Рішення № 11234013, 30.08.2010, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 2272/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року cмт. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Сибільова О.В.,

при секретарі - Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції у м. Ромни Сумської області, третя особа: КСП «Мир», арбітражний керуючий Усенко Микола Петрович,

про стягнення одноразової допомоги в звязку з травмою на виробництві,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції у м. Ромни Сумської області (далі відділення Фонду) про стягнення одноразової допомоги в звязку з травмою на виробництві.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що в період з 14 липня по 14 вересня 1995 року він проходив виробничу практику в КСП «Мир». 14 вересня 1995 року отримав виробничу травму. 14 грудня 1995 року йому встановлено стійку втрату працездатності на 60 % та встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково. Відповідно до ст. 21 п. «б» Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили стійку втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі Закон № 1105), йому повинна бути виплачена одноразова допомога. Згідно поданих ним розрахунків сума цієї допомоги складає 42000 гривень. Оскільки КСП «Мир» на час подання позову до суду ліквідоване, а в квітні 2001 року створений Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, то зазначена сума допомоги повинна бути стягнута з Фонду.

Представник відповідача позов ОСОБА_2 не визнав, свої заперечення мотивував тим, що до 01 квітня 2001 року порядок відшкодування шкоди потерпілим на виробництві визначався Правилами відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, згідно яких за отриманням допомоги позивач повинен був звернутись до роботодавця, Фонд відшкодовує лише заборгованість по одноразовій допомозі, в разі ліквідації підприємства без правонаступників. Якщо позивач не звертався до власника підприємства з заявою про виплату одноразової допомоги, то заборгованості не існує і Фонд не повинен сплачувати ці кошти. На обґрунтування вимоги про відмову в задоволенні позову відповідач послався на ст. 1205 ЦК України. Крім того, представник відповідача зазначив, що згідно акту форми Н-1 про нещасний випадок, що стався з позивачем, складеного 15 вересня 1995 року, в п. 11.3 зазначено причиною отримання травми порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів. А згідно ч. 2 ст. 34 Закону № 1105, якщо ушкодження здоровя настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку комісії, але не більше як на 50 %.

Представник третьої особи - КСП «Мир» в судове засідання не зявився, оскільки підприємство було ліквідоване, правонаступників не має (а.с. 27).

Третя особа арбітражний керуючий Усенко М.П. в судове засідання не зявився, просив справу слухати без його участі, заперечень на позовну заяву не надав (а.с. 68).

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_2 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 10 липня 1994 року по 12 листопада 1994 року працював в КСП «Мир» різноробочим (підтверджується довідкою на а.с. 10, копією акту форми Н-1 на а.с. 6).

14 вересня 1994 року ОСОБА_2 отримав травму на виробництві в звязку з виконанням ним своїх трудових обовязків (а.с. 6).

В звязку з отриманою травмою потерпілому ОСОБА_2 14 грудня 1995 року встановлено третю групу інвалідності безстроково (згідно довідки МСЕК) та встановлено, згідно виписки з акту, втрату працездатності на 60 % безстроково (а.с. 6).

Відповідно до п. 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 1105, уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Посилання відповідача на те, що одноразова допомога не повинна сплачуватись позивачу, оскільки у підприємства, де він працював не виникло по ній заборгованості, є безпідставними.

Враховуючи зазначену норму перехідних положень Закону № 1105, суд приходить висновку, що така виплата одноразової допомоги повинна була бути здійснена позивачеві і не була йому нарахована підприємством, але вона вважається заборгованістю і тому підлягає стягненню з відділення Фонду.

Та обставина, що позивач не звертався з заявою до власника підприємства про виплату одноразової допомоги, в звязку з отриманою травмою на виробництві, не звільняє відповідача від її сплати.

Безпідставними є посилання відповідача на ст. 1205 ЦК України, як на обґрунтування відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки обовязковими умовами її застосування до спірних правовідносин є наявність правонаступника у підприємства, де працював позивач, а також якщо вимога стягнення стосується щомісячних платежів, а не одноразової допомоги.

Отже, в частині задоволення вимог позивача, щодо стягнення одноразової допомоги з відділення Фонду, позов підлягає задоволенню.

Стосовно суми стягнення, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Моментом виникнення спірних правовідносин є день встановлення втрати працездатності потерпілому 14 грудня 1995 року. Оскільки спірні правовідносини (порядок нарахування та виплати одноразової допомоги, в звязку з отриманою на виробництві травмою) на той момент регулювались Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (далі Правила відшкодування), тому питання про те, чи мав право позивач на отримання цієї допомоги, сума відшкодування, повинні вирішуватись згідно зазначеного нормативного акта.

З огляду на це, посилання позивача на норми Закону № 1105, як на підставу для виплати йому одноразової допомоги та обчислення суми цієї допомоги, є незаконними.

Крім того позивач надає власні розрахунки, в яких зазначає заробітну плату, відносно якої визначено суму одноразової допомоги, 1345 гривень 19 копійок. Суду не було надано доказів на обґрунтування визначення саме цієї суми як заробітної плати, яку отримував на час отримання травми позивач, тому суд не вважає розрахунки позивача вірними.

Оскільки з зазначених вище причин, позивачем невірно застосовані норми Закону № 1105, який на спірні правовідносини не розповсюджується в цій частині, сума одноразової допомоги повинна визначатись згідно вказаних Правил відшкодування.

Відповідно до п. 10 Правил відшкодування, розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Відповідно до п. 38 Правил відшкодування, суми відшкодування шкоди виплачуються: потерпілому з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності (14 грудня 1995 року).

Відповідно до п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266, оскільки позивач на момент отримання травми працював лише один повний місяць серпень 1994 року, то і для обрахування суми одноразової допомоги необхідно застосовувати його заробітну плату тільки за цей місяць. Цю обставину не оспорювали сторони по справі.

Згідно довідки заробітна плата ОСОБА_2 за серпень 1994 року була виплачена в сумі 918000 купонів (а.с. 9).

Відповідно до наданого виконавчою дирекцією Управління в Сумській області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України умовного розрахунку (а.с. 85), сума допомоги, яка могла бути виплачена позивачеві повинна складати 4030 гривень 71 копійку.

Позивач з цією сумою не погодився, але і доказів на її спростування не надав, клопотань про проведення відповідних експертних досліджень суду надано не було.

Тому суд погоджується з наданими Фондом розрахунками, згідно яких сума одноразової допомоги, яка повинна була бути виплачена позивачеві станом на 14 грудня 1995 року складає 550 гривень 80 копійок.

Відповідно до п. 29 Правил відшкодування, індексація суми відшкодування шкоди провадиться відповідно до чинного законодавства.

Оскільки з моменту встановлення втрати працездатності позивачу до моменту стягнення пройшов тривалий період, суд вважає за необхідне визначити суму стягнення з урахуванням індексів інфляції за період з 1996 року (оскільки індекс інфляції за грудень 1995 року не враховується) по липень 2010 року. Сума одноразової допомоги складає:

550,8 грн. х 1,397 (індекс інфляції за 1996 рік)

х 1,101 (індекс інфляції за 1997 рік)

х 1,200 (індекс інфляції за 1998 рік)

х 1,192 (індекс інфляції за 1999 рік)

х 1,258 (індекс інфляції за 2000 рік)

х 1,061 (індекс інфляції за 2001 рік)

х 0,994 (індекс інфляції за 2002 рік)

х 1,082 (індекс інфляції за 2003 рік)

х 1,123 (індекс інфляції за 2004 рік)

х 1,103 (індекс інфляції за 2005 рік)

х 1,116 (індекс інфляції за 2006 рік)

х 1,166 (індекс інфляції за 2007 рік)

х 1,223 (індекс інфляції за 2008 рік)

х 1,123 (індекс інфляції за 2009 рік)

х 1,018 (індекс інфляції за січень 2010 року)

х 1,019 (індекс інфляції за лютий 2010 року)

х 1,009 (індекс інфляції за березень 2010 року)

х 0,997 (індекс інфляції за квітень 2010 року)

х 0,994 (індекс інфляції за травень 2010 року)

х 0,996 (індекс інфляції за червень 2010 року)

х 0,998 (індекс інфляції за липень 2010 року)

= 3970 гривень 58 копійок.

Отже, з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції у м. Ромни Сумської області, на користь ОСОБА_2, слід стягнути одноразову допомогу в звязку з травмою на виробництві в сумі 3970 гривень 58 копійок.

Безпідставними суд вважає посилання відповідача на те, що сума стягнення повинна бути зменшена, з огляду на ту обставину, що травму позивач отримав в звязку з порушенням вимог безпеки, оскільки доказів цьому надано не було, крім того не надано доказів порушення саме позивачем цих правил безпеки, а також висновків відповідних органів по цьому питанню.

Судовий збір, в звязку зі звільненням відділення Фонду від його сплати, належить віднести на рахунок держави.

Сплачені позивачем 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи належить стягнути на його користь з відповідача.

На підставі п.п. 10, 29, 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 1266 від 26 вересня 2001 року, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили стійку втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 81, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції у м. Ромни Сумської області, Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, 65, код 24016460, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, одноразову допомогу в звязку з травмою на виробництві в сумі 3970 гривень 58 копійок.

Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції у м. Ромни Сумської області на користь ОСОБА_2 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ О.В. Сибільов