Рішення № 112405394, 13.07.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2544/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.26, оф.402, код ЄДРПОУ - 38899585, електронна адреса: lyuda_voytovich@ukr.net)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «Каміон» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 14-А, оф. 611 код ЄДРПОУ- 34376429)

про усунення перешкод у користуванні майном

Та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.26, оф.402, код ЄДРПОУ - 38899585, електронна адреса: lyuda_voytovich@ukr.net)

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Войтович Л.В.- на підставі ордера серії АА № 1231936 від 31.08.2022р.;

Від відповідача: Лоза В.М.- на підставі ордера серії ВО № 1043194 від 14.11.2022р.;

Від третьої особи: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» (далі - ТОВ «ЗГС «Аеро-зет»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Ранценса Сергія Віталійовича про визнання права власності на обладнання для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2544/22, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2022р.

В подальшому, 20.10.2022р. до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» просить усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет», шляхом витребування його з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича.

Ухвалою суду від 15.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 15.12.2022р. о 10:00.

30 листопада 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича (вх.№3326/22 від 30.11.2022р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» надати Фізичній особі-підприємцю Ранценсу Сергію Віталійовичу письмові інструкції щодо точного місця розвантаження та гарантувати оплату перевезення виконаного за маршрутом Румунія-Україна, шляхом банківської гарантії на суму 116 850 грн після передачі вантажу у розпорядження вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» збитків у розмірі 419 281 грн.

Ухвалою суду від 15.12.2022р. прийнято до провадження зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича, об`єднано первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» до Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича про усунення перешкод у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет», шляхом витребування його з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича із зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» надати Фізичній особі-підприємцю Ранценсу Сергію Віталійовичу письмові інструкції щодо точного місця розвантаження та гарантувати оплату перевезення виконаного за маршрутом Румунія-Україна, шляхом банківської гарантії на суму 116 850 грн після передачі вантажу у розпорядження вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» збитків у розмірі 419 281 грн, в одне провадження у межах справи №916/2544/22.

Ухвалою суду від 15.12.2022р. відкладено підготовче засідання на 16.01.2023р. Ухвалою суду від 16.01.2023р. відкладено підготовче засідання на 14.02.2023р. Ухвалою суду від 14.02.2023р. відкладено підготовче засідання на 06.04.2023р. Ухвалою суду від 06.04.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство (далі - ПП) «Каміон», відкладено підготовче засідання на 27.04.2023р. Ухвалою суду від 27.04.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.05.2023р. Ухвалою суду від 18.05.2023р. відкладено судове засідання на 03.07.2023р. Ухвалою суду від 03.07.2023р. відкладено судове засідання на 13.07.2023р.

ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» підтримує позовні вимоги первісного позову в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у первісній позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Заперечує проти зустрічного позову, просить відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву, що надійшов до суду 29.12.2022р., запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, що надійшли до суду 24.01.2023р.

Третя особа - ПП «Каміон», виклала свою позицію в поясненнях, що надійшли до суду 27.04.2023р.

ФОП Ранценс С.В. заперечує проти позовних вимог первісного позову, просить відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на первісний позов, що надійшов до суду 10.11.2022р., підтримує позовні вимоги зустрічного позову, просить їх задовольнити з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві та відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, що надійшла до суду 12.01.2023р. та поясненнях, що надійшли до суду 16.02.2023р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу №916/2544/22 було розглянуто у розумні строки.

Звертаючись з первісним позовом до суду ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» зазначило, що згідно з наказом Міністерства аграрної політики від 24.03.2022р. №192 «Про внесення змін до Переліку підприємств для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» та «Переліком секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури держави», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2020р. №1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури», позивач відноситься до об`єктів критичної інфраструктури.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022р. №148 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.03.2022р. №192) затверджено «Перелік підприємств для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану», до якого входить ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет».

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації позивачем було частково втрачено (знищено авіаударом) виробниче обладнання (в тому числі екструдер для виробництва готових сніданків та пластівців), адреса потужностей Київська обл., смт. Блиставиця, вул. Пархоменко, буд. 38, та за державною програмою Релокації підприємство зусиллями Мінекономіки евакуйовано до м. Олександрія Кіровоградської обл., вул. Новопразьке шосе, буд. 1.

На заміну знищеного обладнання позивачем було придбано нове обладнання, а саме: екструзійну машину для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A вартістю 1 408 389 грн 40 коп., що підтверджується митною декларацією №UA500110/2022/005274, Договором купівлі-продажу №DAYIW042021526-01 від 26.05.2021р. та платіжними дорученнями №1 від 30.08.2021р. та №2 від 12.11.2021р.

Вказане обладнання придбано та розмитнено, а також оплачена доставка обладнання з пункту відправлення (Порт Циндао, Китай) до пункту призначення (місто Олександрія Кіровоградської області, Новопразьке шосе, 1) експедитору - ПП «Каміон», яке здійснювало транспортне експедирування вантажу на підставі Заявки №10 до Договору №010 від 24.12.2021р. Факт оплати за Заявкою №10 до Договору №010 від 24.12.2021р. підтверджується платіжним дорученням №314 від 28.04.2022р. на оплату за фрахт контейнера та організацію ТЕО, платіжним дорученням №326 від 16.05.2022р. на оплату за організацію ТЕО за межами митної території України.

Однак, після надходження обладнання до Чорноморського рибного порту 27.05.2022р. відповідачем- ФОП Ранценс С.В., з яким за твердженнями позивача у останнього відсутні будь-які правовідносини, було привласнено вказане обладнання. Про факт привласнення обладнання позивачу стало відомо у зв`язку з тим, що 27.05.2022р. було заявлено, що нібито «майно позивача знаходиться на території Чорноморського рибного порту по вул. Іллічівській, і вказане майно у понеділок виїжджатиме за попереднім замовленням від підрядника, і що позивачу потрібно чекати понеділка, так як нібито треті особи перешкоджають у виїзді автомобілю з обладнанням з порту у зв`язку з тим, що закінчився робочий день і лише у понеділок буде можливо здійснити митне оформлення вантажу».

У зв`язку з зазначеним, позивачем було викликано поліцію, яка встановила той факт, що автомобіль з обладнанням вже виїхав з порту, притому що власник автомобіля заперечує факт того, що він майно взяв і що майно перевіз.

Як зазначає позивач, зі слів співробітників поліції водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , який є найманим працівником ФОП Ранценс С.В , повинен був здійснити перевезення обладнання з порту до міста Олександрія Кіровоградської області на автомобілі марки ДАФ № НОМЕР_3 , 2005р.в. в якості субпідрядника ПП «Каміон».

Також у позивача є аудіозапис, на якому власник автомобіля стверджує, що він ніякого майна не брав, жодних послуг позивачу не надавав та з позивачем жодних правових відносин не має.

В подальшому, приблизно о 18 год у суботу, 28.05.2022р., від водія ОСОБА_1 позивачем було отримано інформацію про те, що він їде з міста Чорноморськ Одеської області в місто Олександрія Кіровоградської області. Після цього зв`язок з водієм був втрачений.

Разом з тим, позивач зазначає, що 30.05.2022р. йому вдалося зв`язатися з водієм ОСОБА_1 у телефонному режимі, який повідомив, що знаходиться за кордоном. Враховуючи зазначене, ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» повторно звернулося до поліції з повідомленням про привласнення майна від 28.05.2022р. та від 29.05.2022р., однак повідомлення не було належним чином прийнято співробітниками поліції. У зв`язку з невнесенням відомостей до ЄРДР за фактом привласнення майна позивачем подано скаргу на бездіяльність працівників поліції до суду. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 08.06.2022р. у справі №501/1422/22 задоволено скаргу ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» на бездіяльність відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП Одеській області, що полягає у невнесенні відомостей за фактом привласнення обладнання до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 11 червня 2022р. Відділом поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162160000447 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Однак, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду з позовом обладнання не було йому повернуто, місцезнаходження вказаного майна ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» невідоме.

В подальшому, як зазначає позивач, ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» було отримано лист за вих.№07 від 07.06.2022р. від ФОП Ранценс Сергія Віталійовича, в якому він просив надати підтвердження адреси вивантаження, а також вказв, що ним здійснено заходи по збереженню вантажівки та вантажу згідно CMR №069009 від 25.05.2022р., які знаходяться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Аеродромна, буд.10.

ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» зауважує, що ПП «Каміон», отримавши відповідні кошти від ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» за перевезення вантажу, не розрахувалась зі своїм підрядником - ФОП Ранценс С.В. При цьому, останній, без правових підстав вимагає від позивача оплати своїх послуг, які повинен був оплатити ПП «Каміон».

При цьому, ФОП Ранценс С.В. стверджує що між ним та ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» відсутні правовідносини, а ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» зацікавлене в найшвидшій доставці вантажу, та враховуючи те, що ПП «Каміон» порушено договірні строки доставки вантажу, із посиланням в тому числі на проблеми, пов`язані з пошуком підрядника, у зв`язку з чим позивач здійснював всі необхідні дії направлені на допомогу ПП «Каміон» в організації перевезення, в тому числі здійснював для ПП «Каміон» пошук підрядників, та, на прохання ПП «Каміон», надавав всю необхідну інформацію. Зокрема, позивач зазначає, що надав ПП «Каміон» інформацію про більше ніж п`ять перевізників, що згодні виконати договір підряду для ПП «Каміон».

ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» зазначає, що ПП «Каміон» відповідно до договору взяло на себе зобов`язання щодо доставки вантажу від початкового пункту відправлення (Порт Циндао, Китайська Народна Республіка) до пункту призначення (Україна, місто Олександрія Кіровоградської області, Новопразьке шосе, 1). При цьому, ПП «Каміон» на власний розсуд залучало підрядників для перевезення, як щодо сухопутного транспорту, так і морського транспорту.

Позивач за первісним позовом зазначає, що він не має права втручатися в організацію діяльності щодо перевезення, при цьому, йому не заборонено допомагати у пошуку підрядників, наданні необхідної інформації тощо, з вищезазначеною метою.

Крім того, ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» зауважує, що в наданих ПП «Каміон» документах міститься кінцева адреса доставки вантажу, у зв`язку з чим у ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» були відсутні підстави для надання відповідей на листи ФОП Ранценс С.В. про надання адреси відвантаження.

Таким чином, ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» дійшло висновку, що ПП «Каміон» помилково трактує допомогу у пошуку перевізника з встановленням безпосередніх правовідносин між ФОП Ранценс С.В. та ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет», а враховуючи субпідрядні правовідносини, що склалися між ПП «Каміон» та ФОП Ранценс С.В., підрядник разом з вантажем мав надати копії правовстановлюючих документів на вантаж, а також Договір підряду між ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» та ПП «Каміон», в якому визначено точну адресу кінцевого пункту доставки.

Також, ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» зауважує, що саме товариством жодних оголошень з пошуку перевізника не надавалося, ФОП Шаповал Л.С. та ФОП Захарова А.С. є самостійними суб`єктами господарювання, які діяли у власних інтересах шукаючи перевізника.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи те, що дії відповідача - ФОП Ранценс С.В. полягають у незаконному привласненні майна позивача, останній звернувся з даним позовом про усунення перешкод у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, шляхом витребування його з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича.

Відповідач - ФОП Ранценс С.В. у відзиві на позовну заяву стверджує, що ним не чиняться перешкоди у користуванні майном, а саме обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A. Більше того, останній готовий в будь-який час за умови повідомлення місця розвантаження та дотримання Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, 1956р. доставити і передати обладнання позивачу.

На думку відповідача, позов є передчасним, адже саме ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» своїми діями (бездіяльністю) позбавляє ФОП Ранценса С.В. можливості завершити перевезення та передати вантаж ТОВ «ЗГТ «Аеро-зет». Враховуючи відсутність у графі 3 накладної СМR №069009 від 25.05.2022р. точного місця призначення, відсутність відповіді на неодноразові письмові звернення щодо повідомлення адреси доставки, вказані обставини відповідач вважає свідченням недобросовісної господарської поведінки позивача.

Так, як зазначає ФОП Ранценс С.В., 23.05.2022р. під час перебування належного йому автомобіля д.н.з. НОМЕР_3 на території Румунії в очікуванні завантаження в Україну, відповідач здійснював пошук вантажу для перевезення на спеціалізованому сайті www.della.ua, що належить ТОВ «ДЕЛЛА-ІТ». 23 травня 2022р. орієнтовно о 13 год. на сайті www.della.ua було опубліковане оголошення про необхідність здійснення міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Румунія - м. Олександрія (Кіровоградська обл.). Вказане оголошення було опубліковане від імені ФОП Захарової А.С., яка за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є, одночасно, директором ТОВ «ЗГС «Аеро-зет». Оголошення такого ж змісту було опубліковане на вказаному сайті від імені ФОП Шаповал Л.С., яка також представляє інтереси ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» у зв`язку з тим, що на її сторінці відображений номер телефону НОМЕР_4 , який відповідає номеру телефону, вказаному на сторінці контактів сайту ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», що міститься на офіційному сайті Товариства. Крім того, електронна адреса ФОП Шаповал Л.С., вказана в особистому профілі, ІНФОРМАЦІЯ_2 є офіційною електронною адресою ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі зазначеного, відповідач дійшов висновку, що саме ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» мало намір замовити транспортний засіб для здійснення перевезення вантажу.

Відповідач зазначає, що 23 травня 2022р. о 13 год. 21 хв. він зв`язався із Захаровою А.С. за телефоном за номером НОМЕР_5 і запропонував їй виконати вказане перевезення, на що отримав згоду.

При цьому, як зазначає відповідач, під час переговорів сторонами була узгоджена ціна перевезення у розмірі 3000 Євро. Вказана ціна була зафіксована в Журналі реєстрації телефонограм, який ведеться на підприємстві ФОП Ранценса С.В.

Також, ФОП Ранценс С.В зазначає, що під час розмови директор ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» Захарова А.С. повідомила його про те, що перемовини від імені товариства буде вести її співробітниця на прізвище Шаповал Л.С. і повідомила йому її номер телефону, а саме: НОМЕР_6 . Зв`язавшись з Шаповал Л.С. , відповідачу стало відомо, що оформлення документів буде здійснене в Румунії за посередництва їх партнера ПП «Каміон». У подальшому, представники ТОВ «Каміон» повідомили відповідача, що саме це підприємство за дорученням ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» буде супроводжувати перевезення і організовуватиме завантаження та митні процедури.

ФОП Ранценс С.В зазначає, що про наявність господарських правовідносин між ним та ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» свідчить лист ПП «Каміон» від 30.08.2022р., в якому останній зазначив, що повна інформація про перевізника, його контактні дані, номери автомобіля та контактний телефон водія надійшли саме від ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», що, в свою чергу, свідчить про відсутність будь-яких правовідносин, зокрема субпідрядних, між відповідачем та ПП «Каміон».

З позиції відповідача за первісним позовом, ПП «Каміон», вважаючи, що для нього наступили форс-мажорні обставини і виконання договору на погоджених раніше умовах стало неможливим, відмовилося від подальшого виконання узятих на себе зобов`язань. ПП «Каміон» правомірно розпоряджаючись вантажем на підставі договору, укладеного з ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», як законний розпорядник майна, отримавши від замовника вказівку (усну чи письмову відповідачу не відомо), передало у розпорядження ФОП Ранценс С.В спірний вантаж. З моменту передачі ФОП Ранценс С.В., як перевізник, на законних підставах володіє вказаним вантажем, належним позивачу, і відповідає за його збереження.

Відповідач звернув увагу, що в накладній СМR №069009 відображені три особи: китайський відправник, перевізник ФОП Ранценс С.В. і вантажоодержувач. Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України оплату перевезення здійснює відправник, але жодна із сторін не має претензій до китайського відправника, адже той не брав на себе зобов`язань з оплати.

За таких обставин, відповідач вважає, що до правовідносин сторін застосовується ст.916 Цивільного кодексу України, яка не визначає платника, однак, вказує, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Тоді як за ч.2 ст.13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів саме на вантажоодержувача лягає зобов`язання оплатити перевезення.

На підставі зазначеного, ФОП Ранценс С.В. дійшов висновку, що між ним та позивачем існують господарські правовідносини, що виникли на підставі закону, що передбачено ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України. А заперечення ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» щодо наявності правовідносин з ФОП Ранценс С.В. та позиція щодо того, що відповідач є субпідрядником ПП «Каміон» і оплата послуг відповідача має здійснюватися в порядку та на умовах договору субпідряду, на думку ФОП Ранценс С.В., свідчить про намір ухилення позивача від сплати вартості послуг з перевезення.

Таким чином, відповідач вважає, що він, як міжнародний перевізник, правомірно оволодів вантажем для здійснення його перевезення на користь ТОВ «ЗГС «Аеро-зет». Тому, за відсутності інструкцій щодо точної адреси доставки, на даний час перевізник правомірно володіє цим вантажем, очікуючи інструкцій замовника перевезення щодо місця розвантаження.

Відповідач також зазначає, що за даними публічної пропозиції, опублікованої на сайті www.della.ua, вантаж позивача мав бути доставлений у м. Олександрія (Кіровоградської обл.) - без точного місця розвантаження. Втім, в накладній СМR №069009, яка була виготовлена в Румунії, місце розвантаження відображене не було взагалі.

ФОП Ранценс С.В. зазначає, що відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно ст.12 вказаної Конвенції відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

Так як накладна була складена від імені відправника (замовника перевезення), який одночасно є одержувачем і точне місце розвантаження не було повідомлене ним ні на сайті www.della.ua, ні його уповноваженими особами в накладній, ні в будь-якому іншому документі, перевізник потребував подальших інструкцій для завершення перевезення, у зв`язку з чим звертався до позивача з листами 08.06.2022р., 12.06.2022р., 13.06.2022р., 24.10.2022р.

Згідно ст.14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень ст.12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

На підставі зазначеного, ФОП Ранценс С.В. вважає, що він вжив заходи для збереження вантажу та притримав його, про що листами від 11.06.2022р. повідомив Шевченківське управління поліції за місцезнаходженням ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», Чорноморське відділення поліції за адресою замовника перевезення вказаною в СМR та Ізмаїльське відділення поліції за своїм місцем реєстрації.

Як зазначає відповідач, ст. 594 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Позивач, виступаючи у якості відправника вантажу, в порушення вимог підпункту d) п.1 ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не забезпечив відображення у накладній точного місця розвантаження, чим позбавив перевізника можливості доставити вантаж.

За п.1 ст.7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: а) даних, зазначених у підпунктах b), d), е), f), g), h) та j) п.1 статті 6; b) даних, зазначених у пункті 2 статті б; с) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

Відповідач також зазначає, що відповідно до п.2 ст.13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до п. 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній. У випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу.

При цьому, відповідач просить врахувати, що за звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, дані про будь-які платежі в накладній СМR не відображаються, а фіксуються в окремому договорі перевезення (замовленні, заявці, тощо). Однак, на пропозицію відповідача укласти письмовий Договір перевезення від 08.06.2022р. ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» не відповіло.

Частиною 2 п.2 ст. 13 Конвенції встановлено, що якщо між сторонами існує спір, то перевізник не повинен доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу. Як стверджує відповідач, спір між сторонами існує: позивач не визнає відповідача перевізником, не надає йому інформації про точне місце розвантаження та не вважає, що послуги транспортування мають бути оплачені.

На підставі всього вищевикладеного ФОП Ранценс С.В. вважає, що він, як перевізник, законно володіє та притримує вантаж до надання іншою стороною спору інформації про точне місце доставки та надання гарантій платежу, у зв`язку з чим позовні вимоги первісного позову не підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом у даній справі ФОП Ранценс С.В. зазначив, що між ним та ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» існують правовідносини, що виникли на підставі договору перевезення, що підтверджується СМR №069009 від 25.05.2022р. Транспортна накладна вважається письмовою формою (різновидом) договору перевезення. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, за змістом Конвенції, міжнародна автомобільна накладна (СМR) є формою договору перевезення, сторони за якою і її підписанти - відправник і перевізник. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Згідно ст.ст.4-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до ст.ст. 9,11 вказаної Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Таким чином, міжнародна автомобільна накладна (СМR) є формою договору перевезення, сторони за якою і її підписанти -відправник і перевізник.

Як зазначає ФОП Ранценс С.В., діючи в інтересах ТОВ «ЗГС «АЕРО-ЗЕТ», його агент - ПП «Каміон», направило ФОП Ранценсу С.В. координати і назву складу, де буде здійснене завантаження автомобіля спірним вантажем, але видана накладна СМR №069009 не мала точного місця розвантаження.

Після прибуття вантажу на територію України, його розмитнення,, керуючись положеннями п.1 ст.14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ФОП Ранценс С.В. звернувся до ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» із заявою про надання інструкцій щодо точного місця доставки вантажу, яка не була задоволена ТОВ «ЗГС «АЕРО-ЗЕТ», у звязку із чим 08 червня 2022р. замовнику перевезення була направлена вимога про дотримання письмової форми договору перевезення, у якій перевізник вимагав укласти письмовий договір перевезення у вигляді договору-заявки, яка додавалася.

Але, оскільки на даний час місце доставки вантажу не повідомлене перевізнику, що позбавляє його можливості завершити перевезення, ФОП Ранценс С.В. заявляє вимогу про зобов`язання ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» повідомити точне місце розвантаження.

Також, посилаючись на положення ст.ст.909, 916 Цивільного кодексу України ФОП Ранценс С.В. зазначає, що за договором перевезення вантажу відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, у Журналі реєстрації телефонограм ФОП Ранценсом С.В. була зафіксована вартість перевезення у розмірі 3000,00 Євро, запропонована ТОВ «ЗГС «Аеро-зет». Окрім цього, за зверненням ФОП Ранценса С.В., розрахунок вартості перевезення був зроблений спеціалізованим підприємством ТОВ «СИМЕТРІЯ ПЛЮС», яке підтвердило вартість транспортування в євро та вказало гривневий еквівалент вартості спірного перевезення, що становить 116 850 грн.

На підставі зазначеного, ФОП Ранценс С.В. просить зобов`язати ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» гарантувати здійснення платежу шляхом банківської гарантії на суму 116 850 грн.

Крім того, у зв`язку з неможливістю завершення перевезення вантажу з вини ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» ФОП Ранценс С.В. зазначає, що він зазнав збитків у вигляді оплати за використання у якості складу тимчасового зберігання належного йому на праві оренди транспортного засобу, а також зберігання та охорони самого транспортного засобу з вантажем у розмірі 419 281 грн 10 коп., які з позиції позивача за зустрічним позовом, підлягають стягненню ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» в порядку ст.7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідач за зустрічним позовом - ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», у відзиві на зустрічний позов зауважує на відсутності правовідносин з ФОП Ранценсом С.В., адже жодних договорів з останнім не укладалися. Про необхідність оплати послуг з перевезення, що надавалися ФОП Ранценс С.В., ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» стало відомо вже після розмитнення вантажу. З метою спростування наявності у сторін у справі будь-яких правовідносин, ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» заперечує проти надання Товариством оголошення на сайті www.della.ua, адже відповідні оголошення, на які посилається ФОП Ранценс С.В. в обґрунтування зустрічних позовних вимог, були розміщені ФОП Захаровою А.С. та ФОП Шаповал Л.С., які є самостійними суб`єктами господарювання.

Більше того, ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» вважає, що ПП «Каміон» було оплачено ФОП Ранценс С.В. 3000 доларів США за здійснене ним перевезення, однак, ФОП Ранценс С.В. та ПП «Каміон» вводили ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» в оману з метою отримання додаткових коштів.

Також ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» заперечує проти зустрічного позову з підстав, зазначених у первісному позові та відповіді на відзив на первісну позовну заяву, а також просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» на підставі Договору купівлі-продажу №DAYIW042021526-01 від 26.05.2021р., укладеного з JINAN DAYI EXTRUSION MACHINERY CO, було придбано обладнання, а саме: екструзійну машину для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A вартістю 1 408 389 грн 40 коп., що підтверджується митною декларацією №UA500110/2022/005274.

Транспортне експедирування вантажу на шляху прямування Порт Циндао (Китай) - м.Олександрія (Кіровоградської області, Новопразьке шосе, 1, Україна) здійснювало ПП «Каміон» на підставі Заявки №10 до Договору №010 від 24.12.2021р.

Суд зазначає, що правовідносини, що склалися між ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» та ПП «Каміон» на підставі Заявки №10 до Договору №010 від 24.12.2021р., зокрема щодо належного та/або неналежного виконання будь-якою зі сторін своїх зобов`язань за Договором, не входять до предмету доказування у межах даної справи, у зв`язку з чим не досліджуються судом.

Судом встановлено, що після надходження вантажу, а саме: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, на митну територію Румунії, враховуючи відмову ПП «Каміон» від подальшого виконання своїх зобов`язань з доставки вантажу у м.Олександрія (Кіровоградської області, Новопразьке шосе, 1, Україна) за Заявкою №10 до Договору №010 від 24.12.2021р., ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» вчинялися дії з пошуку перевізника, який продовжить перевезення вантажу до кінцевої точки доставки.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За приписами ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, 6 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо- технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами ч.ч. 1, 2, 5 ст.307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 1-3 ст.909 Цивільного кодексу України).

За загальними правилами, визначеними у ст.909 Цивільного кодексу України та ст.307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Разом з тим, згідно із ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Чинне законодавство не встановлює випадків недійсності договору перевезення у разі недотримання під час його укладення письмової форми.

Частиною 2 ст.218 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо правочин, для якого законом встановлена недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто, законодавець допускає можливість дійсності правочину також і у випадку встановлення законом вимог про його недійсність через недодержання письмової форми за умови вчинення сторонами конклюдентних дій з його виконання.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

17 жовтня 2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів укладення договору перевезення між ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» та ФОП Ранценс С.В. в письмовому вигляді, однак, вчинення сторонами дій на підтвердження укладення договору перевезення випливає з матеріалів справи, зокрема, посадовими особами ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», що не спростовується позивачем за первісним позовом, були розміщенні оголошення на сайті www.della.ua про пошук перевізника для здійснення перевезення вантажу з порту Агігея (Румунія) у м. Олександрія (Кіровоградської обл.).

Суд відхиляє посилання ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» на те, що посадові особи, розміщуючи вказані повідомлення діяли у власних інтересах як самостійні суб`єкти господарювання, адже вказаний факт не доведений належними доказами.

Крім того, матеріали справи не містять доказів існування між ПП «Каміон» та ФОП Ранценсом С.В. договірних відносин, зокрема субпідрядних правовідносин, що, в свою чергу не спростовано ТОВ «ЗГС «Аеро-зет».

Згідно знятків екрану, наданих ФОП Ранценсом С.В. до матеріалів справи, вбачається, що посадові особи ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», вели листування з ФОП Ранценсом С.В. через мобільний додаток Viber, з якого вбачається, що листування між вказаними особами велося щодо оформлення та перевезення вантажу, а саме: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, який прибув на митну територію Румунії за місцем призначення.

Так, сторони повідомили один одному місцезнаходження контейнера з вантажем в порту Агігея (Румунія), його номер та номер пломби на ньому, місцезнаходження агента ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» у вказаному порту та їх контакти для оформлення СMR, відомості щодо перевізника та водіїв, що, на думку суду, свідчить, що ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» сприяло виконанню ФОП Ранценсом С.В. міжнародного перевезення вантажу.

Крім того, з пояснень ПП «Каміон» вбачається та не спростовується ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», що з волі останнього вантаж було перевантажено на автомобіль DAF НОМЕР_3 , належний ФОП Ранценсу С.В., який перебував на території порту Агігея (Румунія).

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» самостійно здійснювало дії направлені на пошук перевізника для здійснення транспортування вантажу, належного ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», з порту Агігея (Румунія) у м. Олександрія (Україна, Кіровоградської обл.).

За приписами ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007р. №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007р. (далі - Конвенція).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст.4 Конвенції).

Згідно ст.9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Враховуючи наведене, в Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним, що випливає з Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України», то відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладення договору перевезення підтверджується складанням транспортної накладної. Накладна складається відправником, який відповідає за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомості. Перевізник має право, проте не зобов`язаний, перевіряти достовірність цих відомостей, обов`язок перевізника - доставити вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право на одержання вантажу.

Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2020р. у справі №907/746/17, від 13.08.2019р. у справі №910/14892/18.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що між ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», як замовником, і ФОП Ранценсом С.В., як перевізником, існують правовідносини з перевезення, що виникли на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №069009 від 25.05.2022р.

Суд також зазначає, що правовідносини за договором транспортного експедирування між ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» та ПП «Каміон», що існували на підставі Договору №010 від 24.12.2021р., не перетинаються з зобов`язаннями, що випливають з договору перевезення між ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» та ФОП Ранценсом С.В. на підставі CMR №069009 від 25.05.2022р., вказані правовідносини існують паралельно та не є взаємовиключними та/або пов`язаними, що, в свою чергу, не спростовано ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» та не доведено суду наявність субпідрядних правовідносин між ПП «Каміон» та ФОП Ранценсом С.В. ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» також не доведено належними та допустимими доказами, що вартість перевезення за CMR №069009 від 25.05.2022р. входить до складу вартості перевезення та була оплачена ПП «Каміон» на підставі Договору №010 від 24.12.2021р.

Так, дослідивши міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №069009 від 25.05.2022р. судом встановлено, що місце завантаження вантажу на автомобіль DAF НОМЕР_3 , належний ФОП Ранценсу С.В., Агігея (Румунія). Місце розвантаження - Україна.

Згідно митної накладної UA 500110/2022/005274 вантаж, а саме: екструзійна машина для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, пройшов митне оформлення на території України.

Після митного оформлення, а саме 28.05.2022р., ФОП Ранценс С.В. повідомив представника ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» через мобільний додаток Viber про спрямування вантажу у м. Ізмаїл до надання точної адреси місця розвантаження.

Представник ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» у повідомленні зазначив адресу місця розвантаження: Олександрія, Новопражське шосе 1.

Однак, 08.06.2022р. ФОП Ранценс С.В. засобами поштового зв`язку та електронну пошту ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» знов направив запит ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» на отримання точної адреси місця доставки вантажу та, зокрема, повідомив, що його направили слідувати до міста Олександрія. ФОП Ранценс С.В. також повідомив, що 28.05.2023р. вантаж прибув до міста Ізмаїл та буде перебувати там до отримання подальших інструкцій від вантажоотримувача.

У відповідності до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до п.п.28.3.-28.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. №363, строки доставки вантажів при міжміських перевезеннях обумовлюються спільно Перевізником і Замовником, виходячи із дорожніх умов між пунктами приймання вантажу для перевезення і видачі його в пункті призначення. Ці строки письмово фіксуються в заявці або разовому договорі. Вантажовідправник зобов`язаний передати інформацію вантажоодержувачу про орієнтовні строки доставки йому вантажу. Якщо строк доставки вантажу припадає на неробочий день, вантажоодержувач повинен забезпечити приймання вантажу у такий день.

Згідно ст.19 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Статтею 20 вказаної Конвенції визначено,, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» та ФОП Ранценсом С.В. не було укладено договір перевезення в письмові формі, однак, як зазначалося вище, правовідносини з перевезення вантажу виникли між сторонами у справі на підставі CMR №069009 від 25.05.2022р.

Так, CMR №069009 від 25.05.2022р. не містить даних щодо терміну, протягом якого здійснювалося перевезення, з матеріалів справи також не вбачається, що ФОП Ранценс С.В. повідомив орієнтовний строк доставки вантажу, у зв`язку з чим суд, враховуючи відстань від міста Чорноморськ (місце проходження митного контролю) до м.Олександрія (місце розвантаження), що становить 529,2 км (за дорогами: E95/М05 і Е50/М12) + 5 км (п.28.2. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), розумним строком доставки є 1 доба.

Однак, після митного оформлення вантажу в розумний строк ФОП Ранценсом С.В. не було доставлено вантаж ТОВ «ЗГС «Аеро-зет». Більше того, станом на даний час майно ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» залишається у володінні ФОП Ранценса С.В., що підтверджується останнім, та свідчить про порушення ФОП Ранценсом С.В. своїх зобов`язань за договором перевезення на підставі CMR №069009 від 25.05.2022р. та незаконність підстав для такого володіння майном, що належить ТОВ «ЗГС «Аеро-зет».

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Вказана норма визначає сукупно дві умови, за одночасної наявності яких власник має право витребувати своє майно від іншої особи, а саме: правову - незаконність, відсутність відповідної підстави та фактичну, що виявляється у заволодінні майном іншою особою.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільного кодексу України.

Правовий аналіз положень ст. 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Суд зауважує на тому, що майно ТОВ «ЗГС «Аеро-зет», а саме: екструзійна машина для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A була передана у володіння ФОП Ранценс С.В. на законних підставах, а саме на підставі CMR №069009 від 25.05.2022р., однак, враховуючи порушення ним своїх зобов`язань за договором перевезення на підставі CMR №069009 від 25.05.2022р., станом на даний час майно перебуває у незаконному володінні останнього, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог первісного позову.

Згідно ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктом 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Щодо посилань ФОП Ранценса С.В. на положення ч.2 ст.13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів в обґрунтування позовних вимог зустрічного позову, відповідно до якої одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній, і у випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов`язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу, суд зазначає, що ФОП Ранценсом С.В. помилково ототожнено поняття плати за перевезення та платежів що підлягають сплаті, у вантажній накладній.

Враховуючи відсутність у CMR №069009 від 25.05.2022р. приміток про необхідність внесення будь-яких обов`язкових платежів, положення ч.2 ст.13 Конвенції не підлягає застосуванню в межах даної справи.

Суд дійшов висновку, що враховуючи прострочення доставки вантажу ФОП Ранценсом С.В., станом на даний час перевезення не є виконаним, отже, відсутні підстави для виставлення рахунку на оплату послуг з перевезення та, зокрема, надання банківської гарантії на суму послуг з перевезення.

З приводу вартості перевезення суд зазначає, що сторонами у справі не було зафіксовано в письмовому документі вартість послуг ФОП Ранценса С.В. з перевезення вантажу за маршрутом Агігея (Румунія) - м. Олександрія (Україна, Кіровоградської обл.).

Витяг з журналу реєстрації вхідних, вихідних телефонограм, що ведеться ФОП Ранценсом С.В., не є належним доказом на підтвердження досягнення домовленостей щодо ціни, адже вказаний журнал ведеться одноособово ФОП Ранценсом С.В.

За таких обставин, підлягає встановленню розумна плата за перевезення відповідно до положень ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України, яка визначається на підставі доказів, які підтверджують фактичні витрати, понесені перевізником у зв`язку з виконанням відповідного перевезення.

Так, ФОП Ранценсом С.В. надано розрахунок витрат та втраченої вигоди перевезення за маршрутом (Констанца) (Румунія) - Олександрія станом на 25.05.2022р., виконаний ТОВ «Симетрія Плюс», однак, на підтвердження понесення відповідних витрат, зокрема на: пальне, відрядні по Україні, відрядні закордонні, заробітну плату водія, податки, зв`язок, рекламу, страховку, паром, портовий збір тощо ФОП Ранценсом С.В. не надано належних доказів. Крім того, ФОП Ранценсом С.В. не доведено, що ТОВ «Симетрія Плюс» є суб`єктом, уповноваженим на здійснення такого розрахунку. Будь-якого експертного висновку, виконаного на замовлення позивача за зустрічним позовом до суду також надано не було.

Щодо вимоги ФОП Ранценс С.В. про стягнення з ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-зет» збитків у розмірі 419 281 грн, завданих простроченням кредитора та зберіганням транспортного засобу з вантажем, суд зазначає наступне.

Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

За правилами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Суд зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

На думку суду, ФОП Ранценсом С.В. не доведено наявності всіх складових, на підтвердження своєї вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 419 281 грн.

Докази, надані на підтвердження понесених збитків, надані ФОП Ранценсом С.В., а саме: Договір оренди транспортного засобу №01 від 21.02.2022р., акти до нього; Договір про надання послуг щодо зберігання автомобіля з вантажем №9 від 28.05.2022р., рахунки та акти до нього не є доказами фактичних витрат останнього, а лише констатують наявність відповідних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог первісного позову та відмову у задовленні зустрічного позову, керуючись положеннями ст.129 ГПК України, витрати ТОВ «ЗГС «Аеро-зет» по сплаті судового збору слід покласти на відповідача за первісним позовом, в свою чергу витрати ФОП Ранценса С.В. по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет" до Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича про усунення перешкод у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет", шляхом витребування його з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича - задовольнити.

2. Усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: обладнанням для промислового приготування або виробництва харчових продуктів: екструзійної машини для виготовлення сухих сніданків, пластівців, кукурудзяних паличок, арт SLG85-A, шляхом витребування його з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.26, оф.402, код ЄДРПОУ - 38899585, електронна адреса: lyuda_voytovich@ukr.net).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.26, оф.402, код ЄДРПОУ - 38899585, електронна адреса: lyuda_voytovich@ukr.net) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.

4. У задоволенні зустрічної позовної заяви Фізичної особи-підприємця Ранценса Сергія Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет" надати письмові інструкції щодо точного місця розвантаження та гарантувати оплату перевезення виконаного за маршрутом Румунія-Україна, шляхом банківської гарантії на суму 116 850 грн після передачі вантажу у розпорядження вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет"; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-зет" збитків у розмірі 419 281 грн, завданих простроченням кредитора та зберіганням транспортного засобу з вантажем - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 липня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога