Ухвала суду № 112369849, 24.07.2023, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

24 липня 2023 року м. Чернігів справа № 927/103/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справіза позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» 15600, м. Мена Чернігівської області, вул. Піщанівська, 28 (mena-avangard_ltd@ukr.net) (ІНФОРМАЦІЯ_1 - електронна адреса представника - адвоката Іващенка Владислава Івановича)про стягнення 17 746 969 грн 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства, в розмірі 15 523 924,00 грн., 1 466 413,66 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 756 631,80 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 26 червня 2017 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена - Авангард», якими прийнято рішення (протокол від 26.06.2017р. № 5), зокрема щодо виходу ОСОБА_1 зі складу засновників (учасників) товариства та виплати йому вартості частини майна товариства та частки прибутку, одержаного юридичною особою в 2017 році до моменту його виходу, пропорційної частці у статутному капіталі (35,24 відсотків) згідно з даними балансу товариства станом на 06 червня 2017 року (з проведенням виплати після затвердження звіту товариства за 2017 рік і в строк до 12 місяців з дня виходу - до 06 червня 2018 року).

Натомість, в порушення норм ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», а також всупереч прийнятого загальними зборами учасників товариства рішення, розрахунок вартості майна товариства проведений не був, грошові кошти протягом встановленого строку виплачені не були. На звернення до відповідача позивач був повідомлений про неможливість здійснити розрахунок у зв`язку з відсутністю необхідних документів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

21.07.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову (надалі - Заява), згідно якої останній просить:

-накласти арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» в межах суми 17 746 969,46 грн;

-заборонити усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема приватним та державним нотаріусам, державним режстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у т.ч. реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, свідоцтво про право власності, передачі в іпотеки, довірчу власність, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інше) стосовно нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» в межах суми 17 746 969,46 грн.

В обгрунтування заяви позивач вказує, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2020 по даній справі призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Неодноразові звернення судових експертів експертної установи щодо витребування від відповідача документів, необхідних для проведення експертного дослідження і які були задоволені ухвалами господарського суду, з боку товариства кожного разу залишались без задоволення з посиланням на неможливість їх надання, що розцінюється позивачем як свідома бездіяльність.

Підставою для подання Заяви позивач вважає наступне:

наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» зобов`язань за Договором іпотеки № 363778-ІДІ, серія та номер: 265, виданий 23.02.2018 у розмірі 100 000 000,00 грн;

купівля Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» коштовного майна, зокрема судно (яхта) бортовий номер SI-SVP45040E121, регістровий номер SRU026867;

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» є недобросовісним учасником процесу, яке вчиняє свідомі дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення даного позову.

Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (п.18 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або вказаних осіб, та, відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову потрібно враховувати, що такими заходами не повинні обмежуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані із предметом спору.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/2795/20.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2023 у справі № 914/2736/21.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Звертаючись із Заявою, позивач зазначає, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 23.02.2018 13:34:58 проведена державна реєстрація:

Державний реєстратор: приватний нотаріус Калашова Людмила Вікторівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Документи, подані для державної реєстрації: Договір іпотеки № 363778-ІД1, серія та номер: 265, виданий 23.02.2018, видавник: Калашова Л.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; ДОГОВІР № 1 ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ ДО ДОГОВОРУ ІПОТЕКИ, серія та номер: 1045, виданий 31.07.2020, видавник: Калашова Л.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Відомості про основне зобов`язання: Строк виконання основного зобов`язання: 06.10.2035, розмір основного зобов`язання: 100000000,00 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання: Рамкова угода, серія та номер: №FW115.1052, виданий 06.10.2015, видавник: ПАТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»

Відомості про суб`єктів: Іпотекодержатель: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРОКРЕДИТ БАНК», код ЄДРПОУ: 31677333

Іпотекодавець: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕНА-АВАНГАРД», код ЄДРПОУ: 30481568.

Існування такого запису заявник розцінює як можливість банківської установи в будь-який момент звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за відповідним договором, зробивши, тим самим, неможливим виконання рішення суду (у випадку задоволення даного позову).

За змістом ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Посилаючись на дану обставину, заявник належними засобами доказування не довів той факт, що відповідач має саме прострочене зобов`язання (заборгованість) перед ПАТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», що може мати своїм наслідком задоволення останнім своїх вимог за рахунок відповідного майна.

Разом з тим, зважаючи на вищенаведені приписи ст. 3 Закону України «Про іпотеку», в будь-якому випадку ПАТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» має переважне право перед іншими особами у т.ч. і перед ОСОБА_1 задовольнити вимоги до ТОВ «МЕНА-АВАНГАРД» за рахунок іпотечного майна, зокрема і того, арешт на яке просить накласти заявник.

Також заявник зазначає, що він володіє інформацією щодо співпраці відповідача з іншими банківськими установами шляхом відкриття рахунків, зокрема в АТ «Ощадбанк», АТ «ПроКредит банк», АТ «УкрСиббанк», а також укладення договорів лізингу з ПАТ «КредоБанк».

Однак ОСОБА_1 не зазначив доказів на підтвердження даної обставин; відповідні докази не додані і до Заяви.

Крім того, заявник не зазначив яким чином дана обставина може вплинути на виконання судового рішення, що буде ухвалене за результатами вирішення даного спору.

Посилання заявника як на підставу звернення із Заявою на купівлю відповідачем судна (яхти) бортовий номер SI-SVP45040E121, регістровий номер SRU026867 судом відхиляється, оскільки ОСОБА_1 не подано доказів на підтвердження факту вчинення товариством відповідних дій.

Щодо зауваження заявника не недобросовісну, на його думку, поведінку відповідача, яка полягає у невиконанні процесуальних документів, постановлених по даній справі, суд зазначає, що питання добросовісності учасників справи під час розгляду та вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не вирішується. Натомість оцінка дій/бездіяльності сторін буде надана судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення даного спору з урахуванням всіх обставин справи в контексті наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи відповідні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які могли б свідчити про наявність умов для застосування заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Заяви.

За змістом ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 136-140, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копії цієї ухвали надіслати сторонам.

Дата набрання ухвалою законної сили - 24.07.2023.

Суддя А.С.Сидоренко