Рішення № 11244009, 14.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.10 р.                     Справа № 33/173                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський електромашинобудівний завод” м. Луганськ (код ЄДРПОУ 31995235)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Марвей” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 25604035)

про стягнення боргу в сумі 20000,00 грн., інфляції в сумі 3220,00 грн., 3% річних у розмірі 672,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Черепахіна М.А. за довіреністю б/н від 07.08.2010 р.

від третьої особи: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський електромашинобудівний завод” м. Луганськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Марвей” м. Маріуполь про стягнення боргу в сумі 20000,00 грн., інфляції в сумі 3220,00 грн., 3% річних у розмірі 672,33 грн. Позовні вимоги засновані на виконанні сторонами договору оренди б/н від 23.05.2006 р.

Ухвалою від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/173, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 18.08.2009 р. строк вирішення спору продовжений до 02.10.2009 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 15.09.2009 р. справа № 33/173 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Ухвалою суду від 06.10.2009 року зустрічна позовна заява повернута ТОВ “Марвей” у зв’язку з тим, що за своїм змістом підстави та предмет у заявлених первісному та зустрічному позовах є різними, ніяким чином не пов’язані між собою, що є порушенням вимог ст. 60 ГПК України. Ухвалою від 12.10.2009 року провадження у справі № 33/173 зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення Донецьким апеляційним господарським судом в апеляційному провадженні скарги на ухвалу господарського суду від 06.10.2009 року.

Ухвалою від 29.07.2010 р. провадження у справі № 33/173 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 19.08.2010 р. строк розгляду справи продовжено до 15.09.2010 р.

У порушення вимог ухвал суду від 03.07.2009 р., 20.07.2009 р., 18.08.2009 р., 29.07.2010 р., 19.08.2010 р. відповідач відзив на позов та витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2006 р. сторони уклали договір оренди б/н, згідно якого орендодавець (позивач) зобов’язався передати, а орендар (відповідач) зобов’язався прийняти в строкове платне користування перший поверх приміщення площею 994 кв.м, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. 30 років Перемоги, 43–а, та використовувати його для здійснення господарської діяльності. За орендований об’єкт орендар сплачує щомісячну орендну плату з дня підписання акту прийому–передачі не пізніше 10 числа кожного місяця шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця. Завірена копія договору додана до позову.

На виконання умов договору оренди б/н від 23.05.2006 р. позивач передав у строкове платне користування спірне нежитлове приміщення, а відповідач його прийняв за актом прийому–передачі від 01.06.2006 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

20.06.2006 р. сторони підписали додаткову угоду до договору оренди б/н від 23.05.2006 р., якою змінили об’єкт оренди на двохповерхове приміщення загальною площею 1756,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 30 років Перемоги, 43–а, з правом користування земельною ділянкою, прилягаючою до об’єкту. На виконання додаткової угоди до договору оренди позивач передав вказаний об’єкт оренди відповідачу за актом прийому–передачі від 20.06.2006 р. до договору б/н від 23.05.2006 р. Завірені копії додаткової угоди та акту прийому–передачі містяться в матеріалах справи. Акти прийому–передачі майна від 01.06.2006 р. та від 20.06.2006 р. є невід’ємною частиною спірного договору оренди, підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Крім того, сторони підписали додаткову угоду № 2 від 30.04.2007 р. до спірного договору , якою погодили між собою подальше співробітництво та продовжили строк оренди до 30.04.2008 р., а також встановили орендну плату в розмірі 20000,00 грн. Дана додаткова угода вступила в силу з моменту підписання її сторонами та є невід’ємною частиною договору оренди, завірена копія додана до позову.

За користування об’єктом оренди відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому умовами спірного договору. Позивач додав до позову завірену копію акту прийому–передачі робіт (надання послуг) за квітень 2008 р. на суму 20000,00 грн., підписаного орендарем та орендодавцем, що свідчить про фактичне користування відповідачем спірним об’єктом оренди в квітні 2008 р. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач грошове зобов’язання за вказаний місяць своєчасно та в повному обсязі не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість по орендній платі за квітень 2008 р. перед позивачем в сумі 20000,00 грн.

Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором оренди б/н від 23.05.2006 р., позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Умовами договору б/н від 23.05.2006 р. передбачено, що строк оренди спірного орендованого приміщення повинен був закінчитися 30.04.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали договір оренди б/н від 01.05.2008 р., згідно якого орендодавець (позивач) зобов’язався передати, а орендар (відповідач) зобов’язався прийняти в строкове платне користування двохповерхове приміщення загальною площею 1762 кв.м, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 30 років Перемоги, 43–а, та використовувати його для здійснення господарської діяльності. Орендна плата складає 40000,00 грн. щомісячно.

Позивач вважає, що 30.04.2008 р. спірний договір б/н від 23.05.2006 р. припинив свою дію, а майно з 01.05.2008 р. продовжувало знаходитися в користуванні відповідача на підставі та на умовах договору б/н від 01.05.2008 р.

В матеріалах справи міститься рішення від 20.10.2009 р. по справі № 40/230пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” про розірвання договору оренди б/н від 01.05.2008 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Марвей” та товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод”, а також про стягнення основного боргу по орендній платі в сумі 212162,21 грн., штрафу в розмірі орендної плати за 3 місяця в сумі 120000,00 грн. за прострочення внесення орендних платежів згідно договору оренди б/н від 01.05.2008 р., а також за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” м. Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” м. Луганськ про розірвання договору оренди б/н від 01.05.2008 р., а також стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” м. Луганськ надмірно сплаченої суми в розмірі 123225,84 грн. Вказаним рішенням суд розірвав договір оренди б/н від 01.05.2008 р. та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” надмірно сплачену суму в розмірі 123225,84 грн. Дане рішення було залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2010 р.

З постанови Вищого господарського суду України вбачається наступне:

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за первісним позовом в порушення вимог частини першої статті 795 ЦК України та умов договору оренди спірне приміщення за актом прийому-передачі не передавалось, що позбавило товариство з обмеженою відповідальністю „Марвей” користуватися вказаним приміщенням у межах строку дії договору оренди б/н від 01.05.2008 р. Пунктом 4.2 договору встановлено, що за орендований об’єкт орендар сплачує щомісячно орендну плату з дня підписання акту прийому-передачі, однак не пізніше 10-го числа кожного місяця, шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення грошових коштів до каси орендодавця. Згідно матеріалів справи в період з 01.05.2008 р. по 11.02.2009 р. на розрахунковий рахунок орендодавця перераховано грошові кошти в сумі 320000 грн. Судова колегія погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що у зв’язку з відсутністю акту приймання–передачі об’єкту оренди, перерахована сума не може вважатися орендною платою в межах договору оренди б/н від 01.05.2008 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В матеріалах даної справи міститься завірена копія банківської виписки від 12.05.2008 р. про перерахування відповідачем позивачу 40000,00 грн. Призначенням платежу вказана оплата за оренду приміщення за травень 2008 р. згідно договору оренди б/н від 01.05.2008 р. У зв’язку з тим, що судом по справі № 40/230пд було встановлено, що ці кошти не можуть бути орендною платою за травень 2008 р. згідно договору б/н від 01.05.2008 р., а фактично вказані кошти були прийняті позивачем як орендна плата, то суд вважає частину цих коштів у розмірі 20000,00 грн. оплатою заборгованості за квітень 2008 р. згідно договору б/н від 23.05.2006 р. Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача щодо сплати орендної плати за квітень 2008 р. на суму 20000,00 грн. була фактично погашена орендарем 12.05.2008 р.

14.09.2010 р. від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 02–41/39670 від 14.09.2010 р.), в якій просить суд додатково стягнути з відповідача орендну плату за користування спірним приміщенням за 11 місяців 2009 р. на суму 220000,00 грн., інші позовні вимоги не змінює.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява про збільшення позовних вимог по суті є заявою також про зміну підстави позову (інший період, інші обставини спору). Початок розгляду судом справи по суті підтверджується ухвалою суду та протоколом судового засідання від 20.07.2009 р., де представник позивача підтримав свою правову позицію за позовом. Вказана заява подана після початку розгляду справи по суті, у зв’язку з чим не приймається судом до розгляду.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00 грн. необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Сторони в договорі б/н від 23.05.2006 р. передбачили, що орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця. Таким чином, орендна плата за квітень 2008 р. повинна була бути оплачена орендарем в період до 10.04.2008 р., а вже з 11.04.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. З матеріалів справи вбачається, що вказану заборгованість відповідач погасив 12.05.2008 р., тобто період прострочення виконання грошового зобов’язання склав з 11.04.2008 р. по 11.05.2008 р.

Позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу за період з 12.05.2008 р. по 24.06.2009 р. інфляцію в сумі 3220,00 грн., 3% річних в розмірі 672,33 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що позивач невірно визначив період прострочення виконання грошового зобов’язання з 12.05.2008 р. по 24.06.2009 р. тоді, як фактично такий період складав з 11.04.2008 р. по 11.05.2008 р.

За власними розрахунками суду за вказаний період сума інфляції з урахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., складає 888,06 грн., сума 3% річних складає 50,82 грн.

Зідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України суд при винесенні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, за період з 11.04.2008 р. по 11.05.2008 р. включно позивач інфляцію та 3% річних до стягнення не заявляв. Нарахування інфляції та 3% річних за період з 12.05.2008 р. по 24.06.2009 р. є необґрунтованим, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 3220,00 грн. та 3% річних в розмірі 672,33 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Позивач при подачі заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 02–41/39670 від 14.09.2010 р.) здійснив доплату державного мита за платіжним дорученням № 4 від 14.09.2010 р. на суму 2200,00 грн. У зв’язку із тим, що суд не прийняв до розгляду вказану заяву, сплачені позивачем кошти в якості держмита підлягають поверненню позивачу з бюджету в установленому порядку на підставі ст. 47 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 47; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 14.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету сплаченої суми держмита у розмірі 2200,00 грн. у зв’язку з неприйняттям судом до розгляду заяви про збільшення та зміну підстав позовних вимог.

Суддя