Рішення № 112259398, 18.07.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2947/22

2/760/7809/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Щепанвій І.І.,

розглянувши в приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

08.02.2022 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача та просить визнати незаконним наказ Державної установи «Академія патрульної поліції» від 05.11.2021 року №91 о/с у частині відсторонення інженера І-ї категорії комунально-експлуатаційного відділення Державної установи «Академія патрульної поліції» ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач з 03.05.2018 року до часу подання позовної заяви працює у Державній установі «Академія патрульної поліції», і з 02.06.2021 року обіймає посаду І-ї категорії комунально-експлуатаційного відділення Державної установи «Академія патрульної поліції».

Наприкінці жовтня 2021 року на вимогу керівника «Академії патрульної поліції» усі працівники вказаної установи надали свої письмові заяви щодо відмови чи згоди отримати щеплення (експериментальну ін`єкцію, яка не перешкоджає інфекційному захворюванню щепленої особи та її розповсюдженню від інфікованої особи іншим особам, але у певних випадках пом`якшує стан хворого) проти захворювання вірусом SARS-CoV-2 (COVID-19).

На вказану вище вимогу позивачем на адресу керівництва «Академії патрульної поліції» була подана письмова заява від 28.10.2021 року, в якій, зокрема, було зазначено, шо перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, позивач у складі групи працівників пожежної охорони УВС Київського міськвиконкому, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, після чого, як ліквідатор наслідків Чорнобильської аварії, був на обліку у медичному закладі УВС Київського міськвиконкому та періодично проходив обстеження у відділенні променевої патології зазначеного медичного закладу. Під час вказаних обстежень у позивача були встановлені порушення дихальної та серцево-судинної системи. Під час проведення останніх флюорографічних обстежень лікарем зазначалось, що флюорографічний знімок знаходиться на контролі патології. З урахуванням вищевикладеного, позивач вважав необхідним для визначення з наявністю у нього протипоказань до вакцинації COVID-19 отримати відповідний лікарський висновок, беручи до уваги висновки комісійного обстеження його стану здоров`я лікарями відділення променевої патології медичного закладу УВС Київського міськвиконкому, які знаходяться в архіві Територіального медичного управління МВС України в м. Києві.

Враховуючи необхідність здійснення відповідного запиту до вказаного вище медичного закладу та отримання відповідного лікарського висновку стосовно наявності у позивача протипоказань до вакцинації від COVID-19, позивач просив відтермінувати строк його визначення щодо вказаного щеплення.

Позивач у позові зазначає, що 05.11.2021 року приблизно о 15:45 працівник відділення кадрового забезпечення Академії ознайомив позивача під його особистий підпис зі змістом наказу АПП від 05.11.2021 року №91о/с, згідно п. 1 якого позивача з посиланням на п. 416 постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 із змінами, внесеними постановою КМУ від 20.10.2021 року №1096, позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року, у зв`язку з нібито відмовою або ухиленням позивача від щеплення проти інфекційного захворювання COVID-19.

Вказаний вище наказ АПП від 0511.2021 року був виконаний роботодавцем у частині відсторонення позивача від роботи та на момент звернення позивача до суду є чинним і відповідачем не скасований.

Позивач вважає зазначений вище наказ АПП від 0511.2021 91о/с незаконним та таким, що вчинений роботодавцем без належних правових підстав всупереч приписам ст.ст. 43, 48 Конституції України, ст.ст. 1, 11, 12, 23, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» - з порушенням законних прав позивача на працю та отримання заробітної плати.

Просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.

09.02.2022 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

01.07.2022 року до суду надійшла довідка про місце реєстрації позивача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2022 позовну заяву було залишено без руху.

09.08.2022 до суду від позивача ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 22.08.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву із додатками, яку останній отримав 02.11.2022 року, про що свідчить відмітка на супровідному листі про направлення вказаних документів.

21.11.2022 представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву у якому остання проти позовних вимог заперечувала.

В обґрунтування своїх заперечень вказує, що питання обов`язковості вакцинації для працівників з наведеного переліку із наказу МОЗ України № 2153 із подальшими змінами згідно наказу № 2664, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в нього такого стану здоров`я, що є перешкодою для здійснення вакцинації однією з вакцин проти (COVID-19).

Посилається, що видавши наказ Державної установи «Академія патрульної поліції» № 91 о/с від 06.11.2021, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо було передбачено чинним на той час законодавством, та діяв відповідно до вимог п.41-6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 із її подальшими змінами.

З урахуванням наведеного представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.11.2022 позивачем було подано до суду відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів та клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

29.11.2022 представником відповідача було подано до суду заперечення на відповідь позивача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.07.2023 було замінено відповідача Державну установу «Академія патрульної поліції» на його правонаступника Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції».

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом наказу Державної установи «Академія патрульної поліції» від 05.11.2021 №91о/с «Про відсторонення від роботи працівників Державної установи «Академія патрульної поліції», на виконання пункту п. 416 постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними постановою КМУ від 20.10.2021 року №1096, відповідно до наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2135, на підставі ст. 46 Кодексу законів про працю України, прийнято рішення:

Відсторонити від роботи працівників Державної установи «Академія патрульної поліції», які відмовляються (ухиляються) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати, з 08 листопада 2021 року до моменту надання ними підтверджуючих документів, щодо отримання профілактичних щеплень проти COVID-19, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я (а.с. 10).

У наказі Державної установи «Академія патрульної поліції» від 05.11.2021 року №91о/с «Про відсторонення від роботи працівників Державної установи «Академія патрульної поліції» під номером 3 наявне прізвище позивача.

Крім того, в матеріалах справи наявна письмова заява позивача до керівника Державної установи «Академія патрульної поліції» від 28.10.2021 року, в якій, зокрема, було зазначено наступне: перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, я у складі групи працівників пожежної охорони УВС Київського міськвиконкому, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, після чого, як ліквідатор наслідків Чорнобильської аварії, був на обліку у медичному закладі УВС Київського міськвиконкому та періодично проходив обстеження у відділенні променевої патології зазначеного медичного закладу. Під час вказаних обстежень у мене були встановлені порушення дихальної та серцево-судинної системи. Під час проведення останніх флюорографічних обстежень лікарем зазначалось, що мій флюорографічний знімок знаходиться на контролі патології. З урахуванням вищевикладеного, вважаю необхідним для визначення з наявністю у мене протипоказань до вакцинації COVID-19 отримати відповідний лікарський висновок, беручи до уваги висновки комісійного обстеження мого стану здоров`я лікарями відділення променевої патології медичного закладу УВС Київського міськвиконкому, які знаходяться в архіві Територіального медичного управління МВС України в м. Києві. Враховуючи необхідність здійснення відповідного запиту до вказаного вище медичного закладу та отримання відповідного лікарського висновку стосовно наявності у мене протипоказань до вакцинації від COVID-19, прошу відтермінувати строк мого визначення щодо вказаного щеплення (а.с. 12-13).

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, та нормам матеріального права, які підлягають застосуванню, суд враховує таке.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, а саме: у випадках, перелічених у статті 46 КЗпП України або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно частин третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналогічні норми містяться в пункті 3 розділу І та пункту 4 розділу IV Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України №595 від 16 вересня 2011 року.

Тобто, Закон чітко визначив, що за епідемічними показниками повноваження на прийняття рішення про обов`язкове щеплення належать санітарному лікарю, а відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» МОЗ України має право лише на встановлення переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, а не встановлення обов`язкових щеплень як таких.

Відповідно до пункту 1 розділу І Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України №595 від 16 вересня 2011 року, Календар профілактичних щеплень в Україні - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Тобто, єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень є Календар профілактичних щеплень в Україні, а МОЗ України відповідно за частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» може встановити перелік професій чи виробництв, про що зазначено вище.

У свою чергу, розділом 4 Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року, визначено перелік обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, до якого входять щеплення від таких захворювань: дифтерії, правця, гепатиту А, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, менінгококової інфекції, гепатиту В, сибірської виразки, вітряної віспи, кашлюку.

Тобто, на час відсторонення позивача від роботи, Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений Наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року, як єдиний нормативно-правовий акт, який встановлює обов`язкові щеплення, серед переліку обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, не передбачав щеплення від коронавірусної хвороби.

Також, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928, було затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, зокрема, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи; місцеві державні адміністрації та їх структурні підрозділи; заклади вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року №14-рп/2004). Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі від 04 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

При відстороненні позивача від роботи, роботодавець керувався статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2135, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

При цьому, у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом.

Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині шостій статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року, де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу-підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку.

Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника ЗОЗ з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються зі структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних (міських) державних адміністрацій у травні та листопаді кожного року.

Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.

У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ.

Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 19 Положення встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

З указаного слідує, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою, в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що до моменту відсторонення від роботи, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення, медичного огляду і останній у встановленому законом порядку відмовився від обов`язкового профілактичного щеплення.

Крім того, позивач завчасно звернувся до керівника Державної установи «Академія патрульної поліції» з проханням відтермінування строку проведення щеплення у зв`язку з необхідністю здійснення відповідного запиту до медичного закладу та отримання відповідного лікарського висновку стосовно наявності у нього протипоказань до вакцинації від COVID-19

У оскаржуваному наказі про відсторонення від роботи відсутні відомості про те, що позивач відмовився або ухилився від проходження обов`язкового щеплення у відповідності до порядку такого оформлення, складеному згідно з нормами чинного законодавства.

Зі змісту наказу про відсторонення слідує, що позивача фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на час відсутності щеплення проти COVID-19 чи підтвердження медичних протипоказань до вакцинації.

Оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи не містять відомостей про медичний огляд позивача та відібране у нього лікарем відповідне письмове підтвердження.

Встановлено, що медичне обстеження працівника та належно оформленої відмови позивача від щеплення, роботодавцем не враховано, що є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-III.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» передбачено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Європейська хартія прав пацієнтів у статті 6 гарантує кожному право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів.

Конституція України (статті 32 і 34) та статті 285 і 286 ЦК України гарантують ці ж права на національному рівні.

Основи законодавства України про охорону здоров`я (Закон України від 19 листопада 1992 року (статті 391, 40, 78 («г») стверджують, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За визначенням у статті 11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Враховуючи приведені нормативно-правові акти, визначення терміну «профілактичні щеплення», приведеного у статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», суд вважає, що під дію статті 11 Закону України «Про інформацію» підпадають будь-які медичні відомості/втручання/маніпуляції/діагнози тощо.

Конституція України у статті 19 визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винесений відповідачем оскаржуваний наказ, в частині, що стосується позивача, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», тому, є незаконним .

Суд, при вирішенні даного спору враховує практику ЄСПЛ. У рішенні від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (Vavfiika and Others vs the Czech Republic [GC], заява 3 47621/13 і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другої цієї статті тобто встановити: чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; чи має воно на меті законні цілі; чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15 листопада 2016 року у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» (Dubskd and Krejzovd vs the Czech Republic заяви № 28859/11 і 28473/12)).

В даному випадку, у національному законодавстві не достатньо чітко та не послідовно сформовані правові норми з приводу обов`язку вакцинації від COVID-19, оскільки існує перелік професій котрі підлягають обов`язковому щепленню від гострої респіраторної хвороби COVID-19, але накази про початок обов`язкової вакцинації та наказ про внесення змін до календаря щеплень в частині включення до числа обов`язкових щеплень гострої респіраторної хвороби COVID-19, фактично відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо визнання незаконним наказу відповідача в частині відсторонення позивача від роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про інформацію», ст.ст. 46, 235 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, задовольнити.

Визнати незаконним Наказ Державної установи «Академія патрульної поліції» від 05.11.2021 року №91о/с «Про відсторонення від роботи працівників Державної установи «Академія патрульної поліції» в частині відсторонення з 08.11.2021 року ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Стягнути з Державної установи «Академія патрульної поліції» (03151, м. Київ, вул. народного Ополчення, 9, Код ЄДРПОУ: 41521767) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 18.07.2023.

Суддя О.М. Букіна