Рішення № 112344725, 13.07.2023, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №639/8557/21

Провадження № 2/552/2007/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2023 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Слідчого судді - Турченко Т.В.,

При секретарі - Коробко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

15.12.2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом ОСОБА_2 про скасування арешту майна. В позовній заяві вказувала на те, що 19.09.2021 року їй стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним №13281479 наявний арешт її нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , який накладено на підставі постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Власником майна вказано ОСОБА_2 . Хоча на момент накладення арешту на майно ОСОБА_2 його власником не була, оскільки 18.10.2012 року позивач придбала двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В свою чергу арешт на майно було накладено лише 22.11.2012 року. В зв`язку з чим, просила суд скасувати арешт з нерухомого майна, яке належить їй, а саме квартири АДРЕСА_1 .

18.01.2022 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харків Ольховського Є.Б. відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

27.03.2023 року на підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» суддею Київського районного суду м.Полтави Турченко Т.В. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту майна прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.05.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило.

Третя особа Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання свого представника не направило, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності не надходило.

За наявності у справі достатніх доказів, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності сторін. Що не з`явилися в судове засідання.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, в зв`язку з неявкою усіх сторін в судове засідання.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 18.10.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 7938, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю., ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

З Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним №13281479 вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 22.11.2012 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Власником майна вказано ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що на момент накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 її власником не була.

Як вбачається з листа Холодногірсько-Новобаварськимй відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 02.12.2021 року, за даними АСВП, на виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харків ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження №31405854 з примусового виконання виконавчого документа №2н-3552/11, виданого 26.10.2011 року Ленінським районним суду м.Харкова. В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. В подальшому зазначене виконавче провадження завершено та у зв`язку із закінченням строку зберігання матеріали виконавчого провадження знищено.

Згідно ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. Частиною 5 ст. 59 вказаного вище Закону, передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За правилами ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно.

Згідно абзаців першого та другого пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 (далі Постанова № 5), у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно абзацу першого пункту другого Постанови № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 13 Постанови № 5 роз`яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Відповідно дост.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно дост.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК України є обов`язковою для суду.

На сьогодні позивач має намір оформити спадщину та розпоряджатися належним їй майном, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, тому позов підлягає до задоволення.

Позивач не ставить перед судом питання щодо стягнення судового збору.

На підставі викладеного та Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 16, 321, 386, ст.ст. 1, 2, 10-13, 200, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме з квартири АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), код ЄДРПОУ - 41430678, юридична адреса: м.Харків, вул..Москалівська, буд.58.

Головуючий суддя Т.В.Турченко