Рішення № 112361649, 20.07.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2628/23

Провадження № 2/346/1133/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Тимошишин І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог що предмету спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. вчинено виконавчий напис № 72993 про стягнення з позивача 28 450,91 грн. 17.02.2022 року приватним виконавцем Безруким О.В. на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 68707318, про яке вона дізналась із сайту Єдиного реєстру боржників.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з`ясувалось, що цей виконавчий напис вчинено на кредитному договорі № 591055613 від 17.07.2019 року, укладеному з АТ «Альфа-банк», правонаступником якого згідно з договором факторингу № 3 від 20.09.2021 року, став відповідач.

Вважає, що дії приватного нотаріуса вчинені без належних правових підстав, з огляду на те, що останнім не перевірено факту безспірності вимог стягувача; вона не отримувала жодних повідомлень із визначенням суми заборгованості, розрахунків заборгованості; вказаний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався; її не повідомлено про відступлення прав вимоги та заміну кредитора у правовідносинах. Крім того, однією з умов вчинення виконавчого напису є засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, якої позивач не отримувала, що свідчить про те, що приватним нотаріусом не дотримано процедури вчинення виконавчого напису. Тому позивач просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати в сумі 1 610,40 грн., які складаються з 1 073,60 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 536,80 грн. - заяви про забезпечення позову.

Позивач в судове засідання не з`явилась, одночасно з позовною заявою подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує, розгляд справи просить проводити у її відсутності (а. с. 14).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 23.06.2023 року представник відповідача Наваренко В.Г. електронною поштою надіслав до суду письмову заяву, в якій позов у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнає, просить розгляд справи проводити у відсутності представника, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (а.с. 48-50). Крім того, вказаним представником цього ж дня надіслано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, згідно з яким вважає, що покладення судових витрат на відповідача в розмірі заявленому позивачем є неправильним та несправедливим, а такий розмір можливий в сумі 1 000 грн., враховуючи, що такі витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, в мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Просить врахувати поведінку відповідача у справі, який позов визнає та не здійснює будь-яких дій, направлених на витрачання додаткових ресурсів для постановлення рішення у справі та затягування розгляду справи (а.с.51-53).

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, від них не надійшло заяв про розгляд справи у їхній відсутності.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача і третіх осіб.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 72993, про стягнення невиплачених в строк грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», якому акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» на підставі договору факторингу № 3 від 20.09.2021 року відступлено право вимоги за кредитним договором № 591055613 від 17.07.2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.09.2021 року по 20.12.2021 року. Сума заборгованості складає 28 400,91 грн., а також 50 грн. плати за вчинення виконавчого напису (а.с. 16).

Згідно з копією заяви № б/н від 14.02.2022 року директор ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. як стягувач звернувся до приватного виконавця Безрукого О.В. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 15).

17.02.2022 року приватним виконавцем викового округу Івано-Франківської області Безруким О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68707318 щодо виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 18).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус керувалася ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року в справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року в справі № 910/13233/17.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

На спростування викладеного стороною відповідача не надано суду докази того, що виконавчий напис від 22.12.2021 року вчинений на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, що є обов`язковим.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року в справі №201/15282/16-ц провадження № 61-40796св18, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Також слід зазначити, що в оспорюваному виконавчому написі вказано, що сума заборгованості складає 28 400,91 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 18 933,94 грн.; заборгованість за відсотками та комісією - 9 466,97 грн.; а також плата за вчинення виконавчого напису - 50 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 28 450,91 грн. Стягнення проводиться за період з 20.09.2021 року по 20.12.2021 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача та наявність у нього права вимоги. Не надано таких документів і приватним нотаріусом Солонець Т.М.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Розмір невиконаних зобов`язань за кредитним договором визначено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та без проведення детального помісячного його розрахунку. Окрім цього, приватний нотаріус не перевірила наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої п.п.2.3 п.2 гл.16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Тобто, з установлених судом обставин справи не вбачається, що, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості позивача надав, з урахуванням положень Переліку документів, належні докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Також відсутні докази на підтвердження того, що позивач була повідомлена про зміну кредитора у зобов`язанні (від АТ «АЛЬФА-БАНК» до ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" ), та слід звернути увагу, що не відомо чи були вказані документи представлені і нотаріусу, який вчиняв виконавчий напис.

Тобто, приватний нотаріус, хоча і посилається на існування такого договору, однак, не представляться можливим встановити чи перевіряла вона і яким чином наявність правових підстав у ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" стягувати з позивача суму кредиту, в тому числі звертатися із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки не підтверджено, що такий договір про відступлення права вимоги надавався нотаріусу, як і не надано його суду.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача та визнання ним позовних вимог, а також заперечення позивача щодо наявності безспірної заборгованості перед відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки останній вчинений приватним нотаріусом без дотримання вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року).

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою та із заявою про забезпечення позову сплачено судовий збір в загальному розмірі 1 610,40 грн. (1 073,60 грн. + 536,80 грн. ), що стверджується відповідними квитанціями (а.с. 6, 24).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України та згідно з ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що представник відповідача визнав позов до початку розгляду справи по суті, а також відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим сплачений судовий збір за її подання на користь позивача стягненню не підлягає, суд вважає, що позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору з державного бюджету, сплаченого нею при поданні позову (1 073,60 грн.), а саме 536,80 грн., а решту понесених судових витрат по сплаті судового збору за цю вимогу в сумі 536,80 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15, 16,18 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 81, 89, 141, 142, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 72993, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженки с. Хімчин Косівського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 591055613 від 17.07.2019 року в сумі 28 400 (двадцять вісім тисяч чотириста) гривень 91 копійка, а також 50 (п`ятдесят) гривень плати за вчинення виконавчого напису.

Повернути з державного бюджету позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженці с.Хімчин Косівського району Івано-Франківської області, жительці АДРЕСА_1 , сплачений нею по квитанції № 32528798800006916756 від 16.05.2023 року судовий збір в розмірі 50 відсотків, а саме 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженки с. Хімчин Косівського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженка с. Хімчин Косівського району Івано-Франківської області, жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, АДРЕСА_2.

Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 4, офіс 2.

Повний текст рішення складено 24 липня 2023 року.

Суддя Яремин М. П.