Вирок № 112331299, 21.07.2023, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/287/22

Провадження № 1-кп/242/596/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052690000072 від 26.01.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цукурине Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який перебуває в зареєстрованому шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого машиністом підземних установок ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Діючи в умовах воєнного стану, введеного 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 дібта продовженого Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб,Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 з 05 години 30 хвилин 25 листопада 2022 року строком на 90 дібта Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, 26 січня 2023 року приблизноо 14 годині 00 хвилин ОСОБА_4 умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, а саме вугілля, переслідуючи корисливі мотиви та ціль наживи, прибув на відкриту ділянку місцевості поблизу залізничної станції «Курахівка» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», розташовану за адресою: Донецька область, Покровський район, смт. Курахівка, вул. Вокзальна, 43, де реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, направився до составу сполученням станція «Курахівка» - станція «Бурштин», який тимчасово знаходився на залізничній колії станції «Курахівка». Підійшовши до составу, ОСОБА_4 технічними сходами заліз на напіввагон №62049044 з кам`яним вугіллям марки ДГ, клас 0-100, та за допомогою відра, яке заздалегідь приніс із собою, насипав вугілля до трьох мішків, які також приніс із собою, після чого по черзі скинув на землю наповнені мішки з вугіллям, загальною вагою 150 кг, на загальну суму 765 гривень, що належить ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», але, приблизно о 14 годині 20 хвилин, коли спускався з вагону, був затриманий працівниками поліції ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області. Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст15,ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив, що 26 січня 2023 року вдень він вирішив набрати вугілля, взявши з дому відро та мішки, прийшов на залізничну станцію «Курахівка», де побачив залізничний состав з вугіллям. Він піднявся до вагону та наповнив 3 мішки вугіллям, після чого спустив мішки з вугіллям на землю, однак коли він спускався з вагону, був затриманий на місці працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаюється.

Від представника потерпілого надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та згодою на дослідження доказів в порядку ч.3 ст.349 КПК України, відповідно до ст. 325 КПК України суд, за згодою учасників судового засідання, вважає можливим провести судовий розгляд без представника потерпілого.

Визнавши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд вважає вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч. 4 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, при якому особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем роботи характеризується позитивно, не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває,має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та ступень його тяжкості, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті.

Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 27.03.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ст.125 ч.2 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн.

Згідно квитанції №0.0.2922545883.1 від 27.03.2023 року ОСОБА_4 сплачено штраф у розмірі 850 грн. 27.03.2023 року.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 89 КК України (у редакції ЗаконуУкраїни No 2617-VIII) такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

Погашення судимості за вчинення кримінального проступку за приписами п. 21 ч. 1 ст. 89 КК України, не виключає застосування правил ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки такі наслідки притягнення до кримінальної відповідальності як зараховування в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбутого повністю за попереднім вироком, немає підстав вважати негативними в аспекті положень кримінально-правового інституту судимості. Погашення судимості усуває саме негативні наслідки вчинення конкретного кримінального правопорушення, а тому положення ст. 33 КК України , в аспекті їх застосування у взаємозв`язку із п. 21 ч. 1 ст. 89 КК України та ч. 4 ст. 70 КК України, не виключають зарахування відбутого особою покарання в строк остаточно призначеного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Таким чином, для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України має значення вид і розмір того покарання, яке вже було відбуте засудженим за попереднім вироком, водночас не має значення той факт, що судимість погашена за правилами п. 21 ч. 1 ст. 89 КК України.

Погашення судимості на підставі п. 21 ч. 1 ст. 89 КК України не звільняє суд від обов`язку виконати приписи ч. 4 ст. 70 цього Кодексу щодо призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень особі, засудженій за попереднім вироком за вчинення кримінального проступку, у разі повного відбуття покарання за попереднім вироком. Зарахування за правилами ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком, не є негативним наслідком погашення судимості на підставі п. 21 ч. 1 ст. 89 КК України.

Така позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 листопада 2022 року (справа No 234/17282/17, провадження No 51-2969км21).

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення до постановлення вироку Селидівського міського суду Донецької області від 27.03.2023 року, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у відповідності з вимогами ч.4 ст. 70 КК України.

Згідно досудової доповіді відділу пробації №14 філії ДУ «Центр пробації» у Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, складеної відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого, історію правопорушення, щире каяття та бажання його стати на шлях виправлення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без позбавлення або обмеження волі.

Враховуючите, що ОСОБА_4 беззаперечно визнав провину та щиро кається в скоєному, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, враховуючи досудову доповідь, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_4 для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання і тому необхідно прийняти рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з застосування ст.75,76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази вирішується в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за ч.2 ст15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Селидівського міського суду Донецької області від 27.03.2023 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, зарахувавши в строк покарання покарання відбуте повністю за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 27.03.2023 року.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, зобов`язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Речовий доказ: три поліетиленові мішки з вугіллям, загальною вагою 150 кг., що зберігаються на майданчику для зберігання речових доказів на території ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, повернути ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1