Рішення № 112329217, 06.07.2023, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 323/1791/21

провадження № 2/336/1819/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2023 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Нєдєльчевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

13.07.2021 р. позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи.

В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , громадянин Російської Федерації.

Після смерті ОСОБА_3 позивач проживала в будинку, а саме частині житлового будинку АДРЕСА_1 , яке належало померлому на праві власності. Після смерті ОСОБА_3 , спадщина відумерлою не визнавалась.

З 2004 р. позивач проживає у вказаному будинку, добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та утримує його, веде господарство, сплачує комунальні платежі.

Посилаючись на ст.ст.16, 316, 344 ЦК України, за позовом ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з правом реєстрації права власності у компетентних організаціях та установах.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 28.09.2021 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче судове засідання.

17.04.2023 р. справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, ухвалою від 19.04.2023 р. прийнята до провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.05.2023 р.

25.05.2023 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 06.07.2023 р.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце його проведення повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не подавали.

Суд розглянув справу за відсутності відповідачів на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу 06.07.2023 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію позивача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого 08.06.2004 р. приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області (а.с.31, 32), ОСОБА_3 належала частина житлового будинку АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с.6).

Згідно довідки № 1374 від 19.09.2019 р. (а.с.16) Комишуваської селищної ради ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації.

Згідно зіст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правовими нормамист. 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто є таким способом, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно дост. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 і 5ст. 1277 ЦК Україниу разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно достатті 1283 цього Кодексу.

Враховуючи положення ч.ч. 1 і 3ст. 1277 ЦК України, слід дійти висновку про те, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

Із огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно зіст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутністьо бставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно достатті 77 ЦПК Українин належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ОСОБА_1 в процесі розгляду справи не надала суду доказів, які підтверджують відсутність спадкоємців за заповітом чи за законом після смерті ОСОБА_3 та клопотань до суду про їх витребування не подавала.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів у порядку, визначеному ст.84 ЦПК України, не скористалась. Під час підготовчого провадження, судом були роз`яснені позивачу наслідки невчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83цього Кодексу та з дотриманням вимог, передбачених ч.2 цієї статті.

Позивач ОСОБА_1 була обізнаною про те, що власником частини будинку, що є предметом спору і щодо якого заявлені вимоги про визнання права власності за набувальною давністю, за життя був ОСОБА_3 . Відсутність інформації про спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після померлого, не надає позивачеві підстав вважати користування чужим майном правомірним.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимогст.141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 4,12,13,141,261,264,265,354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )до Комишуваськоїселищної ради(Запорізькаобласть,Пологівський район,смт Комишуваха,вул.БогданаХмельницького,49,ЄДРПОУ 24912390), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_2 )про визнанняправа власностіза набувальноюдавністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19 липня 2023 року.

Суддя О.В.Дмитрюк