Рішення № 11243970, 16.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.10 р.                     Справа № 15/312пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 00191193)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАРС” м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 32116212)

про визнання договору № 2/2009/2900084-С на поставку товару від 09.01.2009 р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Петров Г.А. за довіреністю № 987 від 21.11.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве до товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАРС” м. Запоріжжя про визнання договору № 2/2009/2900084-С на поставку товару від 09.01.2009 р. недійсним.

Ухвалою суду від 13.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/312пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 22.12.2009 р. строк вирішення спору продовжений до 11.03.2010 року.

Ухвалою від 22.12.2009 р. клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАРС” про забезпечення позову шляхом заборони позивачу здійснювати розрахунки по договору № 2/2009/2900084-С на поставку товару від 09.01.2009 р. залишено без задоволення.

Ухвалою від 25.01.2010 р. провадження у справі № 15/312пд зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення Донецьким апеляційним господарським судом в апеляційному провадженні скарги на ухвалу господарського суду від 22.12.2009 року та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Ухвалою від 01.02.2010 р. Донецького апеляційного господарського суду відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 22.12.2009 р.

Постановою від 21.04.2010 р. Вищого господарського суду України провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАРС” на ухвалу господарського суду від 22.12.2009 р. припинено.

Матеріали справи № 15/312пд повернуті до суду першої інстанції.

Ухвалою від 12.08.2010 р. провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що від імені ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” (позивача) спірний договір поставки товару № 2/2009/2900084-С від 09.01.2009 р. був підписаний комерційним директором Архипенко С.А., що діяв на підставі довіреності № 73/5–62 від 29.12.2008 р. Вказану довіреність на укладення договору на покупку коксу доменного підписав генеральний директор позивача. До вказаного договору сторони підписали специфікацію № 1 від 09.01.2009 р., якою передбачили загальну суму договору по даній специфікації на момент його укладення орієнтовно в розмірі 1826604,00 грн. (з урахуванням ПДВ без залізничного тарифу). Предметом поставки за договором № 2/2009/2900084-С від 09.01.2009 р. є кокс доменний.

Генеральний директор є виконавчим органом товариства та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Особа, що виконує обов’язки генерального директора, має всі права та повноваження, несе всі обов’язки генерального директора, передбачені чинним законодавством, статутом та внутрішніми нормативними актами товариства. Генеральний директор або виконуючий його обов’язки вправі без довіреності діяти від імені товариства у відносинах з підприємствами, організаціями, державними та громадськими органами й організаціями, іншими юридичними особами, громадянами.

Статутом передбачено, що дії, які потребують попереднього одержання дозволу наглядової ради товариства, генеральний директор вчиняє лише після одержання такого дозволу в порядку, передбаченому статутом та внутрішніми документами товариства. До компетенції наглядової ради товариства відноситься, зокрема, надання дозволу генеральному директору або особі, що виконує його обов’язки, на укладення договорів про оренду, лізинг, передачу або отримання в управління будь–яким іншим способом основних фондів (засобів), балансовою вартістю 1000000,00 грн. і вище; надання дозволу генеральному директору або особі, що виконує його обов’язки, на отримання або відчуження, списання з балансу товариства необоротних активів (в т.ч. основних засобів), балансова вартість яких перевищує 1000000,00 грн. або загальна вартість таких операцій перевищує 15000000,00 грн. на рік.

Позивач звертає увагу суду на те, що комерційним директором був укладений договір на покупку коксу доменного на загальну суму 1826604,00 грн. (з урахуванням ПДВ без залізничного тарифу) без отримання дозволу наглядової ради товариства на укладення такого договору. Таким чином, спірний договір підписаний не уповноваженою на це особою. При цьому позивач посилається на той факт, що товар за спірним договором відноситься до основних фондів підприємства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Розглянувши позовні вимоги та заперечення на них, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала спірний договір від імені позивача.

З преамбули договору № 2/2009/2900084-С від 09.01.2009 р. вбачається, що з боку позивача відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” (покупця) виступав комерційний директор Архипенко С.А., який діяв на підставі довіреності № 73/5–62 від 29.12.2008 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. В спірному договорі в розділі „Підписи сторін” в колонці „покупець” міститься підпис від імені Архипенко С.А., скріплений печаткою підприємства як юридичної особи.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав, будь–якого сумніву у дійсності відбитку печатки на спірному договорі не виказував.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ухвалами від 26.11.2009 р., від 22.12.2009 р. суд витребував у позивача довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про облікування за бухгалтерським обліком предмету спірного договору (коксу доменного) як основних засобів, а також належні докази в обґрунтування того, що відповідач на день укладення спірного договору був обізнаний про наявність обмежень повноважень керівника позивача або особи за довіреністю.

Позивач вимоги ухвал суду не виконав, витребувані докази не надав. Таким чином, жодні докази облікування предмету спірного договору як основних засобів, а також будь–які докази того, що відповідач на день укладення спірного договору був обізнаний про обмеження повноважень комерційного директора позивача, в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір був укладений та фактично виконувався сторонами, про що свідчать текст спірного договору з протоколом розбіжностей та узгодження розбіжностей, специфікації № 1 від 09.01.2009 р., № 2 від 05.02.2009 р., № 3 від 01.08.2009 р., № 4 від 19.10.2009 р., № 5 від 20.10.2009 р. до цього договору, залізничні квитанції про приймання вантажу за серпень та жовтень 2009 р., податкові накладні та рахунки–фактури, банківська виписка від 03.09.2009 р. про отримання від позивача відповідачем оплати за кокс за договором № 2/2009/2900084-С від 09.01.2009 р. на суму 8542072,03 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, спірний договір поставки товару № 2/2009/2900084-С від 09.01.2009 р. був підписаний уповноваженим представником позивача на підставі належним чином оформленої довіреності.

На думку суду, кокс доменний не може відноситися до основних засобів виробництва металургійної промисловості, оскільки є енергетичною сировиною, яка використовується у технологічному циклі шляхом спалювання для виплавки металу. Така сировина повинна обліковуватися як оборотні засоби.

В подальшому спірний правочин був схвалений керівництвом позивача проставленням відбитку печатки на підписі представника позивача, який укладав правочин. Позивач не довів належним чином обставини, які б підтверджували той факт, що він не здійснював дій, направлених на фактичне виконання спірного договору. З матеріалів справи вбачається, що правочин був схвалений наступними діями позивача шляхом прийняття від відповідача товару, рахунків на оплату та податкових накладних, часткової оплати за товар.

За вказаних обставин доводи позивача стосовно того, що спірний договір поставки є недійсним у зв’язку з тим, що був підписаний комерційним директором Архипенко С.А. без отримання дозволу наглядової ради на отримання в управління основних фондів (засобів) балансовою вартістю 1000000,00 грн. і вище, не відповідають фактичним обставинам справи. Підпис представника позивача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину позивачем.

Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із п. 9.2, 9.3 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02–5/111 вбачається:

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав до суду будь–яких письмових доказів, які б підтверджували обізнаність відповідача про наявність обмежень повноважень керівника позивача або особи за довіреністю, в подальшому правочин був схвалений позивачем його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні.

Враховуючи усі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 16.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя