Рішення № 112295834, 14.07.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 року Справа № 480/5534/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5534/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, відділу з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної у місті Києві про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зняти позивача з обліку в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем у якості самозайнятої особи (фізичної особи - підприємця);

- зобов`язати відділ з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців апарату Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації внести відомості про скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 19.08.2003.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що із мобільного застосунку "Дія" йому стало відомо про те, що зареєстрований фізичною особою-підприємцем у ГУ ДПС у м. Києві (Дарницький район м. Києва).

Дійсно з 09 липня 2002 року по 19 серпня 2003 року позивач перебував у статусі суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. Однак, державну реєстрацію та припинення державної реєстрації ним було проведено у відповідності до діючого на той час законодавства: Закону України від 07.02.1991 № 698-ХІІ "Про підприємництво", Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (затверджено постановою КМУ від 25.05.98 № 740).

Так, у відповідності до діючого на той час законодавства, позивач став на облік до податкового органу - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

У подальшому, не маючи наміру продовжувати підприємницьку діяльність, а також продовжувати після 01.07.2003 строк дії договору найму жилого приміщення (квартири) від 26.06.2002, до податкового органу, де перебував на обліку, ним 18.06.2003 подано звіт суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку з відміткою "припинення діяльності". На другому примірнику зазначеного звітного документу податковим органом зроблено відповідну відмітку про одержання. Податковим інспектором його було повідомлено, що перед закриттям буде проведена документальна перевірка, та у разі відсутності заборгованості буде знято з обліку, з одночасним повідомленням органу державної реєстрації. Про результати перевірки необхідно було прибути до податкового органу орієнтовно через місяць, на дату, визначену податковим інспектором.

Також, 18.06.2003 ним у відповідності до п. 33 та п. 37 Положення № 740 до органу державної реєстрації подано відповідну заяву про скасування державної реєстрації.

Ознайомився з результатами документальної перевірки та відсутністю заборгованості перед бюджетом, а також йому було повідомлено, що знято з обліку та відповідне рішення направлено до органу державної реєстрації.

Наголошує, що після припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ніяких заяв про реєстрацію (перереєстрацію) фізичною особою-підприємцем до органів державної реєстрації та податкових органів не подавав.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління ДПС у м. Києві подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві, було встановлено що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 10.07.2002 перебував на податковому обліку в ДПС Дарницькому районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа - підприємець та як платник єдиного соціального внеску. На підставі даних органів державної реєстрації 19.08.2003 позивача було знято як фізичну особу - підприємця.

Згідно до п.66.1 зі ст. 66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків.

Тобто, з викладеного вбачається, що у 2003 році податковим органом було виконано всі передбаченні діючим на той час законодавством, щодо зняття ОСОБА_1 з обліку як фізичної особи - підприємця.

05.06.2014 інспектором ДПС у Дарницькому району Головного управління ДФС у м. Києві було внесено "Інформації (витяг, відомості, рішення) про припинення, зупинення (для ПП не включених до ЄДР)".

Проте, за інформацією, отриманою листом від Пенсійного фонду України від 27.09.2019 № 213110/05 (вх. від 08.10.2019 № 7039/9), фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України (Дарницький район ) з 10.07.2002 по теперішній час.

Згідно з інформацією, наданого з архіву відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листом від 29.10.2019 № 1019922/05 (вх.04.11.2019 № 11887/9) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 09.07.2002.

Згідно до п.66.1 зі ст. 66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема:

- інформація органів державної реєстрації;

- документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.

Таким чином, до інформаційних ресурсів Головного управління ДПС у м. Києві внесено зміни до облікових даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) які відповідають актуальним даним платника, а саме, обліковий стан припинено (ліквідовано, закрито) змінено на обліковий стан платник податкові за основним місцем обліку.

Отже, на підставі інформації, отриманої листом від Пенсійного фонду України від 27.09.2019№ 213110/05, позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на обліку з 10.07.2002, а також з архіву відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листом від 19.10.2019 № 101-9922/05 (вх. від 04.11.2019 № 11887/9) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

На дату надання відзиву, документи для включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та/або для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності зазначеної фізичної особи не надходили.

Таким чином, до інформаційних ресурсів Головного управління ДПС у м. Києві внесено зміни до облікових даних ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) які відповідають актуальним даним платника, а саме обліковий стан 19.11.2019 припинено (ліквідовано, закрито) змінено на обліковий стан платника податків за основним місцем роботи.

Відділ з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної у місті Києві відзив на позовну заяву суду не надав.

У відповіді на відзив, наданому позивачем до суду зазначає, що податковий орган у своєму відзиві визнає, що 19.08.2003 у законний спосіб позивача було знято з обліку як фізичну особу-підприємця. Натомість більше ніж через 16 років податковий орган, у порушення визначених законодавством процедур, всупереч діючому законодавству просто змінив стан платника, згідно листів, які не є підставою для взяття платника на облік. Єдиною підставою взяття платника на облік є відомості про державну реєстрацію згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а також державна реєстрація у відповідному уповноваженому органі, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 10.07.2002 перебував на податковому обліку в ДПС Дарницькому районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа - підприємець та як платник єдиного соціального внеску.

На підставі даних органів державної реєстрації 19.08.2003 позивача було знято як фізичну особу - підприємця.

05.06.2014 інспектором ДПС у Дарницькому району Головного управління ДФС у м. Києві було внесено "Інформації (витяг, відомості, рішення) про припинення, зупинення (для ПП не включених до ЄДР)".

За інформацією, отриманою листом від Пенсійного фонду України від 27.09.2019 № 213110/05 (вх. від 08.10.2019 № 7039/9), фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України (Дарницький район ) з 10.07.2002 по теперішній час.

Згідно з інформацією, наданою з архіву відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листом від 29.10.2019 № 1019922/05 (вх.04.11.2019 № 11887/9) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 09.07.2002.

На підставі інформації, отриманої листом від Пенсійного фонду України від 27.09.2019№ 213110/05, позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на обліку з 10.07.2002, а також з архіву відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листом від 19.10.2019 № 101-9922/05 (вх. Від 04.11.2019 №11887/9) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суспільні відносини з приводу набуття людиною та утрати нею статусу фізичної особи - підприємця унормовані, насамперед, приписами Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а до набрання чинності даним актом права - нормами Закону України від 07.02.91 № 698-ХІІ "Про підприємництво", Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності" (затверджено постановою КМУ від 29.04.94 № 276) та Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (затверджено постановою КМУ від 25.05.98 № 740).

Відповідно до п. 63.1 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

За правилом п. 63.4 ст. 63 Податкового кодексу України взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Як указано у п. 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 Податкового кодексу України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно з п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

За правилами п. 65.5 ст. 65 Податкового кодексу України взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом у день отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).

Дані про взяття на облік фізичної особи - підприємця передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Взяття на облік фізичної особи - підприємця підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Процедури взяття особи на податковий облік та зняття особи з податкового обліку були деталізовані приписами Інструкції про порядок обліку платників податків (затверджена наказом ДПА України від 19.02.98 № 80, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.98 № 172/2612) та Порядку обліку платників податків і зборів (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010; зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 № 1439/18734), а наразі - Порядком обліку платників податків і зборів (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 № 1562/20300).

У силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19 "Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-ІV, для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-ІV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-ІV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особ-підприємця - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-ІV).

З березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VІ, яким було внесено зміни до Закону № 755-ІV.

Пунктами 2-4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру" (далі - Закон № 1155-VІІ).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 755-ІV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР".

Оскільки позивач до 01.07.2004 і на виконання норм Закону України від 25.03.2014 № 1155-VІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру" не вчиняв дій - на підтвердження статусу суб`єкта господарювання - підприємця (ФОП), то контролюючий орган не має юридичних підстав ані для обліку в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем заявника у якості самозайнятої особи (фізичної особи - підприємця), ані для самостійного визначення заявникові як самозайнятій особі - ФОП суми ЄСВ за об`єктом - мінімальний умовний дохід від провадження господарської діяльності.

Суд вказує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, відділу з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Дарницької районної у місті Києві про зобов`язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зняти ОСОБА_1 з обліку в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем у якості самозайнятої особи (фізичної особи - підприємця).

Зобов`язати відділ з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців апарату Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації внести відомості про скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 19.08.2003.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал