Рішення № 112312737, 19.07.2023, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/402/23

Номер провадження 2-а/162/19/2023

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2023 року смт Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судових засідань Будько І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 29.05.2023 року звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Вимоги обгрунтовує тим, щoпостановою поліцейського ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кіпня О.В. серії ЕАС №7023676 від 20.05.2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) за порушення вимоги п. 9.2б ПДР України.

Вказує, що зазначене порушення не вчиняв, докази його вини відсутні, тому підстав виносити постанову щодо нього не було. Також при розгляді справи було порушено ряд його прав, а дії поліцейського Кіпня О.В. протиправні, оскільки останній відмовив у прийнятті усних клопотань про перенесення розгляду справи у зв`язку із бажанням скористатись послугами фахівця в галузі права, чим задіяв честь і гідність позивача.

Як вбачається з оскаржуваної постанови з правопорушенням та стягненням його ніхто не ознайомлював, не попередив про винесення постанови, яка складалася у його відсутності, інспектор не надав можливості письмово викласти заперечення, а усні не сприймав. Розгляд, як такий, не відбувався. Про прийняте рішення йому стало відомо 06.09.2022 року при отриманні копії постанови листом Укрпошти.

З огляду на вказане, вважає вказана постанова є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та просить поновити строк на оскарження вищевказаної постанови.

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 01.06.2023 року позивач подав позовну заяву в новій редакції, де відповідачем вказав Камінь-Каширський РВП ГУНП у Волинській області.

Ухвалою суду від 03.06.2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 29.06.2023 року замінено первісного відповідача у справі - Камінь-Каширський РВП ГУНП у Волинській області на належного відповідача Головне управління Національної поліції у Волинській області, направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, вказавши, що оплатив штраф, оскільки обізнаний про строки направлення постанови на примусове виконання.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення судового засідання до суду не подано. У встановлений судом строк відзив не поданий, заява про продовження строку для надання відзиву до суду не надходила.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Із постанови серії ЕАС №7023676 від 20.05.2023 року вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 20.05.2023 року о 13 год 24 хв в смт Любешів по вул. Поліській водій, керуючи транспортним засобом «Нісан» НОМЕР_1 під час здійснення повороту праворуч з вул. Січових Стрільців на вул. Поліська не ввімкнув правий покажчик повороту, чим порушив вимоги п. 9.2.б ПДР України.

Пунктом 9.2.б ПДР України встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

У даному випадку, обставини, зафіксовані на доданому до позовної заяви відеозаписі не відображають факту вчинення інкримінованого правопорушення, оскільки на відрізку дороги, де відбулася подія, відсутні будь які дорожні знаки, які б вказували на необхідність подавати сигнали світловими покажчиками повороту ОСОБА_1 , тому суд позбавлений можливості перевірити, чи наявний в діях останнього склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до положеньст. 1 КУпАП України, основним завданням цьогоКодексує охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїта законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно дост.9 КУпАПадміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті"встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283і284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Згідно зіст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.73,74 КАС Україниналежними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно правового висновку Верховного Суду у справі №338/1/17 помилковим є посилання на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС, суд констатує, що відповідач жодним чином не довів правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно були вчинені адміністративні правопорушення внаслідок недотримання ПДР.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, а також те, що встановити наявність вини у вчиненні адміністративного правопорушення лише за постановою про накладення адміністративного стягнення неможливо, а з доданого позивачем електронного доказу не вбачається можливим встановити наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, відтак не спростовано належними та допустимими доказами доводів позивача, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо позивача підлягає закриттю.

Крім того, позивач у позовній заяві просить притягнути інспектора поліції ОСОБА_2 до відповідальності та повернути сплачений штраф у розмірі 510 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 296 КУпАПскасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою.

Таким чином, позовна вимога про повернення сплаченого штрафу на підставі оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки згідно ч.3 ст. 286 КАС України, суд може прийняти одне з таких рішень:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Процедура повернення штрафу передбаченаст. 296 КАС Україниі не може бути розглянута в цій справі. Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.

Вказане кореспондується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 22 липня 2019 року по справі № 757/2757/16-а.

Також на підставі положень ч.3 ст.286КАС України до компетенції суду не входить, а відповідно не підлягає задоволенню вимога позивача про притягнення інспектора поліції ОСОБА_2 до відповідальності.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції 536 гривень 80 копійок судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1,9, 251, 255 КУпАП, ст. 72-74, 132, 139, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне стягнення - задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серіїЕАС №7023676 від 20.05.2023року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень) 80 копійок судового збору.

У задоволенні вимог про притягнення інспектора поліції ОСОБА_2 до відповідальності та про повернення сплаченого штрафу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20.07.2023 року.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ