Ухвала суду № 112394922, 25.07.2023, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/360/23

Провадження № 1-кп/938/80/23

УХВАЛА

про вирішення клопотань про продовження строку тримання під вартою та призначення судово-психіатричної експертизи

25 липня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного 12.04.2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №220230900000000081 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопрушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні, , -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Верховинського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 436-2 КК України.

Ухвалою суду від 01.06.2023 року призначено судовий розгляд даного кримінального провадження та обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 31.07.2023 року включно.

У ході судового розгляду даного кримінального провадження від прокурора поступило клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, а від захисника обвинуваченого поступили клопотання про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Подане клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 436-2 КК, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжких та тяжких злочинів, у санкції яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Крім того, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України,а саме, що обвинувачений, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинений злочин, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному правадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Обвинувачений та його захисник - адвоката ОСОБА_5 заперечили щодо застосування такого виду запобіжного заходу та просили суд обрати більш м`який вид запобіжного заходу, а саме особисте зобов`язання, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання.

З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до такого висновку.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Зазначені стандарти доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Враховуючи вимоги кримінального процесуального законодавства України та практику Європейського Суду з прав людини, зважаючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні повторно злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, пов`язаного зі застосуванням мережі Інтернет в умовах воєнного стану, то суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному правадженню іншим чином, оскільки судовий розгляд цієї справи ще не проведено та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо заявленого стороною захисту клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, слід зазначити, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину зі застосуванням мережі Інтернет в умовах воєнного стану, в зв`язку з чим застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі особистого зобов`язання, є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення

Оскільки клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового провадження у першій інстанції розглядається за правилами передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, то слід враховувати вимоги ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до якої слідчий судя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, які не належать до переліку кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст.436-2 КК України), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня - 2684 гривень.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо визначення застави обвинуваченому ОСОБА_4 в розмірі 161040 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2023 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та є не завідомо непосильним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що застосування інших більш м`яких видів запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, а тому необхідно продовжити строк тримання його під вартою строком на 60 днів з визначення розміру застави.

З приводу клопотань захисника обвинуваченого про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи слід зазначити, що вказані клопотання обгрунтовано тим, що під час досудового слідства його підзахисному ОСОБА_4 проведена амбулаторна судово-психіатрична експертиза, з висновку якої вбачається, що останній в армії не служив, комісований, перебував на стаціонарному обстеженні в обласному психоневрологічному диспансері №3 з 19.11.2002 року по 06.12.2002 року з діагнозом, пов`язаним з психічними розладами, у ході судового розгляду спостерігається погіршення його стану розумової діяльності, що виражається в постійних порушеннях уваги, неможливості чітко формулювати та висловлювати думки, заявив про свої наміри покінчити життя самогубством і здійснив активні дії з приводу цього (а.с.71). Також захисник у своєму клопотанні зазначив, що 28.06.2023 року установа, в якій ОСОБА_4 утримується під вартою, повідомила адвоката, що обвинуваченим було розібрано одноразовий станок для гоління з метою вилучення леза та ймовірного покалічення (а.с.242).

У судовому засіданні захисник частково змінив своє клопотання та просив призначити амбулаторну комісійну судово-психіатричну експертизу, а обвинувачений просив відпустити його додому та експертизу не призначати.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання захисника про призначення судово-психіатричної експертизи.

З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 11.04.2023 року №125/2023, складеного експертом Івано-Франківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «ІПСПЕМН» ОСОБА_6 , підекспертий ОСОБА_4 у період інкримінованого йому злочину на час проведення експертизи перебував і перебуває в стані, при якому здатний у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Згідно зі ч.1 та ч.2 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст.242 цього кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Також суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч.2 ст.509 КПК України.

Як вбачається з ст.242 та ст.509 КПК України призначення психіатричної експертизи для визначення психічного стану підозрюваного/обвинуваченого є обов`язковим для слідчого, прокурора та суду за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, наприклад у разі, якщо його поведінка є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення,волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті).

Під час судового розгляду даного кримінального провадження поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 є неадекватною (висловлюється неоднозначно з порушенням сприйняття, мислення,волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті). Також 01.06.2023 року, перебуваючи під вартою в залі судового засідання Верховинського районного суду Івано-Франківської області наніс собі тілесні ушкодження ймовірно лезом для бритви в область зап`ястя лівої руки, внаслідок чого до приміщення суду здійснено виклик карети швидкої допомоги, якою надано йому необхідну медичну допомогу (а.с.50). Крім того, як вбачається з досудової доповіді органу пробації обвинувачений ОСОБА_4 за період тримання під вартою в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» характеризується негативно, порушує режим тримання осіб, взятих під варту (а.с.83), а в коментарях на сторінці в мережі «Фейсбук» жителі Верховинщини відправляють його «в дурку», тобто до психіатричної лікарні (а.с.105).

Враховуючи вищевказане та конституційний принцип, відповідно до якого всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, з метою підтвердження чи спростування сумнівів суду щодо симуляції обвинуваченим ОСОБА_4 психічного захворювання для уникнення кримінальної відповідальності у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд вважає за необхідне призначити амбулаторну комісійну первинну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану вказаного обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331, 332,242,509 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 23 вересня 2023 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" без визначення розміру застави.

Копію ухвали для виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12), та вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору негайно після її оголошення.

Визначити заставу у розмірі 161040 ( сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 23 вересня 2023 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 вересня 2023 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уточнене в судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого задоволити.

Призначити амбулаторну комісійну первинну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_4 , проведення якої доручити Івано-Франківській філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України" (76014, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. МЕдична,буд.15 ), на вирішення якої поставити такі питання:

-чи страждав ОСОБА_4 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь з серпня по жовтень 2022 року включно на будь-який психічний розлад (ст.ст. 19, 20 КК України)

-чи міг ОСОБА_4 період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь з серпня по жовтень 2022 року включно, за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії або керувати ними (ч.ч. 1, 2 ст. 19 КК України)

-чи міг ОСОБА_4 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь з серпня по жовтень 2022 року включно, за своїм психічним станом повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними ( ч.1ст. 20 КК України)

-чи страждає ОСОБА_4 у даний час на будь-який психічний розлад ( ч.3 ст. 19 КК України)

-чи здатний ОСОБА_4 у даний час за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії або керувати ними ( ч.3 ст.19 КК України)

-чи потребує ОСОБА_4 застосування до нього примусових заходів медичного характеру (ст.ст. 93, 94 КК України)

-чи здатен ОСОБА_4 за своїм психічним станом брати участь в проведенні з ним процесуальних дій?

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Направити експертній установі матеріали справи № 938/360/23.

Копію ухвали для виконання та проведення експертизи направити до Івано-Франківської філії судово-психіатричних ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" та ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Зобов`язати посадових осіб ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", конвойної служби Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №220230900000000081 від 12.04.2023 року, та слідчих слідчого відділу УСБУ в Івано-Франківській області, які здійснювали досудове розслідування вказаного кримінального провадження, в межах своїх повноважень за вимогою Івано-Франківської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вказаної установи для проведення амбулаторної комісійної первинної судово-психіатричної експертизи.

Оголосити перерву в судовому засіданні для проведення експертизи, призначивши наступне судове засідання на 11.09.2023 року о 14.00 год.

Копію ухвали вручити учасникам судового процесу та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №220230900000000081 від 12.04.2023 року.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1