Постанова № 112427544, 26.07.2023, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/721/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївськогорайонного судуОдеської області Надєр Ліма Махді, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 27 листопада 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,

ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 23 червня 2023 року о 20 годині 33 хвилини громадянин ОСОБА_1 на автомобільній дорозі Т1623 (Шелехове-Ананьїв) керував мопедом марки «Ямаха Джок», державний номерний знак відсутній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням приладу «Drager» в присутності двох свідків, чим порушив п.2,9-а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

За вказаним фактом працівником поліції відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 23 червня 2023 року серії ААД №066272 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Після надходження справи до суду її розгляд було призначено на 26 липня 2023 року.

26 липня 2023 року ОСОБА_1 на виклик суду не з`явився, однак 24 липня 2023 року до суду надійшло клопотання його представника адвоката Хрипко М.Ю., який діє на підставі ордеру серії ВН №1266380 та витягу з договору №93/23 від 14 липня 2023 року про надання правової допомоги, про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване наступним: в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази законності зупинки транспортного засобу; до матеріалів справи не додано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, яким проводився огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння; чек щодо результатів тесту на стан алкогольного сп`яніння, надрукований на паперовому носії за допомогою спеціального технічного засобу, має заповнені від руки графи: прізвище, ім`я, дата народження, оператор, а тому не може бути належним доказом у справі; дата останньої повірки пристрою згідно чеку щодо результатів тесту на стан алкогольного сп`яніння 22 грудня 2022 року, хоча така повірка має проводитись кожні шість місяців. Також в своєму клопотанні представник ОСОБА_1 вказує, що 23 червня 2023 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а рухав його без застосування його технічних можливостей, тобто, двигун не працював, транспортний засіб пересувався за допомогою відштовхування ОСОБА_1 від землі ногами. ОСОБА_1 йшов і штовхав транспортний засіб, а не керував ним з використанням його двигуна та самостійного його руху. В подальшому з невідомих підстав його зупинила особа, яка була в однострою поліцейського, не представившись, не пред`явивши службове посвідчення та спеціальний жетон, не вказавши будь-яких підстав та обставин, поросила Сербіна зачекати. Потім прибули працівники патрульної поліції, однак зазначені особи не були присутні та не бачили руху ОСОБА_1 , не зупиняли, взагалі нічого не пояснювали конкретно з підстав виникнення зазначених обставин. Крім того свідки були присутні лише при проходженні ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння. Також на відео з фіксацією факту зупинки ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом відсутнє. Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що транспортним засобом керував не він.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.130 ч.1 КУпАП.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо доводів представника ОСОБА_1 про необхідність наявності в документах, доданих до протоколу, сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку спеціального технічного засобу, яким здійснював огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння встановлено наступне. Відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справу України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а саме, розділу ІІ п.5 перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. В матеріалах справи та у відеозаписі фіксації проведення огляду ОСОБА_1 відсутні його вимоги щодо надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку приладу «Drager». Таким чином зазначені документи не є обов`язковими для долучення до протоколу в тому разі, якщо особа, огляд якої проводиться, не вимагатиме їх надання. Крім того відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, затверджених Міністерством економічного розвиту і торгівлі України №1747 від 13 жовтня 2016 року, в редакції від 21 лютого 2020 року, міжповірочний інтервал для вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається становить 1 (один) рік. Відповідно до роздруківки результату тесту щодо огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння останнє калібрування приладу було 22 грудня 2022 року, а огляд ОСОБА_1 за допомогою цього приладу проводився 23 червня 2023 року, тобто, з дотриманням строків його експлуатації до наступної повірки (калібрування).

Щодо доводів представника ОСОБА_1 про порушення порядку фіксації результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Дійсно, відповідно до п.4 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Відповідно до абзацу третього п.10 розділу ІІ Інструкції якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З наведеного вбачається, що на папері роздруковуються саме показники спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд особи. До протоколу додано результат тесту №513 від 23 червня 2023 року за допомогою приладу «Drager». З вказаного документа вбачається, що показники вказаного приладу виконуються на цьому паперовому носії друкарським способом, а для подальшого заповнення вказаного документа передбачені відповідні графи. Тобто, таким чином порядок фіксації огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння не порушений в частині виготовлення та заповнення відповідних документів за результатами такого огляду.

Однак судом встановлені наступні обставини, з яких вбачаються підстави для закриття провадження по вказаній справі.

Так з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, доданого до протоколу, вбачається, що 23 червня 2023 року о 20 годині 43 хвилини (початок відеозапису) транспортний засіб, яким, як зазначено в протоколі, керував ОСОБА_1 , не рухається, а також не вбачається, що ним керував саме ОСОБА_1 , чи взагалі транспортний засіб був у стані руху. В протоколі ж зазначено час вчинення правопорушення 23 червня 2023 року, 20 година 33 хвилини. Також в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у графі щодо пояснень по суті вчиненого правопорушення зазначив, що транспортним засобом керував не він.

Як зазначалось вище, в своєму клопотанні представник ОСОБА_1 вказує, що 23 червня 2023 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а рухав його без застосування його технічних можливостей, тобто, двигун не працював, транспортний засіб пересувався за допомогою відштовхування ОСОБА_1 від землі ногами. ОСОБА_1 йшов і штовхав транспортний засіб, а не керував ним з використанням його двигуна та самостійного його руху.

Докази зворотного в матеріалах справи не містяться.

Так, згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість особи поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеоматеріалами та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Відповідно до ст.19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях громадянина ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.130, 221, п.1 ч.1 ст. 247, 251, 283-284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 23червня 2023року серіїААД №066272 за фактом вчинення громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 , не працюючим, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 27 листопада 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надані, адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: Надєр Л.М.

Постанова вступила в законну силу „___ __ 20__ року.