Рішення № 112299587, 18.07.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1458/23

Провадження № 2-а/953/103/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м. Харків

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Бондаренко В.О. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Бєлєвцова Ольга Олегівна,

відповідач - інспектор роти 5 батальйону 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Бегенжев Владислав Володимирович,

відповідач - Департамент патрульної поліції,

представники відповідача - Іщенко Олександр Олександрович, Федюк Дмитро Володимирович

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 5 батальйону 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Бегенжева Владислава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі ,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», діє представник Бєлєвцова Ольга Олегівна , 24 лютого 2023 року звернувся до суду через систему «Електронний суд» із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6542274 від 14 лютого 2023 року, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 127 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування адміністративного позову посилався на те, що 14 лютого 2023 року близько 00 години 00 хвилин ОСОБА_1 , який на той момент знаходився в гостях, зателефонувала його мати ОСОБА_3 та через погане самопочуття попросила його негайно приїхати. Наразі через вік та воєнний стан остання проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Розхвилювавшись за матір, ОСОБА_1 відчув, що в нього також різко підвищився артеріальний тиск, почало боліти в області серця, у зв`язку з чим він прийняв призначений йому лікарський засіб «Трикардин» в краплях, який напередодні 13.02.2023 неодноразово вживав. Побоюючись за стан здоров`я та життя матері позивач прийняв рішення негайно йти додому пішки, оскілки через комендантську годину на території м. Харків викликати таксі він не мав можливості. Близько 00 години 30 хвилин він рухався зі сторони майдану Героїв Небесної Сотні в м. Харкові в сторону свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . 14 лютого близько 01 години 10 хвилин, коли він йшов по тротуару по вул. Харківська набережна в м. Харкові, то побачив, що по дорозі йому на зустріч їде автомобіль. ОСОБА_1 вийшов на узбіччя дороги, став махати, щоб його зупинити та попросити підвезти додому або хоча б в тому напрямку. Коли автомобіль майже зупинився, позивач побачив, що це службовий автомобіль працівників патрульної поліції. При цьому на вулиці було дуже темно, проїжджа частина та тротуар не освітлювалися через воєнний стан. ОСОБА_1 , озирнувшись навкруги та впевнившись, що інших транспортних засобів, що рухаються, світлофорів, пішохідних та підземних переходів з відповідними дорожніми знаками немає, перейшов дорогу по вул. Харківська Набережна до автомобілю працівників патрульної поліції. При цьому, ОСОБА_1 було дотримано вимоги п. 4.8 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Коли четверо працівників Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції вийшли зі службового автомобіля, позивач одному з них представився та повідомив, що він є працівником поліції і колись працював в ДАІ. Почувши це, працівники поліції попросили надати їм документи, які посвідчують особу. Оскільки у позивача не було з собою паспорту громадянина України, останній намагався увімкнути застосунок «Дія» на своєму телефоні, однак, не зміг розблокувати свій телефон за допомогою системи «FaceID», оскільки на вулиці було темно. Працівники УПП в Харківській області ДПП не дочекавшись, поки позивач розблокує свій телефон та надасть свої документи, запропонували останньому проїхати до найближчого відділення поліції для того, щоб встановити його особу, на що ОСОБА_1 погодився. При цьому, від самого початку працівники поліції виражали своє несприятливе ставлення до позивача. Коли вони всі прибули до Харківського районного управління № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, між ОСОБА_1 та працівниками УПП в Харківській області ДПП став назрівати конфлікт, в результаті чого відносно позивача був застосований спеціальний засіб - кайданки та здійснено адміністративне затримання. Після того, як особу позивача в ході телефонної розмови з його матір`ю було встановлено, відносно нього були складені матеріали про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ст. 173, ч. 1 ст. 178 та ст. 185 КУпАП. Так, інспектором роти № 5 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Бегенжевим Владиславом Володимировичем 14 лютого 2023 року о 03 годині була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС № 6542274, відповідно до якої ОСОБА_1 близько 01 години 10 хвилин за адресою: Харків, вул. Харківська набережна, 9, здійснив раптовий вихід на проїзну частину за межами пішохідного переходу, чим порушив п. 4.14. б «Правил дорожнього руху», за що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Однак ОСОБА_1 не погоджується з інкримінованим йому адміністративним правопорушення, і вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС № 6542274 від 14 лютого 2023 року незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 4.14. б «Правил дорожнього руху», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, однак доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду не надані.

В оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови додаються відео з бодікамер № 472886, № 471707 та № 471181, однак на вказаних відеозаписах не зафіксовано, що 14 лютого 2023 року о 01 годині 10 хвилин ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Харківській набережній, 9, вийшов на проїзну частину за межами пішохідного переходу. Навпаки з їх змісту вбачається, що зупинка службового автомобіля є плавною, після зупинки водій службового автомобіля опустив скло і позивач підійшов до нього ближче, що говорить про те, що позивач вийшов на проїзну частину не різко. Окрім цього, вказаними відеозаписами не зафіксовано процес, як ОСОБА_1 здійснював перехід або вихід на проїзну частину вул. Харківська набережна в м. Харкові, і що такі його дії є раптовими. Тобто, відеозаписи з боді-камер працівників Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції за період часу з 01 години 06 хвилин до 04 години 06 хвилин 14 лютого 2023 року не відображає відомостей про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, зокрема порушення п. 4.14.б «Правил дорожнього руху», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а лише містить послідовність дій: зупинка службового автомобілю працівників УПП в Харківській області ДПП; встановлення особи позивача; його адміністративного затримання та доставлення до Харківського районного управління № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області; оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення. Таким чином, вказані докази не є належними, достовірними та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП. Інформація, щодо інших доказів вини позивача в постанові про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6542274 від 14 лютого 2023 року відсутня. В той же час, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази порушення ОСОБА_1 п. 4.14.б Правил дорожнього руху, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.

У зв`язку з вищевказаним постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та незаконною, а тому має бути скасована як недійсна. Окрім цього, при винесенні оскаржуваної постанови були допущені порушення. Так, місцем зупинки службового автомобіля працівників УПП в Харківській області ДПП була вул. Шевченко, а не вул. Харківська набережна, тобто оскаржувана постанова містить сумнівні відомості щодо місця вчинення інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, що порушує вимоги ст. 283 КУпАП. Інспектором поліції Бегенжевим В.В. при винесені оспорюваної постанови також було порушено п. 2 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», оскільки вона була винесена не на місці вчинення правопорушення, а через три години у Харківському районному управлінні №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області за адресою: 61038, м. Харків, вул. Ахієзерів, 30. В постанові вказано, що особу позивача було нібито встановлено на підставі недійсного документа - Паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , тобі як паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 має зовсім інші ідентифікуючі ознаки, а саме: ID-картка № НОМЕР_2 ; дата видачі 22 грудня 2018 року; орган, який видав паспорт - 6313. Крім того. з відеозаписів з боді-камер вбачається, що мало місце оспорювання з боку ОСОБА_1 ніби то вчиненого ним адміністративного правопорушення, однак інспектором Бегенжевим В.В. було це проігноровано, протокол про адміністративне правопорушення не складено, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП. Отже, з вищевказаного вбачається, що постанова є протиправною, а тому має бути скасована як недійсна.

Позивач та його представник Бєлєвцова О.О. у судове засідання не з`явились, останньою надана заява про розгляд справи за її відсутності.

Аргументи учасників справи.

18 квітня 2023 року представник Департаменту патрульної поліції Олександр Іващенко надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступних обставин. Так, 14 лютого 2023 року о 01 годині 10 хвилин за адресою м. Харків, вул. Харківська Набережна, буд.9, ОСОБА_1 здійснив раптовий вихід на проїзну частину за межами пішохідного переходу, чим порушив п. 4.14 б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП. Інспектор поліції підійшов до останнього, представився та пояснив підстави звернення, йому в повному обсязі були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. За результатами розгляду справи, поліцейським було встановлено особу, яка скоїла правопорушення та безпосередньо сам факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого . ч. 1 ст. 127 КУпАП, після чого винесена оскаржувана постанова, при винесенні якої поліцейський керувався положеннями ПДР України та КУпАП в межах своїх повноважень без порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому, представник відповідача просив звернути увагу на відеозапис, який об`єктивно свідчить про обґрунтованість та правомірність винесеної постанови. Так, на відеозаписі чітко вбачається, що екіпаж патрульної поліції перебував в режимі вільного патрулювання і під час дії комендантської години на дорогу вийшов невідомий чоловік , який після того, як поліцейські вивели його за межі проїзної частини, не йшов на контакт та не надавав документи, що посвідчують його особу.

У судовому засіданні інспектор Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області Бегенжев В.В. просив відмовити у задоволенні позову, пояснивши про наступне. 14 лютого 2023 року близько 01 години він в складі екіпажу патрульної поліції здійснював патрулювання. Рухаючись по вул. Харківська Набережна, в районі будинку 9 вони побачили чоловіка, який вибіг на проїжджу частину поза межами пішохідного переходу та почав рухатися про проїзній частині в сторону патрульного автомобіля, у зв`язку з чим вони зупинили автомобіль та підійшли до цього чоловіка. У подальшому було з`ясовано, ще це ОСОБА_1 , який весь час поводився неадекватно, мав ознаки сп`яніння, висловлювався на адресу працівників поліції нецензурною лайкою, не зважаючи на дію комендантської години, відмовлявся називати дані щодо своєї особи та надавати документи, які посвідчують особу. У зв`язку з такою поведінкою, його було доставлено до відділу поліції для встановлення особи та для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Після того, як ОСОБА_1 було доставлено до відділу поліції, йому було забезпечено присутність захисника із вторинної правової допомоги, роз`яснені всі процесуальні права та у присутності захисника було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Представник Департаменту патрульної поліції Федюк Дмитро у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Рух справи

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

14 лютого 2023 року відносно позивача інспектором роти 5 батальйону 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Бегенжевим Владиславом Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6542274, зі змісту якої слідує, що 14 лютого 2023 року о 01 годині 10 хвилин ОСОБА_1 за адресою м. Харків, вул. Харківська Набережна, буд.9, здійснив раптовий вихід на проїзну частину за межами пішохідного переходу, чим порушив п. 4.14 б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Статтею 14 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон 3353-XII) вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень пункту 11 частини 1статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

На виконання приписів частини п`ятої статті 14 Закону 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.127 Кодексу.

Частиною 2 ст. 222 КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.

Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Відповідно до пункту 4.7 ПДР України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Згідно із пунктом 4.14 ПДР України пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Пунктом 4.16 ПДР України надано право пішоходу на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Частина 1 статті 127 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху.

Так, судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 127 КУпАП слугувало те, що 14 лютого 2023 року о 01 годині 10 хвилин ОСОБА_1 за адресою м. Харків, вул. Харківська Набережна, буд.9, здійснив раптовий вихід на проїзну частину за межами пішохідного переходу, чим порушив п. 4.14 б ПДР України.

Відповідно до частини 1статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР на місці вчинення такого правопорушення.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

За нормою ч. 2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачене частиною першою статті 127 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Приписами статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Частина зазначені норми права надають право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Зазначене повністю спростовує доводи представника позивача щодо нескладення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки той оспорював допущене порушення, оскільки останнфій притягується зі ч. 1 ст. 127 КУпАП, тобто за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення в приміщенні відділу поліції не суперечить вимогам КУпАП, стаття 260 якого передбачає можливість застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема адміністративне затримання у разі неможливості вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення У даному випадку зі змісту відеозаписів вбачається, що особу ОСОБА_1 на місці встановити не було можливо через поведінку останнього, а саме відмову його в зазначенні особи та надання документів, що посвідчують особу, що унеможливлювало розгляд справи безпосередньо на місці вчинення правопорушення.

Аналіз відеозаписів із нагрудної камери поліцейського, які були оглянуті в ході судового розгляду, свідчить про те, що поліцейськими дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , встановлено його особу, роз`яснено права, забезпечено участь захисника, тобто розглянуто справу про адміністративне правопорушення з дотриманням положень КУпАП та вищевказаної Інструкції.

Всі доводи представника позивача щодо порушення процедури розгляду справи є безпідставними та спростовуються дослідженими судом доказами.

Згідно зі статтею 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Лише фіксація вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення її до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На підтвердження вини ОСОБА_1 в порушенні ним п.п. 4.4.14 «б» ПДР України, відповідачем до пояснень на адміністративний позов додано відеозаписи з нагрудної камери поліцейських. В подальшому представником відповідача був наданий додатково диск з відеозаписом подій. Всі надані відео файли були оглянуті під час судового розгляду, однак жодний з них не містить момент переходу ОСОБА_1 проїзної частини поза пішохідним переходом та взагалі його виходу на проїзну частину дороги. Так, відеозапис розпочинається вже зі спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції біля патрульного автомобіля, при цьому, будь-яких пояснень з приводу порушення позивачем ПДР України, останній на відео не надає.

Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 правил ПДР України відповідачами не надано.

Отже, суд вважає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем зафіксованого відповідачем правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Враховуючи конституційний принцип правової держави, усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 127 КУпАП не доведена в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, виходячи з наведеного, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП відсутні.

З урахуванням зазначеного, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги в частині скасування оскаржуваної постанови.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про скасування постанови в зв`язку з відсутністю підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.

Щодо судових витрат

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.132 КАС України,судові витрати складаються із судового збору та витрат,пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору,порядок його сплати,повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17,з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору, який необхідно позивачу було сплатити за подання вказаного адміністративного позову станом на день подання позову 536,80 гривень.

Позивачем під час пред`явлення адміністративного позову до суду сплачений судовий збір, що підтверджується квитанцією №88131 від 24 лютого 2023 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, судовий збір у розмірі 536,80 гривень стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти 5 батальйону 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Бегенжева Владислава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6542274 від 14 лютого 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 255 гривень.

Справу про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 127 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 536,80 гривень, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: інспектор взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Тарасов Ігор Іванович, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315А.

Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Т.В.Бобко