Рішення № 112260747, 17.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року Справа № 160/9313/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2023 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.03.2023 року № 18479555/2334900375 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 14.03.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 14.03.2023 року, поданою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за датою фактичного подання - 16.03.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України ФОП ОСОБА_1 було складено податкову накладну №2 від 14.03.2023 та скеровано її для подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» отримано квитанцію від 16.03.2023, в якій містилась інформація про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної № 2 від 14.03.2023 відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки обсяг постачання товару дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такою товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, з пропозицією надати пояснення та копії документів для прийняття позитивного рішення. Позивач зазначає, що цей факт дійсно відповідає обставинам справи та його законній господарській операції по ввезенню на митну територію України фракціонованої перлітової породи, код УКТЗЕД 2530100000, відповідно до положень Постанови КМУ від 24.02.22 «Про перелік товарів критичного імпорту», за №153. Позивач вказує, що контролюючому органу було надіслане повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Проте, відповідачем-2 прийнято спірне рішення від 23.03.2023 № 18479555/2334900375, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 в ЄРПН у зв`язку з надання копій документів, складених із порушенням законодавства, а також не наданням первинних документів щодо придбання товару (банківські виписки/платіжні доручення) та щодо транспортування, акти здачі-приймання робіт тощо. Не погодившись з висновками відповідача-2 до ДПС України була подана скарга, однак яка залишена без задоволення. Позивач не погоджується з рішенням відповідача-2, вважає його необґрунтованим, немотивованим та таким, що суперечить дійсним обставинам. Зупинення реєстрації податкової накладної за п.1 Критеріїв ризиковості операції відбувається одночасно з дотриманням трьох визначених у ньому умов. Натомість в квитанції зазначено вимоги про надання пояснень та копій первинних документів без конкретної пропозиції переліку документів, що необхідні. Не вказано і документів, які за висновком податкового органу складені з порушенням. Поряд з цим, позивача наполягає, що ним вчинено усі необхідні дії щодо реєстрації податкової накладної, надані письмові пояснення щодо сутності проведеної господарської операції, а також копії первинних документів, які фактично не були враховані контролюючим органом. За таких обставин, позивач вважає, що правових підстав для прийняття рішення, що оскаржується, не було, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9313/23, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

29.05.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив, в якому відповідач-2 позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. В ході опрацювання документів, надісланих повідомленнями встановлено, що ФОП ОСОБА_1 виписано податкову накладну від 14.03.2023 №2 на суму 264000,00грн., у т.ч. ПДВ 44000,00грн. щодо реалізації фракціонової перлітової породи фр.0,15-0,6мм на ТОВ «Перліт-Інвест». За результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих ФОП, прийнято рішення про відмову у реєстрації вказаної податкової накладної, оскільки платником не надано первинні документи щодо придбання товару (банківські виписки/платіжні доручення) та відсутні первинні документи щодо транспортування (товарно-транспортні накладні або CMR, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), тощо). Відповідач-2 зазначає, що повідомлень щодо розблокування ПН/РК на розгляд Комісії надано лише лист-пояснення, Заявка на перевезення, контракт №GP/01-2023 від 11.01.2023, ВМД, видаткова накладна №140323-1 від 14.03.2023, договір поставки від 10.01.2023. Відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції ФОП ОСОБА_1 , на підставі яких виписано податкову накладну № 2 від 14.03.2023. Відповідач вказує, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено визначення «первинний документ» - це первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні відповідати умовам договору у межах, якого здійснюється господарська операція. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому, у платника податків після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної виникає право на подання документів, що були складені ним у відповідності до Закону №996 та які можуть вважатись первинним, та підтвердити факт наявності чи відсутності господарської операції. Податковий орган не зобов`язаний у квитанції вказувати перелік документів, який необхідно подати для підтвердження реальності господарської операції, оскільки таке прямо не передбачено нормативно-правовими актами. Враховуючи викладене, Комісією цілком правомірно прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, що оскаржується. Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, відповідачем-2 зауважено, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

29.05.2023 від Державної податкової служби України засобами поштового зв`язку надійшов відзив, в якому відповідач-1 позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, обґрунтовуючи свою позицію наступним. Позивачем на реєстрацію подано податкову накладну від 14.03.2023 №2 на суму 264000,00грн., у т.ч. ПДВ 44000,00грн. За результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих ФОП, прийнято рішення про відмову у реєстрації вказаної податкової накладної, оскільки платником не надано первинні документи щодо придбання товару (банківські виписки/платіжні доручення) та відсутні первинні документи щодо транспортування (товарно-транспортні накладні або CMR, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), тощо). До повідомлення платником не надано документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію накладної. ДПС України акцентовано увагу, що процедура зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН з наступним прийняттям рішень про їх реєстрацію/відмову у реєстрації регламентована Податковим кодексом України, Порядком №1165, Порядком №520. При цьому, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, встановлений пунктом 5 Порядку №520. Однак, вказаною нормою не встановлено обов`язок фіскального органу зазначати в квитанції конкретний перелік документів, а лише пропозицію щодо надання документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Натомість обов`язком платника податку є надання повного пакету первинних документів, вичерпний перелік яких встановлений п.14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Крім того, контролюючий орган не може наперед знати, які саме документи наявні у платника податку, адже перелік документів, що супроводжують ту чи іншу господарську операцію, може змінюватися залежно від її особливостей. З викладеного слідує, що платнику надано альтернативу обрання самостійних рішень (надання пояснень та/або документів для реєстрації податкової накладної платник) не обмежуючи його тим самим у поданні виключного переліку документів, а даючи можливість надання наявних документів. Щодо вимоги позивача про зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН наведену податкову накладну в ЄРПН, відповідачем-1 зазначено, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному державному органу та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення, а отже позовні вимоги про зобов`язання ДПС зареєструвати зазначену податкову накладну є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, вимоги про зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну від 14.03.2023 №2 в ЄРПН є передчасними.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації за ідентифікаційним кодом 2334900375; перебуває з 01.03.2018 на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Новомосковська ДПІ (Новомосковський район)) як платник податків; місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності позивача за КВЕД: 51.87 Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; серед інших видів є: 24.14. Виробництво іншої органічної хімічної продукції; 51.14. Посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 51.38. Оптова торгівля іншими продуктами харчування; 70.12. Купівля та продаж власного нерухомого майна.

З 01.10.2020 позивач є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 233490037540.

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Перліт-Інвест» (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладено Договір поставки №100123 (а.с.20-21), предметом якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець оплатити і прийняти перлітову породу фракційну, фракцій 0,15-0,6 мм і 0,6-1,2 мм, виробництва ТОВ «GEORGIAN PERLITE», Грузія (товар), в номенклатурі та за цінами, у відповідності зі специфікаціями, що додаються і є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна кількість товару даного договору складає суму кількості товару всіх накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін (пп. 1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальну суму договору складає сума товару, що постачається, на основі специфікацій, що є невід`ємною частиною даного Договору і може змінюватися в зв`язку зі зміною цін або обсягів поставки.

Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу у термін до 90 календарних днів з моменту отримання товару згідно з товарної накладної на основі виставленого постачальником рахунку (п. 3.1 Договору).

Згідно з пп. 5.1-5.2 Договору Товар поставляється партіями. Кількість і строки поставки кожної партії узгоджуються сторонами в письмовій заявці. Поставка товару у відповідності з правилами Інкотермс - 2000 здійснюється автотранспортом на умовах СРТ - склад «Покупця» м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1.

10.01.2023 в рамках казаного Договору поставки №100123 сторонами укладено Специфікацію №1 (а.с. 22), згідно з якою обумовлено поставку товару Перлітова порода фракційна, фракція 0,15-0,6 мм у кількості 66,00 тонн, за ціною 10 000,00 грн. за 1 тонну без ПДВ, 12000,00 грн. за 1 тонну з ПДВ, на загальну вартість 792000,00 грн. з ПДВ.

14.03.2023 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виставлено покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Перліт-Інвест» рахунок на оплату №140323-1 від 14.03.2023 та видано видаткову накладну на товар «Фракційна перлітова порода фр 0,15-0,6 мм» у кількості 22000кг на загальну суму 264000,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 44000 грн. (а.с. 41).

На дату виникнення податкових зобов`язань позивачем було оформлено та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №2 від 14.03.2023 на загальну суму 264000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 44000,00 грн. (а.с.7).

Податкова накладна №2 від 14.03.2023 була прийнята, проте реєстрацію зупинено.

В квитанції №9052852630 від 16.03.2023 зазначено наступні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 (а.с.8):

«Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 14.03.2023 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 2530, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо: показник «D»=14.0467%, «Р»=5666.67».

21.03.2023 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було надіслано засобами електронного зв`язку повідомлення № 1 (а.с.9) про подання пояснень щодо зупиненої податкової накладної №2 від 14.03.2023 та копії первинних документів (кількість додатків - 6), а саме: Контракт №GP01-2023 від 11.01.2023; ВМД №UA100250/2023/120952 від 14.03.2023, Договір поставки №100123 від 10.01.2023, видаткова накладна №140323-1 від 14.03.2023, заявка на перевезення б/н від 27.02.2023, лист-пояснення №2103-1 від 21.03.2023.

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.03.2023 №8479555/2334900375 (а.с.13-14) було відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

В графі «додаткова інформація» вказано: платником не надані первинні документи щодо придбання товару (банківські виписки/платіжні доручення) та відсутні первинні документи щодо транспортування (товарно-транспортні накладні або CMR), акти здачі-приймання робіт (надання послуг), тощо.

Не погодившись з рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.03.2023 №8479555/2334900375 позивачем подано скаргу (а.с.15) з поясненнями та копіями первинних документів (кількість додатків - 10), а саме: лист-пояснення №2103-1 від 28.03.2023, Договір поставки №100123 від 10.01.2023, ВМД №UA100250/2023/120952 від 14.03.2023, видаткова накладна №140323-1 від 14.03.2023, заявка на перевезення б/н від 27.02.2023, міжнародна ТТН №5010 від 28.02.2023, платіжна інструкція №28 від 14.02.2023, інвойс №03 від 14.02.2023, акт виконаних робіт №30 від 14.03.2023, Контракт №GP01-2023 від 11.01.2023.

У скарзі зазначено такі причини незгоди з рішенням від 23.03.2023 №8479555/2334900375: до податкової накладної №2 від 14.03.2023 було надано пояснення (повідомлення №1 від 21.03.2023) з додаванням копій всіх необхідних первинних документів, які пояснюють зміст господарської операції.

Рішенням Комісії за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №32134/2334900375/2 від 04.04.2023 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 без змін з підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (а.с.19).

Вважаючи протиправним рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами абзаців «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В абзаці першому пункту 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з абзацами 9-11 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Відповідно до абзацу 13 пункту 201.10 статті 201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних регламентований Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пунктів 12-15 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165 та Порядок розгляду скарги, відповідно у редакції на час спірних відносин).

За положенням пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно із пунктом 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пунктів 7 - 9 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

Платник податку отримує розраховані показники позитивної податкової історії через електронний кабінет.

При цьому, Додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.

Додатком 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Критерії ризиковості здійснення операцій.

Так, пунктом 1 додатку 3 Порядку № 1165 Критерії ризиковості здійснення операцій є: Обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.

За приписами пункту 10 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 14.03.2023, яка була прийнята, про що свідчить квитанція від 16.03.2023 №9052852630, проте реєстрацію зупинено.

У квитанції від 16.03.2023 №9052852630 наведені такі підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 14.03.2023 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 2530, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо: показник «D»=14.0467%, «Р»=5666.67».

Отже, контролюючим органом порушено принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки рішення про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 містить лише загальне посилання на п. 1 Критеріїв ризиковості операцій.

Згідно виписки з ЄДРПОУ (доступ до якого має контролюючий орган), одним із видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

Суд зауважує, що зупинення реєстрації податкової накладної за п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання вказаних у ньому умов.

Однак, з рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не вбачається обґрунтувань підстав та причин віднесення господарської операції за податковою накладною №2 від 14.03.2023 до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідного не наведено відповідачем-2 в оспорюваному рішенні та не доведено відповідачами належними засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що в силу положень пункту 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов`язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції від 16.03.2023 №9052852630 даних про розрахунковий показник критерію ризиковості здійснення операцій не наведений. Натомість в якості додаткового показника зазначений такий показник, як «D»=14.0467%, «Р»=5666.67». Однак, такий показник не є прийнятним, оскільки розрахункові величини D та P - є ознаками, відповідно до яких перевіряються подані на реєстрацію податкові накладні саме до початку проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Тобто ці величини за жодних умов не можуть вважатися показниками критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Окрім того, контролюючим органом у вказаній квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 не було вказано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація цієї податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.

Суд зауважує, що контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу.

Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права не виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документу.

У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №815/2985/18 (адміністративне провадження №К/9901/14651/19).

Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на певний пункт Критеріїв ризиковості, а містити в собі вичерпний перелік документів, які необхідно подати платнику податків.

Незважаючи на те, що рішення (квитанція) про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що таке рішення податкового органу не містять в собі вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків, тому за встановлених обставин є необґрунтованим.

Недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації такої податкової накладної, є протиправним.

Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 року за № 1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520 в редакції на час спірних відносин), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку № 520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, та може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, відповідно до пунктів 6-7 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

Згідно з пунктом 9 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до пунктів 10-12 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

За таких обставин, рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі приймається комісією регіонального рівня за результатами розгляду інформації (пояснень) та копій наданих документів платника податку. При цьому, рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Судом встановлено та відповідачами дана обставина не заперечується, що з метою реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 позивачем до контролюючого органу електронним повідомленням №1 від 21.03.2023 надавались копії первинних документів щодо вказаної податкової накладної, а саме: Контракт №GP01-2023 від 11.01.2023; ВМД №UA100250/2023/120952 від 14.03.2023, Договір поставки №100123 від 10.01.2023, Видаткова накладна №140323-1 від 14.03.2023, заявка на перевезення б/н від 27.02.2023, лист-пояснення №2103-1 від 21.03.2023, ВМД №UA100250/2023/120952 від 14.03.2023.

Крім цьому, матеріалами справи встановлено, що до скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 позивачем додатково надавались пояснення та копії наступних первинних документів: лист-пояснення №2803-1 від 28.03.2023, Договір поставки №100123 від 10.01.2023, Видаткова накладна №140323-1 від 14.03.2023, заявка на перевезення б/н від 27.02.2023, міжнародна TTH (CMR) №5010 від 28.02.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті №28 від 14.02.2023, інвойс №03 від 14.02.2023, акт виконаних робіт №30 від 14.03.2023, Контракт №GP01-2023 від 11.01.2023.

Однак, ані оспорюване рішення від 23.03.2023 №8479555/2334900375, ані рішення за результатами розгляду скарги не містять мотивів відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

У рішенні про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної №2 від 14.03.2023 зазначено лише загальне твердження: «надання платником податку копій документів, складних із порушенням», при цьому не зазначено, які з поданих документів, складені із порушенням законодавства, не вказано і норм права, які порушені платником при їх складанні.

Щодо зазначення в графі «додаткова інформація» оспорюваного рішення про те, що «платником не надані первинні документи щодо придбання товару (банківські виписки/платіжні доручення) та відсутні первинні документи щодо транспортування (товарно-транспортні накладні або CMR), акти здачі-приймання робіт (надання послуг), тощо», суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань, чому відсутність саме цих документів унеможливлює реєстрацію податкової накладної №2 від 14.03.2023.

Разом з цим, посилання на вказані підстави в обґрунтування прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 14.03.2023 в ЄРПН за відсутності конкретної пропозиції контролюючого органу про надання певних документів, свідчить про протиправність такого рішення.

Доказів направлення Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної (за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку) з пропозицією щодо надання позивачем додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній №2 від 14.03.2023, у розумінні пункту 9 Порядку №520 відповідачем-2 не надано, матеріали справи не містять.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у контролюючого органу станом на час розгляду комісією документів були письмові пояснення позивача з доданими первинними документами, які платником долучено на власний розсуд з метою підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній №2 від 14.03.2023.

Однак, контролюючий орган будь-якої оцінки вказаним у поясненнях обставинам не надав, жодних перевірок позивача з метою підтвердження чи спростування інформації, зазначеної позивачем, не проводив, оспорюване рішення не містять мотивів не врахування наданих позивачем пояснень та долучених документів, тому суд вважає необ`єктивним та необґрунтованим твердження відповідача-2 щодо правомірності оспорюваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023.

При цьому, суд наголошує, що у цій справі не надається оцінка реальності здійснення господарської операції, на підставі якої позивачем складено податкову №2 від 14.03.2023, оскільки це питання має досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За таких обставин, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів щодо проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також те, що первинні документи разом із поясненнями надавались контролюючому органу, достатність яких для прийняття рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної не спростована відповідачами, враховуючи також встановлену судом необґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023, суд дійшов висновку, що відмовляючи у реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач-2 діяв протиправно.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 не відповідає критеріям відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем-2 не на підставі та не у спосіб, передбачений законодавством, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати наведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладених датою її фактичного подання, суд зазначає наступне.

Положенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Враховуючи встановлену судом протиправність прийнятого відповідачем-2 рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність законодавчо закріплених перешкод для її реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН наведену податкову накладну датою її подання на реєстрацію.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача-1 вчинити дії по реєстрації наведеної податкової накладної в судовому порядку не може бути розцінене як втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідачем-2 вже було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 14.03.2023, тобто було вирішено віднесене до його повноважень питання на власний розсуд. В свою чергу, суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту (відновлення) порушених прав та інтересів позивача.

В даному випадку, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що відповідачами як суб`єктами владних повноважень не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн. згідно із платіжною інструкцією №213 від 25.04.2023.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду підлягає стягненню з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №03/04/23 від 12.04.2023 та копію платіжної інструкції №204 від 12.04.2023 на суму 6000,00 грн. (а.с. 47-53).

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №03-04/23 від 12.04.2023, укладеного між адвокатом Івановським Ігорем Євгеновичем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 предметом договору є (п.1.1 Договору):

- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, потерпілого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання правової допомоги Клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні;

- надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, відзивів, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, кримінального, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

- представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- представництво інтересів Клієнта у виконавчому проваджені;

- інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом;

- конкретний перелік видів правої допомоги визначається Додатковою угодою до цього Договору.

Відповідно до пп. 3.1.-3.2. Договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів «Клієнта» та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару встановлюється у Сторонами за домовленістю у відсотках від суми позову майнового характеру, або в твердій сумі в позовах немайнового характеру.

Розмір гонорару залежить від досягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт та сплачується останнім протягом 3-х робочих днів після проголошення рішення суду (повного або скороченого) на кожній стадії судового процесу. Гонорар визначається в Додатку 1 до цього Договору.

Згідно з п.3.3. Договору вартість послуг Адвоката:

- разова усна консультація до підписання цього Договору та консультація після ознайомлення з матеріалами Клієнта - безкоштовні;

- підготовка 2-х Позовних заяв (Адміністративних позовів), відповідних заяв та їх копій 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.;

- підготовка процесуальних документів до та в ході судових слухань (скарг, запитів, клопотань, заяв, довідок, тощо) - 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.;

- участь у судовому процесі на будь - якій стадії, в незалежності від явки відповідача, (представника) та/або позивача у справі - 500,00 (п`ятсот ) грн. 00 коп. за одну умовну годину тривалістю від 45 хв. до 1 год. 15 хв.

До вартості послуг не включаються фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання Договору, в тому числі витрати на відрядження, які компенсуються та/або авансуються Клієнтом окремо (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, ухвалами, постановами і рішеннями судів України, рішеннями компетентних органів.

Згідно з п 3.6. Договору гонорар, послуги Адвоката та витрати по Договору сплачуються готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката.

12.04.2023 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено адвокату Івановському І.Є. згідно Договору №03-04/23 від 12.04.2023 суму 6000,00 грн. (платіжна інструкція АТ КБ «Приват Банк» №204 від 12.04.2023).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Крім того, позовна заява подана та підписана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Копії документів, долучених до позовної заяви також засвідчені особисто позивачем. Відповіді на відзиви подано не було.

Підпунктом 1.1.8 Договору встановлено, що конкретний перелік видів правової допомоги визначається Додатковою угодою.

Однак, такого документу не надано, що виключає можливість встановити, які види правової допомоги надано позивачу адвокатом Івановським І.Є.

Крім того, пунктом 3.2. Договору встановлено, що гонорар визначається в Додатку 1 до цього Договору.

Однак, таких документів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем не надано.

Платіжна інструкція АТ КБ «Приват Банк» №204 від 12.04.2023 не може бути врахована судом у якості підтвердження понесення позивачем витрат на адвоката у саме цій справі, оскільки містить лише посилання на договір №03/04/23 від 12.04.2023, та взагалі не містить інформації, на виконання якої правової послуги в рамках цього договору позивачем вчинено оплату у розмірі 6000,00грн., а відтак робить її безвідносною до певної справи, бо неможливо ідентифікувати, чого саме стосувалась оплата адвокату, зважаючи також на те, що позивач є платником податків, в тому числі і ПДВ, а, отже, постійно здійснює реєстрацію податкових накладних і у його діяльності може виникати безліч спорів з контролюючим органом стосовно їх реєстрації.

Отже, до матеріалів справи не було надано жодних доказів на підтвердження того, що для подання цієї позовної заяви позивач звертався за професійною правовою допомогою до адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а) від 23.03.2023 №8479555/2334900375 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 від 14.03.2023.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) від 14.03.2023 №2 датою її подання на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342,00грн. (одну тисячу триста сорок дві гривні 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342,00грн. (одну тисячу триста сорок дві гривні 00 копійок).

У задоволені клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова