Рішення № 112280296, 17.07.2023, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/439/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2023 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2023 представник АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у звязку з чим підписала заяву № б/н від 13.05.2008.

Позивач зазначає, що при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другою сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпорядитись кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.

У порушення умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї станом на 31.01.2023 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 95108,08 грн., яка складається: 6952,70 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 87121,64 грн. загальний залишок заборгованості за відсотками; 417,18 грн. заборгованість по пені; 616,56 грн. заборгованість по комісії.

28.06.2023 задоволено клопотання представника відповідачки про витребування доказів та витребувано у позивача:

-оригінали документів, а саме "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи", з якими ОСОБА_1 була ознайомлена і власноручно їх підписала.

-інформацію про кількість отриманих карток ОСОБА_1 та чи мала вона можливість здійснювати платежі за допомогою цих карток після закінчення строку їх дії.

Станом на 17.07.2023 ухвала суду не виконана. Представником позивача 04.07.2023 надано пояснення, що відповідачка підписанням анкети-заяви позивальника та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг (а.с. 65-66).

Представником позивача Гребенюком О.С. при подачі позову до суду, додано клопотання у якому останній просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 35).

Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась. Натомість її представник адвокат Данилюк П.П. (котрий уповноважений представляти інтереси відповідачки на підставі ордеру серії АВ № 1079287 від 08.06.2023 (а.с. 49) подав через канцелярію суду клопотання, відповідно до його просить розгляд справи провести у його відсутність та відсутність його довірительки. Вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. При вирішенні даної справи просив врахувати судову практику, зокрема: постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17; постанови Вінницького апеляційного суду від 17.03.2020 у справі № 136/1482/19, від 16.06.2021 у справі № 136/1530/20 та від 11.03.2020 у справі № 136/287/19. Звертає увагу на те, що позивачем не надано оригінали документів, а саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифів», з якими була ознайомлена ОСОБА_1 та власноручно їх підписала (а.с. 84).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такі самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ураховуючи, що фактично отримані та використовувані ОСОБА_1 позичені кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, тому останній вправі вимагати захисту своїх прав та майнових інтересів через суд шляхом стягнення із боржника заборгованої, фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином позов АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в частині повернення 6952,70 грн. тіла кредиту підлягає безумовному задоволенню. У задоволенні решти заявлених банком позовних вимог, а саме у стягненні 87121,64 гривень заборгованості по процентах за користування кредитними коштами заборгованості по пені та заборгованості по комісії слід відмовити.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються в самому договорі).

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Слід зауважити, що позивачем не заявлялися вимоги до ОСОБА_1 на підставі статей 625, 1048 ЦК України. Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 13.05.2008 процентна ставка визначена як базова в місяць у розмірі 1,9 % (нараховується на залишок заборгованості ) (а.с. 16 зв).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг ОСОБА_1 ), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме зазначені витяги з "Тарифів" та "Умов і правил надання банківських послуг" зрозуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, наразі, саме у зазначеному у цих документах, що повинні були бути представленими банком суду, розмірі і порядку нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони ( банку ), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року ( провадження № 616цс15 ) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

До правовідносин у цій справі спірним є правильність застосування частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком у період з часу виникнення спірних правовідносин ( 13.05.2008) до моменту звернення в суд з указаним позовом (26.04.2023). Тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність безспірних доказів домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна ( типова) форма, що застосована до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Обгрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанком, на які останній посилається, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати у такому випадку складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної сторони, якщо вони не підписані, викликають сумнів у достовірності, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у такому випадку в анкеті заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов і приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна 55 днів пільгового кредиту»(а.с. 17), з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанком(а.с. 18-23), на які посилається позивач у цій справі, не надані суду як доказ із підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з ними, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.05.2008 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказана позиція збігається з висновками Вінницького апеляційного суду, які викладені у постановах від 17.03.2020 у справі № 136/1482/19, від 16.06.2021 у справі № 136/1530/20 та від 11.03.2020 у справі № 136/287/19.

Разом з тим, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк ( термін ) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому останній вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2684,00 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 6952,70 грн. * 100% : 95108,08 грн. ціни позову = 7,31%), тобто 7,31 % від суми сплаченого судового збору 7,31 % * 2684,00 грн:/100% = грн), що складає 196,20 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141,206, 209, 247, 263268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 10.09.1999 Літинським РВ УВМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк»(рахунок № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість станом на 31.01.2023 за кредитним договором № б/н від 13.05.2008, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 6952,70 грн. та 196,20 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.