Вирок № 112298823, 14.07.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6769/22

Провадження № 1-кп/127/141/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2023 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені 05 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020050000005, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 року за ч. 2 ст.185, 71 КК України на п`ять років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в невстановлений час 12.11.2021 року помітив оголошення у мережі інтернет, а саме на публічному чаті « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке опублікував потерпілий ОСОБА_6 , про те, що на фасаді приміщення, де ОСОБА_6 здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , потрібно відремонтувати світлову вивіску із надписом «ІНФОРМАЦІЯ_5».

В подальшому, ОСОБА_4 , попередньо домовившись про зустріч з раніше незнайомим йому ОСОБА_6 , 19.11.2021 року приблизно о 12:00 год. приїхав за вказаною адресою, де оглянув світлову вивіску та в процесі розмови повідомив, що зможе виконати ремонтні роботи та полагодити її. При цьому, ОСОБА_4 мав при собі відповідні інструменти, тим самим справивши враження надійного майстра, ввійшов в довіру до потерпілого ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, підбурюваний жагою до легкої наживи та протиправного збагачення, з корисливих спонукань, умисно, повторно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , перебуваючи за вищевказаною адресою, повідомив останньому, що за обумовлений об`єм роботи потрібно перерахувати грошові кошти на його банківську картку у розмірі 400 грн., не маючи при цьому наміру виконувати вказану роботу, а бажаючи заволодіти коштами потерпілого. В подальшому, ОСОБА_6 з мобільного банкінгу «ПриватБанк», перерахував ОСОБА_4 вказану суму із своєї банківської картки «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на банківську картку «A-Банку» № НОМЕР_2 .

В той самий день 19.11.2021, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , приблизно о 14:30 год. під приводом купівлі обладнання для ремонту вказаної вивіски, зателефонував останньому та повідомив, що необхідні грошові кошти в сумі 1500 грн. для купівлі деталей. Однак, ОСОБА_4 не мав наміру купувати вказані деталі. Після чого, ОСОБА_6 з мобільного банкінгу «ПриватБанк», перерахував ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1500 грн. із своєї банківської картки «ПиватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку «A-Банку» № НОМЕР_2 .

В подальшому ОСОБА_4 , в приміщені автовокзалу «Західний» за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 107, зняв у банкоматі «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 1900 грн.

ОСОБА_4 на телефонні дзвінки потерпілого та на повідомлення перестав відповідати, даними коштами розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 1900 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що вину визнає частково, та суду повідомив, що побачив оголошення потерпілого про пошук майстра для ремонту вивіски. По телефону він домовилися про зустріч на підприємстві де працює потерпілий, яке знаходиться на Барському шосе. На місці потерпілий показав обсяг робіт, вказавши, що крім вивіски є й інша робота, яку потрібно зробити, після цього поїхав. Частину роботи він виконав, а саме поміняв проводи, розвантаживши деякі автомати, щоб вони не нагрівалися. Всього було 2 чи 3 автомати. Потерпілий під`їхав, подивився на ту роботу, яку він виконав та запитав скільки буде коштувати уся виконана робота. Повідомив останньому, що 400 гривень. Вказані кошти, потерпілий одразу перерахував на його банківський рахунок. Жодних документів, в тому числі актів виконаних робіт вони не підписували. Повідомив, що кваліфікації електрика у нього немає, відповідну освіту він не здобував, проте працював на підприємстві, де йому надали відповідну кваліфікацію. Вивіску не ремонтував, оскільки в цей день йшов дощ. Для її ремонту не потрібно було купувати жодних деталей, необхідно було тільки розібрати та відремонтувати. В цей день тільки подивився, що можна зробити та що необхідно купити (шість світильників з датчиками руху, реле напруги). Сказав потерпілому, що він подивиться в магазині вартість того, що потрібно купити та зателефонує йому. Через декілька годин, після того, як побував у магазині, повідомив потерпілому, що потрібно 1500,00 гривень. Вказану суму потерпілий перерахував на його банківську картку «А- банку» та сказав придбати усе необхідне. Кошти в сумі 1900,00 гривень він зняв у банкоматі «Приватбанку», який знаходиться біля західного автовокзалу. Після цього, до нього зателефонувала дружина та повідомила, що вона з дитиною, у якої піднялася температура, в лікарні. Зазначив, що не відповідав на дзвінки потерпілого, оскільки на той час йому було не до дзвінків та не до розмов. Наголосив, що мав намір виконати замовлені потерпілим роботи, а умисел на заволодіння коштами в сумі 1500,00 грн. у нього виник через деякий час після зняття коштів, а саме після дзвінка дружини, коли та повідомила про необхідність придбання ліків для дитини. Вказані кошти він використав на особисті потреби, а саме на лікування дитини. Шкоду потерпілому так і не відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що на фасаді приміщення, де він здійснює підприємницьку діяльність, після дощу зламалась електрична вивіска. Тому він вирішив подати оголошення для пошуку майстра. На вказане оголошення відповів ОСОБА_4 , який телефонував йому з одного номеру, а з іншого писав повідомлення у «Viber». Це викликало у нього здивування. З даного приводу він задав ОСОБА_4 запитання, на що той відповів, що йому так зручно. Тоді ОСОБА_4 прийшов подивитись на обсяг робіт. Дістав велику кількість відповідних інструментів, зняв щиток та подивився з розумним виглядом у чому проблема та повідомив, що необхідно зробити для того щоб вивіска працювала. Зовнішні вигляд та вказані дії викликали у ОСОБА_6 довіру до обвинуваченого як до професіонального майстра. Тоді обвинувачений попросив заплатити йому 400 гривень авансу за роботу. Потерпілий перерахував йому вказані кошти на картковий рахунок. Потім, обвинувачений повідомив, що піде і купить необхідні деталі (блоки, датчики руху та інше) та через годину принесе вказане. Одразу гроші на товар він не взяв. Це викликало ще більшу довіру до ОСОБА_4 . Тоді, перебуваючи в магазині, обвинувачений зателефонував до нього та передав слухавку продавцю магазину, якому ОСОБА_6 повідомив, що йому необхідно купити. Далі ОСОБА_4 попросив перерахувати йому 1500 гривень для купівлі необхідного товару. Вказані кошти ОСОБА_6 перерахував обвинуваченому на картку. Після перерахування коштів, ОСОБА_4 на дзвінки та повідомлення в месенджері «Viber» не відповідав. Крім того, ОСОБА_6 повідомив, що будь-яких робіт обвинувачений не виконав. Принесені та розкладені обвинуваченим інструменти, як потім з`ясувалось були взагалі сантехнічними, проте вигляд обвинуваченого, наявність інструментів, переконали його, що це дійсно майстер і це викликало в нього довіру до ОСОБА_4 . Цивільний позов підтримав та просив його задоволити з мотивів викладених у позові. Завдану шкоду йому відшкодовано не було.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що вона працює у ОСОБА_6 менеджером по розробці проектів. 19.11.2021 року вона перебувала на роботі. До них прийшов чоловік, представився ОСОБА_9 , який повідомив, що прийшов оглянути обсяг робіт. Проте жодної роботи він не зробив та кудись пішов. Керівник повідомив їй, що ОСОБА_9 мав ще раз прийти і їй слід відкрити йому двері. Зі слів керівника їй відомо про авансовий платіж ОСОБА_9 у сумі 400 грн. та 1500 гривень за придбання необхідного обладнання. Крім того, ОСОБА_8 повідомила, що розмову між потерпілим та обвинуваченим вона не чула. Зазначила, що вона впевнена, що ОСОБА_4 нічого не виконав, після того як він пішов, вивіска так і не працювала. В судовому засіданні свідок вказала на обвинуваченого як на особу, яка 19.11.2021 року прийшла до них ремонтувати вивіску.

З досліджених доказів, що надані прокурором під час судового провадження, вбачається, що 23.11.2021 року з заявою про вчинене кримінальне правопорушення звернувся ОСОБА_6 , який повідомив. що ОСОБА_4 вчинив відносно нього шахрайські дії чим завдав йому матеріальну шкоду у розмірі 1900,00 гривень. Потерпілий повідомив, що 12.11.2021 року він зателефонував за телефоном розміщеному в оголошенні про надання послуг електрика. Коли ОСОБА_9 приїхав в приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , домовився з ним про об`єм роботи, який він мав виконати та матеріали, які він мав придбати. 19.11.2021 року ОСОБА_9 зателефонував йому та повідомив вартість обладнання, яке слід купити. Він перерахував на рахунок ОСОБА_9 спершу 400 грн., а потім 1500,00 грн. та домовився з ним, що в цей день він привезе йому усе придбане. Проте після цього, ані 19.11.2021 року, ані наступні дні ОСОБА_9 на зв`язок не вийшов та відімкнув телефон.

Відомості за вказаним фактом зареєстровані у встановленому порядку 05.01.2022 року, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Згідно заяви ОСОБА_4 , він добровільно видав працівникам поліції банківську карту А-Банку № НОМЕР_2 .

Згідно постанови від 02.02.2022 року документ, а саме банківська картка № НОМЕР_2 банку «АкцентБанк» визнано речовим доказом.

В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_6 надав скрін-шоти переписки з ОСОБА_9 у додатку «Viber» та платіжні доручення про переказ грошових коштів із банку «ПриватБанк».

З платіжного доручення № ECM_ P24A1723301944C1461 вбачається, що ОСОБА_6 19.11.2021 перерахував зі свого рахунку на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 400 гривень.

З платіжного доручення № ЕСМ_P24A1723632033C8420 вбачається, що ОСОБА_6 перерахував зі свого рахунку на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 1500 гривень.

Згідно постанови від 11.02.2022 року документ, а саме роздруківку скріншоту з месенджера «Viber», на якому міститься переписка потерпілого ОСОБА_6 , визнано речовим доказом.

З досліджених в судовому засіданні скріншотів з месенджера «Viber», судом встановлено, що була переписка між потерпілим та особою підписаною, як ОСОБА_9 , де зазначається, що останній не привіз оплачені потерпілим деталі. Обвинувачений вимкнув телефон та не виходив на зв`язок.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.02.2022 року вбачається, що серед пред`явлених фотознімків потерпілий ОСОБА_6 впізнав зображеного на фото №3 на якому зображений ОСОБА_4 та вказав на нього як на особу, яка 19.11.2021 року відносно нього вчинила шахрайські дії, внаслідок чого завдала йому матеріального збитку на суму 1900 гривень.

На підставі клопотання від 04.02.2022 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2022 року слідчому надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів AT КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) юридична адреса якого: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, представництво якого в м. Вінниця (Вінницька філія AT КБ «ПРИВАТБАНК») знаходиться за адресою: м. Вінниця вул. Келецька, 78 В, які містять інформацію в друкованому та електронному вигляді даних по картках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), належних ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яких останній 19.11.2021 року перевів грошові кошти на загальну суму 1900,00 грн, а також роздруківку руху грошових коштів даного рахунку за 19.11.2021 року, тобто можливість ознайомитись з оригіналами та вилучити належним чином засвідчені копії документів.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 23.03.2022 року представником AT КБ «ПРИВАТБАНК» надано доступ до інформації, що зазначена в ухвалі слідчого судді, в електронному вигляді. За результатами ознайомлення інформація була вилучена в електронному вигляді шляхом запису на оптичний DVD-R диск. Диск вилучено та долучено до даного протоколу в якості його невід`ємного додатку.

З копії електронного рахунку по картці № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_6 19.11.2021 року о 13:24 год. здійснив перерахунок зі своєї карти на суму 400 гривень.

З копії електронного рахунку по картці № НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_6 19.11.2021 року о 13:24 год. здійснив перерахунок зі своєї карти на суму 1500 гривень.

На підставі клопотання від 04.02.2022 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2022 року слідчому надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів AT «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) юридична адреса якого: м. Дніпро вул. Батумська, 11, представництво якого в м. Вінниця (ВІННИЦЬКА ФІЛІЯ AT «АКЦЕНТ- БАНК») знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 78 В, які містять інформацію в друкованому та електронному вигляді даних по картці № НОМЕР_2 , належної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на яку шахрайським шляхом 19.11.2021 року зараховано грошові кошти на загальну суму 1900 грн., а також роздруківку руху грошових коштів даного рахунку за 19.11.2021 року, з можливістю здійснення копії.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 23.03.2022 року ОСОБА_10 надано доступ до інформації, що зазначена в ухвалі слідчого судді, в електронному вигляді. За результатами ознайомлення інформація була вилучена в печатному виді у вигляді аркушу типу А-4 із надрукованою інформацією. Інформацію вилучено та долучено до даного протоколу в якості його невід`ємного додатку.

З дослідженого в судовому засіданні аркушу із надрукованою інформацією про рух коштів 19.11.2021 року на рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 AT «АКЦЕНТ-БАНК» судом встановлено, що 19.11.2021 року на вказаний рахунок ОСОБА_6 перераховано 400 грн. о 13:24 год. та 1500,00 грн. о 14:35 год.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.02.2022 року вбачається, що серед пред`явлених фотознімків свідок ОСОБА_8 впізнала зображеного на фото №3 на якому зображений ОСОБА_4 та вказала на нього як на особу, яка 19.11.2021 року вчинила відносно ОСОБА_6 шахрайські дії, чим завдала йому матеріального збитку на суму 1900 гривень.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідивши надані сторонами докази у заявленому обсязі, суд дійшов наступних висновків.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає частково. З аналізу його показань вбачається, що він не заперечує факту отримання від потерпілого 1900 гривень двома траншами в розмірі 400 гривень та 1500 гривень, які потерпілий йому перерахував на банківську карту. В той же час, показання обвинуваченого свідчать, що він заперечує факт наявності в нього умислу на вчинення шахрайства, а стверджує про те, що він отримав 400 гривень за здійснену роботу, а 1500 гривень на закупівлю запчастин, що вказане було частиною його домовленості з потерпілим щодо виконання робіт з ремонту. Обвинувачений стверджує, що умислу на заволодіння коштами потерпілого шахрайським способом не мав, довірою не зловживав, а в момент отримання грошей від потерпілого мав намір здійснити всі роботи, і лише внаслідок раптово виниклих проблем, вимушений був не виконати роботи, зняв кошти на запчастини та ними заволодів.

Суд вважає, що такі показання обвинуваченого не відображають дійсного розвитку подій, який беззаперечно свідчить, що ОСОБА_4 діяв з самого початку з умислом на заволодіння коштами потерпілого, жодного наміру виконувати якісь домовленості не мав, а використав ілюзію домовленості з наміру виконання робіт як спосіб заволодіння коштами потерпілого шахрайським способом, використовуючи зловживання довірою, яку він умисно створив своїми діями.

Так, потерпілий в судовому засіданні повідомив, що дав оголошення про необхідність ремонту його обладнання у мережу Інтернет і на вказане оголошення відреагував обвинувачений, який повідомив, що є фахівцем з ремонту електроприладів і може виконати роботу.

Суд зазначає, що ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що він не має жодної освіти та фаху електрика, що переконує суд у тому, що у вказаний момент ОСОБА_4 вже діяв з метою заволодіння коштами потерпілого, оскільки жодного наміру здійснювати ремонт обладнання та можливості здійснити це він не мав.

За показаннями потерпілого ОСОБА_4 представився як електрик, тобто повідомив неправдиву інформацію та приховав факт того, що він вказаного фаху не має.

В це же час, представляючись як фахівець, ОСОБА_4 діяв з метою заволодіти довірою потерпілого, який мав повірити у наявність між ним та ОСОБА_4 усної угоди про проведення робіт, що надавало змогу ОСОБА_4 , прикриваючись вказаною угодою, повідомляти про необхідність надання йому коштів як засобів виконання робіт (авансу, коштів на витратні матеріали).

Те, що ОСОБА_4 діяв з самого початку із зазначеною метою переконує суд не лише відсутність в ОСОБА_4 фаху електрика та обман потерпілого про наявність в нього спеціальних знань, а й те, що ОСОБА_4 взяв з собою до потерпілого інструменти, здійснив вигляд, що він вказані інструменти підготував до роботи, що переконало потерпілого у тому, що ОСОБА_4 є тією особою, яка погодилась здійснити роботи та може їх здійснити і викликало уяву про дійсність та укладення угоди між ними, що і надало змогу ОСОБА_4 отримати кошти від потерпілого. При цьому суд звертає увагу на показання потерпілого про те, що частина інструментів, як він потім зрозумів, була сантехнічна, що ще раз переконує суд, що ОСОБА_4 у вказаний момент, тобто до отримання першого переказу в потерпілого вже діяв з умислом на заволодіння коштами, і своїми діями щодо створення хибної уяви в потерпілого про наявність зобов`язання (в тому числі і принесеним «реквізитом») входив в довіру потерпілого як «майстер з ремонту електричного обладнання».

Будучи введеним в оману, потерпілий хибно довіряючи ОСОБА_4 добровільно погодився та перерахував обвинуваченому кошти як аванс 400 гривень та як витрати на необхідні деталі 1500 гривень, якими одразу заволодів ОСОБА_4 , знявши з карткового рахунку, і після вказаного перестав виходити на зв`язок, тобто реалізував свій умисел.

Суд звертає увагу, що характерною ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України є те, що потерпіла особа (власник, володілець, особа, якій ввірене майно чи під охороною якого воно перебуває) внаслідок обману чи довіри добровільно передає винній особі майно.

Зловживання довірою це недобросовісне використання довіри потерпілого.

При шахрайстві використання довіри та обман застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Саме вказані дії вчинено ОСОБА_4 , який за допомогою обману увійшов в довіру до потерпілого, викликав у нього хибне уявлення про існування договірних відносин, внаслідок чого потерпілий, будучи впевненим, що передає гроші як обов`язкову складову своєї частини угоди про виконання ремонтних робіт, передав ОСОБА_4 кошти в сумі 1900 гривень, сприймаючи це під впливом обману, що викликав довіру, як авансовий платіж та ціну матеріалів.

Саме такий розвиток події підтверджується сукупністю доказів у справі, а саме часткового показаннями самого обвинуваченого, який визнав, що жодного фаху електрика не мав, показаннями потерпілого про обставини переказу ним коштів обвинуваченому, показаннями свідка ОСОБА_8 , яка зазначила, що ОСОБА_4 жодних робіт не проводив, а лише походив по приміщенню офісу видаючи себе за електрика, який буде ремонтувати вивіску.

Таким чином, суд оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 , суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З довідки №1 від 12.01.2022 року, виданої ОСББ «Злагода Він-Плюс» вбачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації. Зауваження та претензії до ОСОБА_4 - відсутні.

Відповідно до довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» № 29/907 від 21.02.2022 року обвинувачений ОСОБА_4 двічі перебував на стаціонарному лікуванні в установі, остання госпіталізація на стаціонарне обстеження у відділення №7 з 23.10.2019 року по 28.10.2019 року з діагнозом: без психічних розладів.

З довідки КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР № 371 від 16.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_4 на диспансерному наркологічному обліку в установі перебуває з 19.02.2016 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю.

Згідно вимоги про судимість та копії вироків, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі. На даний час відбуває покарання за вказаним вироком.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, вчинив умисне кримінальне правопорушення, не працює, завдану шкоду не відшкодував.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення маючи не зняту та не погашену судимість, на даний час засуджений та відбуває покарання у виді позбавлення волі, перебуває на диспансерному наркологічному обліку, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання призначене у виді позбавлення волі, оскільки інший вид покарання не зможе досягнути мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 судимий вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі. Покарання за вказаним вироком ОСОБА_4 відбуває на даний час. Теперішнє кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинено до постановлення вказаного вироку, а саме 19.11.2021 року.

Вказане є підставою для застосування ч. 4 ст. 70 КК України з призначенням покарання за сукупністю кримінальних правопорушень із зарахуванням покарання, відбутого частково за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022.

Так, згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 року ОСОБА_4 відбуває з 28.01.2022 року по даний момент.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України слід зарахувати відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 року у строк покарання, з 28.01.2022 року по день ухвалення вказаного вироку, тобто до 14 липня 2023 року.

При вирішенні цивільного позову потерпілого про відшкодування шкоди завданої кримінальними правопорушеннями, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В судовому засіданні випискою з карткового рахунку доведено заподіяння обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 1900,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказане в сукупності із доведенням, що майнова шкода потерпілому завдана неправомірними діями обвинуваченого, зумовлює рішення суду про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 у повному обсязі і стягнення вказаної суми шкоди з обвинуваченого.

Крім того, у цивільному позові ОСОБА_6 заявлено вимогу про відшкодування понесених ним судових витрат. Цивільний позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки судові витрати не є матеріальною шкодою, завданою кримінальним правопорушенням. Судові витрати є окремим процесуальним інститутом, правове регулювання якого має чітке законодавче визначення і має вирішуватись у відповідності до Закону.

Так, згідно ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу. До вказаних витрат, згідно ч. 2 ст. 120 КПК України, належать витрати на правову допомогу, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором та їх несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ст. 124 КПК України, що регулює розподіл процесуальних витрат, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З квитанції № 50-КВ від 11.04.2022 року доданої до позовної заяви вбачається, що потерпілим ОСОБА_6 понесено витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 гривень, що зумовлює стягнення зазначених процесуальних витрат з обвинуваченого на його користь.

Також у відповідності до ст. 100 КПК України суду слід вирішити питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 65-67, 70, 190 КК України, ст. 124, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 року, та призначити остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Зарахувати на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_4 в строк вказаного покарання відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2022 року, з 28.01.2022 року по день ухвалення вказаного вироку, тобто до 14 липня 2023 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 14 липня 2022 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 1900,00 гривень матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 процесуальні витрати потерпілого в сумі 5000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Речовий доказ у кримінальному проваджені, а саме банківську картку № НОМЕР_2 банку «АкцентБанк» - повернути ОСОБА_4 .

Речовий доказ у кримінальному проваджені, а саме роздруківку скріншоту з месенджеру «Viber», на якому міститься переписка потерпілого ОСОБА_6 - залишити в матеріалах справи.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: