Рішення № 112398669, 13.07.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/5584/22

Провадження №2/463/395/23

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Леньо С.І.

з участю секретаря - Станько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про знесення об`єкта самочинного будівництва -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - гараж площею 29 кв.м., що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0030га.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що за результатами проведеного обстеження земельної ділянки, яка розташована між будинками АДРЕСА_1 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняла шляхом будівництва цегляного гаражу з розмірами 6,42 м х 4,50 м (площею 29кв.м) та фактично використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0030га, для його обслуговування, який знаходиться між будинками АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності укладеного правочину щодо даної земельної ділянки. Також вказує, що містобудівні умови та обмеження на забудову вказаної земельної ділянки не затверджувалися. Розпоряджень Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо експлуатації цегляних гаражів між будинками АДРЕСА_1 за період з 1995 року по даний час не приймалось. Земельна ділянка між будинками АДРЕСА_1 не передавалась у приватну власність та є комунальною землею. Відповідних рішень на пленарних засіданнях Львівської міської ради не приймалось, документи, які посвідчують право користування на земельну ділянку у відповідача відсутні. Тому просить позов задовольнити.

Відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.

Позовна заява поступила до суду 01.08.2022.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначивши таку до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки сторін (а.с.25), в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, і перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2023. Справа призначена до судового розгляду по суті на 15.03.2023.

Під час судового розгляду даної справи судом досліджено матеріали даної цивільної справи.

Сторони мали можливість надавати суду пояснення та докази, якими підтверджуються їхні вимоги чи заперечення. Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Узагальнена позиція учасників справи.

Представник позивача Львівської міської ради та представник третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради подали заяву, в якій просять проводити судовий розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять такі задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, відзиву на позовну заяву не подали. Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі даних і доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Позиція суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10-12), вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником будинку на АДРЕСА_4 .

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок комунальної власності між будинками АДРЕСА_1 від 13 липня 2022 року №25 (а.с.13-18), в результаті проведеного обстеження посадовими особами Львівської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла шляхом будівництва цегляного гаражу з розмірами 6,42м х4,50 м (площею 29 кв.м.) та фактично використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0030 га для його обслуговування, який знаходиться між будинками АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення про надання її в користування (оренду) та відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження на забудову даної земельної ділянки не видавались. Розпоряджень Личаківської районної адміністрації щодо експлуатації цегляних гаражів між будинками АДРЕСА_1 за період з 1995 по даний час не приймалось.

З наявної в матеріалах справи копії відповіді гр. « ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » від 17.05.2022 на запит Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, останні повідомили, що гаражі вони купили, однак жодних підтверджуючих документів не представили (а.с.6).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову.

У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 29 січян 2020 року при розгляді цивільної справи №822/2149/18.

Отже, під час судового розгляду даної справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняла шляхом будівництва цегляного гаражу вказану вище земельну ділянку без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту, що є безумовною підставою для задоволення позову.

Щодо судових витрат.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 2 481 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 80, 81, 265 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок,1, ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (79000, м.Львів, вул.К.Левицького,67, ЄДРПОУ 04056109) про знесення об`єкта самочинного будівництва - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) знести об`єкт самочинного будівництва - гараж площею 29 кв.м., що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0030 га.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судовий збір в розмірі 2 481 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Леньо С. І.