Вирок № 112280827, 18.07.2023, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/474/23 Провадження № 1-кп/304/143/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12023071130000044 від 02 лютого 2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , з базовою вищою освітою, одруженого (має на утриманні малолітню дитину), непрацюючого, українця, громадянина України, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , будучи придатним для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, що у свою чергу встановлено на підставі довідки військово-лікарської комісії № 19/216 від 23 січня 2023 року, та обізнаним про обов`язкову явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24 січня 2023 року умисно, без поважних причин не з`явився для відправки для проходження військової служби під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 69-2022 від 24 лютого 2022 року, та категорично відмовився від проходження військової служби під час мобілізації, про що подав заяву, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, за що кримінальна відповідальність передбачена ст. 336 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що відмовився проходити військову службу за мобілізацією через сімейні обставини та психологічну неготовність воювати. Військову службу він ніколи не проходив, є творчою людиною, бере участь у церковному житті, а тому бути причетним до будь якого насильства він не готовий ні морально, ні фізично. Окрім цього вважає, що дружина за його відсутності не зможе вести сімейні справи, оскільки дитину вони виховують лише вдвох та коли дружина на роботі (позмінній), доглядати дитину нема кому; навпаки він також доглядає хвору матір. Просив суд також врахувати те, що він з початком війни не покинув країну, хоча має вид на проживання у Словаччині, натомість допомагає всіляко своїй країні, а відтак суворо його не карати.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні також просив суд врахувати особливості характеру обвинуваченого, який працює у сфері мистецтва, є живописцем, через що не в змозі служити у збройних силах. Окрім цього має дружину та малолітню дитину на утриманні, а також доглядає за хворою матір`ю, відтак просив застосувати до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, роз`яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

Відтак з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує його дії за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, разом з дружиною виховує малолітню дитину; на диспансерному обліку у лікарів нарколога і психіатра КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває (а. с. 56, 57, 58, 62, 63).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому суд не знаходить.

Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді, згідно з якою орган пробації визначив середній рівень ймовірності вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та вважає, що виконання покарання без ізоляції від суспільства можливе за умови здійснення нагляду та застосування профілактичних і соціально-виховних заходів, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, особу винного, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії зі звільненням від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, клопотання про його обрання суду не подано, отже питання щодо такого судом не розглядається.

Питання речових доказів вирішуватиметься у порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, а саме відеозапис, який міститься на оптичному диску, сірого кольору, без будь яких видимих надписів чи маркувань, що знаходиться при матеріалах кримінального провадження № 12023071130000044 у органу досудового розслідування - при них зберігати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1