Ухвала суду № 11229218, 14.09.2010, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого : Ткача З.Є.

Суддів : Храпак Н.М., Гурзель І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення із відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, оскільки позивачка набула статус дитини війни і згідно ст 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного Суду України від 06 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року підвищення та перерахування пенсії їй не проводить.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в користь УДК в м. Тернополі (*; 101; -; оплата витрат з інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у Тернопільському міськрайонному суді, р/р 31214259700002, код банку ЗКПО 23588119 в УДК у м. Тернополі 22050001, МФО 838012) 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в суді.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів україни.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст 6 Закону України № 2195 ІV і здійснити позивачці відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства і ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належать до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 ЗУ №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 111 цього Закону. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 12 ст. 71 та ст. 11 Закону України № 489-V.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 ЗУ ”Про соціальний захист дітей війни” на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розмір мінімальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Закону України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

При цьому, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У відповідності до вимог ЦПК, звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні справ з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За вказаних обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачці з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року включно, повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю управління Пенсійного Фонду в місті Тернополі.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”)

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий : підпис

Судді : два підписи

З оригіналом згідно :

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Храпак Н.М.