Рішення № 112436735, 24.07.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 року № 320/4555/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації з незалежних від нього причин;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийняти і задовольнити декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації від 23.01.2023 та видати замість тимчасового посвідчення громадянина України паспорт громадянина України.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправну відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації з посиланням на внесені зміни до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб, ухваленими Верховною Радою України 14.12.2021 Законом №1941-IX, оскільки, за посиланням позивача, норми щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб відповідно до Закону від 14.12.2021 №1941-IX, станом на момент його звернення із заявою про набуття громадянства України, ще не були ухвалені, а право на набуття громадянства у позивача виникло з 13.04.2021, що було проігноровано відповідачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/4555/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом подання відзиву не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , уродженець Російської Федерації, згідно з рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 29.07.2021 набув громадянства України на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України 29.07.2021, про що свідчить довідка №1933/2021 про реєстрацію особи громадянином України від 06.08.2021 та тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 , видане 03.08.2021, дійсне до 29.07.2023.

Позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області із заявою від 23.01.2023 з проханням прийняти декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації з подальшим оформленням та видачею паспорта громадянина України.

До вказаної заяви позивачем долучено декларацію про відмову від іноземного громадянства від 23.01.2023, в якій зазначено, що ОСОБА_1 відмовляється від громадянства РФ у зв`язку з тим, що існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення громадянства Російської Федерації, а саме: у ОСОБА_1 уповноваженими органами Російської Федерації 14.01.2022 було прийнято клопотання про припинення його громадянства (підданства) Російської Федерації, проте в установлений законодавством строк, протягом 6 місяців, він не отримав документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. У зв`язку з викладеним позивач зобов`язуються повернути паспорт громадянина Російської Федерації до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина Російської Федерації та не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством.

Листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 17.02.2023 №8010.4.2-6203/80.3-23 позивача повідомлено про відсутність підстав для прийняття від нього декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, оскільки абзацом тринадцятим Закону України «Про громадянство України» в редакції Закону України від 14.12.2021 №1941-IX (набув чинності 19.12.2021) визначено, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Вважаючи дії відповідача щодо неприйняття від позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади отримання громадянства в Україні визначені Законом України «Про громадянство» від 18.01.2001 №2235-III (далі по тексту - Закон №2235-III).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до абзацу 12 статті 1 Закону №2235-III зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно пунктів 117, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , уродженець Російської Федерації згідно з рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській 29.07.2021 набув громадянства України на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 29.07.2021, про що свідчить довідка №1933/2021 про реєстрацію особи громадянином України від 06.08.2021 та тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 , видане 03.08.2021, дійсне до 29.07.2023.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.04.2021 одночасно із заявою про набуття громадянства України позивачем до відповідача було також подано зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України, припинити громадянство (підданство) РФ і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) РФ, виданий уповноваженим на те органом цієї держави.

Зважаючи на те, що позивач набув громадянство України 29.07.2021, подав до відповідача зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство РФ, на нього було покладено обов`язок протягом двох років з моменту його реєстрації громадянином України подати до уповноваженого органу України документ про припинення громадянства Російської Федерації відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

У межах даної адміністративної справи позивач оскаржує відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації з незалежних від нього причин, оформлену листом від від 17.02.2023 №8010.4.2-6203/80.3-23.

Водночас, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону №2235-III, є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Відтак, в силу зазначених положень законодавства обов`язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства, в даному випадку Російською Федерацією.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 14.01.2022 звертався до Консульського відділу посольства РФ в Україні із клопотанням про вихід із громадянства РФ.

Водночас, суд зазначає, що матеріалами справи не, що при подачі до відповідача заяви від 23.01.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з подальшим оформленням та видачею паспорта громадянина України не було долучено заяву від 14.01.2022, подану до Консульського відділу посольства РФ в Україні про вихід з громадянства РФ, відповідно, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області станом на момент розгляду такої заяви не було обізнано про існування незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправної відмови Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації з незалежних від нього причин.

Щодо позовних вимог зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийняти і задовольнити декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації від 23.01.2023 та видати замість тимчасового посвідчення громадянина України паспорт громадянина України, суд зазначає таке.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У даному випадку повноваження щодо прийняття чи неприйняття декларації про відмову від громадянства є виключною компетенцією відповідача, який реалізує такі повноваження у порядку, встановленому Законом № 2235-III, відповідно до абзацу 13 статті 1 якого незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Водночас, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи докази звернення 14.01.2022 до Консульського відділу посольства РФ в Україні про вихід з громадянства РФ, про що свідчить квитанція від 14.01.2022 №159066.

Доказів розгляду даної заяви та прийняття рішення за наслідками її розгляду Консульським відділом посольства РФ в Україні матеріали справи не містять.

З наведеного вбачається, що позивач подав заяву про вихід із громадянства до Консульського відділу посольства РФ в Україні. Разом з тим, з незалежних від позивача причин, це не призвело до припинення іноземного громадянства.

Суд вважає, що питання звернення позивача 14.01.2022 із заявою до Консульського відділу посольства РФ в Україні про вихід з громадянства РФ повинно бути досліджене відповідачем під час розгляду питання про прийняття від позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з подальшим оформленням та видачею паспорта громадянина України на предмет відповідності абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III.

Відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Суд вважає, що у даному випадку, з боку відповідача не було допущено протиправних дій по розгляду заяви позивача про прийняття декларації про вихід з громадянства РФ, проте, задля захисту прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог та приймає рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з подальшим оформленням та видачею паспорта громадянина України з урахуванням заяви ОСОБА_1 , поданої 14.01.2022 до Консульського відділу посольства РФ в Україні, з прийняттям відповідного рішення та з урахування висновків суду в даній справі.

У силу норм частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов слід задовольнити частково з виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (квитанція від 23.02.2023 №0.0.2874884943.1), належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 536,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з подальшим оформленням та видачею паспорта громадянина України, з урахуванням заяви ОСОБА_1 , поданої 14.01.2022 до Консульського відділу посольства РФ в Україні, з прийняттям відповідного рішення та з урахування висновків суду в даній справі.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: відсутній, місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код: 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.