Рішення № 112398665, 13.07.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1242/23

Провадження № 2/463/948/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді - Леньо С. І.

з участю секретаря судового засідання - Станько Р.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Львовів порядкуспрощеного позовногопровадження безпроведення судовогозасідання цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з останньої на його користь заборгованість за кредитним договором від 03.04.2020 в розмірі 30 720,40 грн.

Позовні вимогиобґрунтовує тим,що 03квітня 2020року між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Мілоан» було укладено кредитний договір №1388978 у електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 14000 грн.

29.12.2020 року на підставі Договору про відступлення права вимоги №58-М, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит Капітал», за умовами якого позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідачки. Відповідно до умов вказаного вище договору позивач набув право грошової вимоги до відповідача у справі в сумі 30720,40 грн., з них: 10 293 грн. залишок по тілу кредиту, 16227,40 грн. залишок по відсотках, 4200 грн. заборгованості за комісією. Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач у справі неналежним чином виконує свої зобов`язання позичальника внаслідок чого утворилась вказана у позові заборгованість, яку позивач просить стягнути з останньої в судовому порядку.

04.06.2023 відповідачкою подано відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що на виконання кредитного договору нею регулярно вносились платежі, які позивачем жодним чином не вказано. Також вважає, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами договору про надання банківських послуг, тому вважає, що позов до задоволення не підлягає, просить в задоволенні такого відмовити.

21.06.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній вказує, що відповідачкою кредитний договір було підписано за допомогою електронного підпису, грошові кошти нею отримано, останній надано повну, всебічну, об`єктивну та необхідну інформацію, тому вважає доводи відповідачки у відзиві на позовну заяву безпідставними.

Позовна заява надійшла до суду 21.02.2023.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 25.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.05.2023 розгляд справи відкладено на 13.07.2023 о 14.10 год. без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 03квітня 2020року між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Мілоан» було укладено кредитний договір №1388978 у електронній формі (а.с.6-11).

Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Відповідно до умов договору відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 14000 грн. В свою чергу відповідач, відповідно до 3.3.2 кредитного договору зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку та строки встановлені договором

Однак остання неналежно виконує взяті на себе обов`язки в наслідок чого у зв`язку з невиконанням умов договору виникла заборгованість, яка становить 30720,40 грн., з них: 10 293 грн. залишок по тілу кредиту, 16227,40 грн. залишок по відсотках, 4200 грн. заборгованості за комісією.

29.12.2020 року на підставі Договору про відступлення права вимоги №58-М, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит Капітал», за умовами якого позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідачки (а.с.15-22).

Всупереч умовам договору позики відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить предмет даного спору.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов Може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чинесвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить в сумі 30720,40 грн., з них: 10 293 грн. залишок по тілу кредиту, 16227,40 грн. залишок по відсотках, 4200 грн. заборгованості за комісією.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, ухвалюючи рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідачки, викладених у відзиві на позовну заяву суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України» (PRONINA v. UKRAINE), № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року)

З огляду на факти справи, доводи сторін та згадані вище висновки, суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені у цій справі, та немає необхідності аналізувати будь-які інші аргументи відповідача, які по суті не мають вирішального значення та зводяться до незгоди з позовними вимогами, жодним чином не спростовують ні розміру заборгованості, ні самого факту укладання кредитного договору, такий факт відповідач визнає у наведеному вище відзиві.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2684 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.5).

Керуючись ст.ст.4,509,526,633,634,1049,1054ЦК України,ст.ст.76-81,128,141,247,258,268,274-279,354-355ЦПК України,суд -

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (79000, м.Львів, вул. Смаль Стоцького,1,28 корпус, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором від 03.04.2020 №1388978 в розмірі 30720,40 грн. (тридцять тисяч сімсот двадцять гривень, сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит Капітал» 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Леньо С. І.