Ухвала суду № 1123560, 31.10.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2007 року                                                     м. Харків

Справа № 22-а-1054/07

Категорія: 23                                                       Головуючий 1 інстанції: Мінаєва О.М.

                                                                         Доповідач: Водолажська Н.С.

            Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя  Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.

при секретарі  Волошиній Я.В.

за участю представників:

представників позивача – Грачьов Ю.Ю., Титова Н.В., Горшкова Г.І.

представників відповідача – Дубонос І.Г., Малахова Ю.А.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 03.03.2007 року по справі№АС-41/11-07

за позовом  ТОВ «ФК»Інвеста»

до                   ДПІ у Київському районі м. Харкова

про                скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "ФК "Інвеста", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому після доповнення позовних вимог заявою від 26.02.07 р. просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова № 0000682200/0 від 19.12.06 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 28179,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2817,9 грн. та другу податкову вимогу № 2/250 від 12.02.07 р.

Постановою Господарського суду Харківської області від 03.03.07 р. по справі № АС-41/11-07 позов був задоволений і скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова № 0000682200/0 від 19.12.06 р. та скасовано другу податкову вимогу ДПІ у Київському районі м. Харкова №2/250 від 12.02.2007 р.

Відповідач не погодився з вказаною постановою суду і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 03.03.07 р. та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позову, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції були порушені вимоги законів України «Про цінні папери та фондову біржу», «Про оподаткування прибутку підприємств», не враховані приписи листа ДПА України № 23881/7/15-0317 від 19.12.06 р. Крім того, апелянт наполягає на тому, що постанова суду не відповідає вимогам ст. 9, ст. 159 КАС України.

Позивач письмові заперечення проти апеляційної скарги не направляв, але представник позивача в поясненнях в судовому засіданні наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши судове рішення, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з на ступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000682200/0 від 19.12.06 р. є акт № 3468/22-0/32335917 від 08.12.06 р. про результати виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04 р. по 30.09.06 р.

За результатами вказаної перевірки перевіряючими були виявлені порушення вимог п. 7.6 ст. 7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов’язане з тим, що згідно листа ВАТ "Мегабанк" № 07-8145 від 22.09.06 р., за яким на підставі розпорядження ВАТ "Межрегіональний фондовий союз" № 4/2009-06 від 20.09.2006 р. на виконання розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 27-КИ-С від 28.11.05 р. про анулювання випуску № 620/1/01 від 17.12.01 р. акцій ВАТ "Укртелекомунікація" (код ЄДРПОУ 31646706) у зв'язку з ліквідацією товариства, зберігачем цінних паперів ВАТ "Мегабанк" станом на 21.09.06 р. проведені операції списання з рахунку № 325100 цінних паперів випуску № 620/1/01 від 17.12.01 р. акцій ВАТ "Укртелекомунікація" в кількості 134951 штук, внаслідок чого ТОВ "ФК "Інвеста" 22.09.06 р. здійснено списання вищезазначених цінних паперів з балансу підприємства, що в бухгалтерському обліку відображено по кредиту рахунка № 143 "Інвестиції з непов'язаними особами" та дебету рахунка № 976 "Списання необоротних активів", у податковому обліку дана операція не знайшла відображення. Оскільки витрати, пов’язані з придбанням акцій ВАТ "Укртелекомунікація", державна реєстрація якого припинена, не можуть бути враховані у складі від’ємного фінансового результату від операцій з акціями за 9 місяців 2006 р., перевіряючими зроблений висновок про заниження зобов’язань по податку на прибуток за 3 квартал 2006 р. в сумі 28179,0 грн. 

У наданому суду письмовому запереченні проти позову відповідач посилається на п. 1.4 та п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 1 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 18.06.1991 р. № 1201-ХП, зі змінами та доповненнями (який діяв до 23.02.2006 р., тобто до вступу у дію Закону України № 3480-І\/ "Про цінні папери та фондовий ринок"), зазначеними нормами яких дається визначення поняття терміну "цінний папір" та цінний папір у розумінні його якості як товару, а також на п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами і включає п’ять підпунктів, які врегульовують окремі питання цього порядку. Відповідач наполягає на наявності в діях підприємства фактів порушення саме п. 7.6 наведеної статті, але не вказує яке конкретне положення цієї норми було порушене і в чому вбачається порушення кожного з підпунктів цього пункту.

В акті перевірки записано, що у зв’язку з тим, що була припинена державна реєстрація емітента цінних паперів, то ці цінні папери не можуть бути використані у господарській діяльності підприємства з метою їх подальшого продажу та отримання прибутку, а такі цінні папери не відповідають визначенню цінних паперів, посилаючись при цьому на положення п. 1.32, 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що вищевказані норми містять тільки визначення термінів, які використовуються у вказаних законах, але жодним чином не визначають можливість або неможливість здійснення господарських операцій платника податків.

Суд першої інстанції правомірно послався на те, що згідно з п. 7.6.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням, а згідно з п. 7.6.4 цієї статті під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

У підтвердження того, що ТОВ "ФК "Інвеста" понесло витрати по придбанню акцій ВАТ "Укртелекомунікація" позивач надав суду платіжне доручення № 80 від 27.05.04 р., яке свідчить про перерахування на рахунок ЗАТ "ФК "М-Брок" грошових коштів у сумі 122068,88 грн. як оплата за акції за договором купівлі-продажу акцій № Т77 від 26.05.04 р.

Відповідно до пп. 7.8.9 п. 7.8 ст. 7 Закону, у разі коли під час розподілу ліквідаційною комісією коштів чи майна платника податку, що ліквідується, власник корпоративних прав отримує кошти або майно, сума (для майна - звичайна вартість) яких відрізняється від суми витрат, понесених таким платником на придбання таких корпоративних прав, то сума такого перевищення включається до складу валових доходів такого платника податку, а від'ємна сума включається до складу його валових витрат. При цьому такий розподіл не вважається виплатою дивідендів.

У відповідача відсутні докази того, що вартість акцій ВАТ "Укртелекомунікація" була компенсована позивачу і це не заперечувалося позивачем. Оскільки ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» не зобов’язують платника податків – власника цінних паперів вилучати вже відображені витрати від придбання цінних паперів або іншим чином здійснювати коригування податкових зобов’язань, то у перевіряючих при проведенні перевірки, а у відповідача при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення не було законних підстав на свій розсуд вимагати від позивача проведення такого вилучення або коригування.

З урахуванням вище наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що у позивача відсутні будь-які правові підстави для збільшення фінансового результату на суму 122068,88 грн. внаслідок анулювання випуску № 620/1/01 від 17.12.01 р. акцій ВАТ "Укртелекомунікація" у зв'язку з ліквідацією товариства.

Також судом першої інстанції було встановлено, що в акті перевірки зазначено, що у зв'язку з тим, що здійснення емітентом корпоративних прав операцій з випуску та розміщення емісійних цінних паперів шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником не є операцією з торгівлі цінними паперами (тобто емітент корпоративних прав не є продавцем при первинному розміщенні емісійних цінних паперів), то у ТОВ "ФК "Інвеста" не виникає витрат від придбання акцій ВАТ "Мегабанк" у сумі 3200000,0 грн. згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Інвеста" згідно договору купівлі-продажу акцій № 07-459 від 26.06.06 р. придбало прості іменні акції ВАТ "Мегабанк" у кількості 3200000 штук при первинній емісії цих акцій за ціною 3200000,0 грн. Згідно платіжних доручень № 129 та № 130 від 26.06.06 р. на суму 2500000,0 грн. та 700000,0 грн. відповідно позивач сплатив ВАТ "Мегабанк" (далі за текстом також - емітент) вартість акцій емітента, у зв'язку з чим позивачем понесені витрати у сумі 3200000,0 грн., які відображені в Додатку К-3 до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 р. в рядку 1.2 "витрати звітного періоду". Відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі наполягає на тому, що позивач неправомірно відобразив витрати на придбання акцій ВАТ "Мегабанк", посилаючись на те, що відповідно п. 1.28.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією, а згідно з п. 4.2.5 ст. 4 цього Закону суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, не включаються до складу валового доходу, в зв'язку з чим, прямі інвестиції здійснюються платником податку на поворотній основі та не можуть бути враховані у складі фінансових витрат на придбання акцій при визначенні фінансового результату від операцій з цінними паперами відповідно до п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, відповідач, з посиланням на п. 3 ст. 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", зазначає, що емісія і первинне розміщення цінних паперів здійснюється на первинному фондовому ринку, а купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше, відбувається на вторинному фондовому ринку, у зв'язку з чим, саме на вторинному ринку цінні папери виступають товаром в розумінні п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення).

Колегія суддів погоджується з посиланнями суду першої інстанції на те, що відповідно абз. 5 п. 7.6.1 ст. 7 вищевказаного Закону норми п. 7.6 ст. 7 Закону не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюється платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку, тобто норми п. 7.6. ст. 7 не поширюються на емітента цінних паперів, таким чином емітент цінних паперів не є продавцем цінних паперів при первинному розміщені емісійних цінних паперів, але для інвестора придбання акцій безпосередньо у емітента, відповідно до ч. 3 ст. 165 Господарського кодексу України, є операцією купівлі-продажу, а витрати, понесені у зв'язку з таким придбанням, відображаються в окремому податковому обліку фінансових результатів відповідно до п. 7.6.1 та п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 165 Господарського кодексу України операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Визначення операції з розміщення цінних паперів та емісії наведено у ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", відповідно до якої розміщенням цінних паперів є відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником, а емісією є установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Як вже було зазначено, порядок оподаткування операцій з цінними паперами визначений п. 7.6. ст. 7 Закону, норми якого відповідно п. 7.6.2 ст. 7 Закону, поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Згідно п. 1. ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Згідно з абз. 5 п. 2 ст. Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" професійними учасниками фондового ринку є юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

До матеріалів справи залучені копії ліцензій позивача на право проведення професійної діяльності на ринку цінних паперів, видані позивачу Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, серії АА № 770212 від 05.03.03 р. (дійсна до 05.03.06 р.) та серії АВ № 020593 від 06.03.06 р. (дійсна до 06.03.11 р.). Наявність таких ліцензій та здійснення позивачем професійної діяльності на ринку цінних паперів відповідачем не заперечується.

Таким чином, позивачем підтверджено, а відповідачем не заперечується, право підприємства на ведення професійної діяльності на ринку цінних паперів, у зв'язку з чим оподаткування операцій позивача з цінними паперам здійснюється в порядку,  передбаченому п. 7.6 ст. 7 Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 7.6.1 ст. 7 Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Відповідач не спростовує того, що витрати на придбання акцій ВАТ "Мегабанк" позивач відобразив у Додатку К-3 "Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами" до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 року в рядку 1.2 "витрати звітного періоду". Форма декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.03 р.

Порядок заповнення Додатку К-3 до декларації з податку на прибуток визначений у рядку з кодом 01.4 розділу 3 "Порядок заповнення декларації" вказаного наказу. Згідно з рядком 01.4 розділу 3 Наказу Додаток К-3 до декларації з податку на прибуток заповнюється відповідно до вимог п. 7.6 ст. 7 Закону. Витрати на придбання цінних паперів та деривативів, здійснені до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 349 (31.03.05 р.), визначаються за правилами, установленими п. 7.6.3 ст. 7 Закону.

Враховуючи визначення терміну "емісія", надане в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також те, що позивач є професійним учасником на ринку цінних паперів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем зроблені необґрунтовані висновки стосовно неправомірності відображення позивачем у Додатку К-3 до Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 року витрат від придбання акцій ВАТ "Мегабанк" у сумі 3200000,0 грн. Як свідчать надані до матеріалів справи документи, відповідачем була сформована та направлена на адресу позивача друга податкова вимога № 2/250 від 12.02.07 р., в якій платник податків повідомлявся про наявний у нього борг за узгодженим податковим зобов’язанням по податку на прибуток в сумі 28179,0 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 1080,0 грн.      Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова вимога надсилається платнику податків у разі коли такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Згідно з абз. 5 п. 5.2.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позов до суду був поданий 09.01.07 р., а тому з цієї дати податкові зобов’язання, визначені оскарженим податковим повідомленням-рішенням не можуть вважатися узгодженими.

Крім того, формуванню та направленню другої податкової вимоги повинно передувати формування та направлення першої податкової вимоги, яка повинна бути безпосередньо пов’язана з податковими зобов’язаннями, вказаними у другій податковій вимозі (може бути меншою, більшою, консолідованою).

Відповідачем не надано доказів того, що перша податкова вимога, як того вимагає пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу надсилалась, як і доказів правомірності формування і направлення другої податкової вимоги, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не виконані приписи п. 2 ст. 71 КАС України і не доведена правомірність формування та направлення позивачу другої податкової вимоги.     

 Зважаючи на встановлені колегією обставини, підстав для скасування постанови Господарського суду Харківської області від 03.03.07 р. по справі № АС-41/11-07 не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 03.03.2007 року по справі№АС-41/11-07 - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 03.03.2007 року по справі№АС-41/11-07за позовом ТОВ «ФК»Інвеста» до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування рішення– залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексу.

Головуючий                                                                                       Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                        Н.С. Водолажська

Н.В. Шевцова

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05.11.2007 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                    Н.С. Водолажська