Рішення № 112426062, 26.07.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16078/23

Провадження № 2/127/1931/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 із позовом звернувся ОСОБА_1 , який просив змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі виконавчого листа №232/70/2012, який виданий 24.01.2013 Вінницьким міським судом Вінницької області, за яким з нього стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожитковий мінімум для дитини відповідного віку до досягнення дочкою повноліття, на стягнення з нього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття. Мотивував тим, що сторони є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , на підставі виданого виконавчого листа, з позивача стягується на користь відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дочкою повноліття. Наразі склалася важка фінансова ситуація коли позивач не може сплачувати визначений судом розмір аліментів тому просить їх змінити.

Ухвалою суду від 02.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач надала відзив, у якому проти позову заперечила, та вказала, що дійсно сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , шлюб між ними розірвано, а рішенням суду стягнено з відповідача вище вказаний розмір аліментів. Проте, дитина з 4-5 років має важкі захворювання, які потребують невідкладного лікування, її фізичний стан кожного разу лише погіршується, що змусило відповідачку виїхати закордон для лікування дитини. Наразі дитина проходить лікування у Італії, її проживання, утримання та лікування потребує значних фінансових витрат. Натомість відповідач з 2013 року ухиляється від сплати аліментів, на станом на травень 2023 заборгованість зі сплати аліментів складає 203302,09 грн. Відповідач вважає, що цим позовом позивач хоче лише зменшити розмір заборгованості, а дійсно значимих причин поважності зменшити розмір стягуваних аліментів не наводить. Відповідач також спростовує надану позивачем довідку про доходи вважаючи її неактуальною, адже відомості у ній застарілі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Вінницького суду Вінницької області від 30.11.2012 року розірвано, в період шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дочкою повноліття.

Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 15.06.2023 року 203302,09 грн.

Дитина ОСОБА_3 , 29.06.2011 має важкі захворювання та є дитиною з інвалідністю, та наразі проходить лікування у Італійській Республіці.

Суд не приймає до уваги довідку про відомості з Державного реєстру фізичних осіб відповідача оскільки вона містить застарілі відомості за 2022 рік.

Згідно з ч. 1 ст.183СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина перша статті 192СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи зміст ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним і може бути змінений за рішенням суду за наявності підстав, визначених вказаною нормою.

При цьому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (зокрема, статті 182, 183 СК України).

Така правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 (справа № 486/466/18).

Предметом доказування у справах про зміну розміру аліментів є, зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я одержувача або платника аліментів. З урахуванням вимог ст.76ЦПК України такі обставини можуть бути доведені, серед іншого, письмовими доказами, на підставі яких можливо встановити обставини, визначені ч. 1 ст. 192 СК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 8ЗУ «Проохорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 1 ст.81ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так суд дослідивши надані докази та пояснення сторін прийшов до наступних висновків, позивач при подані позову вказував лише на погіршення його фінансового стану, позивач є працездатним та фізично здорович, а на його утриманні інших осіб немає протилежне не віднайшло свого підтвердження. Судом встановлено, що дитина має ряд захворювань та потребує лікування, позивач має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 203302,09 грн. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено про неможливість сплачувати аліменти у розмірах визначених судом, а його фінансовий стан, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

У пункті 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов`язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк або стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Так при зверненні позивачем до суду ним не було сплачено судовий збір, він посилався на п. 3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Проте суд зазначає, що позивач невірно визначив норму закону, адже він просив зменшити розмір аліментів, а із переліку визначеного п. 3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі не звільняються від сплати судового збору з цієї підстави. З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено із позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1073,60 грн на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 79, 81, 89, 141, 206, 244, 263, 273, 280, 430 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 26.07.2023

Суддя: