Рішення № 112281490, 18.07.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/331/23 Справа №447/2833/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

18.07.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди.

Процесуальні дії у справі.

22.11.2022 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, у якому просить відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі «400 мілардів гривень» за рахунок державного бюджету України за бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010 за виконавчим листом №2-15/10, виданого Миколаївським районним судом Львівської області 21.09.2015, правонаступником якого відповідно до ст. 104 ЦК України, став Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Позивач просить поновити строк загальної позовної давності звернення із позовною заявою та покликається на те, що бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. визнано ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 у справі №447/2314/16-ц, яка набрала законної сили 28.11.2016. Враховуючи, що ухвалу не було оскаржено, а строк подачі заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 1173, 1174 ЦК України наступив 28.11.2016, такий закінчується 28.11.2019. З 14.02.2017 по 02.03.2017, з 30.12.2019 по 10.01.2020 та з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній та Новороздільській міській лікарнях, що на думку позивача, є поважною причиною пропуску та поновлення строку подання позовної заяви. Позивач покликається на те, що бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010 за виконавчим листом №2-15/10, виданого Миколаївським районним судом Львівської області 21.09.2015, йому нанесено моральної шкоди як пенсіонеру, людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач посилається на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу заявити про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень» (а.с. 1, 34).

Ухвалою суду від 28.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.12.2022 постановлено ухвалу щодо повернення позовної заяви позивачу.

18.04.2023 до суду надійшли матеріали цивільної справи №447/2833/22 та постанова Львівського апеляційного суду від 03.04.2023, якою скасовано ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27.12.2022 та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 20.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Позивач 02.05.2023 отримав копію ухвали суду від 20.04.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 47).

15.05.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому такий просив закрити провадження у справі, оскільки позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, у межах якого такий міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у зв`язку з тим, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 у справі №447/2314/16 зобов`язано виконати дії по забезпеченню виконання рішення суду (а.с. 48).

27.06.2023 до суду надійшли пояснення відповідача по суті позову, у яких представник відповідача вказав, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди. Крім того, позивачем не було доведено факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральних і фізичних страждань, а також не надано доказів у чому полягає та чим саме керувався позивач, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі «400 мілардів гривень» (а.с. 62-63).

Крім цього, представник відповідача просив об`єднати справи за позовами ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, оскільки у провадженні судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А.П. перебувають декілька таких справ.

Крім того, 30.03.2023 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, у якому просить відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі «400 мілардів гривень» за рахунок державного бюджету України за дії вчинені державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І., правонаступником якого відповідно до ст. 104 ЦК України, став Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, завдані складанням постанови від 25.12.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження. Позивач просить поновити строк загальної позовної давності звернення із позовною заявою та покликається на те, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2014 у справі №447/57/14-ц, яка набрала законної сили 28.01.2014, скасовано постанову державного виконавця від 25.12.2013. Враховуючи, що ухвалу не було оскаржено, а строк подачі заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 1173, 1174 ЦК України наступив 28.01.2014, такий закінчується 28.01.2017. З 18.06.2014 по 07.07.2014, з 08.07.2014 по 16.07.2014, з 29.12.2014 по 06.01.2015, з 03.10.2016 по 13.10.2016, з 14.02.2017 по 02.03.2017, з 30.12.2019 по 10.01.2020, з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній та Новороздільській міській лікарнях, що на думку позивача, є поважною причиною пропуску та поновлення строку подання позовної заяви. Позивач покликається на те, що постановою державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області від 25.12.2013 йому нанесено моральної шкоди як пенсіонеру, людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач посилається на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу заявити про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень» (а.с. 65).

Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Позивач 14.04.2023 отримав копію ухвали суду від 04.04.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 78).

15.05.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому такий просив закрити провадження у справі, оскільки позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, у межах якого такий міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у зв`язку з тим, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2014 у справі №447/57/14 скасовано постанови ВДВС Миколаївського РУЮ (а.с. 80).

27.06.2023 до суду надійшли пояснення відповідача по суті позову, у яких представник відповідача вказав, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди. Крім того, позивачем не було доведено факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральних і фізичних страждань, а також не надано доказів у чому полягає та чим саме керувався позивач, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі «400 мілардів гривень» (а.с. 94-95).

Крім цього, представник відповідача просив об`єднати справи за позовами ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, оскільки у провадженні судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А.П. перебувають декілька таких справ.

27.06.2023 постановлено ухвалу щодо об`єднання справ в одне провадження, якою задоволено клопотання представника відповідача Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме об`єднано в одне провадження цивільну справу №447/849/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та цивільну справу №447/2833/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та присвоєно номер №447/2833/22.

Крім того, 30.03.2023 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, у якому просить відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі «400 мілардів гривень» за рахунок державного бюджету України за дії вчинені державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І., правонаступником якого відповідно до ст. 104 ЦК України, став Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, завдані внесенням змін у мотивувальній та резолютивній частині постанови від 10.06.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження по справі №2-34/10. Позивач просить поновити строк загальної позовної давності звернення із позовною заявою та покликається на те, що дії, вчинені державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяком О.І., щодо внесення змін у мотивувальній та резолютивній частині постанови від 10.06.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження по справі №2-34/10, яку скасовано ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.09.2013 у справі №447/2551/13-ц визнано неправомірними. Ухвала набрала законної сили 09.12.2013. Строк подачі заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 1173, 1174 ЦК України наступив 09.1.2013 та закінчується 09.12.2016. З 18.06.2014 по 07.07.2014, з 08.07.2014 по 16.07.2014, з 29.12.2014 по 06.01.2015, з 03.10.2016 по 13.10.2016, з 14.02.2017 по 02.03.2017, з 30.12.2019 по 10.01.2020, з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній та Новороздільській міській лікарнях, що на думку позивача, є поважною причиною пропуску та поновлення строку подання позовної заяви. Внесенням змін у мотивувальній та резолютивній частинах постанови від 10.06.2013 позивачу нанесено моральної шкоди як пенсіонеру, людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач посилається на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу заявити про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень» (а.с. 99).

Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Позивач 14.04.2023 отримав копію ухвали суду від 04.04.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 78, 112).

15.05.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому такий просив закрити провадження у справі, оскільки позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, у межах якого такий міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у зв`язку з тим, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.09.2013 у справі №447/2551/13 визнано неправомірними дії та скасовано постанови ВДВС Миколаївського РУЮ (а.с. 115).

27.06.2023 до суду надійшли пояснення відповідача по суті позову, у яких представник відповідача вказав, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди. Крім того, позивачем не було доведено факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральних і фізичних страждань, а також не надано доказів у чому полягає та чим саме керувався позивач, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі «400 мілардів гривень» (а.с. 129-130).

Крім цього, представник відповідача просив об`єднати справи за позовами ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, оскільки у провадженні судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А.П. перебувають декілька таких справ.

27.06.2023 постановлено ухвалу щодо об`єднання справ в одне провадження, якою задоволено клопотання представника відповідача Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме об`єднано в одне провадження цивільну справу №447/848/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та цивільну справу №447/2833/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та присвоєно номер №447/2833/22.

Крім того, 30.03.2023 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, у якому просить відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі «400 мілардів гривень» за рахунок державного бюджету України за бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010 за виконавчим листом №2-15/10, виданого Миколаївським районним судом Львівської області 21.09.2015, правонаступником якого відповідно до ст. 104 ЦК України, став Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Позивач просить поновити строк загальної позовної давності звернення із позовною заявою та покликається на те, що бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. визнано ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 у справі №447/2314/16-ц, яка набрала законної сили 28.11.2016. Враховуючи, що ухвалу не було оскаржено, а строк подачі заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 1173, 1174 ЦК України наступив 28.11.2016, такий закінчується 28.11.2019. З 14.02.2017 по 02.03.2017, з 30.12.2019 по 10.01.2020, з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній та Новороздільській міській лікарнях, що на думку позивача, є поважною причиною пропуску та поновлення строку подання позовної заяви. Позивач покликається на те, що бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010 за виконавчим листом №2-15/10, виданого Миколаївським районним судом Львівської області 21.09.2015, йому нанесено моральної шкоди як пенсіонеру, людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач посилається на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу заявити про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень» (а.с. 134).

Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Позивач 14.04.2023 отримав копію ухвали суду від 04.04.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 78, 142).

15.05.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому такий просив закрити провадження у справі, оскільки позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, у межах якого такий міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у зв`язку з тим, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 у справі №447/2314/16 зобов`язано виконати по забезпеченню виконання рішення суду (а.с. 144).

27.06.2023 до суду надійшли пояснення відповідача по суті позову, у яких представник відповідача вказав, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним розміру моральної шкоди. Крім того, позивачем не було доведено факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральних і фізичних страждань, а також не надано доказів у чому полягає та чим саме керувався позивач, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі «400 мілардів гривень» (а.с. 155-156).

Крім цього, представник відповідача просив об`єднати справи за позовами ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, оскільки у провадженні судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А.П. перебувають декілька таких справ.

27.06.2023 постановлено ухвалу щодо об`єднання справ в одне провадження, якою задоволено клопотання представника відповідача Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме об`єднано в одне провадження цивільну справу №447/851/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та цивільну справу №447/2833/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та присвоєно номер №447/2833/22.

Крім того, 22.11.2022 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, у якому просить відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі «400 мілардів гривень» за рахунок державного бюджету України за незаконні дії, вчинені в.о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадієм М.Т. за нерозгляд заяв про відвід державного виконавця Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Марутяка О.І., правонаступником якого, відповідно до ст. 104 ЦК України, став Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, визнані ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2017 у справі №447/6/17. Позивач просить поновити строк загальної позовної давності звернення із позовною заявою та покликається на те, що незаконні дії, вчинені в.о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадієм М.Т. за нерозгляд заяв про відвід державного виконавця Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Марутяка О.І. визнані ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2017 у справі №447/6/17, яка набрала законної сили 04.04.2017. Враховуючи, що ухвалу не було оскаржено, а строк подачі заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 1173, 1174 ЦК України наступив 04.04.2017, такий закінчується 04.04.2020. З 30.12.2019 по 10.01.2020 та з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні, що на думку позивача, є поважною причиною пропуску та поновлення строку подання позовної заяви. Позивач покликається на те, що незаконні дії, вчинені в.о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадієм М.Т. за нерозгляд заяв про відвід державного виконавця Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Марутяка О.І. йому нанесено моральної шкоди як пенсіонеру, людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач посилається на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу заявити про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень» (а.с. 188, 242).

Ухвалою суду від 28.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.12.2022 постановлено ухвалу щодо повернення позовної заяви позивачу.

03.05.2023 до суду надійшли матеріали цивільної справи №447/2831/22 та постанова Львівського апеляційного суду від 23.03.2023, якою скасовано ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27.12.2022 та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 04.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Позивач 11.05.2023 отримав копію ухвали суду від 04.05.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 231).

15.05.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому такий просив закрити провадження у справі, оскільки позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, у межах якого такий міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у зв`язку з тим, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2017 у справі №447/6/17 визнано незаконними дії в.о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ за нерозгляд заяви про відвід державного виконавця та зобов`язано такого розглянути вказані заяви (а.с. 228).

27.06.2023 суд з власної ініціативи з урахуванням положень ч. 1 ст. 188 ЦПК України, постановив ухвалу щодо об`єднання справ в одне провадження, а саме цивільну справу №447/2831/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та цивільну справу №447/2833/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та присвоєно номер №447/2833/22.

У судове засідання сторони не з`явилися, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду надходило. Інших клопотань з приводу розгляду справи до суду також не надходило.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Суд встановив:

Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Саса С.С. від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка набрала законної сили 08.04.2016, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника відділу начальника Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шнайдрука Р.Р., скаргу задоволено, зобов`язано заступника начальника відділу начальника Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шнайдрука Р.Р. вжити заходів щодо усунення порушень вимог ст. 214 КПК України, допущених слідчим Волощак С.З. щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по заяві ОСОБА_1 : дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела зазначити 11.12.2015; прізвище, ім`я та по-батькові заявника або потерпілого зазначити ОСОБА_1 ; зазначити короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених заявником ОСОБА_1 ; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань (а.с. 40, 73, 107, 246).

Позивач у позові покликається на те, що вказаною ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає підставу ОСОБА_1 заявити про відшкодування йому моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень».

Наведене спростовується копією ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка набрала законної сили 08.04.2016, відтак, твердження позивача не відповідають дійсності.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 у справі №447/2314/16-ц за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Миколаївського районного відділу ДВС Марутяка О.І., постановлено частково задоволити скаргу, зобов`язано державного виконавця Миколаївського відділу ДВС Марутяка О.І. виконати дії по забезпеченню виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010 у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2-15/10 від 21.09.2015 (а.с. 41, 138).

Згідно відміток суду, проставлених працівниками канцелярії на копії ухвали, яку позивач долучив при поданні позову до суду, вказана ухвала не набрала законної сили.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2014 у справі №447/57/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Марутяка О.І. про відмову у відкритті виконавчого провадження, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено скасувати постанову державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Марутяка О.І. від 25.12.2013 ВП №41334173 про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с. 74).

Згідно відміток суду, проставлених працівниками канцелярії на копії ухвали, яку позивач долучив при поданні позову до суду, вказана ухвала не набрала законної сили.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.09.2013 у справі №447/2551/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на постанову начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ Зубарєва А.А. про внесення змін у постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, скаргу ОСОБА_1 задоволено, постановлено визнати дії державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Марутяка О.І. неправомірними, визнати дії начальника ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Зубарєва А.А. неправомірними, скасовано постанову начальника ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Зубарєва А.А. від 26.07.2013 про внесення змін до постанови державного виконавця Марутяка О.І. від 10.06.2013 та скасовано постанову державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Марутяка О.І. від 10.06.2013 із внесеними змінами у мотивувальній та резолютивній частині. Вказана ухвала набрала законної сили 09.12.2013 (а.с. 108).

Вищевказаною ухвалою встановлено, що 10.06.2013 державний виконавець ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Марутяк О.І. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. 26.07.2013 року начальник відділу ДВС Миколаївського РУЮ Зкубарєва А.А. виніс постанову про внесення змін до вищевказаної постанови і державний виконавець ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області Марутяк О.І. виніс ще одну постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.06.2013, змінивши мотивувальну та резолютивну частину постанови від 10.06.2013. Таким чином, в межах одного виконавчого провадження було винесено дві постанови від 10.06.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження, але різного змісту, одна з яких була скасована 02.08.2013 ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області. Оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено внесення змін до постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження шляхом винесення ще однієї постанови, датованої тим же числом тільки іншого змісту, дії державного виконавця є неправомірними. Виправлення, внесені в постанову від 10.06.2013, не охоплюються поняттям граматичні чи арифметичні помилки, відтак, дії начальника ВДВС Миколаївського РУЮ є неправомірними.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2017 у справі №447/6/17 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Гармадія М.Т., державного виконавця Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Марутяка О.І. та на дії начальника державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Жукровського Я.І. постановлено частково задоволити скаргу, визнано незаконними дії в.о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадія М.Т. за нерозгляд заяв про відвід державного виконавця Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Марутяка О.І. та зобов`язано такого розглянути вказані заяви про відвід відповідно до норм закону (а.с. 247-248).

Згідно відміток суду, проставлених працівником суду на копії ухвали, яку позивач долучив при поданні позову до суду, вказана ухвала не набрала законної сили.

До матеріалів позову позивачем долучено копії виписки з історії хвороби №3855/1329 про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в Миколаївській КЦРЛ з 08.07.2014 по 16.07.2014 (а.с. 35, 66, 100), копію виписки з історії хвороби №3453/1193 про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в Миколаївській КЦРЛ з 18.06.2014 по 07.07.2014 (а.с. 35, 66, 100), копію епікризу №744 про перебування з 14.02.2017 по 02.03.2017 ОСОБА_1 у стаціонарі Новороздільської міської лікарні (а.с. 35 (зворот), 36 (зворот), 100 (зворот)), копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6338/2475 про надходження 10.01.2020 після направлення 30.12.2019 ОСОБА_1 на лікування в стаціонар Миколаївської КЦРЛ (а.с. 36, 69, 103, 135), копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №823/335 про перебування з 21.02.2020 по 02.03.2020 ОСОБА_1 на лікуванні в стаціонарі Миколаївської КЦРЛ (а.с. 37, 70, 104, 243), копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1291 про перебування з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 у стаціонарі КНП «Миколаївської міської лікарні» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (а.с. 38-39, 71-72, 105-106, 136-137, 244-245), копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №7390/2592 про перебування з 29.12.2014 по 06.01.2015 ОСОБА_1 у стаціонарі Миколаївської КЦРЛ (а.с. 67, 101), копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5555/1995 про перебування ОСОБА_1 у стаціонарі Миколаївської КЦРЛ з 03.10.2016 по 13.10.216 (а.с. 68, 102).

Оцінка суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Відповідно до ч. 2 статті 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

Крім того, згідно п. 28 постанови Пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Вказане узгоджується із висновком, наведеним у постанові ВП ВС від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц (провадження №14-515цс19), який не відступив від висновку Верховного Суду України, що міститься у постанові від 08.11.2017 у справі №761/13921/15-ц (провадження №6-99цс17).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків, згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.10.2005 у справі №32/421.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №613/814/16-ц.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позов ОСОБА_1 не містить посилання на будь-які докази фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу було завдано моральної шкоди, за яку він просить стягнути «400 мілардів гривень». Позивачем не було надано до суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що саме у зв`язку з наведеними ним у позові обставинами йому було завдано моральних страждань.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що позов не підлягає до задоволення у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки позивачем не подано жодних доказів підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а відшкодування моральної шкоди не може слугувати позивачу джерелом для збагачення.

Щодо заяви представника відповідача відносно пропуску позивачем позовної давності суд вказує таке.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність закінчилася, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через закінчення строку позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Наведене міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц).

Таким чином, прийшовши за результатами розгляду справи висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог, відсутні підстави для застосування положень щодо пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, відтак, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 19, 56 Конституції України, ст. 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 48, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Шептицького, 9, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, 81600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35048088.

Повний текст рішення складено 18.07.2023.

Суддя Головатий А.П.