Постанова № 11243504, 20.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 1/71

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2010 року12:22 № 2а-6632/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді КузьменкаВ.А., суддів Качура І.А., Пащенка К.С., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Кручок Н.В.;

відповідача 1: не зявились;

відповідача 2: не зявились;

третьої особи 1:Сухомяткіна К.М.;

Олійника О.М.;

третьої особи 2:Дацюка Ю.О.;

третьої особи 3:Дацюка Ю.О.;

третьої особи 4:не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства “Готель “Україна”

до1.Фонду державного майна України

2.Печерської районної у місті Києві державної адміністрації

треті особи1.Державне управління справами

2.Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна”

3.Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія”

4.Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області

провизнання нечинними та скасування наказів, зобовязання вчинити дії

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 квітня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державне підприємство “Готель “Україна” (далі по тексту позивач, ДП “Готель “Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду державного майна України (далі по тексту відповідач 1, ФДМУ) та Печерської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту відповідач 2), в якому просить: 1) визнати нечинним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна”; 2)визнати нечинним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 12листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна”; 3) визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”; 4) припинити юридичну особу - Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна”; 5) зобовязати державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”.

28 квітня 2010 року на підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу №2а-6632/10/2670 передано на розгляд судді Бачуну О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6632/10/2670, призначено попереднє судове засідання на 11 травня 2010 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне управління справами (далі по тексту третя особа 1, ДУС), Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна” (далі по тексту третя особа 2, ЗАТ “Готель “Україна”) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” (далі по тексту третя особа 3, ТОВ“Комерційна компанія”).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року частково задоволено клопотання Державного підприємства “Готель “Україна” про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову; заборонено Фонду державного майна України вчиняти дії, що можуть призвести до переходу права власності на акції Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” (01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4, ідентифікаційний код 33103340), що становлять 50% статутного капіталу товариства, в тому числі на підставі будь-яких цивільно-правових угод та/або будь-яких операцій з цінними паперами, а також обтяжувати вказані цінні папери; заборонено Фонду державного майна України вчиняти дії повязані з відчуженням, обтяженням цілісного майнового комплексу готелю “Україна”, переданого Фондом державного майна України до статутного фонду Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” (01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4, ідентифікаційний код 33103340) за актом №463 приймання-передачі від 28.10.04 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області (далі по тексту третя особа 4).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2010 року відмовлено у задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” про закриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08 червня 2010 року

07 червня 2010 року на підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу №2а-6632/10/2670 передано на розгляд судді КузьменкуВ.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року прийнято адміністративну №2а-6632/10/2670 справу до провадження, призначено судове засідання на06липня2010року.

Розпорядженням Виконуючого обовязки Голови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: Кузьменка В.А. головуючого судді, суддів Качура І.А., Пащенка К.С.

В судовому засіданні 06 липня 2010 року оголошувалась перерва до 20 липня 2010року.

В судових засіданнях представники позивача адміністративний позов підтримали, представник Фонду державного майна України у відповідності до положень частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України визнав адміністративний позов повністю, представники Державного управління справами адміністративний позов підтримали, представник Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” проти задоволення адміністративного позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

До 2004 року майно Державного підприємства “Готель “Україна” знаходилось у віданні Верховної Ради України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2004 року №76-р “Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства “Готельний комплекс “Київ” вирішено прийняти пропозицію Державного управління справами про передачу цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Готельний комплекс” Київ” (м.Київ, вул. Грушевського, 26-14) до Управління справами Апарату Верховної Ради України після прийняття нею рішення про передачу в управління Державним управлінням справами цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Готель “Україна”.

Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1511-ІV “Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства “Готель “Україна” в управління Державного управління справами” відповідно до вимог Закону України “Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України” та Постанови Верховної Ради України від 11 травня 2000 року №1711-III “Про питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України” вирішено передати в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Готель “Україна”, розташованого по вул. Інститутській, 4, у місті Києві.

Так, пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1511-ІV “Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства “Готель “Україна” в управління Державного управління справами” вирішено передати в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс державного підприємства “Готель “Україна”, розташованого по вул. Інститутській, 4 у м. Києві, який відповідно до законодавства України знаходиться у віданні Верховної Ради України та забезпечує її діяльність.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1511-ІV “Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства “Готель “Україна” в управління Державного управління справами” доручено Управлінню справами Апарату Верховної Ради України здійснити передачу обєкта державної власності, зазначеного у пункті 1 цієї Постанови, за умови передачі Державним управлінням справами в установленому порядку до відання Верховної Ради України цілісного майнового комплексу державного підприємства “Готельний комплекс “Київ”, розташованого по вул. Грушевського, 26/1 у м. Києві.

15 березня 2004 року на виконання Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1511-ІV “Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства “Готель “Україна” в управління Державного управління справами” в установленому законом порядку до Державного управління справами переданий цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Готель “Україна”, а до Управління справами Апарату Верховної Ради України - цілісний майновий комплекс державного підприємства “Готельний комплекс “Київ”, що підтверджується відповідними актами від 15 березня 2004року, які підписані всіма членами комісії від Управління справами Апарату Верховної Ради України та Державного управління справами Президента України.

Розпорядженням Керівника Державного управління справами “Про прийняття в управління Державного управління справами цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Готель “Україна” від 19 березня 2004 року прийнято в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Готель “Україна”, затверджено статут Державного підприємства “Готель “Україна”, визначено місцезнаходження Державного підприємства „Готель „Україна” - 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4.

Відповідно до листів від 21 травня 2004 року №01-03-01/1-1391 та від 08 червня 2004року №01-03-01-1568 Державне управління справами з метою залучення інвестиційних коштів у реконструкцію готельного комплексу звернулось до Премєр-міністра України з пропозицією дозволити Фонду держмайна України вжити заходів щодо створення на основі цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Готель “Україна” господарського товариства за участю Фонду державного майна України.

10 червня 2004 року Премєр-Міністр України своїм дорученням №25610/1/1-04 направив зазначену пропозицію до Фонду держмайна України.

Листом від 28 серпня 2004 року №190/2 Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія”, яке є управляючою структурою фінансової групи “НРБ”, надало пропозицію Державному підприємству “Готель “Україна” щодо створення господарського товариства на базі Державного підприємства “Готель “Україна”.

Після отримання цієї пропозиції Державне підприємство “Готель “Україна” звернулося листом від 06 вересня 2004 року №15-5/19-375 до Державного управління справами з проханням надати згоду на створення господарського товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” з частками: 50 на 50 відсотків.

Відповідно до листа від 08 вересня 2004 року №01-02-01/3-2443 Державне управління справами, розглянувши пропозицію Державного підприємства “Готель “Україна” та надіслані матеріали, не заперечувало щодо внесення майна підприємства до статутного фонду спільного підприємства (господарського товариства) відповідно до чинного законодавства України.

Листом від 10 вересня 2004 року Державне підприємство “Готель “Україна” з посиланням на те, що готель “Україна” збудований та введений в експлуатацію в 1961 році і технічний стан не відповідає вимогам часу, необхідність реконструкції давно назріла, звернулось до Фонду державного майна України з пропозицією про вступ в спільну діяльність з Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” з метою модернізації готелю та перетворення його в сучасний готельний комплекс шляхом створення на базі готелю господарського товариства.

Наказом Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” з метою здійснення господарської, виробничої і комерційної діяльності та отримання прибутку шляхом створення готельно-офісного центру, надання готельних чи інших послуг, організації оздоровчих центрів підтримано пропозицію Державного підприємства “Готель “Україна”, погоджену Державним управлінням справами про створення Закритого акціонерного товариства “Готель “„Україна”; Фонд державного майна України визначено як засновника Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” шляхом підписання Установчого договору про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства “Україна”; департаменту спільних підприємств, міждержавних майнових відносин та власності за кордоном наказано забезпечити контроль за виконанням зобовязань Фонду державного майна України щодо оплати акцій Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” з боку співзасновників недержавної форми власності у розмірі, що вимагається чинним законодавством України; після виконання вимог чинного законодавства України щодо оплати не менш як 50% акцій усіма засновниками Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” у встановленому чинним законодавством України порядку вжити подальших заходів щодо створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”.

28 жовтня 2004 року відповідно до протоколу зборів засновників Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” прийнято рішення про створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”, вирішено укласти договір про створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”; затверджено рішення про випуск простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”; уповноважено Василів Б.М. підписати акт прийому-передачі майна з метою формування статутного фонду Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” та здійснити всі необхідні дії щодо відкриття тимчасового рахунку у банку.

28 жовтня 2004 року представники Державного управління справами, Фонду державного майна України та Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” підписали акт №463 приймання-передачі внеску до статутного фонду Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”, відповідно до якого Державне управління справами передає Фонду державного майна України відповідне майно, а Фонд державного майна України приймає його і передає Закритому акціонерному товариству “Готель “Україна” на виконання зобовязань щодо формування статутного фонду закритого акціонерного товариства.

12 листопада 2004 року Фондом державного майна України прийнято наказ №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” в якому зазначено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” з урахуванням виконання засновниками зобовязань щодо оплати більш як 50% номінальної вартості акцій Закритого акціонерного товариства “Готель ”Україна” доручено Департаменту спільних підприємств, міждержавних майнових відносин та власності за кордоном взяти на облік належний державі пакет акцій Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”, розмір якого становить 108504861 акція загальною номінальною вартістю 108504861,00 грн., що становить 50,0% статутного фонду закритого акціонерного товариства; статутний фонд Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” становить 217 009722,00 грн., поділений на 217009722 прості іменні акції номінальною вартістю одна гривня.

Відповідно до пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 12 листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” встановлено, що Виконавчому органу Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” доручено повідомити Фонд державного майна України про: погодження питання створення товариства з Антимонопольним комітетом України; здійснення державної реєстрації товариства протягом місяця з дати реєстрації товариства; реєстрацію випуску акцій товариства у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України; виконання всіма засновниками зобовязань щодо оплати акцій товариства.

Відповідно до протоколу від 12 листопада 2004 року №1 установчими зборами Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” прийнято рішення про створення товариства, затвердження його статуту, розміру статутного фонду і його розподілу між засновниками 50 % на 50%, обрані виконавчі органи товариства.

18 листопада 2004 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію статуту Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” за номером 10701020000003620 та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №027400.

27 грудня 2004 року керівником Державного управління справами прийнято розпорядження №886 “Про припинення Державного підприємства “Готель “Україна” шляхом його ліквідації” зі створенням ліквідаційної комісії, порядком і строками ліквідації.

06 січня 2005 року на виконання зазначеного розпорядження №886 Державним підприємством “Готель “Україна” видано наказ №4 “Про забезпечення виконання розпорядження Керівника Державного управління справами від 27.12.04р. №886, яким створено робочу групу для реалізації заходів припинення Державного підприємства “Готель “Україна”.

Разом з тим, 31 грудня 2004 року розпорядженням керівника Державного управління справами №903 призупинено дію розпорядження 27 грудня 2004 року №886 “Про припинення Державного підприємства “Готель “Україна” шляхом його ліквідації” на період додаткового вивчення документів з метою підготовки висновків щодо наявності передумов здійснення ліквідації підприємства на підставі доповідної записки Юридичного управління від 30 грудня 2004 року, керуючись Положенням про Державне управління справами, затвердженим Указом Президента України від 17 грудня 2002 року №1180.

01 лютого 2005 року Державним підприємством “Готель “Україна” видано розпорядження №1 відповідно до якого призупинено дію наказу від 06 січня 2005 року №4 “Про забезпечення виконання розпорядження Керівника Державного управління справами від 27.12.04р. №886, яким створено робочу групу для реалізації заходів припинення Державного підприємства “Готель “Україна”, до надходження додаткової інформації від керівництва державного управління справами та голови ліквідаційної комісії.

05 жовтня 2005 року Фондом державного майна України видано наказ №2695, яким скасовано накази Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” та від 12 листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна”; Департаменту міждержавних майнових відносин та спільних підприємств доручено повідомити про прийняття цього наказу Прокуратуру міста Києва та Державне управління справами.

З урахуванням положень частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини справи, визнаються сторонами, а отже можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з тим, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” відбулося з порушенням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства виходячи з наступного.

Так, відповідно до Положення про Державне управління справами, яке затверджено Указом Президента України від 17 грудня 2002 року №1180 “Про Положення про Державне управління справами” Державне управління справами здійснює відповідно до законодавства функції з управління обєктами державної власності, що належить до сфери його управління.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1511-ІV “Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства “Готель “Україна” спірний цілісний майновий комплекс передано Державному управлінню справами в управління.

Законом України від 18 листопада 1992 року №2796-ХІІ “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання” Кабінету Міністрів України тимчасово, строком до 21 травня 1993 року, делеговані повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань передбачених пунктом 13 статті Конституції України, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування державної політики оплати праці і ціноутворення.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року №8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 2 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень: приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 15 пункту 4 Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента України від 17 грудня 2002 року №1180 “Про Положення про Державне управління справами”, Державне управління справами відповідно до переданих йому повноважень щодо управління державним майном приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств установ і організацій, заснованих на державному майні, надає згоду Фонду державного майна України на створення підприємств з іноземними інвестиціями будь-яких організаційних форм, до статутного фонду яких передається майно, що перебуває в управлінні Державного управління справами.

Пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року №2558-ХІІ “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України” (далі по тексту Тимчасове положення), визначено, що Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Згідно з абзацом 3 пункту 4 Тимчасового положення одним з основних завдань Фонду державного майна України, зокрема, є створення спільних підприємств.

Абзацом 14 пункту 5 Тимчасового положення визначено, що Фонд державного майна України відповідно до покладених на нього завдань бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні субєктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо обєктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління обєктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші субєкти.

Таким чином, створення спільного підприємства з передачею його у статутний фонд майна, що є загальнодержавною власністю, здійснюється Фондом державного майна України за умови отримання згоди державного органу, в сфері управління якого знаходиться це майно, у даному випадку згоду Державного управління справами.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” спільні підприємства - підприємства, які базуються на спільному капіталі субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

З урахуванням викладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що для створення спільного підприємства на базі цілісного майнового комплексу “Готель “Україна” хоча б одним із засновників мав бути іноземний субєкт господарської діяльності.

Разом з цим, судом встановлено, що серед засновників Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” не було іноземного субєкту господарської діяльності, а тому Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна” не є спільним підприємством.

З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва вертає увагу на те, що Державне управління справами та Фонд державного майна України діяли з перевищенням наданих їм законодавством України повноважень, оскільки у Державного управління справами не було повноважень щодо надання згоди на створення господарського товариства на базі цілісного майнового комплексу “Готель “Україна”, а у Фонду державного майна України не було повноважень виступати засновником Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що пунктом 2 статті 1 Указу Президента України від 03 лютого 2004 року №144 “Питання Державного управління справами” Державному управлінню справами надано повноваження щодо надання згоди Фонду державного майна України на створення підприємств з іноземними інвестиціями будь-яких організаційних форм, до статутного фонду яких передається майно, що перебуває в управлінні Державного управління справами.

Таким чином, зазначеним Указом Президента України Державне управління справами Президента України могло надавати згоду Фонду державного майна на створення підприємств будь-яких організаційних форм виключно лише з іноземними інвестиціями.

Відповідно до частини другої статті 63 та частини першої статті 116 Господарського кодексу України підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Судом встановлено, що засновники Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” не є іноземними юридичними особами чи іноземцями, як це передбачено нормами чинного законодавства, а отже Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна” не набуло правового статусу підприємства з іноземними інвестиціями, у звязку з відсутністю правових підстав для набуття такого статусу.

Таким чином, надання Державним управлінням справами згоди Фонду державного майна України на створення товариства без іноземних інвестицій суперечило положенням Указу Президента України від 03 лютого 2004 року №144 “Питання Державного управління справами”, оскільки не було уповноваженим на надання згоди на створення підприємства (господарського товариства), заснованого на базі державного майна, яке не є підприємством з іноземними інвестиціями, а отже, керівником Державного управління справами перевищено свої повноваження, внаслідок чого цілісний майновий комплекс “Готель “Україна” передано Закритому акціонерному товариства “Готель “Україна” всупереч нормам чинного на той час законодавства.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає до уваги посилання на те, що Указ Президента України від 03 лютого 2004 року №144 “Питання Державного управління справами” не набрав чинності оскільки не був офіційно оприлюднений, оскільки відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 7 Указу Президента України вiд 10 червня 1997 року №503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”, передбачено, що Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Державне управління справами, надавши листом від 08 вересня 2004 року №01002-01/3-2443 дозвіл на створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” перевищило свої повноваження щодо управління спірним майном.

Окружний адміністративний суд міста Києва також звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3.2.1 статуту Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” дане товариство створено шляхом реорганізації (перетворення) Державного підприємства “Готель “Україна” в Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна” та є його повним правонаступником.

Статтею 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” державні органи приватизації у межах своєї компетенції змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємства, що перебувають у державній власності, та здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Таким чином, рішення про припинення державного підприємства має приймати відповідний державний орган приватизації після одержання функцій з управління майном цього підприємства згідно зі статтею 12 Закону України “Про приватизацію державного майна України”.

Проте, як встановлено судом на підставі наявних у справі матеріалів, рішення про припинення Державного підприємства “Готель “Україна” Фондом державного майна України не приймалося, функції з управління державним майном не передавались, про що свідчать самі накази Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” та від 12 листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна”, а тому норми статуту Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” не ґрунтуються на рішеннях Фонду державного майна України.

Таким чином, у наказах Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” та від 12 листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” щодо створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” на базі майна Державного підприємства “Готель “Україна” не дотримано вищенаведені вимоги чинного законодавства, статей 104, 105, 106, 107, 108 Цивільного кодексу України та статті 59 Господарського кодексу України щодо порядку реорганізації шляхом перетворення зазначеного державного підприємства, оскільки Фондом державного майна України передано до статутного фонду Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” не підприємство як цілісний майновий комплекс у результаті реорганізації, а лише нерухоме майно готелю.

При цьому, Державне підприємство "Готель “Україна”, як юридична особа, продовжувало діяти.

Фонд державного майна України не міг перебрати на себе функції з управління обєктом - цілісним майновим комплексом “Готель “Україна” від Державного управління справами без набуття права на управління зазначеним об'єктом, оскільки передачі цілісного майнового комплексу “Готель “Україна” від Державного управління справами до Фонду державного майна України, як це передбачено Положенням про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21вересня 1998 року №1482 “Про передачу обєктів права державної та комунальної власності”, не проводилось.

Таким чином, Фонд державного майна України не мав повноважень щодо розпорядження майном цілісного майнового комплексу “Готель “Україна"”, яке забезпечує діяльність Президента України і не підпадало під дію Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року №8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, не витребувавши у Державного управління справами відповідних нормативних актів, виданих Президентом України, які б визначали повноваження Державного управління справами щодо надання згоди Фонду державного майна України на створення господарського товариства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Фонду державного майна України не було відомо про обмеження повноважень Державного управління справами щодо надання згоди на створення підприємств, що засновані державній власності, а тому Фонд державного майна України видав накази від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” та від 12листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” внаслідок помилкового уявлення щодо обсягу повноважень Державного управління справами щодо створення господарських товариств на основі державної власності, але з урахуванням встановлення перевищення Державним управлінням справами повноважень при наданні згоди на створення спільного підприємства, Фондом державного майна України наказом від 05жовтня 2005 року № 2695 вищевказані накази скасовано.

Однак, оскільки зазначеним наказом скасовано накази від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” та від 12 листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” саме з 05 жовтня 2005 року, а спірні правовідносини, не зважаючи на їх протиправність, продовжують тривати, Окружний адміністративний суд міста Києва з метою захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень погоджується з обґрунтованістю позовних вимог щодо визнання цих наказів нечинними з моменту їх підписання.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що рішення установчих зборів Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” від 12листопада 2004 року не базується на відповідних документах, що підтверджують повноваження та вклади учасників, виходячи з наступного.

Абзацом четвертим частини третьої статті 58 Господарського кодексу України визначено, що для державної реєстрації суб'єкта господарювання подається документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом.

Згідно зі статтею 29 Закону України “Про господарські товариства” при створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Як встановлено судом, засновниками Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” виступили Фонд державного майна України та Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія”.

Акції Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна" розподілено між засновниками - Фондом державного майна України (на суму у розмірі 108504861,00 гривня) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія”(на суму у розмірі 108504 861 гривня).

Відповідно до статті 31 Закону України “Про господарські товариства” у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що всупереч вимогам статті 31 Закону України “Про господарські товариства”, пункту 3 наказу Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна” та пункту 5.2.1 статуту Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” його засновником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” не внесено до дня скликання установчих зборів 12 листопада 2004 року, не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій (54252430,50 гривні), що підтверджується наступним.

03 листопада 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” надіслало на адресу Закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “НРБ-Україна” лист №8-01/2032, в якому просило надати довідку щодо зарахування на рахунок Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” коштів у розмірі 54252430,50 гривні як внеску цього товариства до статутного фонду, гарантуючи, що необхідні кошти надійдуть до банку до кінця операційного дня 03 листопада 2004 року.

03 листопада 2004 року Закрите акціонерне товариство “Комерційний банк “НРБ-Україна” надало таку довідку.

Разом з тим, 04 листопада 2004 року Закрите акціонерне товариство “Комерційний банк “НРБ-Україна” повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія”, що воно відкликає свою довідку від 03 листопада 2004 року у звязку з ненадходженням коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія”, але 12 листопада 2004 року Фондом державного майна України прийнято наказ №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна”, у преамбулі якого вказується про те, що засновники виконали зобовязання щодо оплати більше 50 відсотків номінальної вартості акцій Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”.

Відповідно до протоколу від 12 листопада 2004 року №1 установчими зборами Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” засновники підтвердили внесення до статутного фонду товариства 100% вартості акцій.

З метою встановлення зазначених обставин Окружним адміністративним судом міста Києва досліджено: 1) виписку Закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “НРБ-Україна”, відповідно до якої за особовими рахунками від 31 грудня 2004 року вхідний та вихідний залишки Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна" становили 0,0гривень; 2) лист Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” від 05 січня 2005року, відповідно до якого станом на 01 січня 2005 року грошові кошти на поточному рахунку Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” відсутні і ніколи на нього не надходили; 3) лист від 26січня 2005 року №10, яким Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” повідомило Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна” про те, що не встигло акумулювати кошти на рахунку в Закритому акціонерному товаристві “Комерційний банк “НРБ-Україна” для здійснення внеску до статутного фонду та про те, що до 03 лютого 2005 року здійснить переказ коштів в обсязі 50 відсотків від розміру внеску до статутного фонду Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” -54252430,50 гривні.

Листом від 24 травня 2005 року №01-05/19-24 Закрите акціонерне товариство “Готель Україна” повідомило Фонд державного майна України про невнесення Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” станом на 31 грудня 2004 року зазначених коштів.

При цьому, відповідно до довідки Закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “НРБ-Україна” від 29 червня 2005 року кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційна компанія” надійшли на рахунок Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” лише 02 лютого 2005 року.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній карті; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особа або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що представник Закритого акціонерного товариства “Готель Україна” подав державному реєстратору Печерського району м. Києва для проведення державної реєстрації зазначеного господарського товариства документи відповідно до переліку, визначеного статтею 24 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, а саме: реєстраційну картку для проведення державної реєстрації від 12 листопада 2004 року, заповнену відповідно до вимог цього Закону; два примірники нотаріально посвідчених статути; довідку з Єдиного державного реєстру про резервування найменування; копію квитанції, виданої банком; документ, що підтверджує внесення засновниками вкладу до статутного капіталу юридичної особи в розмірі, який встановлений законом, а саме довідку Закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “НРБ-Україна” від 03листопада 2004 року №8-02-01/2032 про внесення коштів на рахунок Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” для формування статутного фонду вказаного товариства; копію рішення засновників про створення юридичної особи протоколу установчих зборів Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” від 12листопада 2004 року №1

Відповідно до пункту 8 статті 24 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” державному реєстратору заборонено вимагати документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою сьомою цієї статті.

Статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” визначено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, а саме: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державно реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема, наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені законом як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, у державного реєстратора Печерського району м. Києва не було підстав для відмови у державній реєстрації Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”.

Однак, як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду даної справи, при створенні Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” допущені порушення порядку створення юридичної особи, встановленого чинним законодавством України, які усунути неможливо.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України у разі здійснення субєктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації субєкта господарювання провадиться за рішенням суду.

Підпунктом 2 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Вказані норми кореспондується із нормами Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється, в тому числі, за судовим рішенням.

Пунктом 2 статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено підстави постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, не повязаного з банкрутством, зокрема, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до частин першої та шостої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого субєкта господарювання.

Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, у Господарському кодексі України вживаються терміни “скасування державної реєстрації субєкта господарювання” та “припинення діяльності субєкта господарювання”. Водночас, стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін “припинення юридичної особи”. Термін “припинення юридичної особи” вживається також у Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Частина друга статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, частина друга статті 104, частина пята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України повязують момент припинення юридичної особи (субєкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (субєкта господарювання).

Виходячи із приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з обґрунтованістю позовних вимог щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”, припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” та зобовязання державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”, з огляду те, що під час створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” допущені порушення чинного законодавства України, які неможливо усунути, тобто наявні обставини, за яких відповідно до положень чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері створення та здійснення державної реєстрації юридичної особи, є підстави для припинення юридичної особи та визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання Закритого акціонерного товариства “”Готель “Україна” на те, що зазначений спір не є публічно-правовим та не відноситься до юрисдикції адміністративних судів не приймається Окружним адміністративним судом міста Києва до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється в тому числі на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Фонд державного майна України, приймаючи спірне рішення про створення Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна”, а також про передачу до його статутного фонду майна, яке перебувало в господарському віданні Державного підприємства “Готель “Україна”, діяв як субєкт владних повноважень, на підставі наданих йому Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 07липня 1992 року №2558-ХІІ “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України”, повноважень.

З урахуванням викладеного, даний спір повязаний із захистом прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєкта владних повноважень, а справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства “Готель “Україна” є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Крім того, судом враховано визнання Фондом державного майна України позовних вимог Державного підприємства “Готель “Україна” в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Державного підприємства “Готель “Україна” задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 28жовтня 2004 року №2289 “Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна”.

3.Визнати нечинним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 12листопада 2004 року №2463 “Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві “Готель “Україна”.

4.Припинити юридичну особу Закрите акціонерне товариство “Готель “Україна” (ідентифікаційний код 33103340).

5.Визнати нечинним запис про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” (ідентифікаційний код 33103340).

6. Зобовязати державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства “Готель “Україна” (ідентифікаційний код 33103340), внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо цього судового рішення та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку.

7.Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Готель “Україна” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді І.А. Качур

К.С. Пащенко