Рішення № 11243652, 18.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 серпня 2010 р. Справа 2/124-10

за позовом:Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 779 528,04 грн. збитків

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Педченко Г.О.- за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_1- приватний підприємець; ОСОБА_3- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 779 528,04 грн. збитків за порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/124-10 та призначено до розгляду на 18.08.2010 року.

18.08.2010 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

З наданих усних пояснень та поданого до суду відзиву представники відповідача проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, у поданому відзиві від 08.08.10 р. відповідач не визнає нарахування інспекцією збитків, мотивуючи тим, що державний інспектор з охорони навколишнього природнього середовища Вінницької області ОСОБА_4 не маючи на те достатніх правових підстав безпідставно провів позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства. На підставі викладеного просить суд у позові відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області (далі по тексту- Позивач) було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту- Відповідач).

За результатами перевірки даної діяльності складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23.12.2009 року . (а.с. 5)

В ході перевірки було встановлено, що даний підприємець для задоволення господарсько-питних потреб населення Мурафської сільської ради здійснює забір води із каптажного джерела, при цьому, дозвіл на спеціальне водокористування відсутній.

Приписом від 23.12.2009 року Відповідачу було надано термін на усунення виявлених порушень (а.с.6)

При повторній перевірці 22.01.2010 року (а.с.7) позивачем було встановлено, що умови припису від 23.12.2009 року не виконано, а відповідач продовжує здійснювати забір води із каптажного колодязя без наявності дозвільних документів.

Згідно довідки від 03.02.2010 року за період самовільного водокористування Відповідачем здійснено забір води в об'ємі 76074 тис. м .

З огляду на вказане, відповідач своїми неправомірними діями, внаслідок здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу, наніс державі збитки на суму 779 528,04 грн.

Оскільки в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодовує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (презумпція вини завдавача шкоди).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування, де зазначається, що спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі та при наявності дозволу.

Згідно ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Виходячи із матеріалів справи, позивачем належним чином доведено факт завдання відповідачем збитків, що вбачається із Актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №№ б/н від 23.12.2010 року та від 22.01.10 р., а також правомірно нараховано розмір збитків у сумі 779 528,04 грн. згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.

Твердження відповідача стосовно здійснення інспектором Захарчуком В.Ф. безпідставно позапланової перевірки судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються згодою головного державного інспектора України з охорони навколишнього природнього середовища на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) діяльності суб'єкта господарювання ОСОБА_1 у сфері господарської діяльності; наказом екологічної інспекції № 314-П від 22.12.2009 р. про проведення позапланової перевірки; направленням на проведення позапланової перевірки діяльності ПП ОСОБА_1 за №1224 від 22.12.2009 р.

При цьому, суд враховує той факт, що під час здійснення перевірки та оформлення й підписання акту жодних заперечень з приводу встановлених фактів від відповідача не надходило.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 25.06.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. 20, ч.ч.1, 3, 4 ст.147, ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, ч.2 ст.35, ст.ст.36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (місцевий бюджет Мурафської с/р, 24062100, код 34701104, банк: ГУДКУ у Внницькій області МФО 802015, р/р 31512921700693; призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) 779 528, 04 грн. - збитків.

3. Стягнути з ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 7795,29 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100

3 - відповідачу АДРЕСА_1