Рішення № 112391310, 12.07.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27802/19

Провадження № 2/761/2717/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський районний в м.Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі по текст - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: Шевченківський районний в м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - тертя особа) про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він з відповідачем перебували у шлюбі з 01.06.2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дочка - ОСОБА_3 . Зі змісту свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що її батьком записаний ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 . 18.07.2014 року за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною та не дає йому можливості приймати участь у її вихованні. Після того, як вже майже 5 років позивач не бачиться і не спілкується з дитиною, внаслідок постійного перешкоджання з боку відповідача, у нього з`явилась підозра, що дочка не його дитина.

У своїх письмових поясненнях від 16.07.2020 року позивач додав, що враховуючи ухилення відповідача від проходження експертизи ДНК, можна вважати встановленим факт відсутності кровного споріднення між особою, що записана батьком - ОСОБА_1 та дитиною - ОСОБА_3 . Таким чином просив суд виключити відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису №1414 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, складеного 21.07.2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві; звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина усіх видів заробітку ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 повноліття 18 років починаючи з 25.07.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі №761/22016/14-ц та виконавчого листа №761/22016/14-ц, виданого 23.12.2014 року Шевченківським районним судом міста Києва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний суд постановою від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , залишив без задоволення, а заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020р. залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021 року, цивільну справу передано на розгляд судді Романишеній І.П.

Ухвалою від 20.12.2021 року цивільну справу прийнято до провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 09.02.2022 року.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року у цивільній справі призначена судово-медична генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

17.11.2022 року матеріали цивільної справи надійшли з експертної установи з повідомленням про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 на відбір зразків крові.

Ухвалою суду від 27.10.2022 року було поновлено розгляд справи, призначено проведення підготовчого засідання на 30.11.2022 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 30.11.2022 року підготовче судове засідання було закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з приводу ухвалення заочного рішення не заперечував. Також, просив вирішити питання про стягнення на його користь судових витрат, які були понесені ним протягом розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не направляла.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 01.06.2007 року, який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №441.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дочка - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Шевченківським районним у місті Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1414 від 21.07.2012 року.

Зі змісту свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що її батьком записаний ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .

18.07.2014 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у цивільній справі №761/17910/14-ц, шлюб між сторонами було розірвано. Прізвище відповідача - ОСОБА_2 після розірвання шлюбу було змінено на її дошлюбне - « ОСОБА_2 ».

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року у цивільній справі №761/22016/14-ц, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів його заробітку до досягнення ОСОБА_3 повноліття, починаючи із 25.07.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у цивільній справі №761/23426/17, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 та було визначено спосіб участі ОСОБА_1 як батька у вихованні і спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 .

Рішення суду від 14 червня 2018 року відповідачем не виконується, про що свідчить постанова державного виконавця про накладення штрафу на ОСОБА_2 .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, які фіксували невиконання відповідачем розпорядження Шевченківської РДА та рішення Шевченківського районного суду м. Києва, про що свідчить довідка Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві та висновки за результатом перевірки матеріалів від 01.08.2018, 02.08.2018, 18.08.2018, 05.04.2017, 24.03.2017, 24.03.2017, 12.03.2017 року.

Позивач звертаючись до суду з позовом про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів, зазначив, що внаслідок постійного перешкоджання з боку відповідача у спілкуванні його з донькою, у нього з`явилась підозра, що ОСОБА_3 не його дитина.

Так, згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 136 СК України особа, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 року у справі № 201/6094/18, від 09.09.2020 року у справі №277/836/16-ц.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Ухвалою суду від 05 липня 2022 року у цивільній справі призначена судово медична генетична експертиза, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

12.08.2022 року на адресу суду надійшов лист Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи з проханням забезпечити явку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 , для відбору зразків крові, який відбудеться 30.09.2022 року о 12.00 год.

15.08.2022 року судом на адреси сторін були направлені копії повідомлення Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12.08.2022 року про необхідність з`явитися до експертної установи для відбору біологічних зразків 30.09.2022 року. Проте поштове відправлення, надіслане на адресу відповідача повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а/с.240, том.3).

Вказана адреса також зазначалась у заявах, адресованих відповідачем до Солом`янського ВДВС у м. Києві від 23.06.2022 року та 05.09.2022 року, копія яких була надана позивачем та які долучені до матеріалів справи (а/с.201, 223, том.3).

Окрім того, судом також було надіслано вказане повідомлення про необхідність з`явитися до експертної установи для відбору біологічних зразків за місцем роботи відповідача.

Згідно відповіді Корпорації «Артеріум» від 15.06.2021 року на адвокатський запит від 01.06.2021 року, громадянка ОСОБА_2 працевлаштована у Корпорації.

Згідно відповіді Корпорації «Артеріум» від 21.12.2022 року вих. № 06-2/885 лист Шевченківського районного суду м. Києва, що надійшов до корпорації «Артеріум» у справі 761/27802/19, було покладено на робочий стіл ОСОБА_8 , але про його отримання вона не розписувалась, так як виконувала свої робочі функції дистанційно, у зв`язку з запровадженням карантинних обмежень (а/с.1, том.4).

16.01.2023 року за клопотанням позивача у справі було повторно призначено судово-медичну генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз, провадження у справі зупинено.

Згідно листа корпорації «Артеріум» від 14.02.2023 року, на виконання ухвали суду від 16.01.2023 року було проінформовано ОСОБА_2 про призначену судово медичну генетичну експертизу, що підтверджується актом від 14.02.2023 року про повідомлення ОСОБА_2 .

Згідно акта про повідомлення ОСОБА_2 про призначену судово-медичну генетичну експертизу у справі № 761/27802/19 на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2023 року, який складено та підписано в присутності головного юрисконсульта корпорації «Артеріум» ОСОБА_10, менеджера з персоналу ОСОБА_9 та виконавчого директора корпорації ОСОБА_11, копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2023 року було передано особисто в руки ОСОБА_2 , про що остання власноручно розписалась у вказаному акті (а/с.29, том.4).

16.02.2023 року на адресу суду надійшло електронне повідомлення Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи з проханням забезпечити явку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 , для відбору зразків крові, який відбудеться 17.03.2023 року о 11.30 год.

Згідно повідомлення корпорації «Артеріум» від 14.02.2023 року, було проінформовано ОСОБА_2 про дату судово-медичної генетичної експертизи, що підтверджується актом від 14.03.2023 року про повідомлення ОСОБА_2 .

Згідно акта про повідомлення ОСОБА_2 з датою відбору зразків крові за призначеною судово-медичною генетичною експертизою у справі №761/27802/19 від 14.03.2023 року, який складено та підписано в присутності головного юрисконсульта корпорації «Артеріум» ОСОБА_10, менеджера з персоналу ОСОБА_9 та виконавчого директора корпорації ОСОБА_11, лист Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2023 року № 9916/23-вих/2/761/2717/2023/Р62 та копію електронного повідомлення Київського міського клінічного бюро судово медичної експертизи від 16.02.2023 року було передано особисто в руки ОСОБА_2 , про що остання власноручно поставила підпис у вказаному акті. Корпорація «Артеріум» повідомила 14.03.2023 року ОСОБА_2 про дату та час призначеної судово-медичної генетичної експертизи, яка відбудеться 17.03.2023 року об 11.30 год.(а/с.36-37, том.4).

29.03.2023 року на адресу суду надійшло електронне повідомлення Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи з проханням забезпечити явку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 , для відбору зразків крові, який відбудеться 05.05.2023 року о 10.00 год.

04.04.2023 року судом за адресою місця роботи відповідача було скеровано відповідний лист з копією електронного повідомлення для вручення ОСОБА_2 .

Згідно повідомлення корпорації «Артеріум» від 16.03.2023 року, 14.02.2023 року було проінформовано ОСОБА_2 про дату судово- медичної генетичної експертизи, що підтверджується актом від 14.03.2023 року про повідомлення ОСОБА_2 .

Згідно акта про повідомлення ОСОБА_2 з датою відбору зразків крові за призначеною судово медичною генетичною експертизою у справі №761/27802/19 від 02.05.2023 року, який складено та підписано в присутності головного юрисконсульта корпорації «Артеріум» ОСОБА_10, менеджера з персоналу ОСОБА_9 та виконавчого директора корпорації ОСОБА_11, лист Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2023 року № 20294/23-вих/ та копію електронного повідомлення Київського міського клінічного бюро судово медичної експертизи було передано особисто в руки ОСОБА_2 , про що остання власноручно поставила підпис у вказаному акті. Корпорація «Артеріум» повідомила 02.05.2023 року ОСОБА_2 про дату та час призначеної судово-медичної генетичної експертизи, яка відбудеться 05.05.2023 року о 10.00 год. (а/с.47, том.4).

17.05.2023 року за повідомленням Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, ухвала суду від 16.01.2023 року повернута без виконання, оскільки незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась.

Ухвалою суду від 18.05.2023 року провадження у справі поновлено.

За правилами встановленими ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно з ч. 1,2,5 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово медичної, біологічної чи генетичної експертиз.

Згідно з ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначав зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що відповідно до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, § 09, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, вирішуючи справу про оспорювання батьківства, суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін справи.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Як роз`яснено у підпункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

ЄСПЛ зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року № 3451/05, § 34, «Кalacheva V. Russian Federation»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 (провадження № 61-12881св19) вказано, що: «відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що у справі за клопотанням позивача двічі призначалася судово-генетична експертиза з метою встановлення кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_3 .

Експертом неодноразово призначалась дата відбору зразків для проведення експертизи, однак остання не була проведена, оскільки відповідач жодного разу, будучи належним чином повідомленою, не з`явилася до експертної установи.

При цьому, судом було вжито вичерпних заходів задля повідомлення відповідача про час та місце забору біологічних зразків крові, однак, відповідач разом з дитиною неодноразово не з`являлися для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення і це свідчить про ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Разом з тим, всупереч вказаних правових норм, відповідач, знаючи про наслідки її неявки на експертизу, жодного разу до експертної установи з дитиною не з`явилася, проігнорувавши виклики про необхідність прибуття для відібрання біологічних зразків, в результаті чого відповідні біологічні зразки відібрано не було, що унеможливило проведення призначеної судом експертизи.

За таких обставин, суд враховуючи висновки Верховного Суду визнає, що відповідач, як мати неповнолітньої дитини ухиляється від участі в експертизі та наданні експертам відповідних біологічних зразків, що як наслідок свідчить про небажання останньої отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства, а тому, відповідно до положень ст. 109 ЦПК України суд приходить до висновку та визнає доведеним факт відсутності кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 .

Задовольняючи позов, суд враховує, що з боку відповідача не було заперечень та матеріалами справи не доводиться тих обставин, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав про те, що не є її батьком, окрім того відповідач не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи.

При цьому, позивач зі свого боку вчинив всі необхідні і залежні від нього процесуальні дії з метою доведення тих обставин, на які він посилається у позові.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України (далі СК України), у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно із ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком, підтверджує, що він не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком ОСОБА_3 .

Наслідком задоволення вимоги про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання ОСОБА_3 , адже за змістом положень ст. 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, і відповідно, є підставою для припинення стягнення аліментів та звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №477/1165/20.

Відтак, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, а також те, що судовим рішенням виключено з актового запису про народження дитини відомості про позивача як батька дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про припинення стягнення аліментів на дитину та звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, а тому позов підлягає задоволенню

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20 зазначив, що аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дітей. Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Аналізуючи досліджені докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20, суд приходить до висновку, що виключення запису про батьківство відповідача є обставиною, яка доводить відсутність у нього існування обов`язку утримання дитини, адже, за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки, а тому, слід звільнити позивача від сплати аліментів.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору та витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано наступні документи (а/с.77-86, 240-245, том.1): договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.06.2019 року, рахунок № 1 від 11.06.2019 року на суму 12500 грн., меморіальний ордер віл 20.06.2019 року на суму 12500 грн., з призначенням платежу «оплата правової допомоги згідно рахунку № 1 від 11.06.2019 року, договір № 07/06.2019, платник ОСОБА_1 », акт приймання-передачі виконаних робіт з найменуванням виконаних робіт/послуг з надання правової допомоги, додаткову угоду № 2 від 27.08.2020 року до Договору про надання правової допомоги № 07/06 від 07.06.2019 року та квитанцію про оплату послуг з надання правової допомоги на суму -1300 грн.

Загальний розмір понесених витрат позивачем на правничу допомогу у даній цивільній справі складає 13800 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи наведене, з огляду на перелік послуг, що були надані адвокатом позивачу у цій справі, враховуючи також категорію та складність справи, тривалість її розгляду, факт задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений при звернення до суду з даним позовом судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст 15,16 ЦК України, ст.ст. 128, 133, 136 СК України, керуючись ст.ст. 12, 44, 76, 78, 79, 81, 83, 89, 106, 109, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський районний в м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів - задовольнити.

Виключити відомості про ОСОБА_1 як батька дитини з актового запису №1414 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, складеного 21 липня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частина усіх видів заробітку ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 повноліття 18 років починаючи з 25.07.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі №761/22016/14-ц та виконавчого листа №761/22016/14-ц, виданого 23.12.2014 року Шевченківським районним судом міста Києва.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 800 грн. та судовий збір в розмірі 1536, 80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : адреса реєстрації - АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання - АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Шевченківський районний в м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві: м. Київ, вул. Ак. Ромоданова, буд.17; код ЄДРПОУ 26088771.

Повний текст судового рішення складено 12.07.2023р.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА