Рішення № 11226892, 15.09.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-6992-2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М.О.,

при секретарі Моїсеєвої О.І.,

за участю представника позивача-відповідача ОСОБА_1 А.В.,

відповідача-позивача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Словянська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 12.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (у звязку із прийняттям статуту у новій редакції, затвердженого 04.11.2009 року НБУ - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») в особі Словянського відділення Донецької обласної дирекції та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/07-160/50-420, згідно якого відповідачу надані кредитні кошти у сумі 9120 доларів США строком погашення до 12.06.2012 року зі сплатою 13,8 % річних. Згідно п.п. 1.4 та 5.1 кредитного договору, Відповідач зобовязався погашати заборгованість за кредитом у розмірі та строки визначені у Графіку погашення кредитної заборгованості (додаток № 1 до визначеного кредитного договору), але взяті на себе зобовязання Відповідачем не виконані належним чином. Станом на 20.10.2009 року відповідач заборгованість не погашає, сума заборгованості за кредитом складає 6456,39 доларів США, несплачені відсотки 1576,02 доларів США, пеня за кредитом 1854,51 доларів США, пеня за відсотками 2078,47 доларів США, а всього 11965, 39 доларів США, що в перерахунок по курсу НБУ на 22.02.2010 року (7,998) складає 95699,19 грн. 06.04.2009 року на адресу відповідача був надісланий лист-попередження, але до теперішнього часу позичальником не було здійснено жодних дій, щодо усунення порушень зобовязання або повернення кредиту та інших належних платежів. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 11965,39 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ на 20.10.2009 р. (7,998) складає 95699,19 грн. та судові витрати 957,00 грн. за сплату судового збору та 120,00 грн. за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

29.07.2010 року ОСОБА_2. звернувся до Словянського міськрайонного суду з позовом до ПАТ КБ „Райффайзен Банк Аваль” про визнання кредитного договору недійсним, пояснюючи свої вимоги наступним: 12.06.2008 року між ним, як позичальником, та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/07-160/50-420, згідно умов якого він отримав грошові кошти у сумі 9120 доларів США. На думку позивача ОСОБА_2 кредитний договір № 014/07-160/50-420 має бути визнаний недійсним у звязку з тим, що укладений з порушенням вимог ст. 99 Конституції України та ст. 524 ЦК України, відповідно до яких грошовою одиницею України є гривня. Також вважає, що укладання кредитного договору в іноземній валюті суперечить ч. 1 ст. 533 ЦК України, згідно до якої зобовязання підлягає виконанню в національній валюті. Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний Банк України” гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним способом на території України. Укладання договору в доларах США на думку позивача є прямим порушенням чинного законодавства України.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір № 014/07-160/50-420.

Представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_1. у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав, дав пояснення, які співпадають із викладеним у позові. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав у повному обсязі, проти їх задоволення заперечував, суду пояснив, що укладання кредитних договорів в іноземній валюті регулюються нормами спеціального законодавства, у звязку з чим посилання позивача є невірними. Далі ОСОБА_1 пояснив, що згідно з п.1 ч. 2 ст. 47 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 ст. 47 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” необхідне надання дозволу Національним банком України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, крім перелічених у ч. 1 цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених ч. 1 та п.п.5-11 ч. 2 ст. 47 цього Закону надає дозвіл Національний банк України, що ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” має дозвіл на право здійснення цих банківських операцій,так4. як 27.93.1992 за № 10 отримав відповідну банківську ліцензію. У додатку до дозволу № 10-4 зазначений перелік операцій, які ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” має право здійснювати, до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, неторговельні операції з валютними цінностями. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Вважає, що у звязку із викладеним, наявність у відповідача банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті. Будь-які вимоги інших нормативних актів щодо необхідності отримання додаткових документів не можуть прийматися до уваги, оскільки суперечать Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Вважає, що можливість надання і погашення кредитів в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, так, як відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом, а такі випадки саме й визначені ЗУ „Про банки і банківську діяльність”. З огляду на усе вищевикладене відповідач вважає, що кредитний договір в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства; виконання зобовязань за кредитним договором повинно здійснюватися відповідно до умов договору та ст.ст. 526, 1049, 1054 ЦК України.

Просив суд у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у звязку з їх безпідставністю.

Відповідач - позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не визнав в повному обсязі, проти їх задоволення заперечував, на задоволені власного позову наполягав, надав суду пояснення. які співпадають із викладеним у власному позові, додатково суду пояснив, що Конституція України має найвищу силу, що інші закони та нормативні акти не можуть її суперечити. Норми Конституції України мають пряму дію, стаття 99 Конституції України забороняє використання на території України іншої грошової одиниці, ніж гривня, яка є єдиною валютою України, у звязку з чим кредитний договір, укладений в супереч ст. 99 Конституції України, потрібно визнати недійсним, а в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають за наступних підстав:

12.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/07-160/50-420, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 9120 доларів США строком погашення до 12.06.2012 року зі сплатою 13,8 % річних. (а.с.6-11 т. 1).

Станом на 22.02.2010 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитом складає 11965,39 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ складає 95699,19 грн. (а.с. 5 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до Статуту від 04.2009 року є банком (а.с. 18 т.1), відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України та ст.ст. 19, 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III має право на укладання договорів кредиту, в тому числі і в іноземній валюті, так, як має відповідну ліцензію та дозвіл (а.с. 19,20 т. 2).

06.04.2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надсилав ОСОБА_2 письмове повідомлення про наявність з боку ОСОБА_2 невиконання умов кредитної угоди 014/07-160/50-420 від 12.06.2008 року, просив добровільно виконати зобовязання за цією угодою, попереджав про можливе звернення до суду у разі невиконання викладених вимог у передбачений термін (а.с. 15 т. 1).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини;

Згідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобовязання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, а відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях; Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст поняття кредитний договір визначено у ст. 1054 ЦК України: з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, а кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно до ст.10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку; Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 2 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. № 15-93 резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України; Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено право Національного банку України видавати індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно до ст. 7 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачена можливість банків здійснювати на підставі банківської ліцензії наступні операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про банки і банківську діяльність” до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами визнаються наступні обставини: укладання між ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” і ОСОБА_2 12.06.2008 року кредитного Договору № 014/07-160/50-420 на суму 9120,00 доларів США грн.; отримання ОСОБА_2 12.06.2008 року кредиту в сумі 9120,00 доларів США у повному обсягу.

Відповідачем - позивачем ОСОБА_2 не визнається наявність у ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” права на укладання кредитної угоди в іноземній валюті (доларах США).

Під час судового розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” має ліцензію Національного Банку України на здійснення валютних операцій і має право видавати кредити в іноземній валюті.

Позивач ОСОБА_2 отримав кредит від відповідача ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” в сумі 9120,00 доларів США 12.06.2008 року; від отримання грошей в іноземній валюті він не відмовився; деякий час виконував свої зобовязання за кредитною угодою; з заявою про визнання договору кредиту недійсним звернувся до суду тільки 29.07.2010 року.

В тексті позовної заяви ОСОБА_2 та в поясненнях, наданих ним суду, відсутні будь-які посилання на необхідність повернення ним отриманого кредиту.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; односторонній правочин може створювати обовязки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обовязки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 ст. 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства), ч. 3 ст. 203 ЦК України (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) та ч. 5 ст. 203 ЦК України (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що укладений 12.06.2008 року між ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2, як позичальником, кредитний договір № 014/07-160/50-420, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 9120,00 доларів США. укладено відповідно до умов чинного законодавства, що відповідач ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” діяв в межах своїх повноважень, маючи відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, відповідно до чого позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсної кредитної угоди № CL-ВG/002/2007 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, у судовому засіданні викладені у позову обставини отримання ОСОБА_2 кредиту у позивача, укладання між сторонами кредитного договору, невиконання відповідачем умов кредитного договору знайшли своє підтвердження, відповідно до чого суд приходить до висновку стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” та стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним договором.

Позивачем ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” понесені по справі судові витрати: 957,00 грн. по сплаті судового збору та 120,00 грн. по сплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи, які, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, повинні бути присуджені з відповідача на користь позивача.

ОСОБА_2 під час звернення з позовом про визнання договору кредиту недійсним посилаючись на Закон України „Про захист прав споживачів” не сплати витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи, у звязку з чим відповідно до ст. 88 ЦПК України з нього потрібно стягнути на користь держави зазначені витрати в сумі 120,00 грн.

У звязку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” підлягають задоволенню, з відповідача потрібно стягнути на користь позивача 95699 грн. 19 коп. заборгованості по кредитній угоді, та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 957 грн. 00 коп. і 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, на користь держави 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, а позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 83, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 192, 202, 203, 215, 217, 509, 524-526, 1048-1050, 1054, 1055, 10561 ЦК України, ст.ст. 19, 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III, ст. 2,5, 7 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору недійсним залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Черкаське Словянського р-на Донецької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на р/р 290961279, МФО 335076, код по ЕДРПОУ 23346741:

? заборгованість за кредитним договором у сумі 95699 грн. 19 коп.;

? витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп.;

? судовий збір в сумі 957 грн. 00 коп., а усього 96776 грн. 19 коп. (Девяносто шість тисяч сімсот сімдесят шість гривен 19 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Черкаське Словянського р-на Донецької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь держави витрати з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн. 00 коп. на р/р 31212259700075 у банку ГУДКУ у Донецькій області, ЕДРПОУ 34686605, МФО 834016, територіальна належність м. Словянськ, 22050001, одержувач - Державний бюджет м. Словянськ

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, рішення може бути оскаржено в 10-ти денний строк з часу виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2010 року.

Суддя Словянського міськрайонного суду М.О.Гусинський