Постанова № 11243011, 28.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.05.10Справа №2а-2290/08/10 14:37 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Селіванов С.А., представник по довіреності без номеру 24.12.2009 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Керченський судноремонтний завод" - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2008 року №0001052303 на суму 42240грн.00коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням нараховані фінансові санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР. На думку позивача, прийняте рішення суперечить вимогам ст.9 зазначеного Закону, згідно з якою реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, яка і здійснювалась позивачем. Крім того, позивач стверджує, що розрахунок фінансових санкцій податковим органом виконано з помилками та під час проведення розрахунку порушені вимоги діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку (т.2, а.с.9), про причини неприбуття не повідомив, до судового засідання надіслав до суду телеграму про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити (наявна в матеріалах справи). Суд, приймаючи до уваги надання відповідачем письмових заперечень проти адміністративного позову та висновку судово-бухгалтерської експертизи у попередніх судових засіданнях, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128, 133 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача з урахуванням пояснень, наданих представниками відповідача у попередніх судових засіданнях.

У судовому засіданні, яке відбулося 29 квітня 2010 року, представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити, підтримали доводи, викладені в запереченнях на адміністративний позов, що надані суду 29.09.2008 року, та заперечень на висновок судово-економічної (бухгалтерської) експертизи. Згідно наданих заперечень представники відповідача наполягають на законності та обґрунтованості прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, обґрунтовують застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення ним вимог пунктів 1, 2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР (надалі - Закон про РРО), а саме: під час перевірки встановлено не проведення через РРО готівкових грошових коштів, що отримані позивачем як передоплата за поминальні обіди та випускний вечір. Відповідач зазначає, що видами діяльності позивача є, зокрема, торгівля і громадське харчування, що підтверджено його реєстраційними документами. Розрахункові операції в їдальні, де надавались зазначені послуги громадського харчування, проводились з застосуванням належним чином зареєстрованого РРО, але наявні відхилення між даними каси та звітами РРО у звязку з не проведенням через РРО сум передоплати 8448грн.18коп., - отриманої від 9 фізичних осіб, перелік яких наведено в акті перевірки. В день надходження вказані грошові кошти надійшли у касу підприємтсва, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, однак не були проведені через РРО, що відповідач вважає порушенням вимог Закону про РРО.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши експерта, дослідивши висновок судово-бухгалтерської експертизи, інші матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Керченський судноремонтний завод» (код ЄДРПОУ 01124997, юридична адреса: 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, буд.22) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 13.12.1991 року, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ в м. Керчі АР Крим.

Судом встановлено, що працівниками відповідача з 18.02.2008 року по 17.03.2008 року було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт №390/23-1/01124997 від 24.03.2008 року (т.1, а.с.15-88).

Згідно з висновками даного акту перевірки під час перевірки позивача встановлено, зокрема, порушення ДП «Керченський судноремонтний завод» вимог п.1 ст.3 Закону про РРО, а саме: не проведення через РРО розрахункових операцій у готівковій формі за реалізацію товарів в сфері громадського харчування на суму 8448грн.18коп. та не роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

В акті перевірки зазначено, що у позивача за період перевірки на їдальню був зареєстрований реєстратор розрахункових операцій МINI 500.02 МЕ, що представником позивача не оспорювалось та не заперечувалось. Згідно з даними акту перевірки між даними бухгалтерського обліку та фіскальних звітних чеків РРО було виявлено розбіжності, що утворились внаслідок надходження безпосередньо до каси позивача без проведення через РРО готівкових грошових коштів за оплату замовлень за поминальні обіди та вечори у їдальні підприємства. В акті наявне посилання на первинні документи, згідно з якими до каси позивача без застосування РРО надійшли готівкові кошти в загальній сумі 8448грн.18коп. При цьому розрахункові операції через РРО не проводились та розрахункові документи встановленого зразку, що підтверджують виконання розрахункових операцій, не роздруковувались.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери:

- №366 від 03.04.2007 року на суму 600грн.44коп. про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів в оплату за проведення поминального обіду (т.1, а.с.193);

- №424 від 17.04.2007 року на суму 448грн.38коп. про отримання від ОСОБА_4 грошових коштів в оплату поминального обіду (т.1, а.с.203);

- №483 від 26.04.2007 року на суму 1490грн.12коп. про отримання від ОСОБА_5 грошових коштів в оплату поминального обіду (т.1, а.с.201);

- №677 від 15.06.2007 року на суму 1000грн.00коп. про отримання від ОСОБА_6 грошових коштів в оплату проведення випускного вечора школа №4, аванс (т.1, а.с.206);

- №723 від 25.06.2007 року на суму 2000грн.00коп. про отримання від ОСОБА_6 грошових коштів в оплату проведення випускного вечора (т.1, а.с.205);

- №1100 від 05.09.2007 року на суму 400грн.00коп. про отримання від ОСОБА_7 грошових коштів в оплату за поминальний обід аванс (т.1, а.с.196);

- №1117 від 07.09.2007 року на суму 700грн.00коп. про отримання від ОСОБА_8 грошових коштів за поминальний обід аванс (т.1, а.с.210);

- №1377 від 19.10.2007 року на суму 471грн.50коп. про отримання від ОСОБА_9 грошових коштів в оплату поминального обіду (т.1, а.с.198);

- №1407 від 25.10.2007 року на суму 637грн.74коп. про отримання від ОСОБА_10 грошових коштів в оплату поминального обіду (т.1, а.с.191);

- №1777 від 25.12.2007 року на суму 700грн.00коп. про отримання від ОСОБА_11 грошових коштів за поминальний обід аванс (т.1, а.с.208).

Суд зазначає, що перелік даних первинних документів також вказано і в акті перевірки з зазначенням тих же сум, що і в наданих позивачем первинних документах - прибуткових касових ордерах.

Як свідчить текст акту перевірки та підтверджено представником позивача під час розгляду справи в суді, грошові кошти в зазначених сумах надходили до каси підприємства та оприбутковувались в той же день з видачею прибуткових касових ордерів на зазначені суми, однак через реєстратор розрахункових операцій в той же день не проводились та відповідний розрахунковий документ не роздруковувався та платникам грошових коштів не видавався.

Вказаний акт перевірки було вручено посадовим особам позивача, що підтверджено їх підписом в акті з зазначенням «з запереченнями» та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Керчі АРК 28 березня 2008 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001052303 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 42240грн.90коп. на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО за порушення вимог пункту 1 статті 3 даного Закону (т.1, а.с.4). Зазначене рішення вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом під час розгляду справи встановлено та підтверджено розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки (т.1, а.с.69), що вказаним рішенням до позивача застосовані фінансові санкції на загальну суму 42240грн.90коп. за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції (порушені вимоги п.1, 2 ст.3 Закону про РРО) фінансова санкція застосована відповідно до п.1 ст.17 цього Закону: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів у звязку з не проведенням розрахункових операцій через РРО (8448,18*5).

Суд зазначає, що за результатами розгляду скарг позивача Державною податковою адміністрацією в АР Крим та Державною податковою адміністрацією України прийняті рішення №1601/10/25-023 від 02.06.2008 року (т.1, а.с.5-8) та №7770/6/25-0415 від 13.08.2008 року (т.1, а.с.9-11), якими вказані скарги залишені без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 статті 17).

Судом під час розгляду справи в порядку ч.5 ст.82, ст.86 КАС України досліджено висновок судово-бухгалтерської експертизи №118 від 15.02.2010 року (т.1, а.с.220-234), проведеної експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту» Мішур Галиною Григорівною. Згідно з даним висновком експертом під час дослідження первинних документів встановлено, що позивачем в касі підприємства та в касах структурних підрозділів ведуться окремі касові книги. Розрахункові операції в їдальні проводяться з застосуванням РРО з щоденним обліком виручки в книзі обліку розрахункових операцій. Експертом в висновку зазначено, що в перевіреному періоді в їдальні підприємства здійснювалась систематична діяльність з реалізації продукції в сфері громадського харчування кінцевому споживачу.

Згідно з висновками експерта відхилення між даними фіскальних звітів РРО і даними бухгалтерського обліку по касі є наслідком надходження безпосередньо до каси позивача без проведення через РРО готівкових грошових коштів за реалізацію продукції в сфері громадського харчування, в тому числі оплати замовлень за поминальні обіди в їдальні підприємства, що підтверджується первинними документами. Суд зазначає, що перелік дат, сум надходжень грошових коштів та номерів і дат прибуткових касових ордерів, загальна сума надходження грошових коштів 8448грн.18коп., зазначених експертом у висновку, повністю співпадає з даними акту перевірки, що представником позивача не оспорювалось та не заперечувалось.

Експертом у висновку зазначено, що зазначені грошові кошти, що не були проведені через РРО, надходили до каси як попередня оплата згідно рахункам-замовленням на поминальні обіди та випускні вечори від фізичних осіб. При цьому передоплата вносилась заздалегідь, а виконання замовлень проводилось в наступний день або пізніше. Також експертом зазначено, що при співставленні фіскальних чеків з рахунками-замовленнями на поминальні обіди та випускні вечори встановлено, що суми і найменування блюд співпадають; фіскальні чеки пробивались лише на суму продуктів харчування без оплати за послуги їдальні.

Посилаючись на вимоги п.1, 12, ст.9 Закону про РРО експерт дійшов висновку, що позивач не був зобовязаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій при прийманні готівкових грошових коштів як передоплати, оскільки розрахунковою операцією, на думку експерта, є операція по прийманню готівкових грошових коштів лише за місцем реалізації товарів (послуг), в дні передплати товари (послуги) покупцям не надавались. На підставі викладеного, експерт дійшов висновку про непідтвердженність первинними документами позивача нарахування ДП "Керченський судноремонтний завод" фінансових санкцій в сумі 42240грн.90коп. на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО.

Допитана у судовому засіданні експерт Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту» Мішур Галина Григорівна, приведена до присяги експерта, пояснила, що під час проведення експертизи нею були досліджені касова книга, прибуткові касові ордери та інші документи, що підтверджують рух грошових коштів, сплачених ДП "Керченський судноремонтний завод" фізичними особами за поминальні обіди та випускний вечір. Експерт зазначила, що під час дослідження документів нею встановлено, що вказані грошові кошти були отримані як передоплата (аванс), при цьому при сплаті в касу позивача такого авансу оформлялось два прибуткових касових ордери: перший на суму вартості продуктів харчування, зазначених в заказі-рахунку, другий з зазначенням призначення платежу «послуги їдальні». Після надання послуги та продуктів харчування на суму, сплачену за виготовлення блюд та придбані продукти харчування, видавались чеки РРО, тобто розрахункова операція проводилась через РРО в день надання послуги (проведення поминального обіду, випускного вечора). Продукти харчування для проведення вказаних заходів придбавав ДП "Керченський судноремонтний завод"; грошові кошти для їх придбання обліковувались позивачем на окремому рахунку; позивачем в зазначеній їдальні надавались послуги, що є послугами громадського харчування. Експерт зазначила, що висновок про відсутність необхідності проведення позивачем розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій був зроблений у звязку з тим, що на час передоплати за послуги, що повинні бути надані позивачем у майбутньому, надання послуги не відбувалось, заказані блюда та інші продукти не надавались. Надання такої послуги відбувалось у інший день. Експерт в обґрунтування своїх висновків посилається на приписи Закону про РРО, зокрема на п.1, 12 статті 9 Закону, та зазначає, що вказані послуги та блюда, що були оплачені, є продукцію власного виробництва позивача, крім того, в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснювались, а саме позивач під час отримання грошових коштів у якості передоплати не надавав одразу послугу та готові блюда. Також експерт в обґрунтування висновку експертизи посилається також на те, що податковим органом в акті перевірки у якості порушення не зазначено також про не проведення через РРО у день отримання грошових коштів сум, що були отримані за послуги їдальні та оформлені окремими прибутково-касовими ордерами, та неврахування вказаних сум під час розрахунку фінансових санкцій.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також наявні: закази-рахунки, що виписувались на кожну з фізичних осіб, що проводили передоплату за поминальні обіди та випускний вечір (т.1, а.с.192, 194, 197, 199, 202, 204, 207, 209, 211), з зазначенням блюд, що мали приготувати у відповідний день працівники їдальні, інших продуктів, що не готувались працівниками позивача (зокрема, хліб, мінеральна вода, сири, помідори тощо), а також інших предметів (салфеток, тарілок, стаканів тощо), що повинні бути надані.

Також в матеріалах справи наявні фіскальні чеки РРО позивача (т.1, а.с.129, 131, 133, 135, 137, 146, 155, 161, 164), що були видані фізичним особам покупцям в день надання послуг та готових блюд (в дні, коли проводились поминальні обіди та випускний вечір) на суму вартості продуктів, готових блюд та посуди (тарілок, стаканів тощо). При цьому, сума, зазначена в таких фіскальних чеках, в деяких випадках є більшою, ніж сума передоплати (що підтверджено також зведеними даними експерта т.1, а.с.233).

На підставі пояснень представників сторін, показань експерта, первинних бухгалтерських документів, що надані позивачем та відповідачем під час розгляду справи в суді, висновку судово-бухгалтерської експертизи, судом під час розгляду справи встановлено, що грошові кошти в сумі 8448грн.18коп. були отримані ДП "Керченський судноремонтний завод" в якості передоплати за товари (продукти харчування, готові блюда, посуд), що були надані в майбутньому під час проведення поминальних обідів та випускного вечора (на наступний день або інші дні після проведення передоплати).

Суд зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону про РРО розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції під час реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого між продавцем і покупцем правочину.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону про РРО розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №105/5296 в редакції станом на період перевірки), зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов'язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуги), дата і час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек" (пункт 3.2 зазначеного Положення).

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №107/5298 станом на період перевірки (далі - Порядок)), передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

У пункті 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону про РРО).

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Суд зазначає, що із прийняттям позивачем передоплати (авансу) за організацію та обслуговування поминальних вечорів та випускного вечору між позивачем і замовниками фактично було укладено угоду щодо надання послуги та здійснено реалізацію останньої, тому отримані кошти мали б бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею його замовнику. Оскільки позивачем не були виконані вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону про РРО, відповідач правомірно застосував до нього фінансові санкції.

Суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на п.1 ст.9 Закону про РРО, згідно з якою реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, яка і здійснювалась позивачем, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як свідчить акт перевірки та довідка з ЄДРПОУ (т.2, а.с.6) основними видами діяльності позивача є: діяльність їдалень на підприємствах і установах; підприємства державної торгівлі, крім аптечних закладів; громадське харчування державної торгівлі. Таким чином, основними видами діяльності позивача є, зокрема, торгівля і громадське харчування. Більш того, попереднє замовлення поминальних обідів і вечорів проводився в підрозділі позивача їдальні, видом діяльності якого і є громадське харчування.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем в їдальні надавались саме послуги громадського харчування, а одними з основних видів діяльності позивача є торгівля та громадське харчування.

Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних звязків та торгівлі України від от 09.09.1998 р. №15-03/29-577а їдальні (російською мовою столовая) є одним з видів підприємств громадського харчування. Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено систематичне надання позивачем в структурному підрозділі їдальні послуг громадського харчування, зокрема: виготовлення блюд власного виробництва та їх наступний продаж фізичним особам для споживання на місці. Разом з тим, позивачем як під час проведення перевірки не оспорювалось та не заперечувалось, що продукти, з яких виготовлялись готові блюда та частина продуктів (зокрема, хліб), столові прибори, позивачем не виробляються та не вирощуються. Таким чином, частина товарів, що були зазначені в заказах-рахунках та, в наступному, в фіскальних чеках РРО не є продукцією власного виробництва позивача.

Суд також зазначає, що закази-рахунки, що були надані під час розгляду справи, хоча і містять у собі фразу, що вони «є розрахунковим документом», не відповідають вимогам Закону про РРО та Положення про форму та зміст розрахункових документів та не є розрахунковими документами в розумінні зазначених нормативно-правових актів.

У звязку з викладеним позивач повинен був проводити розрахунки з фізичними особами під час наданні послуг та реалізації товарів в сфері громадського харчування через реєстратори розрахункових операцій. Стосовно незастосування податковим органом до позивача фінансових санкцій за не проведення через РРО суми готівкових коштів, отриманих позивачем від фізичних осіб в оплату вартості послуг столової з проведення поминальних обідів та випускного вечора, суд зазначає, що органи судової влади не наділені правами та обовязками органів державної податкової служби, тому не мають право на прийняття рішення про застосування фінансових санкцій у випадку виявлення їх застосування не в повному обсязі. У звязку з тим, що у такому випадку права позивача не порушені, відповідач про порушення прав інших осіб не заявляє, судом не оцінюються та не перевіряються законність та обґрунтованість дій ДПІ в м. Керчі АР Крим в частині не застосування фінансових санкцій за не проведення через РРО сум, отриманих за послуги з проведення вказаних заходів.

В частині посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на п.12 ст.9 Закону про РРО суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог п.12 ст.9 зазначеного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Однак, як свідчать матеріали справи реєстратор розрахункових операцій та касова книга були зареєстровані та знаходились в структурному підрозділі позивача - їдальні, що підтверджено текстом акту перевірки, висновком експертизи та представниками позивача і відповідача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось. При цьому, як свідчать матеріали справи, передоплата проводилась в їдальні, там же в наступному отримувались готові страви та послуги, проводилась розрахункова операція через РРО. Суд зазначає, що в даному випадку відсутні відомості про різні місця проведення розрахунків та отриманих товарів, наявний лише розрив у часі між передоплатою та отриманням товарів і послуг.

Стосовно висновку судово-бухгалтерської експертизи суд зазначає, що експертом правильно та вірно відображені в висновку дані первинних документів, що співпадають з даними копій первинних документів, що наявні в матеріалах справи. Разом з тим, експерт на підставі аналізу нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини (зокрема, Закону про РРО), дійшов невірних висновків про права та обовязки позивача в частині виконання вимог Закону про РРО, а саме: висновок про відсутність у позивача обовязку застосування РРО під час приймання передоплати ґрунтується на тлумаченні експертом вимог пунктів 1 та 12 статті 9 зазначеного Закону. У звязку з викладеним, судом висновок судово-бухгалтерської експертизи по даній справі приймається у якості належного доказу у частині зазначення даних первинних документів та бухгалтерських проводок позивача та не приймається у частині висновків експерта стосовно права позивача не проводити розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій під час отримання передоплати за послуги (товари), що будуть надані у майбутньому.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено неправомірність застосованих до нього фінансових санкцій та невідповідність даних акту перевірки фактичним обставинам справи. Законність та обґрунтованість проведеної перевірки позивачем не оспорюється, в матеріалах справи відсутні відомості про незаконність та необґрунтованість дій позивача під час її проведення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені в акті перевірки факти відповідають дійсності, підтверджені іншими матеріалами справи, у звязку з чим до позивача правомірно застосовані фінансові санкції у розмірі 42240грн.90коп., отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в м. Керчі АР Крим №0001052303 від 28.03.2008 року, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача належить відмовити.

У звязку зі складністю справи судом 28 травня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 02 червня 2010 року постанова складена та підписана у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим Кудряшова А.М.