з дня отримання їх від теплопостачальної організації.

Згідно п. 6.4 договору при відсутності в платіжному дорученні споживача на сплату теплової енергії в графі „Призначення платежу” номеру та дати акту–рахунку або періоду, за який проводиться оплата, кошти, які поступають від споживача, зараховуються на погашення заборгованості в порядку її виникнення.

Відповідно до п. 10.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 01.01.2008 р.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення або зміну не буде письмово заявлено однією зі сторін.

До договору сторони підписали додатки: перелік об’єктів, замовлених споживачем до опалювального сезону 2007–2008 рр.; обсяги постачання теплової енергії споживачу; розрахунок теплових навантажень будівель по опаленню; схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача, технічна характеристики теплотраси; умови припинення подачі теплової енергії. Спірний договір та додатки до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 45–16 від 01.01.2007 р. ним за період з лютого 2010 р. до березень 2010 р. відповідачу була поставлена теплова енергія в гарячій воді на суму 29648,16 грн., що підтверджується актами–рахунками № 45–2 від 28.02.2010 р. на суму 18255,91 грн., № 45–3 від 31.03.2010 р. на суму 11392,25 грн., а також податковими накладними, завірені копії яких додані до позову. Факт отримання вказаних актів–рахунків відповідачем підтверджується підписами представників відповідача на даних актах–рахунках із зазначенням дат отримання, якими є 10.03.2010 р. (для акта–рахунку № 45–2 від 28.02.2010 р.) та 09.04.2010 р. (для акта–рахунку № 45–3 від 31.03.2010 р.).

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію в гарячій воді не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 29648,16 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію та мережну воду), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 45–16 від 01.01.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на поставку теплової енергії.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 45–16 від 01.01.2007 р. передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться споживачем протягом трьох днів з моменту отримання акту–рахунку від позивача. Виходячи з того, що акт–рахунок № 45–2 від 28.02.2010 р. був отриманий відповідачем 10.03.2010 р., строк оплати для споживача наступив у період з 11.03.2010 р. по 13.03.2010 р. включно, а вже з 14.03.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті спожитої теплової енергії за лютий 2010 р.

Акт–рахунок № 45–3 від 31.03.2010 р. був отриманий відповідачем 09.04.2010 р., строк оплати для споживача наступив у період з 10.04.2010 р. по 12.04.2010 р. включно, а вже з 13.04.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті спожитої теплової енергії за березень 2010 р. Таким чином, по обом спірним актам–рахункам строк оплати для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 7.2.5 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 14634,45 грн., 3% річних у розмірі 120,28 грн., інфляцію в сумі 281,98 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 7.2.5 договору за ухилення від виконання зобов’язання по актам–рахункам за теплову енергію, а також за їх несвоєчасне оформлення відповідно до п. 6.3 договору споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій” № 686 – ХІУ від 20.05.1999 р.

05.08.2010 р. від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення. У вказаній заяві відповідач визнає позовні вимоги та просить відстрочити виконання рішення суду строком на один рік.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення на 1 рік відповідач надав до суду наступні документи: баланс на 30.06.2010 р. та звіт про фінансові результати за І півріччя 2010 р., бухгалтерську довідку № 01/6–602 від 05.08.2010 р.

Згідно балансу на 30.06.2010 р. необоротні активи підприємства відповідача складали 19001 тис.грн.; оборотні активи становили 3074 тис.грн., з них: чиста реалізаційна вартість (дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги) – 339 тис.грн.; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом – 4 тис.грн., за виданими авансами – 155 тис.грн.; інша поточна дебіторська заборгованість – 275 тис.грн. Крім того, у відповідача станом на 30.06.2010 р. були наявні грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті в сумі 59 тис.грн. (в тому числі в касі 16 тис.грн.). Непокритий збиток склав 3827 тис.грн. Відповідач має довгострокові кредити банків в сумі 4000 тис.грн. Поточні зобов’язання відповідача склали 4224 тис.грн., з них: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – 1146 тис.грн.; поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів – 31 тис.грн., з бюджетом – 613 тис.грн., зі страхування – 645 тис.грн., з оплати праці – 1510 тис.грн.

Зі звіту про фінансові результати за І півріччя 2010 р. вбачається, що чистий збиток відповідача складає 7721 тис.грн., чистий прибуток відсутній.

Відповідно до бухгалтерської довідки № 01/6–602 від 05.08.2010 р. доходи відповідача складають 6369,0 тис.грн., а видатки – 7088,5 тис.грн.

Позивач надав до суду заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення на 1 рік у зв’язку з її необґрунтованістю, при цьому зазначив, що не заперечує проти надання відповідачу розстрочки строком на 6 місяців з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. з помісячною оплатою.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

В даному випадку предметом доказування є ускладнення виконання рішення суду саме про стягнення грошових коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини суд відхиляє заяву відповідача про відстрочку виконання рішення на 1 рік як необґрунтовану, тому як відповідачем не доведена повна відсутність коштів на банківських рахунках, що може бути підставою для відстрочення виконання судового рішення.

З врахуванням тяжкого фінансового стану відповідача (наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, відсутність прибутку, недостатність коштів на рахунках в банках для покриття боргів в повному обсязі) суд за власною ініціативою згідно ст. 83 ГПК України та з врахуванням матеріальних інтересів стягувача, а також його позиції щодо надання відстрочки (розстрочки) боржнику, вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців від дати набрання рішенням чинності.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства “Краматорське трамвайно-тролейбусне управління” (юридична адреса: 84323, м. Краматорськ, вул. Кіма, 103; код ЄДРПОУ 32576420; рахунок 26001235053241 в філії УСБ м. Краматорська, МФО 334486) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” (юридична адреса: 84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, б. 5; код ЄДРПОУ 34657789; рахунок 26007301280 в Краматорському відділенні № 2865 ВАТ „Ощадбанку” України, МФО 394222) суму 44684,87 грн. (а саме: основний борг на суму 29648,16 грн., пеню в розмірі 14634,45 грн., 3% річних у розмірі 120,28 грн., інфляцію в сумі 281,98 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 446,85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців від дати набрання рішенням чинності. Стягнення проводити з першого по п’ятий місяць рівними частками щомісячно по 7561,28 грн., у шостому місяці стягнути 7561,32 грн. (суми наведені з врахуванням судових витрат по справі).

У судовому засіданні 16.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя