Рішення № 112390875, 09.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 741/1070/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань: Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №741/1070/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсним кредитного договору.

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 08 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/0953/82/72019.

Відповідно до п.1.1. договору, «1.1. Кредитор надає Позичальнику Кредит, а позичальник отримує його відповідно до Умов кредитування за програмою кредитування Кредит під заставу нерух., USD 10р. ануїтет на наступних умовах: 1.1.1. Сума Кредиту, Валюта Кредиту 26000.00 USD (Двадцять шість тисяч) доларів США; 1.1.2.

Цільове використання Кредиту Кошти видаються на: споживчі цілі 1.1.2.1. в розмірі 26000,00 (Двадцять шість тисяч) доларів США; 1.2.

Сторони наступним домовилися, що за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватися на умовах цього Договору. На дату укладання цього Договору розмір процентної ставки складає: 1.2.1. Процентна ставка 14,35% (Чотирнадцять цілих тридцять п`ять сотих відсотків) річних; … 1.3.2. Сплата Позичальником щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 409,18 (чотириста дев`ять дол. США 18 центів).

Пунктом 1.4. Договору визначено, що «… Графік повернення Кредиту та сплата інших платежів (далі - Графік-1, додаток до Договору-1) Містить перелік та суми всіх Боргових зобов`язань Позичальника за цим Договором, підписується обома Сторонами або Кредитором (у випадках, передбачених цим Договором) та є невідємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Щомісячний ануїтетний платіж (ануїтетний платіж) Грошові кошти, які мають бути сплачені Позивальником Кредитору щомісячно рівними частинами, в сумі, яка включає в себе погашення частини Суми Кредиту та процентів за користування цим Кредитом, та яка розраховується в порядку, передбаченому п.7.1. цього Договору. Сума Щомісячного ануїтетного платежу підлягає сплаті щомісячно у строк, визначений п.1.3.3. цього Договору;…Загальна сукупна вартість кредиту до загальної сукупної вартості кредиту за цим Договором входять витрати Позичальника, необхідні для погашення Суми Кредиту, сплати процентів, сплати комісій Кредитору, передбачених додатками до цього Договору, інші витрати, пов`язані з укладанням цього Договору, а також витрати Позичальника на користь третіх осіб, пов`язані з укладанням Договорів забезпечення та страхування, у тому числі з внесенням будь-яких змін та доповнень до них, та інші супутні витрати відповідно до цього Договору;…».

Пунктом 4.1. Договору зазначено, що «4.1. Кредитор має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди Позичальника, але не частіше одного разу в шість місяців, змінити проценту ставку за Кредитом у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість (збільшення вартості) кредитних ресурсів установи Кредитора та не залежать від волі Сторін…».

Пунктом 4.6. Договору визначено, що «4.6. Кредитор зобов`язаний письмово повідомити Позичальника про нову (скориговану ) проценту ставку за Кредитом протягом семи календарних днів з дати прийняття уповноваженим органом установи Кредитора відповідного рішення. Таке письмове повідомлення є невід`ємною частиною цього Договору.»

Пунктом 16.3. Договору визначено, що «За прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення…».

Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 01.06.2009 року до Кредитного договору №014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року (далі - Додаткова угода, додаток №2 до Позовної заяви) зазначено, що «З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України Кредитор та Позичальник, що надалі по тексту спільно іменуються «Сторони», а кожний окремо - «Сторона», досягли згоди про зміну умов погашення Кредиту, визначених Кредитним договором, відповідно до нижченаведених положень цієї Додаткової угоди:…».

Пунктом 1. Додаткової угоди викладено, що «1. Сторони дійшли згоди врегулювання заборгованості Позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав у такому порядку:

1.1. Станом на дату укладання цієї Додаткової угоди фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором по сплаті Кредиту становить 25 173,49 дол. США;

1.2. Станом на дату укладання цієї Додаткової угоди заборгованість з погашення процентів 652,16 дол. США. (надалі заборгованість за процентами);

1.3. На підставі цієї Додаткової угоди з «01» червня 2009 року Фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за відсотками, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення Заборгованості, таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику;

1.4. Позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до Графіка погашення Кредиту та інших платежів за Кредитним договором, що є додатком до цієї Додаткової угоди.».

Пунктом 2. Додаткової угоди зазначено, що «2. Тимчасово на період з «01» червня 2009 року до 01 червня 2010 року (надалі - кредитні канікули). Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу Позичальника за Кредитним договором до розміру, визначеного в Графіку погашення Кредиту та інших платежів за Кредитним договором, що є додатком до цієї Додаткової угоди (далі - Графік-2, додаток до Додаткової угоди), у такому порядку:

2.1. Протягом строку Кредитних канікул сукупна заборгованість Позичальника по сплаті Процентів за Кредитним відповідно до умов Кредитного договору становить 3 718,57 дол. США, (надалі - Сукупна заборгованість за процентами). Сукупна заборгованість за процентами підлягає сплаті Позичальником на таких умовах:

2.1.1. протягом кредитних канікул Позичальник зобов`язується сплачувати 290,00 дол. США сукупної заборгованості за процентами (надалі - Пільгова заборгованість за процентами) шляхом здійснення таких щомісячних платежів:…

2.1.2. Різниця між Сукупною заборгованістю за процентами і пільговою заборгованістю за процентами є залишковою заборгованістю за процентами (надалі - Залишкова заборгованість за процентами), становить 238,31 дол. США, та складається із щомісячної залишкової заборгованості за процентами. На підставі цієї Додаткової угоди фактична заборгованість позичальника по сплаті суми Кредиту щомісячно збільшується на розмір щомісячної залишкової заборгованості за процентами відповідно до Графіку погашення кредиту та інших платежів (додаток до цієї Додаткової угоди). В зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення Позичальником цієї заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику. Позичальник зобов`язується здійснити погашення Залишкової заборгованості за процентами у майбутньому відповідно до Графіка погашення Кредиту та інших платежів за Кредитним договором.».

Аналізуючи вищевикладені посилання на положення Договору та Додаткової угоди та співставляючи їх з вимогами Закону та нормами ЦК, що регламентує порядок кредитування, а тому на думку позивача, кредитор здійснив ряд порушень, а саме:

1. Не описав у процентному значенні та у грошовому виразі розмір сукупної вартості кредиту. В Договорі є лише перелік можливих витрат;

2. Укладаючи Додаткову угоду Кредитор збільшив розмір процентної ставки у порівнянні з Графіком погашення кредиту та інших платежів та не повідомив про це Позичальника у відповідності до своїх обов`язків за Договором;

3. Кредитор за Додатковою угодою збільшив суму фактичної заборгованості на суму заборгованості за відсотками і включив це у суму кредиту, тобто здійснив подвійне нарахування відсотків;

4. Кредитор за пунктом 1.3.1. включив у договір Сплату Позичальником комісії за надання Кредиту у розмірі 2519 (дві тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 46 коп., що не передбачено вимогами Закону;

5. Договір містить одноособові підстави для зміни процентної ставки, які не залежать від волі та дій Позичальника, і можуть бути використані Кредитором у будь-який час (дискримінаційна підстава);

6. Пункт 16.3. Договору містить зобов`язання по сплаті пені у розмірі 1% від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення, що складає 365 % (триста шістдесят п`ять відсотків) річних і є несправедливим способом збагачення Кредитором за рахунок Позичальника, у разі допущення останнім прострочення сплати кредиту;

Відтак, позивач вважає, що викладені обставини є обґрунтованим підтвердженням неналежного виконання Кредитором намір, надання споживчого кредиту, оскільки ряд недоліків вказує на неправомірну вигоду з боку Кредитора та порушення справедливості і балансу інтересів сторін під час виконання умов Договору.

З врахуванням зазначеного, позивач просить суд визнати недійсним Кредитний договір №014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

30.08.2016 ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області даний позов був направлений за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Окрім цього, 30.08.2016 року представником відповідача було подано заяву про застосування строків давності, в якій зазнчаено, що факт укладання кредитного договору 08.08.2008, не заперечується ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач з серпня 2008 року по 24.12.2014 року вчиняв дії, які свідчать про те, що особа визнає наявність кредитних відносин, оскільки сплачувала заборгованість, укладала договори страхування, підписувала акти перевірки заставного майна.

Відтак, оскільки перебіг строку почався з 08.08.2008, то у позовній заяві слід відмовити, оскільки сплили троки позовної давності.

Також, 30.08.2016 року представником відповідача були подані письмові заперечення, в яких останій вказав, що відповідно до п. п. 1.1.1, 1.1.6, 1.1.7, 1.2.1. 1.3.1 кредитного договору №014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року кредит надається на 120 місяців з 08 серпня 2008 року по 21 серпня 2018 року. Процентна ставка за користування кредитом складає 14,35 % річних. Додатково, при наданні кредиту, позичальник сплачує комісію за надання Кредиту 2519,46 грн.

Згідно із п.п, 1.3,2, 7.1 кредитного договору №014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (одинаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток 1 до цього Договору).

Пунктом 1.3.3. кредитного договору передбачено, що датою погашення щомісячних ануїтетних платежів є 21 (двадцять перше) число кожного календарного місяца протягом Строку кредиту.

Таким чином, укладаючи та підписуючи кредитний договір № 014/0953/82/72019 від 1 серпня 2008 року сторони погодили його умови, ОСОБА_1 протягом тривалого часу здійснювала оплату на виконання кредитних зобов`язань, а отже, не вважала його умови несправедливими і звернулася з даним позовом лише після звернення банківської установи з позовом про стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, то спростовує доводи ОСОБА_1 про порушення її прав як споживача шляхом ненадання необхідної інформації для здійснення свідомового вибору.

Доводи позивача про те, що умови кредитного договору не містять вартості послуги з його оформлення спростовується умовами кредитного договору, за яким, при укладанні кредиту позичальник сплачує на користь кредитора комісію.

Представник вказує, що безглуздими та такими, що не відповідають дійсності є посилання ОСОБА_1 на зміну строку погашення заборгованості. Строк погашення заборгованості встановлений в результаті домовленості сторін у кредитному договору № 014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року не змінювався, що підтверджується кредитним договором, додатковою угодою №5 та графіком погашення кредиту та інших платежів.

Стосовно процентної ставки по кредитному договору, протягом дії кредитного договору вона також не змінювалась та становить 14,35 % річних, що підтверджується матеріалами справи №741/1233/15, висновком експерта за результатами проведення судово- економічної експертизи від 14.07.16 №3934/15-24, за яким «в межах наданих па дослідження документів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» збільшення розміру відсоткової ставки за умовами укладеної Додаткової угоди М 5 від 01.06.09 до кредитного договору № 014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року до моменту подання позову, не відбувалось».

З висновком експерта Кривша І.П. та її представник були ознайомлені, тому незрозуміло якими доказами обгрунтовується їх твердження.

Щодо ознайомлення ОСОБА_1 з сукупною вартістю кредиту даний факт підтверджується заявою-анкетою на отримання кредиту під заставу № 142 від 23.07.08.

Відносно п. 1.3 додаткової угоди № 5 від 01.06.09 до кредитного договору №014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року, про збільшення суми кредиту на суму Заборгованості, то це є обопільна домовленість сторін, на яку ОСОБА_1 надала згоду.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача: г) тип відсоткової ставки: ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту: е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів. їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про тс. від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

З врахуванням зазначеного, представник відповідача просив відмовити задоволенні позовних вимог.

27.09.2016 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Гладун Х.А. було прийнято до свого провадження справу.

06.04.2017 ухвалою суду було витребувано у Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» оригінал Додатку №2 до Кредитного договору № 014/0953/82/72019 від 08.08.2008 р., яким розраховано сукупну вартість кредиту, а також оригінал Умов кредитування з якими був ознайомлений позивач для огляду в судовому засіданні, та їх належим чином завірені копії для долучення до матеріалів справи.

08.09.2017 ухвалою судді Печерського районного суду Цокол Л.І, було прийнято позов до свого провадження, у зв`язку з закінченням повноважень судді Гладун Х.А.

15.02.2018 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в яких останній вказав, що на момент подання позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору, позивачем не було взято до уваги існування судових рішень, які у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК є для суду преюдиційними фактами, які були встановлені по відношенню до відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що додатково надало підстави для визнання Додаткової угоди № 5 від 01.06.2009 року недійсною з підстав п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Відтак, представник позивача уточняючи свої вимоги зазначив, що відповідно до преамбули Договору зазначено, що «Кредитор Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що знаходиться за адресою: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд.9, код ЄДРПОУ 14305909, що є платником податку на прибуток підприємства згідно п.10.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в особі Головного економіста Носівського відділення Чернігівської ОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Галети Анатолія Леонідовича, що діє на підставі положення про відділення та довіреності № 4791 від 29.12.2006, та в особі Економіста 1-ї категорії Носівського відділення Чернігівської ОД «Райффайзен Банк Аваль» Кратко Ольги Григорівни, що діє на підставі положення про відділення та довіреності №254 від 25.01.2007….».

Відповідно до п.п. 1.1.5. п.1.1. Договору вказано, що «1.1.5. Дата надання Кредиту (при дотриманні умов п. 6.2. цього Договору) 1.1.5.1. Одноразово: «21» серпня 2008 р.;».

Відповідно до п.п.1.3.6. п. 1.3. Договору вказано, що «1.3. Інші умови надання Кредиту 1.3.6. Укладення договорів страхування 1.3.6.1. Предмету іпотеки; 1.3.6.2. Життя або страхування від нещасного випадку Позичальника.».

Відповідно до п.6.2. Договору визначено, що «6.2. Кредитор зобов`язаний надати Позичальнику Кредит шляхом здійснення переказу суми Кредиту в строки та в порядку визначені п.1.1.5. Договору, але не раніше набуття сили Договорами забезпечення, передбаченими в п.1.1.3. Договору та надання Позичальником Кредитору доказів набуття чинності договорами страхування, передбаченими п.11.3. цього Договору та такими Договорами забезпечення.».

Відповідно до п. 6.5. Договору зазначено, що «6.5. Зобов`язання Кредитора за Договором є відкличними. Позичальник втрачає право на отримання Кредиту, а цей Договір вважається розірваним, в разі невиконання Позичальником протягом 30 календарних днів з дати укладення цього Договору обов`язків щодо укладання Договорів забезпечення та договорів страхування (невиконання умов надання Кредиту згідно п.6.2. Договору). Кредитор також вправі відмовити у наданні Кредиту та відмовитись від цього Договору, якщо після укладання цього Договору будуть виявлені обставини, які явно свідчать про те, що Кредит може бути вчасно непогашений Позичальником.».

Відповідно до п. 10.6 Договору вказано, що «10.6. У разі порушення Позичальником вимог п. 11.3 Договору, Кредитор має право самостійно укласти договір страхування предмету іпотеки, життя Позичальника (або страхування Позичальника від нещасного випадку) та/або сплатити страховий платіж за власний рахунок з наступним стягненням з Позичальника витрат на страхування.».

Відповідно до п. 11.3 Договору вказано, що «11.3. У зв`язку з укладенням цього Договору та відповідно до умов Договорів забезпечення Позичальник зобов`язаний здійснити такі види страхування на користь Кредитора: - страхування майна, яке надається в іпотеку, в сумі, не меншій за ринкову вартість предмета іпотеки, зазначену в іпотечному договорі, та надати Кредитору документ, що підтверджує сплату страхових платежів в повному обсязі; - страхування життя Позичальника (або страхування Позичальника від нещасних випадків) на користь та на вимогу Кредитора, в сумі, не меншій за суму кредиту, та надати Кредитору документ, що підтверджує сплату страхових платежів в повному обсязі. Щорічно, до дати закінчення періоду, за який сплачено попередній страховий платіж, протягом всього строку дії Договору Позичальник зобов`язаний поновлювати дію договорів (полісів) страхування (укладати нові договори (поліси) страхування) на зазначених вище умовах та надавати Кредитору копії договорів (полісів) страхування та платіжних документів про сплату страхових внесків в повному обсязі. Зазначене в цьому пункті Договору страхування здійснюється Позичальником в страховій компанії, обраній ним самостійно зі страхових компаній, які акредитовані Кредитором.».

Так, відповідно до положення п.6 абз. 4 ч.4 ст.11 Закону визначено, що «У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 6) умови дострокового розірвання договору;».

Узагальнюючи вищевикладене загалом, та беручи до уваги, що як станом на момент підписання Договору 08.08.2008 року, так і зі спливом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту укладання Договору, у відповідності до п.6.5. Договору, що припадає на 07.09.2008 року позивачем не було укладено Договір страхування життя або страхування від нещасного випадку Позичальника за передбаченими п.11.3. Договору умовами, як основної передумови надання Кредиту у відповідності до п.6.2. Договору. Це підтверджується невідповідністю зазначеного в Договорі страхування Вигодонабувача, яким не може бути Чернігівська Обласна Дирекція ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» оскільки за приписами п.1.3. Положення вона не є юридичною особою, а обов`язковість статусу юридичної особи вимагається положеннями ст. 985 ЦК, ч.3 ст.3 та ч.4 ст.16 Закону про страхування. Додатково, відповідач особисто у відповідності до вимог п. 10.6. Договору, не здійснив за свій рахунок укладання договорів страхування життя позивача або його страхування від нещасного випадку, і це підтверджується, як Графіком погашення кредиту так і інших платежів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що є додатком до Договору, так і Графіком погашення кредиту та інших платежів, що є додатком до Додаткової угоди №5 від 01.06.2009 року (копія є в матеріалах справи).

Таким чином, представник позивача вважає, що станом на 08.09.2008 року у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не виникло обов`язку надати позивачу кредит, відповідно до умов визначених п.6.5. Договору.

Беручи до уваги, що Сторонами не було виконано обов`язкової передумови укладання Договору визначеної п.6.2. Договору, що передбачено п.3 абз.2 ч.4 ст.11 Закону, вказане є підтвердженням відсутності згоди щодо відповідної істотної умови визначеної чинним законодавством. що регулює кредитні правовідносини, а тому Договір з цих підстав є неукладеним починаючи з 08.09.2008 року.

Також зазначено, що є необхідність визнання пунктів 1.3.1., 3.1. та 7.10. Договору несправедливими, а відповідно - недійсними, а підтави у визначенні п.1.4. Договору поняття «Зобов`язання» посилання на «… сплату комісій…», у пунктах 1.1.3.1., 1.1.4, 2.2., 7.5., 7.6., 7.7., 8.3., 9.1., 9.3., 10.4., 10.8., 10.9., 11.8., 13.2., 15.2., 15.3., 15.6., 16.1., 16.2., 16.3., 16.4., 17.1. Договору мають бути також визнані несправедливими, а відповідно недійсними, оскільки містять приховане посилання на сплату комісії, як зобов`язання.

Позивач звертає увагу на визнання пунктів договору, які містять умови щодо односторонньої зміни процентної ставки за волевиявленням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» недійсними, а саме посилається на практику судів щодо зміни даної ставки.

Так, відповідно до мотивувальної частини Заочного Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2011 року по справі № 2-6998/11 (яке набрало законної сили 25.04.2011 року) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16208449) зазначено, що «…Оцінюючи позовні вимоги в частині недійсності умов п.6.2. договору, згідно яких відповідач має право змінити відсоткову ставку за користування кредитом в односторонньому порядку, суд приходить до наступного. Дане положення договору надає необмежене право відповідачу, щодо односторонньої зміни умов договору, при цьому суттєво зменшено права позивача, тобто всупереч принципу добросовісності встановлено дисбаланс прав та обов`язків сторін договору, що є порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином суд приходить до висновку про необхідність задоволення даної позовної вимоги.».

В підтвердження того, що рішення №2-6998/11 набрало законної сили, та про яке було відомо ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2011 року по справі №2-8400/11 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31884707), яким зазначено, що «Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2011 р. у цивільній справі № 2-6998/11 зазначений договір був визнаний недійсним в частині положень його пп. 1.6., 3.8., 5.4., 6.2. (а.с. 46-49).». Додатково, ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 року провадження № 22-ц/490/6518/11 зазначено, що «…Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання припиненим п. 5.1. спірного договору позивачка зазначила, що останній містить посилання на необхідність здійснення позичальником виплат на користь банку на рахунок № НОМЕР_1 , в той час як з 12.11.2008 р. номер такого рахунку був змінений, а отже згідно ч. 2 ст. 604 ЦК України відбулося припинення зобов`язання у цій частині заміною його новим зобов`язанням, а щодо визнання таким, що припинився, п. 5.5. спірного кредитного договору, позивачка зазначила, що згідно йому позичальник зобов`язаний здійснити дострокове погашення кредиту з усіма нарахуваннями зокрема у випадку, зазначеному п. 6.2. того ж договору, втім в частині цього пункту договір був визнаний недійсним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2011 р., а отже виконання положення п. 5.5. договору стало неможливим з підстав, за які жодна з сторін не відповідає, що тягне його припинення згідно ч. 1 ст. 607 ЦК України… Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2011 р. у цивільній справі № 2-6998/11 зазначений договір був визнаний частково недійсним, а саме в частині положень його п. 6.2., 1.6., 3.8., 5.4. (а.с. 46-49).».

Відповідно до положень пункту 3.5. Правил зазначено, що «3.5. Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).».

Беручи до уваги зміст мотивувальної та резолютивної частини Рішення № 610/624/15-ц та Рішення №2-6998/11 що для Суду є преюдиційними фактами (ч.4 ст. 82 ЦПК), які були встановлені по відношенню до Відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», вважаємо, що положення пунктів та підпунктів 1.2.1., 1.2., 3.2., 3.3., 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3., 4.1.4., 4.1.5., 4.1.6., 4.1., 4.2., 4.3.1., 4.3.2., 4.3.3., 4.3.4., 4.3. Договору мають бути визнані недійсними, оскільки на момент укладання Договору п. 3.5. Правил містив застереження щодо зміни відсоткової ставки процентів за волевиявленням Банку, додатково існує заборона їх дії на законодавчому рівні у відповідності до положень ст.1056-1 ЦК України.

Відповідно до п.6.5. Договору зазначено, що «6.5. Зобов`язання Кредитора за Договором є відкличними. Позичальник втрачає право на отримання Кредиту, а цей Договір вважається розірваним, в разі невиконання Позичальником протягом 30 календарних днів з дати укладення цього Договору обов`язків щодо укладання Договорів забезпечення та договорів страхування (невиконання умов надання Кредиту згідно п.6.2. Договору). Кредитор також вправі відмовити у наданні Кредиту та відмовитись від цього Договору, якщо після укладання цього Договору будуть виявлені обставини, які явно свідчать про те, що Кредит може бути вчасно непогашений Позичальником.».

Відповідно до мотивувальної частини Рішення №2-6998/11, зазначено, що «…Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання недійсними умов п.1.6. договору за якими зобов`язання кредитора за цим договором є відкличними суд приходить до наступного. Дане положення договору надає необмежене право відповідачу, щодо односторонньої зміни умов договору, відмови від його виконання. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана умова була передбачена спірним договором, але при цьому суттєво зменшено права позивача, тобто всупереч принципу добросовісності встановлено дисбаланс прав та обов`язків сторін договору, що є порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином суд приходить до висновку про необхідність задоволення даної позовної вимоги.».

Беручи до уваги зміст мотивувальної та резолютивної частини Рішення №2-6998/11, що для Суду є преюдиційними фактами (ч.4 ст. 82 ЦПК), які були встановлені по відношенню до Відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», вважаємо, що положення пункту 6.5. Договору щодо вказівки на те, що «Зобов`язання Кредитора за Договором є відкличним» підлягає визнанню недійсним.

Аналізуючи у сукупності висновки, щодо визнання недійсними пунктів та підпунктів Договору представник позивача вважає, що більшість вказаних вище пунктів стосуються суттєвих (істотних) умов Договору, а саме:

1. Предмет Договору - п.2.1., 2.2. Договору, (Стаття 2. Предмет Договору в цілому);

2. Умови надання кредиту - п. 1.1.5., 1.3.1., 1.3.6., 2.1., 6.2., 11.3.;

3. Проценти за користування кредитом - п.1.2., 3.1., 3.2., 3.3., (Стаття 3. Проценти та комісійні винагороди в цілому) 4.1., 4.2., 4.3.,

4. Умови виконання Договору - п. 2.1., 2.2., 5.2., 5.3., (Стаття 5. Забезпечення виконання зобов`язань та особливі умови кредитування в цілому). 6.3., 6.5., (Стаття 6. Порядок надання кредиту в цілому), 7.4., 7.5., 7.6., 7.7., 7.10., (Стаття 7. Порядок погашення кредиту, процентів та інших платежів за договором в цілому), 8.3., 9.1., 9.3., 10.4., 10.6., 10.7., 10.8., 10.9., 11.4., 11.8., 12.3., 13.2., 15.2., 15.3., 15.6., 16.1., 16.2., 16.3., 16.4., (Стаття 16. Відповідальність сторін в цілому), 17.1.; додатково, керуючись положенням ч.6 ст.18 Закону та ст.217 ЦК, позивач вважає, що оскільки недійсність положень про зобов`язання, разом з тим, недійсність положень про односторонню зміну процентної ставки, про відкличну умову, про обов`язок страхування та нав`язування акредитованих ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» страхових компаній, безпосередньо впливає на недійсність інших положень Договору, в т.ч. і істотних, які в подальшому потребують змін, тому цей Договір має бути визнано недійсним в цілому, оскільки містить ряд несправедливих умов ще з моменту його укладення та враховуючи що ці несправедливі умови стосуються суттєвих (істотних) умов договору, присутність яких і виключала б можливість укладення Договору саме 08.08.2008 року.

Щодо визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди №5 від 01.06.2009 року.,представник позивача вказує, що оскільки за пунктом 1.3. Додаткової угоди було змінено строк погашення Заборгованості, тобто фактична заборгованість за сумою кредиту була збільшена на суму Заборгованості за відсотками, то, що з цих підстав вказані зміни вплинули на розмір сукупної вартості кредиту починаючи з 01.06.2009 року, про що Кредитодавець у відповідності до вимог ст.11 Закону та Правил, належним чином не повідомив Позичальника.

Аналізуючи вищевикладені посилання на зміст Договору, Додаткової угоди, Графіків погашення кредиту та інших платежів (далі - Графік), що є додатками до Договору та Додаткової угоди позивач вважає, що Кредитор оформив кредитні відносин з порушенням ст.11 Закону та Правил, а саме не описав у процентному значенні та у грошовому виразі у валюті платежу розмір сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом, не вказав реальну процентну ставку (у процентах річних) та абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Разом з тим, перед укладанням Договору та Додаткової угоди Кредитодавець не повідомив та не надав на підпис Позичальнику визначений п. 3.5. Договору Додаток №2 до цього Договору, яким визначено розрахунок сукупної вартості Кредиту, оскільки зміни за п.1.3. Додаткової угоди призвели до збільшення як строку так і суми заборгованості Позичальника, що відобразилось на сукупній вартості Кредиту, тому Кредитодавець зобов`язаний був повідомити про це Позичальника до моменту укладання Додаткової угоди.

Також, зазначено, що беручи до уваги зміст мотивувальної та резолютивної частини Рішення №743/180/14-ц що для Суду є преюдиційними фактами (ч.4 ст. 82 ЦПК), які були встановлені по відношенню до Відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивач вважає, що оскільки Банком не було письмово оприлюднено інформацію зазначену у ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» до моменту укладання Договору, тобто недотримано вимог щодо істотних умов договору, які є необхідними при його укладенні, тому Кредитний договір від 08.08.2008 року № 014/0953/82/72019 не є укладеним.

З врахуванням зазначеного позивач просить суд: визнати недійсним Кредитний договір № 014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року та Додаткову угоду №5 від 01.06.2009 року до Кредитного договору № 014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року укладені між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

08.05.2018 представник позивача подав заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

23.05.2018 представник позивача подав заяву про поновлення строків позовної давності, оскільки вважає їх не пропущеними, так як у період з 08.08.2008 по 17.09.2015 позивачу не було відомо про ряд несправедливих та протиправних умов.

01.02.2019 на підставі розпорядження №47 дана справа була передана на повторний авторозподіл, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_2 та надійшла до провадження судді ОСОБА_3.

08.10.2021 року відповідно до розпорядження № 357, у зв`язку зі смертю судді ОСОБА_3., вказану справу 11.10.2021 було передано на повторний автоматичний розподіл та визначено суддю Ільєву Т.Г.

12.10.2021 ухвалою суду прийнято допровадження судді Ільєвої Т.Г. та призначено до підготовчого судового засідання.

16.03.2023 представник позивача подав додаткові пояснення.

Представник позивача в судове засідання подав заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності, вимоги заяви про збільшення позовних вимог підтримує.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься заява (том II а.с.153) про розгляд справи без участі відповідача та представник просив відмовити в задоволенні позову. Окрім цього, вказав, що підтримує свою позицію шодо застосування строків давності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов`язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст.ст.215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Також, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.

Згідно з частиною першою ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У даному випадку спрацьовує та має перевагу загальне право, положення якого відображені у ст. 629 ЦК України, відповідно до якого договір (письмова форма обов`язкова) є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, судовим розглядом встановлено, що 21.08.2008 року АТ «Райффайзен Банк» видав позичальнику 26 000 доларів США.

ОСОБА_1 , згідно розрахунку заборгованості, виконувала умови кредитного договору та сплачувала заборгованість по тілу та відсоткам до 24.12.2014 року та 01 червня 2009 р. уклала з банком Додаткову угоду №5.

На думку суду, підписавши кредитний договір та додаткову угоду до нього сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому вони є обов`язковим до виконання.

Укладення договору із кредитодавцем на отримання кредиту відповідало внутрішній волі позичальника. Кредитний договір було укладено та підписано за згоди двох сторін - позивача та відповідача, які досягли згоди щодо істотних умов договору, а саме надання кредиту ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 1056 ЦК України, позивач мала право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Проте, вказаних дій позивач не вчинила та уклала кредитний договір, висловивши у такий спосіб своє волевиявлення щодо укладення кредитного договору.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року за N 168 регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту (п. 1.2 Правил).

Разом з тим, наслідки ненадання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту вказаними правилами не передбачені.

Аналізуючи Закон України «Про захист прав споживачів» слід враховувати, що не передбачено такої підстави для визнання кредитного договору недійсним, як надання/ненадання суб`єктом господарювання інформації споживачеві послуг про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у Постанові №5 від 30.03.2012 року, в якій зазначено, що при розгляді справ, суди мають враховувати, зокрема висновки викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі № 15рп/2011, а саме: аб. 16 ч. 1 ст. 6 Закону про фінансові послуги врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а ст. 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року - щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу.

Будь-яких доказів щодо звернення з вимогою про надання будь-яких додаткових відомостей, або щодо нерозуміння умов кредитування позичальником, до Банку не надходило.

Окрім того, як вбачається з положень ч. 2. ст. 213 ЦК України якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, подальші та узгоджені дії позивача щодо укладення додаткових угод та внесення коштів в іноземній валюті спрямованих на врегулювання кредитної заборгованості та на часткове виконання умов кредитного договору, свідчать про визнання факту отримання кредитних коштів, розуміння положень відповідного договору та наявність зобов`язань за таким договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1-3 та 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З врахуванням зазначеного, спірний кредитний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки в момент його вчинення сторонами були дотримані всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину на момент його вчинення не суперечив нормам ЦК України, іншим актам законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які уклали кредитний договір, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був вчинений у формі встановленій законом (згідно зі ст. 208 ЦК України - письмовій формі); правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, правочин, що оспорюється, повністю відповідає вимогам законодавства, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

При укладенні спірного договору як позивачу так і відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови та вкрай невигідних для себе умовах. Позивач певний період сплачувала кошти за спірним кредитним договором, тобто здійснювала юридично значимі дії. Також, суд не вбачає реальних доказів зміни ставки.

Окрім цього, суд прийшов до висновку, що посиланя сторони позивача та кожний пункт договору та додаткової угоди та застосування до них певної практики інших суддів, ще несвідчить про обгрунтованітсь такої позиції, обов`язковість її прийняття та є аналогічною по відношенню до даної справи. Оскільки такі посилання мають ґрунтуватись на доказах та відповідпоних обґрунтуваннях стосовно предмету спору.

Таким чином, на думку суду, стороною позивача не доводено обгрунтованості вимог позивача, оскільки вони спростовані доводами сторони відповідача. Також, суд вважає, що позивач в рамках розгляду справи про стягнення заборгованості вправі надавати свої заперечення стосовно заборгованості та її нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України, докази маються бути належними та допустимими.

Також, варто вказати, що ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання недійсними кредитного договору та додаткової угоди №5 до суду пропустивши строк позовної давності тривалістю у три роки, як це передбачено ст. ст. 256, 257 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Необхідно взято до уваги той факт, що позивач звернувся до суду з позовом в 2016 році, тобто, поза межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, оскільки правовідносини кредитним договором та додатковими угодами виникли ще набагато раніше, а саме: 08 серпня 2008 року - кредитний договір № 014/0953/82/72019 від 08 серпня 2008 року; 01 червня 2009 року - уклала з банком Додаткову угоду №5 від 01 червня 2009 року до кредитного договору; сплачувала заборгованість до 24.12.2014 року.

Позивачем не доведено, що їй не було відомо і не могло бути відомо про порушення свого права на день укладання оспорюваних договорів, оскільки обчислення строку позовної давності починається з часу коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, в даному випадку з часу підписанням кредитного договору та всіх додаткових угод.

Таким чином, із позовом про визнання недійсними кредитного договору та додаткової угоди №5 вона звернулась лише в 2016 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволенні цього позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, зробленою до винесення рішення, є окремою підставою для відмови у позові.

З врахуванням зазначеного, суд вважає, що строки позовної давності були пропущенні та не підлягають поновленню.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених чинним законодавством правових підстав для визнання такого кредитного договору та додаткової угоди недійсними.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 92, 95,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ст.ст.11,203,627,628,634 ЦК України,Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 09.03.2023.

Суддя Т.Г. Ільєва